Ухвала

від 22.09.2022 по справі 916/2444/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"23" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2444/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

розглянувши заяву (вх. № 4-48/22 від 21.09.2022) LINOPLUS ALLIANCE LTD (Office 14, First Floor, Trinity House, Victoria, Mahe, Seychelles) про арешт морського судна для забезпечення морської вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» (Харківське шосе, № 19, оф. 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 33107319)

ВСТАНОВИВ:

Заявник, LINOPLUS ALLIANCE LTD, в особі свого представника, звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення морської вимоги, в якій просить суд накласти арешт на морське судно морський плавучий кран «ERDENIZ 4» (ID no: А0002799; місце побудови TUZLA, ISTANBUL, Туреччина; рік побудови 2014; країна реєстрації Палау; позивний сигнал (call sign) Т8А3722), яке було тимчасово ввезене ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» на митну територію України для комерційного використання, через пункт пропуску «Хесонський морський торговельний порт» митного поста (UA508110).

В обґрунтування заяви вказує, що 13 вересня 2021 року між Linoplus та Догуш було укладено міжнародну угоду про морське буксирування на основі люмпсум (Towcon 2008) та Linoplus Alliance LTD надав два буксири для буксирування: буксироване судно 1 - Erdeniz 4 /плавучий кран; буксироване судно 2 - Korfez Deniz /понтон; буксироване судно 3 - Korfez Deniz 1 /понтон.

Місцем відправлення був Текірдаг, Туреччина, місцем призначення був Кременчук через Херсон, Україна. Люмпсум буксирування склала 336 000 доларів США, включаючи (п. 33а Угоди): сума до сплати в розмірі 100 000 доларів США (пункт 33b Угоди) після підписання Towcon 2008; сума 100 000 доларів США, що підлягає сплаті (пункт 33с Угоди) після прибуття буксирів і суден, що буксируються до Херсона, Україна; сума 136 000 доларів США, що підлягає сплаті (пункт 33е Угоди) протягом 30 днів після прибуття буксирів і суден, що буксируються до Кременчука, Україна.

Угоду було підписано 13 вересня 2021 року, рахунок № 2021-018 було виставлено компанією Linoplus 15 вересня 2021 року, а оплату 100 000 доларів США було отримано від Догуш 4 жовтня 2021 року.

Як вказав заявник, після прибуття буксированих суден, що буксирувались до Херсона, Україна, Linoplus виставив рахунок № 2021-019 від 01.11.2021 року на суму до сплати (пункт 33с) у розмірі 40 500 доларів США та відповідну оплату було отримано від Догуш 22 листопада 2021 року. Крім того, 19 січня 2022 року компанія Linoplus виставила рахунок-фактуру № 2022-023 на залишок суми до сплати відповідно до пункту 33с Угоди - 59 500 доларів США. Однак, за ствердженням заявника, Догуш не сплачено рахунок № 2022-023 до теперішнього часу.

При цьому, буксироване судно 1 - Erdeniz 4 /плавучий кран прибув до місця призначення (Кременчук, Україна) 02.11.2022 згідно з протоколом прийому-передачі №1, а буксироване судно 2 - Korfez Deniz /понтон та буксироване судно 3 - Korfez Deniz 1 /понтон прибули до місця призначення (Кременчук, Україна) 16.02.2022 згідно з протоколом прийому-передачі № 2.

Заявник зауважив, що Linoplus виставила остаточний рахунок-факту ру № 2022-024 із сумою до сплати (пункт 33е) 136 000 доларів США 19 січня 2022 року разом із рахунком № 2022-025 на суму 101 500 доларів США за проведення суден (п. 8 частини II Угоди) та додаткові комісії/додаткові витрати (п. 9 частини II Угоди).

У той же час рахунки № 2022-023. № 2022-024 та № 2022-025 із загальною сумою 297 000 доларів США не були виконані, а оплата заборгованості до компанії Linoplus від Догуш не надходила. Не було жодних претензій/повідомлень від Догуш і щодо якості послуг буксирування, які надавались Linoplus.

Представниками Linoplus направлено до ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» претензію від 26.07.2022, де заявник заявив вимогу про необхідність сплатити грошову суму у розмірі 297 000 доларів США, включаючи: рахунок № 2022-023 на суму 59 500 доларів США 19.01.2022; рахунок № 2022-024 на суму 136 000 доларів США 19.01.2022; рахунок № 2022-025 на суму 101 500 доларів США 19.01.2022.

Додатково застосував процентну ставку 6% річних після закінчення 5 банківських днів (п. 35 Угоди), яка розраховується наступним чином: рахунок-фактура № 2022-023 від 59 500 доларів США 19.01.2022- 1701; рахунок-фактура № 2022-024 від 136 000 доларів США 19.01.2022 3889; рахунок-фактура № 2022-025 від 101 500 доларів США 19.01.2022 - 2903.

Відтак, загальна сума заборгованості Догуш перед Linoplus, становить 297 000 доларів США, плюс відсотки в розмірі 8493 доларів США, проте як вказує заявник, відповіді або будь-якої іншої реакції на претензію, у тому числі сплати коштів, зі сторони ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» не надходили.

Додатково заявник відзначив, що згідно митної декларації № UA50811/2021/003334, морський плавучий кран «ERDENIZ 4» наприкінці 2021 року ввезено ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, з метою комерційного використання, а саме: будівництво мосту через річку Дніпро в місті Кременчук Полтавської області, та згідно графи 9 Митної декларації, відповідача визначено як особу, відповідальну за фінансові врегулювання.

У графі 44 Митної декларації міститься позначення «див. доп.». Згідно доповнення № 1 за формою МД-6 до Митної декларації, зазначено код документа «4309 - ВІМСО STAND ART BAREBOAT CHAR 14.09.21». ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» є фрахтувальником морського плавучого крану «ERDENIZ 4», згідно контракту (ВІМСО STANDART BAREBOAT CHARTER CODE NAME: «BARECONE 2001») з Gulfsea Marine Construction doo від 14.09.2021.

Заявник, стверджуючи, що морський плавучий кран «ERDENIZ 4» не вибував за межі території України, вказує, що у випадку вивезення судна на межі митної території України, таке судно буде прямувати через акваторію Херсонського морського торговельного порту розташованого у місті Херсон.

Розглянувши заяву представника LINOPLUS ALLIANCE LTD про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В свою чергу іншим заходом забезпечення позову, відповідно до п.9 ч. 1 ст.137 ГПК України, є арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Отже, арешт морського судна є окремим видом забезпечення позову у вигляді накладення арешту, відмінність якого полягає у специфіці об`єкту такого накладення.

Положеннями ч. 2 ст.140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

У відповідності з ч. 2 ст. 30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

Згідно з ч. 2 ст. 138 ГПК України заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

За змістом статей 365, 366 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Умовами ч. 3 ст. 139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичної особи) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

Отже, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна (Конвенція) від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 3702-VI від 07.09.2011 та яка набула чинності для України 16.05.2012, а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України Арешт суден.

Так, Конвенцією визначено, що:

Морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше (п.п. Е п. 1 ст. 1);

Арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення (п. 2 ст. 1);

Судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портова або докова влада згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції (ст. 2);

З урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "о", "р" або "q" пункту 1 статті 1 (п. 1 ст. 3);

Судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт (п. 2 ст. 8);

Згідно зі ст. 41 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ), судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. При цьому, арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження його пересування, що здійснюється для забезпечення морських вимог під час перебування судна в морських портах України.

Відповідно до пункту 14 статті 42 КТМ, судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна.

Частиною другою статті 43 КТМ визначено, що будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.

В заяві про забезпечення позову зазначено, що морський плавучий кран «ERDENIZ 4» у разі вивезення судна на межі митної території України, буде прямувати через акваторію Херсонського морського торговельного порту розташованого у місті Херсон. Між тим, це є лише припущенням заявника, проте при розгляді заяви про забезпечення позову ці відомості жодними чином не підтверджені.

Крім того, суд зазначає, що вказану обставину також не можливо втсановити із даних, які містяться в міжнародній електронній базі даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, на веб-сайті - http://www.marinetraffic.com/.

Так, судом встановлено, що відомості щодо морського плавучого крану «ERDENIZ 4» (ID no: А0002799), які зазначені заявником в заяві про забезпечення морської вимоги, взагалі відсутні у вищезазначеній міжнародній електронній базі.

Більш того, заявником зазначено, що буксироване судно - «ERDENIZ 4» (плавучий кран) прибуло до місця призначення м. Кременчук, Україна, що також не підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, з матеріалів поданої заявником до суду заяви про забезпечення морської вимоги, наразі, суд не може достеменно встановити фактичне місцезнаходження морського судна морського плавучого крану «ERDENIZ 4» та прийняти до уваги твердження заявника, що у випадку вивезення судна на межі митної території України, останнє буде слідувати через акваторію Херсонського морського торговельного порту, розташованого у місті Херсон, додатково приймаючи до уваги факт збройної (військової) агресії Російської Федерації проти України, здійснення активних бойових дій та вторгнення армії агресора на територію Херсонської області.

Таким чином, заява про забезпечення позову не відповідає фактичним обставинам перебуванням судна, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову.

Враховуючи спосіб забезпечення позову, обраний заявником у вигляді накладення арешту на судно морський плавучий кран «ERDENIZ 4» (ID no: А0002799), яке можливо буде слідувати через акваторію Херсонського морського торговельного порту, розташованого у місті Херсон, за обставин, зазначених вище ухвалу про забезпечення позову цією особою не може бути виконано, що протирічить завданням забезпечення позову, визначеним ч. 2 ст. 136 ГПК України та принципу обов`язковості судового рішення, закріпленого в ст. 2 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 30 ГПК України щодо виключної підсудності справ про арешт судна та відсутність доказів, які б надавали можливість перевірити факт перебування чи слідування морського плавучого кран «ERDENIZ 4» (ID no: А0002799) в акваторії Херсонського морського торговельного порту чи будь-якого іншого порту в межах теиторії України для встановлення підсудності даної справи, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна.

При цьому, суд зауважує, що відмова в задоволенні цієї заяви з наведених підстав не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою після врахування зазначених в цій ухвалі невідповідностей фактичним обставинам із врахуванням положень ст. 74-79 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Наведене зумовлює постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви LINOPLUS ALLIANCE LTD про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна (вх. № 4-48/22 від 21.09.2022) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті».

Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви LINOPLUS ALLIANCE LTD про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна (вх. № 4-48/22 від 21.09.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» відмовити.

Ухвала Господарського суду набирає законної сили 23.09.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Цісельський