Рішення

від 22.09.2022 по справі 925/709/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року Cправа № 925/709/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю ДК ФІД, с. Громи,

Уманського району, Черкаської області

про стягнення 139 045 грн. 07 коп.,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг до товариства з обмеженою відповідальністю ДК ФІД про стягнення з відповідача 139 045 грн. 07 коп. заборгованості, а саме: 119 150 грн. 98 коп. простроченої заборгованості, 3 107 грн. 85 коп. 24% річних, 2 532 грн. 86 коп. інфляційних втрат та 14 253 грн. 38 коп. штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №210817-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 17 серпня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу суду від 29 липня 2022 року відповідач отримав 09 серпня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас відзиву у визначені Законом строки від відповідача до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 17 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ДК ФІД (лізингоодержувач) було укладено договір №210817-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до умов п. 1.1. загальних умов договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об`єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені у додатку Специфікація, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договором.

Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до п. 2.2. загальних умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) лізингодавцеві за отриманий у лізинг предмет лізингу.

Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі відповідно до п.2.1.7, згідно з яким число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно п.2.1.7.1 загальних умов договору.

Відповідно до п.2.1.7.1 загальних умов договору лізингу, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (Додаток до договору) становить менше, ніж 20% від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної в 4.2. договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 08 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 08 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.

У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (Додаток до договору) дорівнює або становить більше, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної в 4.2. договору, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.

Згідно з п.2.4 загальних умов договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п.2.1.8. загальних умов договору період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

Згідно п.2.1.6. загальних умов договору акт - це акт приймання-передачі об`єкту лізингу в лізинг.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав в користування відповідачу предмет лізингу на підставі підписаного 19 серпня 2021 року сторонами акту прийому-передачі майна (а.с. 23).

Таким чином, відповідно до п.2.1.7.1 загальних умов договору лізингу відповідач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 23 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів.

Відповідач свої зобов`язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого з 23 квітня 2022 року по 11 липня 2022 року за ним виникла заборгованість в розмірі 119 150,98 грн., а саме:

з 22 квітня 2022 року (застосовується п.2.4 договору, оскільки 23 квітня 2022 року вихідний день) (9 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 15 469,76 грн.

з 23 травня 2022 року (10 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 52 344,29 грн.;

з 23 червня 2022 року (11 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 51 336,93 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасної сплати лізингових платежів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином борг в розмірі 119 150 грн. 98 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктом 2.7 загальних умов договору лізингу визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначеної статті Закону проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником (постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 01 липня 2014 року № 3-32гс14 у справі №5010/1575/2012-20/83, від 01 липня 2014 року № 3-31гс14 у справі №11/5026/1925/2012).

Договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, проте, не інший спосіб їх обчислення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено вимогу про стягнення 2 532 грн. 86 коп. інфляційних втрат та 3 107 грн. 85 коп. 24% річних нарахованих за період з 23 квітня по 11 липня 2022 року.

Отже, суд вважає правомірним нарахування позивачем 24% річних, оскільки сторони дійшли згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та встановили її у розмірі 24%.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 24% річних та інфляційних судом встановлено, що розмір 24% річних та інфляційних нараховано вірно, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Згідно п. 5.2.1. загальних умов договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою в Додатку Довідка до договору.

Проте відповідач, порушуючи умови договору лізингу, не здійснив таке інформування за 3-й та 4-й квартали 2021 року.

Згідно п.7.1.3. загальних умов договору лізингоодержувач за порушення п.5.2. загальних умов договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1% остаточної загальної вартості об`єкта лізингу за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об`єкта лізингу) протягом строку дії договору.

Пунктом 2.1.5 загальних умов договору визначено, що остаточна загальна вартість об`єкту лізингу - вартість об`єкта лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкта лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 19 серпня 2021 року становить 712 669,00 грн.

Штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна, Відповідач не подав звітність за 3-й та 4-й квартали 2021 року.

Розрахунок штрафу: 712 669,00 грн. (вартість майна)* 1% * 2 = 14 253,38 грн.

Отже, сума штрафу, яка підлягає сплаті відповідачем становить 14 253,38 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування 2 500 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.1. договору про надання правничої допомоги №06/05-1 від 06 травня 2022 року укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням ЛЕКС-ЮЕЙ визначено, що вартість послуг адвокатського об`єднання (гонорар) за згодою сторін визначається додатком до даного договору, за кожного боржника окремо, відповідно до п. 1.1. даного договору.

В додатку до договору від 06 травня 2022 року сторони визначили вартість послуг в наступному розмірі:

- усні консультації 500 грн. 00 коп. за 1 год.;

- аналіз пакету документів за договором фінансового лізингу - 500 грн. 00 коп. за 1 год.;

- правовий аналіз судової практики, щодо аналогічних спорів - 500 грн. 00 коп. за 1 год.;

- складання процесуальних документів 1 000 грн. 00 коп. за 1 год.

Згідно акту №1 від 12 липня 2022 року позивачу було надано наступні послуги:

- усні консультації 500 грн. 00 коп. за 1 год.;

- правовий аналіз судової практики, щодо аналогічних спорів - 500 грн. 00 коп. за 1 год.;

- аналіз пакету документів за договором фінансового лізингу - 500 грн. 00 коп. за 1 год.;

- аналіз договорів фінансового лізингу №210817-1/ФЛ-Ю-А від 17 серпня 2021 року укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю ДК ФІД, надання роз`яснення щодо стягнення заборгованості. Підготовка позову про стягнення заборгованості за вказаним договором фінансового лізингу 1 000 грн. 00 коп. за 1 год.

Всього загальна вартість наданих послуг складає 2 500 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено адвокатському об`єднанню 2 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжного доручення №8818 від 18 липня 2022 року.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Крім того матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 2 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДК ФІД, вул. Центральна, 50, с. Громи, Уманського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 42061390 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б, м. Київ, ідентифікаційний код 33880354 - 119 150 грн. 98 коп. заборгованості, 3 107 грн. 85 коп. 24% річних, 2 532 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 14 253 грн. 38 коп. штрафу, 2 481 грн. 00 коп. судового збору та 2 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 23 вересня 2022 року.

Суддя А.В.Васянович