Рішення

від 22.09.2022 по справі 922/1152/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2022 р. Справа № 922/1152/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛембергМіт" (адреса: 80463, Львівська обл., Кам`янка-Бузький р.-н, с. Старий Яричів, вул. Галицька, буд. 143; код ЄДРПОУ 42059638) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Троянда-Харків" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 10, кв. 70; код ЄДРПОУ 44025286) про стягнення 254050,77 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛембергМіт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Троянда-Харків" (далі - відповідач) кошти у розмірі 254050,77 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов дистрибуційної угоди № 160/22 від 18.01.2022 щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2022 відкрито провадження у справі № 922/1152/22; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 02.08.2022.

Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення № 008950/1, згідно з яким направлялась поштова кореспонденція (а. с. 46).

Надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 02.08.2022 також отримана уповноваженим представником за довіреністю, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 008950/2 (а. с. 45).

Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2022.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 18.01.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як дистриб`ютором, укладена дистрибуційна угода № 160/22 (далі за текстом угода; а. с. 16-21), за умовами якої постачальник зобов`язується систематично поставляти та передавати у власність дистриб`ютора товар у терміни та в порядку, передбаченому цією угодою та додатками до неї, а дистриб`ютор зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даної угоди (п. 1.3).

Згідно з п. 1.4 угоди асортимент, кількість, терміни та умови поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію є заявка невід`ємна частина даної угоди, в формі якої дистриб`ютор здійснює замовлення продукції певного асортименту та певної кількості з зазначенням всієї необхідної інформації, викладена, як у письмовій формі (отримане факсом, електронною поштою, або ін.), так і в усній формі та погоджена сторонами. Дистриб`ютор не має права вимагати поставок більшої кількості товару, ніж йому пропонує постачальник в момент відпуску товару, ніж зазначено в заявці.

Відповідно до п. п. 7.1-7.2 угоди розрахунок за кожну партію товару здійснюється дистриб`ютором протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту його поставки.

Зміна ціни на наступний календарний тиждень (7 кал. днів) здійснюється 1 (один) раз на тиждень та фіксується щосуботи до 14:00 год, яка передує початку нового календарного тижня.

Пунктом 8.1. угоди передбачено, що приймання-передача товару

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов угоди поставив відповідачу обумовлений товар за видатковими накладними № 317 від 26.01.2022 (а. с. 24), № 479 від 07.02.2022 (а. с. 25) на загальну суму 161442,87 грн.

Крім того, як стверджує позивач, він також поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 628 від 16.02.2022 (а. с. 26) на суму 179569 грн., проте відповідач отримавши товар не підписав переданий позивачем екземпляр вказаної видаткової накладної та не повернув його позивачу.

Як свідчать матеріали справи, разом з листом № 1 від 15.07.2022 позивач надіслав на адресу відповідача підписану зі свого боку видаткову накладну № 628 від 16.02.2022 та в цьому листі просив останнього підписати накладну та направити на адресу позивача.

Однак, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, підписаної зі свого боку видаткової накладної № 628 від 16.02.2022 на адресу позивача не направив.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, щодо поставки за видатковою накладною № 628 від 16.02.2022 позивач на виконання вимог податкового законодавства склав Податкову накладну № 329, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9059341407. В свою чергу, відповідач мав можливість включити зазначену податкову накладну до декларацій з податку на додану вартість.

Як зазначає позивач, за всіма вказаними вище видатковими накладними він поставив відповідачу товар на загальну суму 341011,87 грн., однак, за цей товар відповідач розрахувався лише частково, а саме, в сумі 86961,10 грн., у зв`язку з чим має борг перед позивачем у сумі 254050,77 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеного боргу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем на користь відповідача товару за видатковими накладними № 317 від 26.01.2022 (а. с. 24), № 479 від 07.02.2022 (а. с. 25) на загальну суму 161442,87 грн. є доведеним, оскільки вказані видаткові накладні містять підписи та печатки сторін які в свою чергу засвідчують факт здійснення відповідних господарських операцій про які йдеться в цих документах.

Щодо поставки товару за видатковою накладною № 628 від 16.02.2022 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України також передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, згідно зі ст.. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Розглянувши видаткову накладну № 628 від 16.02.2022 (а. с. 26), суд констатує, що вона підписана тільки представником позивача, та не містить підпису уповноваженого представника відповідача.

Однак, як стверджує позивач, відповідач отримавши від позивача товар за видатковою накладною № 628 від 16.02.2022 не підписав переданий позивачем екземпляр вказаної видаткової накладної та не повернув його позивачу.

Суд враховує, що факт направлення позивачем на адресу відповідача вказаної видаткової накладної на підпис свідчить про намагання узгодити відповідне питання в передбаченому законом порядку, при цьому відсутність будь-якої відповіді з боку відповідача свідчить про намагання останнього уникнути свого обов`язку, передбаченого умовами договору.

Разом з тим, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, як вже зазначалося, щодо поставки за видатковою накладною № 628 від 16.02.2022 позивач на виконання вимог податкового законодавства склав Податкову накладну № 329, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9059341407.

Таким чином, подальше включення відповідачем складених та зареєстрованих позивачем податкових накладних до декларацій з податку на додану вартість може засвідчувати факт того, що товар за видатковою накладною № 628 від 16.02.2022 ним дійсно отримувався, а отже у відповідача виникає обов`язок оплатити поставлений Товар.

Таким чином, поставка позивачем на користь відповідача товару за видатковою накладною № 628 від 16.02.2022 в розумінні ст. 79 ГПК України також може вважатися доведеною.

Як свідчить надана позивачем виписка з банківського рахунку в ПАТ «Банк Восток» за отриманий товар за всіма видатковими накладними відповідач розрахувався лише частково, а саме, в сумі 86961,10 грн. Доказів сплати решти боргу за поставлений товар в сумі 254050,77 грн. матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 254050,77 грн заборгованості за поставлений товар.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на прийняття судом рішення про задоволення позову, за результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 3810,76 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Троянда-Харків" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 10, кв. 70; код ЄДРПОУ 44025286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛембергМіт" (адреса: 80463, Львівська обл., Кам`янка-Бузький р.-н, с. Старий Яричів, вул. Галицька, буд. 143; код ЄДРПОУ 42059638) кошти у розмірі 254050,77 грн. та судовий збір у розмірі 3810,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак