Ухвала

від 19.09.2022 по справі 910/15288/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/15288/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Міністерства юстиції України і 2) Головного управління Держгеокадастру у Київській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 (головуючий суддя Мальченко А. О., судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.)

у справі № 910/15288/21

за позовом Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення реєстраційних дій,

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Панчишен А. Р.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, Інститут садівництва НААН України) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст) про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5 "Про задоволення скарги", зобов`язання Мін`юсту поновити реєстраційні дії, прийняті приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Хоменко Тетяною Леонідівною (далі - приватний нотаріус) 19.12.2019 № 50331926, 50330625, 50322066, 50322620, 50323234, 50327416, 50328331, 50331293, 50329141, 50320868, 50321393, 50329827, 50323725, які скасовані наказом від 17.06.2021 № 2218/5.

2. У позовній заяві позивач зазначає, що є правонаступником Державного підприємства "Дослідне господарство "Новосілки" Інституту садівництва УААН (далі - ДГ "Новосілки), у тому числі щодо права постійного користування земельними ділянками щодо яких 19.12.2019 приватним нотаріусом здійснено державну реєстрацію права постійного користування за Інститутом садівництва НААН України, а відтак вважає наказ Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5 "Про задоволення скарги", яким задоволено скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - третя особа, ГУ Держгеокадастру у Київській області) та скасовано рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки винесеними без належного та об`єктивного розгляду даного питання, всупереч положенням чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем при розгляді поданої скарги та винесенні оспорюваного наказу від 17.06.2021 № 2218/5 дотримано положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150) (далі - Порядок № 1128) та зазначено про порушення державним реєстратором пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, пунктів 4, 5 частини 1 статті 18, пунктів 4, 5 частини 1, частини 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5. Водночас, місцевий господарський суд вказав, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки у позивача наявний спір про право щодо спірних земельних ділянок не з Мін`юстом, а з ГУ Держгеокадастру у Київській області, який є суб`єктом подання скарги до Мін`юсту. Разом з тим, задоволення пред`явленого позову без вирішення по суті спору про наявність в Інститут садівництва НААН України права постійного користування спірними земельними ділянками, не тільки не матиме наслідком поновлення прав позивача, а й призведе до ухвалення рішення про права третьої особи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5 "Про задоволення скарги". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Інститут садівництва НААН України набув права постійного користування спірними земельними ділянками у порядку правонаступництва відповідно до вимог, визначених Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" як спеціальним законом.

8. Ураховуючи вимоги частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону від 02.11.2019, чинній на момент проведення державним реєстратором оскаржуваних дій), факт правонаступництва права постійного користування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснення приватним нотаріусом реєстраційних дій щодо зміни правокористувача у вже зареєстрованому праві постійного користування щодо спірних земельних ділянок з ДГ "Новосілки" на Інститут садівництва НААН України відповідає приписам статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону від 02.11.2019, чинній на момент проведення державним реєстратором оскаржуваних дій), статей 2, 4, 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

9. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновки колегії Мін`юсту, покладені в основу оскаржуваного наказу суперечать вимогам статей 2, 4, 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", статей 92, 122 Земельного кодексу України, статті 104 Цивільного кодексу України.

10. Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання Мін`юсту поновити реєстраційні дії, які скасовано оспорюваним наказом, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що виходячи з положень статей 6, 7, 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до повноважень Мін`юсту не відноситься безпосередньо вчинення реєстраційних дій, як суб`єктом державної реєстрації прав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11. Мін`юст і ГУ Держгеокадастру у Київській області подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5; ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу залишити без задоволення; в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи Мін`юсту, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

12. Мін`юст у касаційній скарзі посилається на законність і обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо дотримання відповідачем вимог законодавства під час розгляду скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області та винесенні оспорюваного наказу від 17.06.2021 № 2218/5, з огляду на порушення приватним нотаріусом вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав при вчиненні реєстраційних дій.

13. Також відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обрання позивачем неналежного і неефективного способу захисту, разом з тим вказує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.10.2018 у справі № 910/18195/17, відповідно до якого для третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі.

Доводи ГУ Держгеокадастру у Київській області, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

14. У касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Київській області зазначає, що воно як розпорядник земель державної власності не приймало рішення про передачу земельних ділянок у постійне користування позивачу, що свідчить про відсутність правових підстав для набуття Інститутом садівництва НААН України речових прав на земельні ділянки, а отже і прийняття рішення щодо державної реєстрації таких прав.

15. Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Сулу від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, та ухвалення рішення про права ГУ Держгеокадастру у Київській області за відсутності у останнього необхідного процесуального статусу.

16. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи частини 3 статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", оскільки спірні правовідносини не пов`язані з процедурою вилучення земель НААН України.

17. Третя особа посилається на неправильне застосування приписів частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону від 02.11.2019), оскільки суд апеляційної інстанції помилково ототожнив зміну юридичної особи - користувача земельної ділянки зі зміною ідентифікаційних даних юридичної особи - суб`єкта такого права.

18. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин пункт 7 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та дійшов висновку про правомірність реєстрації приватним нотаріусом права постійного користування земельними ділянками на підставі рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання.

Позиція інших учасників справи

19. Інститут садівництва НААН України подало відзиви на касаційні скарги Мін`юсту і ГУ Держгеокадастру у Київській області, в яких не погоджується з їх доводами, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

20. У відзиві на касаційну скаргу Мін`юсту позивач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо дотримання приватним нотаріусом вимог законодавства під час вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права постійного користування на земельні ділянки за правонаступником - позивачем.

21. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області позивач зазначає що є правонаступником ДГ "Новосілки" права постійного користування земельними ділянками; надав повний пакет документів приватному нотаріусу про правонаступництво, у зв`язку з чим у останнього були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації речових прав на земельні ділянки, а відтак вказує на необґрунтованість доводів третьої особи, викладених у касаційній скарзі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. На підставі рішення виконкому Чабанівської селищної Ради від 25.04.1997 № 35 Інституту садівництва УААН надано у постійне користування для сільськогосподарського використання 317,30 га землі та видано державний акт на право постійного користування землею серії І - КВ № 001739 від 06.05.1997.

23. 29.11.2002 НАН України видано наказ № 95 "Про деякі зміни в організації наукової та виробничої діяльності в системі УААН", відповідно до додатку № 2 якого Дослідне господарство "Новосілки" Інституту садівництва УААН отримало статус юридичної особи.

24. У подальшому, Інститутом садівництва НААН України видано накази № 138 від 23.12.2002 "Про деякі зміни в організації наукової та виробничої діяльності в системі Інституту садівництва УААН", про реорганізацію Інституту шляхом виділення з його складу юридичної особи - ДГ "Новосілки" та від 28.12.2002 № 141 "Про виділення землі для діяльності ДГ "Новосілки".

25. Розпорядженням від 26.12.2003 № 565 Києво-Святошинської районної державної адміністрації новоствореній юридичній особі ДГ "Новосілки" надано в постійне користування 177,07 га із земель, які перебували в користуванні Інституту, та видано державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ№ 001208 від 30.12.2003 року.

26. Таким чином, за Інститутом закріплено у постійне користування 58,7375 га та видано державний акт серії ІІ-КВ№ 002703 від 17.12.2004.

27. 24.02.2016 постановою Президії НААН (протокол № 3) прийняте рішення про реорганізацію ДГ "Новосілки" шляхом приєднання його до Інститут садівництва НААН України та припинення підприємства як юридичної особи.

28. Постановою Президії НААН від 25.08.2016 (протокол № 13) затверджено акт приймання передачі майнових та немайнових прав, основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна та зобов`язань підприємства, яким закріплено за Інститутом садівництва НААН України на праві господарського відання майно та землю ДГ "Новосілки".

29. У 2019 році розроблено технічну документацію на відновлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та отримано кадастрові номери на земельні ділянки: ДГ "Новосілки" № № 3222457401:02:001:5009, 3222457401:02:001:5010; 3222457400:04:003:5626; 3222457400:04:002:5625; 3222457400:04:002:5626; 3222457400:04:002:5448; 3222457400:04:002:5450; 3222457400:04:002:5451; 3222457400:04:002:5452; 3222457400:04:002:5453; 3222457400:04:002:5454; 3222457400:04:001:5005; 3222457400:04:001:5006; Інститут садівництва НААН України № № 3222457400:04:001:5007; 3222457400:04:001:5008; 3222457400:04:002:5449; 3222457400:04:005:5231.

30. 19.12.2019 приватним нотаріусом здійснено за Інститутом садівництва НААН України державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457401:02:001:5009; 3222457401:02:001:5010; 3222457400:04:003:5624; 3222457400:04:003:5625; 3222457400:04:003:5626; 3222457400:04:002:5448; 3222457400:04:002:5450; 3222457400:04:002:5451; 3222457400:04:002:5452; 3222457400:04:002:5453; 3222457400:04:002:5454; 3222457400:04:001:5005; 3222457400:04:001:5006.

31. 25.05.2021 до відповідача надійшла скарга ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24.05.2021 № 5-10-0.6-5538/2-21 з вимогами скасувати рішення від 19.12.2019 № № 50331926, 50330625, 50322066, 50322620, 50323234, 50327416, 50328331, 50331293, 50329141, 50320868, 50321393, 50329827, 50323725 приватного нотаріуса щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457401:02:001:5009; 3222457401:02:001:5010; 3222457400:04:003:5624; 3222457400:04:003:5625; 3222457400:04:003:5626; 3222457400:04:002:5448; 3222457400:04:002:5450; 3222457400:04:002:5451; 3222457400:04:002:5452; 3222457400:04:002:5453; 3222457400:04:002:5454; 3222457400:04:001:5005; 3222457400:04:001:5006 (далі - земельні ділянки).

32. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що ГУ Держгеокадастру у Київській області є власником спірних земельних ділянок, однак з листа Чабанівської селищної ради Фастівського Київської області від 20.05.2021 скаржнику стало відомо про прийняття приватним нотаріусом оскаржуваних рішень щодо реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки за Інститутом садівництва НААН України.

33. Наказом Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5 скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено в повному обсязі, скасовано рішення від 19.12.2019 № 50331926, 50330625, 50322066, 50322620, 50323234, 50327416, 50328331, 50331293, 50329141, 50320868, 50321393, 50329827, 50323725, прийняті приватним нотаріусом, виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

34. Розглядаючи скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області Мін`юст встановив порушення державним реєстратором вимог пунктів 1, 2 ч.3 ст. 10, пунктів 4, 5 ч. 1 ст.18, пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виходячи з того, що державним реєстратором - приватним нотаріусом під час здійснення реєстраційних дій:

- не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах (пункт 1 ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень");

- не перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт 2 ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень");

- не перевірено документи та/або відомості Державного реєстру прав, відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (пункт 4 ч. 1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень");

- прийнято рішення про державну реєстрацію прав (за наявності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) (пункт 5 ч. 1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень");

- прийнято рішення про державну реєстрацію незважаючи на те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункти 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

35. До таких висновків Мін`юст дійшов, установивши обставини віднесення спірних земельних ділянок до земель державної власності, власником яких виступає від імені держави ГУ Держгеокадастру Київської області; спірні земельні ділянки зареєстровано за ДГ "Новосілки"; будь-яких рішень про надання спірних земельних ділянок у постійне користування Інституту садівництва НААН України ГУ Держгеокадастру у Київській області не приймалося; реєстрація спірних земельних ділянок за Інститутом садівництва НААН України здійснено державним реєстратором - приватним нотаріусом на підставі постанови Президії НААН від 24.02.2016 (протокол № 3) "Про реорганізацію ДП ДГ "Новосілки" ІС НААН шляхом приєднання його до Інституту садівництва НААН України та припинення підприємства як юридичної особи", постанови Президії НААН від 25.08.2016 (протокол № 13) "Про затвердження акта приймання передачі майнових та немайнових прав, основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна та зобов`язань підприємства", акта приймання-передачі від 21.07.2016.

36. Не погоджуючись із прийнятим наказом Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5, Інститут садівництва НААН України звернувся з цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

38. Постанова суду апеляційної інстанції у справі оскаржується Мін`юстом і ГУ Держгеокадастру у Київській області з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

39. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

40. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

41. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

42. Так, предметом розгляду цієї справи є вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказ Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5 "Про задоволення скарги", яким задоволено скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області та скасовано рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права постійного користування на земельні ділянки за Інститутом садівництва НААН України в порядку правонаступництва ДГ "Новосілки"; поновлення реєстраційних дій.

43. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд не встановив порушення Мін`юстом процедури розгляду скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області на дії державного реєстратора (пункт 4 цієї ухвали), а також вказав на обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, оскільки задоволення пред`явленого позову без вирішення по суті спору про наявність у Інституту садівництва НААН України права постійного користування спірними земельними ділянками, не тільки не матиме наслідком поновлення прав позивача, а й призведе до ухвалення рішення про права третьої особи (пункт 5 цієї ухвали).

44. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимоги про визнання незаконним та скасування наказ Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5, дійшов висновку про перехід до Інституту садівництва НААН України права постійного користування земельними ділянками в порядку правонаступництва ДГ "Новосілки" та про помилковість висновків Мін`юсту щодо наявності підстав для задоволення скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області на дії державного реєстратора (пункти 7-9 цієї ухвали).

Щодо касаційної скарги Мін`юсту

45. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Мін`юст у касаційній скарзі посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/18195/17, предметом розгляду в якій є спір про визнання недійсними рішення про визнання знака добре відомим, що є спором про охорону права інтелектуальної власності ДП "Кондитерська корпорація "Рошен". Висновки Великої Палати Верховного Суду в наведеній справі стосуються приватноправового характеру правовідносин пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності, що свідчить про віднесення такої категорії спорів до юрисдикції господарських судів.

46. Таким чином, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про дотримання приватним нотаріусом під час вчинення спірних реєстраційних дій вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав, а також з висновками стосовно переходу до позивача права постійного користування спірними земельними ділянками, що на думку відповідача безпосередньо впливає на права і обов`язки третьої особи, відповідач у касаційній скарзі зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/18195/17, які в свою чергу стосуються визначення юрисдикції спору щодо захисту прав інтелектуальної власності. При цьому правовідносини в наведеній справі очевидно не є подібними до правовідносин, що склалися у справі № 910/15288/21 у сфері розгляду Мін`юстом скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора. Наведене свідчить про неналежне обґрунтування відповідачем підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

47. Безвідносно до викладеного у пункті 46 цієї ухвали, колегія суддів зазначає, що висновок, на який посилається Мін`юст у своїй касаційній скарзі, щодо спору про право з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відсутній у наведеній скаржником постанові, оскільки предметом касаційного оскарження у справі № 910/18195/17 була постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про припинення провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підвідомча господарським судам. Висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній відповідачем постанові від 16.10.2018 у справі № 910/18195/17 стосуються питання юрисдикції спору про охорону права інтелектуальної власності.

48. Інші доводи Мін`юсту не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

Щодо касаційної скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області

49. У касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Київській області не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині переходу до Інституту садівництва НААН України права постійного користування земельними ділянками ДГ "Новосілки" та, з урахуванням обраної підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, стосовно ухвалення рішення про права ГУ Держгеокадастру у Київській області за відсутності у останнього необхідного процесуального статусу.

50. Спір у справі № 910/17792/17 пов`язаний із вимогами про визнання недійсними рішення про визнання знака добре відомим І наказу про затвердження такого рішення та є спором про охорону права інтелектуальної власності ПАТ "Фармак". У наведеній постанові також викладено висновок про приватноправовий характер спірних правовідносин щодо захисту права інтелектуальної власності, а висновки суду касаційної інстанції щодо необхідності захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача саме від відповідача, пов`язані із тим, що суд першої інстанції помилково не залучив ПАТ "Фармак" (чиє право власності фактично оспорює позивач) у якості відповідача у справі, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, задовольнив позовні вимоги, фактично спрямовані до особи, з якою у позивача виник приватноправовий спір, та яка не мала процесуального статусу відповідача у цій справі.

51. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справі № 910/17792/17 з правовідносинами, що склалися у справі № 910/15288/21, предметом оскарження у якій є наказ Мін`юсту в сфері розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, відповідачем у якій є суб`єкт прийняття оспорюваного наказу, а предметом розгляду - сам наказ Мін`юсту від 17.06.2021 № 2218/5 про розгляд скарги у сфері державної реєстрації.

52. Таким чином, обґрунтовуючи свою незгоду з висновками суду апеляційної інстанції в частині дотримання приватним нотаріусом вимог законодавства під час вчинення спірних реєстраційних дій та помилковості висновків Мін`юсту щодо наявності підстав для задоволення скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області на дії державного реєстратора, що за твердженнями третьої особи свідчить про ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про її права та обов`язки, скаржник у поданій касаційній скарзі, на підтвердження власних доводів, не наводить постанови Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, у яких спірних є питання щодо суб`єктного складу сторін у такій категорії спорів та які не враховані судом апеляційної інстанції під час вирішення спору.

53. Окрім того, посилаючись на помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо: (1) переходу до позивача в порядку правонаступництва права постійного користування земельними ділянками; (2) повноважень НААН України в частині розпорядження переданими їй земельними ділянками; (3) повноважень державного реєстрова в частині внесення відомостей до Державного реєстру прав; (4) наявності підстав для внесення змін до Державного реєстру прав в частині постійного користувача земельними ділянками, скаржник, на підтвердження власних доводів, не наводить постанови Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, у яких відповідні питання є спірними.

54. Разом з тим, положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, чого скаржником, з урахуванням викладеного в пунктах 50-53 цієї ухвали, зроблено не було.

55. Безвідносно до викладеного у пункті 54 цієї ухвали інші доводи скаржника не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

56. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд зазначає, що цитування скаржниками окремих висновків, наведених у постановах у справах № 910/18195/17, № 910/17792/17 не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржниками постанов не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах. Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв`язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).

57. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

58. Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження скаржники не зазначили і не обґрунтовували у поданих касаційних скаргах, Суд на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Мін`юста і ГУ Держгеокадастру у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 910/15288/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Міністерства юстиції України і Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 910/15288/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил