Постанова

від 14.09.2022 по справі 727/8621/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Чернівці

справа № 727/8621/21

провадження 822/647/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К.,Половінкіної Н.Ю.,

за участю секретаря Паучек І.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 червня 2022 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про припиненняправа власностіта стягненнякомпенсації.

Позов мотивовано тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить на праві власності 1/3 частка однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником 2/3 часток у праві власності на квартиру.

Зазначила, що ОСОБА_2 проживає в с.Новосеменівка, Херсонської області, де він забезпечений житлом за місцем реєстрації. Відповідачу належать на праві власності чотири земельні ділянки, що розташовані на території Новосеменівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Вважає, що відповідач має реальну матеріальну можливість сплатити їй компенсацію вартості її частки, оскільки отримує дохід від передачі в оренду належних йому на праві власності земельних ділянок.

Відповідно до довідки про оціночну вартість спірної квартири, її вартість становить 686359 гривень 91 коп. Вартість 1/3 частки, що підлягає стягненню становить 228786 гривень.

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 у розмірі 271502 гривні з одночасним визнанням права власності ОСОБА_2 на належну ОСОБА_1 1/3 частку вказаної квартири та припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири. Вирішити питання щодо судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності та стягнення компенсації відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з недоведеності позовних вимог, відсутності доказів щодо неможливості проведення розподілу спірного майна в натурі та можливості відповідача сплатити на користь позивачки визначену нею суму.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував, що відповідач чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою, а також ту обставину, що відповідач спроможний сплатити позивачці грошову компенсацію за частку спірної квартири, оскільки в нього на праві власності перебувають земельні ділянки, загальна вартість яких складає 260508028 гривень 29 коп.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13 листопада 2017 року державним нотаріусом Першої Чернівецької нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_1 успадкувала 1/3 частку, а ОСОБА_2 - 2/3 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , на другому поверсі п`ятиповерхового будинку.

Згідно технічного паспорта на спірну квартиру, вона розташована на другому поверсі п`ятиповерхового будинку та складається з 1 кімнати, житловою площею 17,10 кв.м., кухні, площею 6,70 кв.м., санвузла, площею 2,70 кв.м., коридору, площею 4,10 кв.м. Квартира обладнана балконом 2,50/0,70 кв.м., загальна площа квартири 33,10 кв.м. (а.с.7-8).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 належать на праві власності земельні ділянки: площею 1,58 га кадастровий номер 6522984000:03:001:0023; площею 7,9606 кадастровий номер 6522984000:03:021:0012; площею 6,7587 га кадастровий номер 6522984000:03:025:006 та площею 7,5458 га кадастровий номер 6522984000:03:027:0011, що розташовані на території Новосеменівської сільської ради Іванівського району Херсонської області (а.с.10-13).

Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_2 отримав дохід за оренду земельних ділянок у березні 2021 року в розмірі 16154 гривень 89 коп. та в травні 2749 гривень 06 коп. (а.с.69).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог позову, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову ОСОБА_1 є вимоги про припинення права власності та стягнення грошової компенсації.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо користування квартирою, поділ квартири є неможливим, а тому просить стягнути на її користь грошову компенсацію за належну їй частку, відповідно до частини другої статті 364 ЦПК України.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина четверта статті 41 Конституції України, частина перша статті 321 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина друга статті 356 ЦК України).

Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.

Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Тлумачення частини третьої статті 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.

Випадки, коли співвласник майна у порядку поділу спільного, часткового майна бажає отримати за належну йому частку в спільному майні, шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, врегульовані статтею 364 ЦК України.

Висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 та від 13 січня 2016 року та у справі № 6-2925цс15.

Так, у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників.При цьому суду слід було ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні, та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.Суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і враховувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Такі правові висновки Верховного Суду України щодо застосування інституту виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, підтримано Касаційним Цивільним Судом у складі Верховного Суду - зокрема, у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/10312/14-ц (провадження № 61-19505св18), від 03 березня 2020 року у справі № 748/2803/16-ц (провадження № 61-41895св18), від 29 березня 2021 року у справі № 759/2791/17 (провадження № 61-15848св20), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 надав пояснення, відповідно до яких він не має можливості сплатити на користь ОСОБА_1 визначену нею грошову компенсацію вартості 1/3 частки належного їй майна через відсутність коштів.

Відповідач не давав згоди викупити у позивачки її частку у праві власності, а примушування його до цього стане наслідком порушенням прав останнього, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку, виплата компенсації частки позивачки становитиме для відповідача надмірний тягар.

За таких обставин, присудження за рішенням суду грошової компенсації частки ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який сплатити таку компенсацію неспроможний, та визнання за останнім всупереч його волі права власності на цю частку призведе до використання одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що суперечить вимогам ст. 319 ЦК України, принципу пропорційності цивільного судочинства та порушення розумного балансу приватних інтересів.

Суд першої інстанції, врахувавши майновий стан відповідача, інтереси всіх учасників спільної часткової власності, встановивши, що відповідач не має можливості сплатити грошову компенсацію, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що задоволення позову у такому випадку призведе до порушення статті 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, оскільки відповідач неспроможний сплатити позивачці грошову компенсацію за її частку в квартирі, а відсутність у нього коштів може призвести до примусового виконання рішення суду шляхом продажу квартири і, відповідно, позбавлення відповідача права власності на дане житло, відповідач не давав згоди викупити у позивачки його частку у праві власності, а примушувати його до цього є також порушенням його прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку, виплата компенсації частки позивачки становитиме для відповідача надмірний тягар.

Такий висновок узгоджується також з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 371/1369/15-ц.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою пенсійного віку. Розмір пенсії за період з квітня 2021 року по вересень 2021 року включно складав 2656 гривень 11 коп. щомісячно.

Окрім того, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_2 отримав дохід у березні 2021 року за оренду земельних ділянок в розмірі 16154 гривень 89 коп. та в травні 2749 гривень 06 коп.

Даних про наявність у відповідача будь-яких інших доходів матеріали справи не містять.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час розгляд справи судом обставини суттєво змінилися.

Так, відповідно дост. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану єКонституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістомст. 82 ЦПК Україниє обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 7168 від 15 березня 2022 року Верховна Рада України затвердилаУказ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14 березня 2022на період з 26 березня ще на 30 днів (до 24 квітня включно). Крім того, Указом Президента України № 259/2022 від 22 квітня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2212-IX від 21квітня 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Також, Законом України № 2263 від 22.05.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 17 травня 2022 року, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом № 2500 Верховна Рада України затвердила Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 № 573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, до 21 листопада 2022 року.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 одержує будь-які доходи чи має можливість реалізувати належне йому майно, оскільки воно, а саме, земельні ділянки ОСОБА_2 , знаходяться на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 неспроможний виплатити позивачці компенсацію за її частку у спільному майні та така виплата становитиме для нього надмірний тягар.

За таких обставин, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, із урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачці у користуванні спірною квартирою, є необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин, а посилання апелянта на лист Головного управлінні національної поліції в Чернівецькій області від 18 серпня 2021 року № 12741/123/39/02-2021, є безпідставним.

Як вбачається зі змісту вказаного листа Головним управлінням національної поліції в Чернівецькій області було прийнято рішення про припинення подальшої перевірки можливих протиправних дій ОСОБА_2 , оскільки в його діях відсутні будь- які ознаки правопорушення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги довідки про оціночну вартість земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_2 , є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Механізм проведення оцінки нерухомого майна для цілей обчислення, зокрема судового збору, визначенийпостановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358, так у п. 1 якої зазначено, що оціночною вартістю є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до статті 5Закону України«Про оцінкуземель» залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; грошова оцінка земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Відповідно дост.6 ЗУ «Про оцінку землі»суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є:

-органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок;

-юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та які зареєстровані у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників;

-фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та ліцензію на виконання землеоціночних робіт у встановленому законом порядку;

-юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості, земельних ділянок, від 16 листопада 2021 року не відповідають вимогам щодо належності, допустимості доказів щодо вартості земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Будь-яких доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПКУкраїни,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 22 вересня 2022 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: Н.К. Височанська

Н.Ю. Половінкіна