Рішення

від 11.09.2022 по справі 914/1386/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2022 Справа № 914/1386/22

Господарський суд Львівської області в складі судді Горецької З.В., розглянувши в письмовому провадженні справу

за позовом: Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Теплоенерго», м. Мостиська

про стягнення 5 451,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Теплоенерго» про стягнення заборгованості в розмірі 5 451,62 грн.

Ухвалою від 04.07.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття рішення, судом 12.09.2022 прийнято рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідачем було надано недостовірні відомості про період зайнятості ОСОБА_1 , а саме договір про надання послуг з технічного обслуговування модульної котельні від 29.10.2020, відповідно до яких ОСОБА_1 був зайнятою особою впродовж періоду з 29.10.2020 по 30.04.2021, тобто більше шести місяців, що на момент реєстрації у службі зайнятості надавало йому право отримати статус безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю без пред`явлення додаткових документів. Внаслідок надання Відповідачем таких недостовірних відомостей, ОСОБА_1 незаконно надано статус безробітного та виплачено допомогу по безробіттю за період з 07.05.2020 по 21.10.2021.

ОСОБА_1 незаконно виплачена сума допомоги по безробіттю в розмірі 5 451,62 грн. за період з 07.05.2020 по 21.10.2021, яка підлягає поверненню Відповідачем.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, належним чином повідомлений про розгляд справи.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

До Мостиської РФ ЛОЦЗ 07.05.2021 з заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю звернувся ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 для реєстрації та отримання статусу безробітного було пред`явлено відповідні документи, в тому числі договори про надання послуг з технічного обслуговування модульної котельні, укладених з ТзОВ «Львів-Теплоенерго», а саме: договір від 29.10.2020 з терміном дії до 31.12.2020 та договір від 01.01.2021 з терміном дії до 30.04.2021.

ОСОБА_1 з 07.05.2021 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 07.05.2021.

ОСОБА_1 перебував на обліку в Мостиській РФ ЛОЦЗ як безробітний у період з 07.05.2021 до 21.10.2021 та отримував виплату допомоги по безробіттю з 07.05.2021 до 21.10.2021. Виплата допомоги по безробіттю припинена з 21.10.2021 у зв`язку з працевлаштуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до даних про особу з ДРЗДСС виявлено, що ОСОБА_1 працював за угодами ЦПХ в ТзОВ «Львів-Теплоенерго» в період з листопада 2020 по квітень 2021 року і за цей період підприємством сплачено єдиний соціальний внесок. Відомості про роботу та сплату єдиного соціального внеску за жовтень 2020 року в даних ПФУ відсутні.

Мостиською РФ ЛОЦЗ проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, безпосередньо у роботодавця. В результаті розслідування страхового випадку з`ясовано, що ОСОБА_1 працював в ТзОВ «Львів-Теплоенерго» з 29.11.2020 по 30.04.2021, а в договорі про надання послуг з технічного обслуговування модульної котельні вказано помилково дату його підписання 29.10.2020 замість 29.11.2020, про що складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення.

Відповідно до пред`явлених під чаc реєстрації ОСОБА_1 до Мостиської РФ ЛОЦЗ договорів про надання послуг з технічного обслуговування модульної котельні від 29.10.2020 з терміном дії до 31.12.2020 та від 01.01.2021 з терміном дії до 30.04.2021, період перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТзОВ «Львів-Теплоенерго» становив більше 6 місяців, а фактично, період перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТзОВ «Львів-Теплоенерго» з 29.11.2020 до 30.04.2021 становить менше 6 місяців.

Відповідно до довідки №109 від 04.11.2021, виданої Виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 являється членом особистого селянського господарства.

Наказом Мостиської РФ ЛОЦЗ від 16.11.2012 №54 прийнято рішення про повернення коштів, виплачених ОСОБА_1 за період з 07.05.2020 по 21.10.2021.

З метою досудового врегулювання спору Мостиською РФ ЛОЦЗ до ТзОВ «Львів-Теплоенерго» було скеровано повідомлення від 18.11.2021 №02-367/21 про відшкодування коштів у сумі 5451,62 грн. Повідомлення було двічі відправлено рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, однак двічі (10.01.2022 та 10.02.2022) листи повертались у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

ОЦІНКА СУДУ

Львівський обласний центр зайнятості діє від імені Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та Положення про Львівський обласний центр зайнятості.

Відповідно до наказу Львівського обласного центру зайнятості від 30.05.2018 №143 «Про створення Мостиської районної філії Львівського обласного центру зайнятості та затвердження її Положення» створено Мостиську районну філію Львівського обласного центру зайнятості, яка є структурним підрозділом Львівського обласного центру зайнятості та діє відповідно до законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», Положення про Мостиську районну філію Львівського обласного центру зайнятості.

У зв`язку з відсутністю підходящої роботи, згідно ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» та на підставі поданих заяв, ОСОБА_1 з 07.05.2021 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 07.05.2021 відповідно до ч. 2, ст. 22, ч.3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі без урахування страхового стажу. ОСОБА_1 перебував на обліку в Мостиській РФ ЛОЦЗ як безробітний у період з 07.05.2021 до 21.10.2021 та отримував виплату допомоги по безробіттю з 07.05.2021 до 21.10.2021. Виплата допомоги по безробіттю припинена з 21.10.2021 у зв`язку з працевлаштуванням ОСОБА_1 .

Керуючись п.18 ч.2 ст.22 Закону України «Про зайнятість населення», ст.20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Мостиською РФ ЛОЦЗ було проведено звірку бази даних осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, з даними Пенсійного фонду України. Відповідно до даних про особу з ДРЗДСС виявлено, що ОСОБА_1 працював за угодами ЦПХ в ТзОВ «Львів-Теплоенерго» в період з листопада 2020 по квітень 2021 року і за цей період підприємством сплачено єдиний соціальний внесок.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009, Мостиською РФ ЛОЦЗ проведено перевірку достовірності даних.

Відповідно до пред`явлених під час реєстрації ОСОБА_1 до Мостиської РФ ЛОЦЗ договорів про надання послуг з технічного обслуговування модульної котельні від 29.10.2020 з терміном дії до 31.12.2020 та від 01.01.2021 з терміном дії до 30.04.2021, період перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТзОВ «Львів-Теплоенерго» становив більше 6 місяців, а фактично, період перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТзОВ «Львів-Теплоенерго» з 29.11.2020 до 30.04.2021 становить менше 6 місяців.

Відповідно до ч.1 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до п.17 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792, крім загальних документів, визначених цим Порядком, для отримання статусу безробітного членами особистого селянського господарства, для яких така робота була основною, подається довідка про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства, видана сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної ділянки. Для цілей цього Порядку ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до центру зайнятості, він провадив лише таку діяльність чи одночасно перебував у трудових відносинах або був зайнятим згідно із частиною першою статті 4 Закону України Про зайнятість населення менше шести місяців.

Відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі подання недостовірних відомостей, роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №60/62 від 13.02.2009, якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно виплачена сума допомоги по безробіттю в розмірі 5 451,62 грн. за період з 07.05.2020 по 21.10.2021, яка підлягає поверненню Відповідачем.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в розмірі 2 481,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Теплоенерго» (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Галицька, 56, ЄДРПОУ 40239037) на користь Львівського обласного центру зайнятості (79033, м. Львів, вул. Бортнянського, 11а, ЄДРПОУ 03491180, р/р НОМЕР_1 , МФО 820172 ДКСУ, м. Київ) кошти в сумі 5 451,62 грн. та судовий збір 2 481,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Горецька З.В.