Рішення

від 07.09.2022 по справі 522/11201/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/11201/20

Провадження №2/522/1485/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кулябко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Приморського районного суду м.Одеси з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру, у якому просили суд визнати відсутнім право іпотеки ТОВ «Фінансова компанія "Геліос" та скасувати державну реєстрацію іпотеки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , заг. пл. 338,1 кв.м., житл. пл. 256,3 кв.м. та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилались на слідуючи обставини:

Ними 08.10.2014р. набуто право власності (спільна часткова) на кВ. АДРЕСА_2 , заг. пл. 338,1 кв.м., житл. пл. 256,3 кв.м. 08.10.2014р. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу з ТОВ «Трейдоптімум» (код ЄДРПОУ 32833969), яке було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в той же день. На момент укладання і нотаріального посвідчення договору, тобто станом на 08.10.2014р., будь-які записи у державних реєстрах про наявність обтяжень на квартиру, у тому числі у вигляді іпотеки, заборони або обмеження відчуження були відсутні. Жодні договори про встановлення будь-яких обтяжень, в тому числі і у вигляді іпотеки, позивачі ні з ким не укладали. Таким чином усі позивачі мають усі права , які передбачені ст..317 ЦК України. Проте у червні 2020р. ОСОБА_1 стало відомо про намір звернути стягнення на їх квартиру ТОВ «Фінансова компанія "Геліос" у позасудовому порядку нібито в погашення боргу позивачів, шляхом її продажу від свого імені третій особі або прийняття її у власність з перереєстрацією права власності на неї з позивачів на ТОВ. в якості правової підстави для здійснення таких дій була визначена наявність у відповідача права іпотеки на квартиру під забезпечення виконання грошового боргу. Проте позивачі не укладали ні з ким таких грошових зобов`язань, будь-якої вимоги про погашення боргу не отримували і їм невідомо про наявність підстав права іпотеки на квартиру під забезпечення виконання боргів позивачів або інших осіб. Тому позивачі звернулись за відповідними відомостями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зі змісту інформаційної довідки з`ясували, що : ТОВ «Трейдоптімум» , як власник квартири, передало 30.05.2014р. квартиру в іпотеку як майновий поручитель, ПАТ «Імексбанк» під забезпечення виконання грошових зобов`язань ТОВ «Групбудсервіс». Строк виконання основного зобов`язання у розмірі 298 50 600 грн. визначений 18.05.2015р. У зв`язку з чим було укладено між ТОВ «Трейдоптімум» та ПАТ «Імексбанк» договір іпотеки, посвідчений 30.05.2014р., та право іпотеки було зареєстровано в ДРРПнаНМ 30.05.2014р. з внесенням відповідного запису.

Згодом 02.10.2014р. даний договір іпотеки був розірваний згідно укладеного відповідного договору, який посвідчений нотаріально. Також було зареєстровано і припинення іпотеки на цю квартиру в ДРРПнаНМ 02.10.2014р. на підставі рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса.

Таким чином при укладанні договору купівлі-продажу квартири позивачами будь-які обтяження, і іпотека були відсутні.

Згодом також стало відомо, що 27.03.2019р. державним реєстратором юридичного департаменту ОМР на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46168210 був скасований запис про припинення іпотеки на підставі рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018р. по справі №924/15/18.

Про такі процесуальні дії ніхто позивачів не повідомляв, до участі у розгляді даної судової справи із позивачів не залучався.

12.10.2019р. проведено державну реєстрацію відступлення права іпотеки на спірну квартиру від ПАТ «Імексбанк» до ТОВ «Фінансова компанія "Геліос" згідно договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, що нотаріально посвідчений 11.10.2019р. Про зазначені позивачі також не були повідомлені.

Таким чином відповідач визначений як іпотекодержатель квартири, що належить позивачам, у зв`язку з чим ним створені перешкоди у можливості реалізації ними належного їм права власності на квартиру за своїм розсудом, та обмеження, зокрема права вільного розпорядження, а також пряма загроза відчуження квартири в примусовому порядку.

Натомість на думку позивачів, виходячи із викладеного будь-які правові підстави для виникнення (набуття) у відповідача права іпотеки на квартиру-відсутні, а відповідно відсутнє і право іпотеки на квартиру.

При цьому позивачі посилаються на ст.16 ЦК України як належний спосіб захисту прав.

Також зазначили що позивачі не укладали будь з ким іпотечний договір на квартиру.

Рішення суду, відповідно до якого у відповідача або у будь-якої іншої особи виникло право іпотеки на квартиру, не приймалось, а відповідний спір у судовому порядку не розглядався. За таких обставинах, відповідно до ст..3 Закону України «Про іпотеку» у якості правової підстави виникнення права іпотеки до позивачів може розглядатися лише закон, а саме- ст.23 закону та ст..27 Закону України «Про заставу».

Проаналізувавши постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018р. по справі №924/15/18 вбачається, що цим рішенням суду договір між ТОВ «Трейдоптімум» та ПАТ «Імексбанк» про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014р. визнаний недійсним за ст..217 ЦК (нікчемним) як такий, що вчинений в порушення закону. За таких обставин 08.10.2014р. при укладання з позивачами ТОВ «Трейдоптімум» договору купівлі-продажу квартири діяв вже як іпотекодавець за іпотечним договором, який не мав права укладати такий договір без згоди ПАТ «Імексбанк». Відповідно до ч.3 ст.12 Закону «Про іпотеку» правочин, вчинений щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотеко держателя є недійсним. За таких обставин, укладений 08.10.2014р. договір купівлі-продажу квартири є недійсним (нікчемним) в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тобто такий правочин не міг привести до передбачених ним правових наслідків, а саме-до переходу права власності на квартиру до позивачів. Отже перехід права власності на квартиру від ТОВ «Трейдоптімум» до позивачів не відбувся. Проте позивачі набули право власності на квартиру як добросовісні набувачі на підставі і в силу ч.1 ст.330 ЦК України.

Станом на час укладання позивачами договору купівлі-продажу квартири було визначено, що відповідно до Закону саме держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У позивачів на той момент були відсутні підстави вважати продавця квартири таким, що не має права її відчужувати.

Дана підстава виникнення права власності, у відмінності від переходу права власності є початковим, а не похідним способом набуття права власності на майно. Тобто право власності в цьому випадку виникає знову та не передбачає правонаступництва, в тому числі обтяжень у вигляді іпотеки. Зокрема у ст..330 ЦК мова не йде про передачу права власності від однієї особи до іншої, оскільки, особа, що не має права відчужувати річ, не може відповідно і передати право власності на неї. Повивачі набули право власності не в наслідок переходу права власності, а в силу ст.330 ЦК України, як добросовісні набувачі.

Таким чином правові підстави для виникнення права іпотеки відповідача на квартиру слід визнати відсутніми, а відповідно і право іпотеки, а застосовані проти позивачів обмеження їх права власності на квартиру є протиправними та повинні бути усунуті.

Ухвалою суду від 21.07.2020р. провадження по справі було відкрито з призначенням справи до розгляду в підготовчому засіданні на 05.10.2020 року.

Ухвалою суду від 27.07.2020р. задоволені подані разом із позовом клопотання про витребування доказів і про забезпечення позову:

витребувано із Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради завірені копії матеріалів реєстраційної справи №141607251101, сформованої на об`єкт нерухомого майна - квартиру, заг. пл. 338,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ;

забезпечено позов до розгляду справи по суті, а саме: заборонено суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомості квартири, об`єкту житлової нерухомості, заг. пл. 338,1 кв.м., житл. пл. 256,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 141607251101, до вирішення спору судом.

Витребувані матеріали реєстраційної справи були надані до суду 14.08.2020 року (а.с.62-246 т.1).

25.08.2020 року через канцелярію суду представником ТОВ «ФК «Геліос» подано відзив на позовну заяву (т.2 а.с.1-23), у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що 11.10.2019р. між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Геліос» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до якого ТОВ «ФК «Геліос» як новий іпотекодержатель набуває права вимоги банку до іпотекодавців, що зазначені у Додатку 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців, спадкоємців іпотекодавців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавців за договорами іпотеки з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них. Відповідно до договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 11.10.2019 р. до ТОВ «ФК «Геліос» перейшло право вимоги за іпотечним договором від 30.05.2014 р., що був укладений з ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Трейдоптіум» та посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Чужовською Н.Ю., зареєстрований у реєстрі за №3122. З врахуванням вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку» договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 11.10.2019 р. було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського МНО Журавльовою Л.М., зареєстровано у реєстрі за №874. Інформація щодо зміни іпотекодержателя спірної квартири була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане, іпотекодержателем спірної квартири є ТОВ «ФК «Геліос», а іпотекодавцями є ТОВ «Трейдоптіум» та позивачі, як особи до яких перейшло право власності на предмет іпотеки, та відповідно вони мають права й несуть всі обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки. Крім того, вказав, що для ТОВ «ФК «Геліос» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Представник зазначає, що іпотека є чинною та перейшла до позивачів в момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки із скасуванням запису про припинення іпотеки, на підставі якого з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон виключено запис про обтяження та іпотеку, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон, який було припинено на підставі незаконного договору про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014 р., оскільки відповідно до рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 р. по справі №924/15/18 було застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30.05.2014 р. між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Трейдоптіум», а саме повернуто сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ «Трейдоптіум», а саме щодо квартири АДРЕСА_2 . Оскільки всі обов`язки іпотекодавця перейшли до позивачів у момент переходу до них права власності на предмет іпотеки, то при цьому не має значення чи були вони обізнані з тим, що вказане майно обтяжене. Щодо посилання на недійсність договору купівлі-продажу, зазначають, що рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 р. по справі №924/15/18 було застосовано наслідки недійсності договору, позивачі самі зазначають, що з врахуванням викладених вище вимог закону, укладений 08.10.2014 р. договір купівлі-продажу між ТОВ «Трейдоптіум» та позивачами спірної квартири є недійсним, а тому до них не перейшло право власності на спірну квартиру. Оскільки позивачі стверджують, що право власності на спірну квартиру до них не перейшло, то на думку відповідача відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачами способу захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, вважають, що вимоги позивачів не є належним способом захисту прав та є підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначили, що оскільки основне зобов`язання, а саме кредитний договір про відкриття кредитної лінії №23/14 укладений 26.05.2014 р. між юридичними особами, а предметом оскарження в даній справі є права вимоги за іпотечним договором, то провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із віднесенням до юрисдикції господарських судів.

Також до відзиву додано додатки: ксерокопії- кредитного договору про відкриття кредитної лінії №23/14 від 26.05.2014р., нотаріального посвідченого договору іпотеки від 30.05.2014р, Витяг з ДРРПнаНМ про реєстрацію обтяжень від 30.05.2014р., Витяг з ДРРПнаНМ про реєстрацію іпотеки від 30.05.2014р., Договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 11.10.2019р., з додатком-неповний реєстр договорів.

Також, представник відповідача посилався на те, що справа підлягає закриттю, оскільки спір повинен розглядатись у порядку господарського судочинства.

05.10.2020р. представником позивачів адв. Апальковим В.В. подано до суду відповідь на відзив відповідача (т.2 а.с.34-38), в якій представник позивачів також висловив свою позицію з приводу юрисдикції даного спору і відсутності підстав для закриття провадження у справі. Зокрема, вказував, що спірне майно - квартира зареєстрована за позивачами на праві власності як за фізичними особами, а ні як за підприємцями, право іпотеки вважають відсутнім, а іпотечні відносини такими, що не склалися. Позов пред`явлено позивачами як фізичними особами за захистом зареєстрованого за ними права власності на житло з метою усунення перешкод у його здійсненні. Жодним чином зі здійсненням позивачами господарської діяльності даний позов не пов`язаний та спір з відповідачем виник не як із суб`єктом господарювання. Також представником позивачів до суду подане клопотання про витребування у відповідача доказів - оригіналів письмових доказів, доданих до відзиву на позов.

Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Ухвалою суду від 05.10.2020р. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі з підстав п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України відмовлено.

Клопотання представника позивачів про витребування у відповідача доказів - оригіналів письмових доказів, доданих до відзиву на позов, було задоволене протокольною ухвалою суду, відповідача зобов`язано надати оригінали на наступне засідання. Розгляд справи відкладено на 09.11.2020 року.

У підготовче засідання, призначене на 09.11.2020 року, позивачі та їх представник не з`явилися, 05.11.2020 року до суду надане клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із хворобою представника позивачів адвоката Апалькова В.В. Протокольною ухвалою клопотання задоволено та у зв`язку з неявкою позивачів та їх представника адвоката Апалькова В.В. розгляд справи відкладено на 14.12.2020 року. При цьому суд оглянув в судовому засіданні надані представником відповідача на вимогу суду оригінали : іпотечного договору від 13.05.2014р. та 2 витяги до нього від 30.05.2014р. з реєстру обтяжень , договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 11.10.2019р., договір про відступлення прав вимоги №108 від 11.10.2019р. з додатками №1,2, лист-повідомлення без зазначення адресату відправлення, акт прийому-передачі №1 до договору №108 від 11.10.2019р, платіжне доручення №56 від 08.09.2019р. «Альфа-банк» до ПАТ «Імексбанк».(а.с.66-87т.2).

06.11.2020 року представник відповідача подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 05.10.2020 року про відмову у закриті провадження по цивільній справі. Ухвалою суду від 11.11.2020р. виправлено описки, допущені в тексті ухвали суду від 05 жовтня 2020 року стосовно порядку її оскарження.

Ухвалою суду від 12.11.2020 року апеляційну скаргу представника відповідача на ухвалу суду від 05.10.2020 року про відмову у закритті провадження повернуто скаржнику. Клопотання представника відповідача про повернення судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, задоволено ухвалою суду від 07.12.2020р.

14.12.2020 року представник позивачів надав суду заяву щодо доказів, доданих до відзиву на позов (а.с.12-124 т.2), в якої просив зобов`язати відповідача надати йому оригінали документів згідно його клопотання від 05.10.2020р., а також просив час для ознайомлення з документами, поданими до суду представником відповідача на минулому підготовчому засіданні 09.11.2020 року. Суд, не виходячи до нарадчої кімнати на місті ухвалив, у зв`язку з тим, що в минулому засіданні 09.11.2020 року представник відповідача особисто надав до суду витребувані судом оригінали документів, окрім кредитного договору, вважати, що ухвала суду виконана відповідачем повністю, крім того копії даних документів, засвідчених суддею, знаходяться в матеріалах справи. Додатково надані документи, які також надавалися в оригіналах відповідачем, та були залучені судом, суд надав представнику позивачів їх копії. Розгляд справи відкладено на 01.03.2021 року.

01.03.2021 року представник позивачів надав суду заяву про зміну підстав позовних вимог шляхом їх доповнення ( а.с.144 -153 т.2). В підготовчому засідання з`ясувалось, що у відповідача відсутні оригінали кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 26.05.2015р. №23/14, первинні або будь-які інші документи, та не передано за Актом прийому -передачі, які підтверджують фактичне надання кредитних коштів за цим кредитним договором. Вважають що такий доказ як надана ними засвідчена копія кредитного договору, як доказ, не повинен судом братися до уваги (ч.5 ст.95 ЦПК України). Відсутність кредитного договору, а також первинних документів, які підтверджують його виконання (надання кредитних коштів) є додатковою підставою для визнання права іпотеки відсутнім., оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Лист повідомлення про відступлення прав за договором за спільним підписом ПАТ «ІМПКСБАНК» та відповідачем також не надсилалось. Таким чином на думку позивачів відповідачем не доведена наявність правових підстав для виникнення та існування кредитних зобов`язань, що забезпечується правом іпотеки на квартиру. Також не доведено що кредит взагалі надавався, при вирішенні справи №916/2099/15 , та по справі №924/15/18 позивачі вже були власниками квартири, до участі у справі не залучались, а тому не визнають викладені в рішенні обставини.

Представник відповідача зазначила, що вказану заяву відповідач не отримував, заявила клопотання про відкладення з метою ознайомлення з заявою. Протокольною ухвалою задоволено клопотання представника відповідача та надано час на ознайомлення з заявою представника позивачів від 01.03.2021 року про зміну підстав позову. Засідання відкладено на 29.03.2021 року.

10.03.2021 року представник позивачів надав суду заяву про зміну підстав позовних вимог (а.с.159 -178 т.2), просять задовольнити позов з слідуючих підстав:

-на момент укладання і нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08.10.2014р. між позивами та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» право власності за ТОВ було зареєстровано та будь-які записи у державних реєстрах про наявність обтяжень на квартиру, в тому числі у вигляді іпотеки, були відсутні, будь-які заборони або обмеження відчуження квартири встановлені та зареєстровані не були; право власності за позивачами зареєстровано у встановленому законом порядку і підлягає застосування принцип реєстраційного підтвердження володіння, тобто ними набуто всі повноваження власника, зокрема і право володіння, За таких умов жоден з них не може бути обмежений в праві звернення до суду і здійснення користування і розпорядження квартирою; жодних договорів іпотеки позивачі не укладали, будь-яких повідомлень щодо наявності боргу та іпотеки до них не надходило; 02.10.2014р. було розірвано договір іпотеки, про що було проведено відповідну державну реєстрацію і майже через 5 років 27.03.2019р. державним реєстратором було скасовано запис припинення іпотеки на підставі рішення суду, про що їх не було повідомлено; на момент купівлі ними квартири обтяжень не було; позивачі до участі у судові справи не залучались, а тому не визнають викладені в рішенні обставини; про відступлення прав за договором іпотеки їх також не повідомляли; згода ПАТ «ІМЕКСБАНК» на укладання ТОВ «Трейдоптімум» з позивачами не надавалась, за таких обставин договір від 08.10.2014р. є недійсним (нікчемним), отже переходу права власності до позивачів не відбулось. Позивачі набули право власності як добросовісні набувачі на підставі ч.1 ст.330 ЦК України , сплатили за цей договір кошти, нотаріус перевірив їх законність, і не знали про те, що ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» не мав права відчужувати квартиру. Саме Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За таких обставин майно не може бути витребувано за ст..388 ЦК України. Іпотека не є дійсною для позивачів, позивачі не набули статусу іпотекодавця і не несуть його обов`язків. В підготовчому засідання з`ясувалось, що у відповідача відсутні оригінали кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 26.05.2015р. №23/14, первинні або будь-які інші документи, та не передано за Актом прийому -передачі, які підтверджують фактичне надання кредитних коштів за цим кредитним договором. Вважають що такий доказ як надана ними засвідчена копія кредитного договору, як доказ, не повинен судом братися до уваги (ч.5 ст.95 ЦПК України). Відсутність кредитного договору, а також первинних документів, які підтверджують його виконання (надання кредитних коштів) є додатковою підставою для визнання права іпотеки відсутнім., оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Лист повідомлення про відступлення прав за договором за спільним підписом ПАТ «ІМПКСБАНК» та відповідачем також не надсилалось. Таким чином на думку позивачів відповідачем не доведена наявність правових підстав для виникнення та існування кредитних зобов`язань, що забезпечується правом іпотеки на квартиру. Також не доведено що кредит взагалі надавався, при вирішенні справи №916/2099/15 , та по справі №924/15/18 позивачі вже були власниками квартири, до участі у справі не залучались, а тому не визнають викладені в рішенні обставини. Придбаваючи квартиру у власність жодні норми законодавства позивачі не порушували та діяли добросовісно.

18.03.2021 року від представника відповідача надійшов до суду відзив на заяву про зміну підстав позовних вимог шляхом їх доповнення, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.(а.с.182 -185 т.2). Товариство із вказаними у заяві підставами не погоджується і вважає їх безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Вказав, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, що передаються. Враховуючи, що до ТОВ «ФК «Геліос» права вимоги перейшли у відповідності до ч. 1 ст. 512 ЦК України, доказом переходу до нового кредитора прав є відповідний договір про відступлення прав вимоги, в даному випадку це договір №108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019 р. Крім того, доказом, який підтверджує перехід до Товариства права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення є договір №108 про відступлення права вимоги від 11.10.2019 р. Права кредитора за кредитним договором перейшли до Товариства з моменту укладення договору №108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019 р., та саме вказаний договір є доказом переходу прав до позивача. Сам кредитний договір не є доказом переходу прав, та факт його передачі іншій стороні не спливає на перехід прав до нового кредитора. Іпотекодержателем спірної квартири є ТОВ «ФК «Геліос», а позивачі, як особи, до яких перейшло право власності на предмет іпотеки, та відповідно вони мають права й несуть всі обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором у межах вартості предмета іпотеки.

У підготовчому засіданні 29.03.2021 року представник повивачів та позивач ОСОБА_1 просили прийняти зміни підстав позову від 01.03.2021 року та від 10.03.2021 року, а також просили відкласти розгляд справи для ознайомлення з відзивом на заяву про зміну підстав позовних вимог та надання письмових заперечень. Представник відповідача просила прийняти відзив на зміни підстав позову від 01.03.2021 року, також зазначила, що отримали заяву про зміни підстав позову від 10.03.2021 року та направили суду відзив на неї, в якому просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивачів, прийняв заяву про зміну підстав позову від 01.03.2021 року та від 10.03.2021 року та відзив. Також задоволено клопотання представника позивачів, надано строк для надання відповіді на відзив. Розгляд справи відкладено на 19.04.2021 року.

29.03.2021р. до суду надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову від 10.03.2021 р. (а.с.205-208 т.2). Вказав, що у результаті застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30.05.2014 р. між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Трейдоптімум», повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Враховуючи положення ст. 216 ЦК України, а також факт недійсності Договору про розірвання іпотечного договору від 30.05.2014 р. з моменту його укладення. ТОВ «Трейдоптімум» не мав права без згоди іпотекодержателя укладати договір купівлі-продажу від 08.10.2014 р. У зв`язку із чим, договір купівлі-продажу від 08.10.2014 р. може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом сторін або іншої зацікавленої особи. Як вбачається з матеріалів позовної заяви та заяви про зміну підстав позовних вимог, позивачі були обізнані про відновлення запису про іпотеку від 30.05.2014 р. на підставі рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 р. по справі №924/15/18, яке було вчинено державним реєстратором. Щодо наявності права вимоги за основним зобов`язанням вже досліджувалося в судовому порядку, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/20996/15 від 02.11.2015 р. про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором у розмірі 311256494,42 грн. В даному судовому процесі не стягується заборгованість за кредитним договором, тому відсутня необхідність у встановленні її обсягу. Достатньою підставою є її наявність, що не спростовується позивачами, належними доказами (належним виконанням). Позивачі не надали жодного доказу на погашення або виконання зобов`язань за кредитним договором.

19.04.2021 року представник позивачів надав суду заперечення проти доводів відповідача, викладених у відзиві від 22.03.2021 року на заяву про зміну підстав позовних вимог. Представником відповідача на електронну адресу суду надіслане клопотання про приєднання доказів по справі.

У підготовчому засіданні 19.04.2021 року представник позивачів та позивач ОСОБА_1 позов підтримали, просили прийняти їх заперечення проти доводів відповідача (а.с.230-241 т.2), а також продовжити строк підготовчого засідання для ознайомлення із доказами, надісланими представником відповідача. Представник відповідача позов не визнала, просила задовольнити клопотання про долучення доказів. Проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті представник відповідача не заперечувала. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача та поновив строк для подачі доказів, які визначив як загальновідомі, та долучив до справи 2 ухвали Господарського суду Одеської області по справі №916/2099/15, приєднав до матеріалів справи заперечення, надані представником позивачів. Також протокольною ухвалою суду згідно ст.197 ЦПК України, враховуючи тривалий час підготовчого засідання, відмовлено представнику позивачів про відкладення, та роз`яснено, що свої доводи мають право викласти у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19.04.2021р. підготовче засідання по цивільній справі закрите, з призначенням справи до судового розгляду по суті на 24.06.2021р.

Ухвалою суду від 20.05.2021р. виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 19 квітня 2021 року стосовно дати судового розгляду справи по суті - «29» червня 2021 року виправлене на вірну дату «24» червня 2021 року.

У судове засідання «24» червня 2021 року з`явились позивач представник позивачів та представник відповідача.

Позивач та представник позивачів надали свої пояснення по суті справи, просили задовольнити позовні вимоги з підстав , викладених в позові із змінами їх підстав. При цьому наголосили, що їм випадково стало відомо про наявність внесення запису в Реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку на їх квартиру через 6 років з моменту придбання ними квартири, відчуження яке було посвідчено нотаріально та на момент укладання правочину будь-яких заборон та іпотек не існувало. Саме держава гарантує при укладанні договорів достовірність відомостей, що містяться в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивачі є добросовісні набувачі. Проте право іпотеки не є самостійним правом, оскільки воно забезпечується від іншого права, тобто основного зобов`язання-кредитного. Проте оригіналу кредитного договору відповідачем не було надано до суду. Банк відповідачу також цей договір не передавав. Тобто наявність кредитних правовідносин та зобов`язань не встановлено, і тому не можуть виникати і зобов`язання за договором іпотеки. Рішення судів на які посилається відповідач, на їх думку не носять преюдиційний характер, оскільки позивачі не були їх учасниками і там також не досліджувались оригінали договорів.

Представник відповідача також надав суду свої пояснення по суті позову, та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиву на позов. Зазначив що відповідачу передано право вимоги за іпотечним договором, оскілки є заборгованість за кредитним договором. Відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості, і іпотека має похідний характер і обтяження відбувається незалежно від зміни власника майна.

Суд заслухав доводи і міркування представників сторін щодо підстав позову і заперечень проти нього, оголосив перерву в засіданні до 15.09.2021 року.

07.09.2021р. від представника відповідача надійшло до суду клопотанням про приєднання доказів по справі.(постанова про повернення виконавчого документу (наказу) стягувачу від 14.07.2021р (а.с.76 т.3). Клопотання задоволене протокольною ухвалою суду.

У зв`язку з клопотанням представника позивачів засідання, призначене на 15.09.2021 року, було відкладене судом на 16.11.2021 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, у зв`язку із неможливістю присутності представника позивачів внаслідок участі в іншому судовому засіданні.

15.11.2021 року через електронну пошту суду представником ТОВ «ФК «Геліос» подано додаткові пояснення, у яких, зокрема вказали, що позивачі знали або мали знати про існування таких прав (іпотеки) чи обтяжень до укладення договору купівлі-продажу спірного майна. Іпотечний договір від 30.05.2014 р., договір про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014 р. та сам договір купівлі-продажу від 08.10.2014 р. були посвідчені одним приватним нотаріусом Чижовською Н.Ю., якому було достеменно відомо про дані обставини, а також свідчить про системність виведення з іпотеки майна шляхом відчуження спірної нерухомості позивачам, тощо. Вважають, що договір купівлі-продажу був укладений не за звичайних ринкових умов, а з певними «пільговими умовами» та мав на меті не фактичний продаж нерухомого майна з отриманням грошових коштів, а лише намагання виведення предмета іпотеки. Також, позивачі були обізнані в існування прав та обтяжень на нерухоме майно у вигляді іпотеки і що нерухоме майно відчужується із певними обтяженнями та за заниженою більше ніж в 5 разів ціною і позивачі укладаючи договір усвідомлено йшли на цей ризик.

У судовому засіданні 16.11.2021 року представник відповідача подала до суду додаткові письмові пояснення по справі (а.с.104 -107т.3), просила прийняти їх та додані до них докази. Представник позивачів надав суду письмові пояснення щодо відповідності правових підстав позову висновкам про застосування відповідних норм права, викладеним в постановах Верховного Суду. Суд задовольнив клопотання представника відповідача і позивачів, заслухав її додаткові пояснення і заперечення представника позивачів щодо цих пояснень, оголосив перерву в засіданні до 20.01.2022 року.

У зв`язку з клопотанням представника позивачів засідання, призначене на 20.01.2022 року, було відкладене судом на 17.02.2022 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, у зв`язку із неможливістю присутності представника позивачів внаслідок участі в іншому судовому засіданні.

Судове засідання призначене на 20.01.2022р. відкладено на 17.02.2022р., у зв`язку з клопотання представника позивачів.

17.02.2022р. в судове засідання з`явився представник відповідача, та у зв`язку з хворою представника позивачів відкладено на 11.03.2022р.

24 лютого 2022 року Законом України затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан терміном на 30 діб та в подальшому продовжено термін дії правового режиму воєнного стану до 23 листопада 2022 року.

Однак, навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Відповідно до рекомендацій Ради суддів України при визначенні умов роботи суду у воєнний час слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

11.03.2022р. в судове засідання сторони не з`явились, від представника позивачів надійшла заява про відкладання засідання у зв`язку введенням військового стані в України у зв`язку з військовою агресією РФ . судове засідання відкладено на 19.05.2022р.

19.05.2022р. у зв`язку з неявкою сторін судове засідання відкладено на 23.06.2022р.

23.06.2022р. до суду надійшли клопотання від представників позивачів і відповідача про віддання судового засідання, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 07.09.2022р.

В судове засідання 07.09.2022р. з`явились позивач, представник позивачів і представник відповідача, які в судових дебатах просили позов задовольнити, а представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що 08.10.2014р. ТВ «Трейдоптімум» (код ЄДРПОУ 32833969) згідно нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу продало у спільну часткову власність ОСОБА_2 (62/100), ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (38/100) квартиру за адресою АДРЕСА_1 , заг. пл.. 338,1 кв.м., житл. пл.. 256,3 кв.м., яка складається із 7 житлових кімнат. (а.с.13-16). Зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстр.№4965.

Вказана квартира належала продавцю на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого 02.09.2013р. договору купівлі-продажу за реєстр. №№3639 (а.с.157-158).

Згідно п.3 договору продаж квартири вчинено за 1 300 000 грн. . Отримання коштів за цим договором продавцем підтверджується нотаріально посвідченою заявою представника ТОВ «Трейдоптімум» від 08.10.2014р. (а.с.17).

Право власності за вказаним договором купівлі-продажу було зареєстровано за позивачами у встановленому законом порядку, про що свідчить витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2014р. (а.с.18-20),

З витребуваної судом копії реєстраційної справи №141607251101 щодо квартири за адресою АДРЕСА_1 , також підтверджується зареєстрований між позивачами та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» договір купівлі-продажу квартири від 08.10.2014р.,

Судом встановлено, що 30.05.2014р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» (майновий поручитель за ТОВ «ГРУПБУДСЕРВІС») укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , заг. пл. 338,1 кв.м., житл. пл.. 256,3 кв.м.

Вказаний договір іпотеки укладено в забезпечення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №23/14 від 26.05.2014р., який укладено між іпотекодержателем ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ГРУПБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35880964) стосовно повернення суми кредиту та відсотків; сума кредиту 298 750 600 грн., строк повернення-18.05.2015р.

З реєстраційної справи та інформаційної довідки від 07.09.2022р. вбачається про державну реєстрацію обтяження у вигляді запису про іпотеку та обтяження 30.05.2014р.

02.10.2014р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» укладено договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстр.№4889. Цей договір є підставою для зняття заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі нерухомого майна, а саме квартира АДРЕСА_2 (а.с.212).

Згідно рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора від 02.10.2014р. було здійснено державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження за Договором іпотеки щодо квартири (а.с.198 т.1), про що також свідчить Витяг з ДРРПнаНМ про реєстрацію обтяжень №27616629 від 02.10.2014р.(а.с.199) та інформаційна довідка від 07.09.2022 про зміни в Реєстрі іпотек.

Виходячи з наведеного на час укладання 08.10.2014р. договору купівлі-продажу квартири з позивачами будь-яких обтяжень не існувало.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення № 14 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" з призначенням уповноваженої особи.

В травні 2015р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» звертається до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "ГРУПБУДСЕРВІС" про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 09.11.2015р. (справа № 916/2099/15) позов задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 12.05.2014р. № 23/14 у розмірі 311256494,42 грн., з яких 268875540 (двісті шістдесят вісім мільйонів вісімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн., 00 коп. заборгованість за кредитом, 23977804 (двадцять три мільйони дев`ятсот сімдесят сім тисяч вісімсот чотири) грн., 97 коп. заборгованість за відсотками та 18403149 (вісімнадцять мільйонів чотириста три тисячі сто сорок дев`ять) грн. 44 коп. - пені.

11.10.2019р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами за результатами відкритих торгів (аукціону), за якими новий іпотекодержатель набуває право вимоги Банку до іпотекодавців, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавців за договорами іпотеки. Згідно п.3 цього договору встановлено, що банк та новий іпотеко держатель зобов`язані повідомити іпотекодавців про відступлення права вимоги за Іпотечними договорами протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним іпотечним договором, в тому числі і з використанням форми повідомлення , яка наведена у дод. №2 до цього договору. Сторони погоджується, що відповідно до ст..516 ЦК України новий іпотеко держатель несе ризик настання дня нього несприятливих обставин у зв`язку з неповідомленням або несвоєчасним повідомленням іпотекодавців про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами на підставі цього договору. Згідно п.5 договору вбачається, що наявні у Банку документи, що підтверджують право вимоги до іпотекодавців, а також реєстр прав вимог передаються банком новому іпотеко держателю за відповідним актом не пізніше 3-х днів.

Також з інформаційної довідки та Витягу з ДРРПнаНМ встановлено, що 27.03.2019р. скасовано реєстраційну дію припинення іпотеки на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018р. (справа №924/15/18) та внесено запис про іпотеку та запис про обтяження.

З постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018р. (справа №924/15/18) вбачається, що на розгляді суду перебувала справа за позовом ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Трейдоптімум", за участю третьої особи на боці позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача ТОВ "Групбудсервіс» про застосування наслідків недійсності договору від 02 жовтня 2014 року про розірвання іпотечного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Відповідача, а саме: квартири АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з семи житлових кімнат житловою площею 256,3 кв.м, загальною площею 338,1 кв.м, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 30 травня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською, за реєстровим номером №3122.

З змісту постанови суду встановлено, що 02 жовтня 2014 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК», ТОВ "Трейдоптімум" та ТОВ "Групбудсервіс» було підписано договір про розірвання Договору іпотеки з ТОВ "Групбудсервіс», згідно пункту 1 якого, за взаємною згодою та керуючись статями 651-654 ЦК України, сторони вирішили розірвати Договір іпотеки з ТОВ "Групбудсервіс». 02 березня 2015 року наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №66-в введено тимчасову адміністрацію та призначено тимчасового керуючого та було створено комісію, якій наказано в строк до 20 березня 2015 року здійснити детальну перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених або розірваних, в період з 27 січня 2014 року по 27 січня 2015 року, які підпадають під критерії, зазначені в статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На виконання вищевказаного наказу, комісією було складено акт перевірки правочинів на предмет нікчемності , в якому було встановлено, що в період з 27 січня 2014 року по 27 січня 2015 року ПАТ «ІМЕКСБАНК» було укладено, зокрема, нікчемний правочин про розірвання договору іпотеки, який став підставою для припинення дії Договору іпотеки, предметом якого була вказана квартира. У зв`язку з чим 01.12.2017року було направлено вимоги до ТОВ Трейдоптімум" , ТОВ "Групбудсервіс» про нікчемність договору від 02 жовтня 2014 року про розірвання договору іпотеки на підставі пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою від 19.09.2018р. суд вирішив:

рішення господарського суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року в справі №924/15/18 скасовано. Прийняти нове рішення, яким задоволено позовні вимоги повністю. Застосувати наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30 травня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Імексбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум", а саме щодо квартири за АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з семи житлових кімнат, житловою площею - 256,3 кв.м., загальною площею - 338, 1 кв.м..

Вказане рішення було виконано державним реєстратором 27.03.2019р.-внесено запис про іпотеку з 30.05.2014р.(а.с.242) та обтяження -ПАТ «ІМЕКСБАНК» (а.с.245).

Саме на вказані в рішенні суду обставини посилається відповідач у відзиві.

Суд, проаналізувавши вищезазначену постанову суду від 19.09.2018р. зазначає, що згідно проведеної до 20.03.2015р. перевірки правочинів на предмет нікчемності , в якому було встановлено, що в період з 27 січня 2014 року по 27 січня 2015 року ПАТ «ІМЕКСБАНК» було встановлено нікчемний правочин про розірвання договору іпотеки від 02.10.2014р. Повідомлення сторонам правочину ТОВ Трейдоптімум" , ТОВ "Групбудсервіс» про нікчемність договору від 02 жовтня 2014 року було надіслано лише 01.12.2017р. Постановою суду вирішено застосувати наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30 травня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Імексбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину.

Проте в рішенні суду не зазначено до якого саме договору про розірвання іпотечного договору (дата договору, сторони договору) застосовано певні наслідки.

Також судом встановлено, що у відповідача відсутні оригінал кредитного договору про відкриття кредитної лінії №23/14 від 26.05.2014р., який укладено між іпотекодержателем ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ГРУПБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35880964) .

У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В матеріалах справи міститься лише копія кредитного договору.

Виходячи з наведеного ухвала суду про витребування оригіналів всіх доданих до відзиву документів у повному обсязі відповідачем не виконана, у зв`язку з чим суд не бере до уваги копію кредитного договору про відкриття кредитної лінії №23/14 від 26.05.2014р., який укладено між іпотекодержателем ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ГРУПБУДСЕРВІС»

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Положеннями частини другої статті 54 ЦПК України встановлено, що у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Ч.5 ст. 82 ЦПК встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зауважує, що це рішення суду не має преюдиційне значення для позивачів справи, яка є предметом перегляду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачів, які вже набули право власності на квартиру з 08.10.2014р., до участі у справі, розглянутої Рівненським апеляційним господарським судом, залучено не було. Вказані в рішенні суду обставини і на які посилається відповідач, заперечуються позивачами , тобто потребують доказуванню.

Преюдиція не може поширюватись на особу, яка не була учасником процесу, бо вона в цьому разі позбавляється можливості заперечити преюдиційні обставини своїми контр-доказами (тобто порушується рівність сторін).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України).

На момент винесення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018р. квартира за АДРЕСА_2 з 08.10.2014р. вже не належала на праві власності ТОВ"Трейдоптімум". Власників квартири, тобто позивачів в цій справі, до участі у справі не було залучено, попри те, що предмет спору зачіпає їх інтереси.

Також на час винесення рішення від 19.09.2018р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» вже скористався своїм правом щодо захисту прав та стягнув за рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. (справа № 916/2099/15) з ТОВ "ГРУПБУДСЕРВІС" заборгованість за кредитним договором.

Як встановлено з Інформації з ДРРПННМ, РПВННМ, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 06.07.2020р.(а.с.30) відомості щодо державної реєстрації відступлення права іпотеки з ПАТ «ІМЕКСБАНК» на ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» внесено 12.10.2019р.

22.03.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» звернулось до господарського суду по справі № 916/2099/15 с заявою, якою просить суд:

- замінити позивача - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (проспект Гагаріна, буд. 12-А, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 20971504) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Геліос (вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04052, код ЄДРПОУ 42322556) у справі № 916/2099/15 про стягнення 311256494,42 грн;

- замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (проспект Гагаріна, буд. 12-А, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 20971504) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Геліос (вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04052, код ЄДРПОУ 42322556) за рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2015 у справі № 916/2099/15 про стягнення 311256494,42 , а також наказами, виданими на виконання вищевказаного рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 судом здійснено заміну позивача - ПАТ « Імексбанк» (проспект Гагаріна, буд. 12-А, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 20971504) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» (вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04052, код ЄДРПОУ 42322556) у справі № 916/2099/15 про стягнення 311256494,42 грн.

06.04.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» за вх. ГСОО № 2-436/21 надійшла заява, в якій просить: замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство « Імексбанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос « у справі № 916/2099/15 за виданим 24.11.2015 Господарським судом Одеської області наказом про примусове виконання рішення від 09.11.2015 по справі №916/2099/15; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» строк для пред`явлення до виконання наказу, виданого 24.11.2015 Господарським судом Одеської області про примусове виконання рішення від 09.11.2015 у справі №916/2099/15.

Ухвалою суду від 15 квітня 2021р. заяву ТОВ «Фінансова Компанія «Геліос» задоволено:

2. Замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Геліос (вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04052, код ЄДРПОУ 42322556) у справі № 916/2099/15 за виданим 24.11.2015 Господарським судом Одеської області наказом про примусове виконання рішення від 09.11.2015 у справі №916/2099/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПБУДСЕРВІС" (65044, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 4-Д; код ЄДРПОУ 35880964) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) заборгованості за кредитом у розмірі 311256494,42 грн., з яких: 268875540 (двісті шістдесят вісім мільйонів вісімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн., 00 коп. заборгованість за кредитом, 23977804 (двадцять три мільйони дев`ятсот сімдесят сім тисяч вісімсот чотири) грн., 97 коп. заборгованість за відсотками та 18403149 (вісімнадцять мільйонів чотириста три тисячі сто сорок дев`ять) грн. 44 коп. - пені.

3. Поновлено ТОВ «Фінансова Компанія «Геліос» (вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04052, код ЄДРПОУ 42322556) строк для пред`явлення до виконання наказу, виданого 24.11.2015 Господарським судом Одеської області про примусове виконання рішення від 09.11.2015 у справі №916/2099/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПБУДСЕРВІС" (65044, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 4-Д; код ЄДРПОУ 35880964) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) заборгованості за кредитом у розмірі 311256494,42 грн., з яких: 268875540 (двісті шістдесят вісім мільйонів вісімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн., 00 коп. заборгованість за кредитом, 23977804 (двадцять три мільйони дев`ятсот сімдесят сім тисяч вісімсот чотири) грн., 97 коп. заборгованість за відсотками та 18403149 (вісімнадцять мільйонів чотириста три тисячі сто сорок дев`ять) грн. 44 коп. - пені.

Докази про направлення боржнику та позивачам листа повідомлення про відступлення прав за договором за спільним підписом ПАТ «ІМПКСБАНК» та відповідачем також не встановлено.

Право власності на квартиру набуто та зареєстровано за позивачами 08.10.2014р.

Позивачам не було відомо, що під час відчуження квартири ТОВ «Трейдоптімум» у зв`язку з встановленням ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемним договору про розірвання договору іпотеки від 02.10.2014р, та таким чином необхідно ще згоду іпотекодержателя.

Проте, Позивачі не повинні були передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути обмежене шляхом внесення відповідних обтяжень маже через 5років і 6 місяців до Реєстру Іпотек в зв`язку з бездіяльністю влади уповноваженої особи (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) в рамках процедур, спеціально визначених статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням.

Під час розгляду справи позивачами в підтвердження порушення своїх прав також повідомлено, що відповідач звернувся до суду з позовом до них про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Так, згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до статті 3 Закону № 1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Покладаючись на добросовісність дій продавця, позивачі не відаючи про заборону продавця як іпотекодавця на відчуження майна без згоди банка, 08.10.2014р. законним шляхом набули майно у власність, є добросовісними набувачами в силу вимог ч.1 ст.330 ЦК України.

Право власності на квартиру набуто позивачами на підставі договору купівлі-продажу в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур щодо перевірки такого права, за відсутності на час укладення договорів купівлі-продажу у відповідному державному реєстрі запису про таке обтяження, тому відповідальність за вказані процедури не може покладатися на позивачів, які розраховували на їх належність та легітимність.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Державній реєстрації прав підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (пункт 4 частини першої статті 4 Закону N 1952-IV).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

При цьому судом вбачається, що державна реєстрація щодо іпотеки здійснено на підставі рішення суду від 19.09.2018р. , яким не визначено до якого саме договору про розірваня договору іпотеки застосовуються наслідки.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність у Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Про це говорить Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, №19336/04, §166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів,

Суд враховує висновки ВП ВС викладені в Постанові від 19.01.2021 № 916/1415/19, сааме:

6.2. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

6.5. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

6.6. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

6.7. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

У справі, яка розглядається, позивачі обрали спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом відсутнім право іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» на об`єкт нерухомості - квартиру, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,. При цьому позивачі не є стороною спірних договорів іпотеки, а в такий спосіб бажають захистити своє право власності.

Отже, між учасниками цієї справи фактично існує спір щодо відсутності або наявності права іпотеки за договором іпотеки від 30.05.2014. укладених ПАТ «ІМЕКСБАНК» з ТОВ «Трейдоптімум» .

Відповідно до висновків Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 № 916/1415/19 : (п. 6.12.) Натомість відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі N 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

6.13. Крім того, Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19).

6.16. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін.

Пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідносин.

Таким чином суд вважає, що позивачами обрано належний спосіб захисту прав, що відповідає законодавству, та позов в частині визнання відсутнім права іпотеки підлягає задоволенню, оскільки позивачі у цій справі є власниками квартири, щодо якої зареєстровано обтяження у вигляді іпотеки.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

За змістом частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

У зв`язку з вищенаведеним також підлягають задоволенню позовна вимога про скасування державної реєстрації іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомості час державної реєстрації: 30.05.2014 - квартиру, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 141607251101, номер запису про іпотеку 5850432.

Юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).

Ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачі, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не спростовані відповідачем належним чином, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню сплачений ними судовий збір.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 12, 23, 27 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.1, 3, 15-16, 216, 317, 318, 319, 321, 328, 330, 386, 391, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 19, 43, 44, 76-81, 89, 95, 210, 247, 258-259, 265, 268, 353-354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки задовольнити.

Право іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42322556, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижній Вал. Буд. 7-9) на об`єкт нерухомості - квартиру, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 141607251101 - визнати відсутнім.

Скасувати державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомості - квартиру, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 141607251101, номер запису про іпотеку 5850432, дата, час державної реєстрації: 30.05.2014 14:46:02.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3258,10 грн. (три тисячі двісті п`ятдесят вісім гривень десять копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7777,40 грн. (сім тисяч сімсот сімдесят сім гривень сорок копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3258,10 грн. (три тисячі двісті п`ятдесят вісім гривень десять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 19.09.2022 року.

Суддя: Л.В. Домусчі