Постанова

від 09.10.2007 по справі 51/134-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

51/134-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 жовтня 2007 р.                                                                                   № 51/134-07  

Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого Рогач Л.І.,

суддів :Волковицької Н.О., Кривди Д.С.

за участю представників:

позивача

Авраменко С.В., дов. від 10.01.07р. № 08-11/37/2-07; Кравцова Т.М., дов. № 08-11/35/2-07 від 10.01.2007р.

відповідачів

третіх осіб1. не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)2. не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)3.Житенко І.О., дов. від 25.12.06р. № 220/435/д4. не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Украінтер”

на ухвалугосподарського суду Харківської області від 16.03.2007р.

у справі№ 51/134-07

господарського суду Харківської області

за позовомХарківської міської ради

до

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Украінтер”,  2. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКН",  3. Міністерства оборони України,  4. Кабінету Міністрів України Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації";ДАК "Національна мережа аукціонних центрів"

провизнання договорів купівлі-продажу недійсними

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.12.2005р., укладеного між ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Украінтер” з продажу нежитлової будівлі літ. "Д-2" загальною площею 842,3кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.10.2006р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Украінтер” та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКН" щодо цього ж майна, та про визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" № 9565007 від 13.01.2006р., реєстраційний № 12653842 Товариству з обмеженою відповідальністю “Украінтер”, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" № 12318050 від 30.10.2006р., реєстраційний № 12653842 Товариству з обмеженою відповідальністю "УКН".

16.03.2007р. позивач подав заяву про забезпечення позову на підставі статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "УКН" та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким способом та оформлення нежитлової будівлі літ. "Д-2" загальною площею 842,3кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А; заборони Комунальному підприємству "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" вчиняти будь-які дії щодо оформлення та реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 842,3кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А; заборони Харківській філії державного підприємства "Держінформюст" вчиняти будь-які дії щодо внесення у відповідні реєстри записів про вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження нежитлової будівлі літ."Д-2" загальною площею 842,3кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2007р. (суддя Шарко Л.В.) задоволено клопотання позивача про забезпечення позову; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "УКН" та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким способом та оформлення нежитлової будівлі літ. "Д-2" загальною площею 842,3кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А; заборонено Комунальному підприємству "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" вчиняти будь-які дії щодо оформлення та реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 842,3кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А; заборонено Харківській філії державного підприємства "Держінформюст" вчиняти будь-які дії щодо внесення у відповідні реєстри записів про вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "Д-2" загальною площею 842,3кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А.

Ухвала, з огляду на приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, вмотивована обґрунтованістю і достатністю доводів позивача для вжиття заходів по забезпеченню позову, оскільки невжиття заходів може утруднити виконання рішення господарського суду, зважаючи на неодноразовий перепродаж нерухомого майна, що є предметом договору.

Зазначена ухвала в апеляційному порядку не переглядалась.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Украінтер” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді заяви про забезпечення позову, а саме: Постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, статті 129 Конституції України та  статей 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, а також недодержанням принципів змагальності процесу та безпідставністю звільнення позивача від обов'язку доказування підстав забезпечення позову.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи та вказав на законність судової ухвали; відповідач –Міністерство оборони України підтримав касаційну скаргу. Інші учасники судової справи не скористались правом на участь своїх представників у судовому засіданні, відзивів на касаційну скаргу не подали.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є  достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тобто, господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне рішення.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України містить перелік заходів, які можуть бути вжиті господарським судом для забезпечення позову, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборону відповідачеві вчиняти певні дії; заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить під час розгляду спору із предмету спору, конкретних обставин та пропозиції заявника.

Відповідно до статті 33 цього Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входить ймовірність припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається з позовної заяви та поданого клопотання про забезпечення позову, предметом позову є вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених відповідачами, та недійсність документів, що посвідчують право власності на спірне майно; заходи до забезпечення позову  застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи.

Суд першої інстанцій дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про неодноразовий перепродаж нерухомого майна згідно договорів купівлі-продажу та зміну власника цього майна, що дає обґрунтовані підстави вважати, що подальше відчуження цього майна унеможливить виконання судового рішення зі справи.

Таким чином, всебічно дослідивши документи і доводи позивача, викладені в клопотанні про забезпечення позову, суд встановив наявність обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду, та заборонив відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірних будівель та реєстрації таких дій, що відповідає предмету позову.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано норму процесуального права, що регулює спірні правовідносини, та визначено спосіб забезпечення позову шляхом накладення  арешту на нежитлові приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу №1 від 11.01.2002р. згідно переліку зазначеного в позові та заборонено відповідачу розпоряджатись, відчужувати та вчиняти будь-які правочини щодо вищезазначених приміщень.

Як наслідок, прийнята господарським судом ухвала відповідає положенням статей 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, статті 129 Конституції України, а тому є законною і обґрунтованою.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування  місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни ухвали про забезпечення позову колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Украінтер”  залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.03.2007р. у справі             № 51/134-07 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий                                                                                         Л. Рогач

Судді:                                                                                                    Н. Волковицька

Д. Кривда