Ухвала

від 22.09.2022 по справі 916/1604/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"23" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1604/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

при розгляді у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)

до відповідача: Науково-виробничого підприємства Техмаш (Приватне підприємство) (вул. Промислова, буд. 14, м. Одеса, 65031)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента груп» (вул. Виговського, буд. 1Т, кв.67, м. Ірпінь, Київська обл., 08203)про розірвання договору та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Науково-виробничого підприємства Техмаш (Приватне підприємство), в якій просить суд розірвати укладений між сторонами договір від 29.11.2021 №900 та стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати в розмірі 553187,50 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем умов спірного договору в частині здійснення поставки у визначені договором строки, а також ухилення відповідача від повернення позивачу суми сплаченої останнім попередньої оплати у розмірі 553187,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2022 позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1604/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім цього, вказаною ухвалою суду судом було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента груп» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

14.09.2022 від позивача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі (а.с.65-68, т.1), яка в подальшому позивачем була уточнена (а.с.69-72, т.1) та згідно з останньою редакцією якої позивач просить суд: прийняти його відмову від позову в частині позовних вимог про розірвання договору та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України; провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача коштів в розмірі 553187,50 грн закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору; повернути позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору за вимогу немайнового характеру про розірвання договору у розмірі 1240,50 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 9538,31 грн.

В обґрунтування вищевказаної заяви позивач посилається на те, що після відкриття провадження у цій справі відповідач добровільно задовольнив вимоги позивача, сплативши останньому кошти у розмірі 553187,50 грн, внаслідок чого позивач не підтримує вимоги про розірвання договору.

Розглянувши вищевказану заяву позивача, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо предмет спору відсутній. Як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Між цим суд відзначає, що закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Так, предметом позову в цій справі є вимоги позивача до відповідача про розірвання укладеного між сторонами договору від 29.11.2021 №900 та стягнення з відповідача на користь позивача перерахованої останнім суми попередньої оплати у розмірі 553187,50 грн.

Як встановлено судом, 01.09.2022 відповідачем згідно з платіжним дорученням №813 (а.с.68, т.1) було перераховано на користь позивача кошти в розмірі 553187,50 грн з вказанням у призначенні платежу «повернення передплати за договором від 29.11.2021 №900 згідно листа від 06.07.2022 №Е.95.0.0.0/3-220706/3171». Отже, оскільки в цій частині спір між сторонами перестав існувати в процесі розгляду справи, суд, з врахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, вважає за необхідне на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України закрити провадження у справі №916/1604/22 в частині вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 553187,50 грн.

Між цим, вирішуючи питання щодо заяви позивача в частині відмови від позовних вимог про розірвання договору, суд виходить з такого.

Згідно з ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.

Згідно з ч.2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Приймаючи до уваги подання позивачем письмової заяви про відмову від заявлених позовних вимог щодо розірвання договору, яка підписана уповноваженим представником АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з відсутністю у суду підстав вважати, що позивачу не відомі наслідки відмови від позову, а також те, що в діях сторін є недобросовісність виконання своїх процесуальних обов`язків, суд, з врахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та завдання господарського судочинства, вважає можливим прийняти вищевказану відмову позивача та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі в частині вимог про розірвання договору від 29.11.2021 №900.

Водночас, частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з ч.1 ст.231 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Так, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача позивачем був сплачений до державного бюджету судовий збір в сумі 10778,81 грн (а.с.8, т.1), з яких: за вимогу майнового характеру про стягнення коштів 8297,81 грн; за вимогу немайнового характеру про розірвання договору 2481,00 грн.

Приймаючи до уваги, що заяву про відмову від позовних вимог про розірвання договору позивачем було подано на стадії розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення з державного бюджету на користь позивача 50% сплаченого судового збору за вимогу немайнового характеру. Разом з цим, приймаючи до уваги, що позивач не підтримав позов в цій частині внаслідок добровільного повернення відповідачем після пред`явлення позову сплачених позивачем за договором коштів, а також з урахуванням положень ч.9 ст.129 ГПК України, суд вважає необхідним в цій частині судовий збір покласти на відповідача.

Між цим, враховуючи, що судом було закрито провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 553187,50 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір за вказану вимогу у розмірі 8297,81 грн може бути повернутий позивачу з державного бюджету в повному обсязі у відповідності до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір». Водночас, оскільки цією нормою закону передбачено, що судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, суд вважає необхідним, на час постановлення цієї ухвали, повернути позивачу з державного бюджету сплачений ним судовий збір у розмірі 1240,50 грн, тобто в межах суми, про повернення якої позивачем було заявлено відповідне клопотання. При цьому суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору в розмірі 7057,31 грн після закриття провадження у цій справі судом.

Керуючись п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 234-235, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від позову до Науково-виробничого підприємства Техмаш в частині позовної вимоги про розірвання договору від 29.11.2021 №900.

2. Провадження у справі №916/1604/22 закрити.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) частину судового збору в сумі 1240 /одну тисячу двісті сорок/грн 50 коп, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 13.07.2022 №PROM3BFOGC.

4. Стягнути з Науково-виробничого підприємства Техмаш (Приватне підприємство) (вул. Промислова, буд. 14, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 31225631) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/грн 00 коп.

Видати наказ.

Ухвалу складено 23.09.2022.

Ухвала набирає законної сили 23.09.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля