Рішення

від 23.09.2022 по справі 600/96/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/96/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЮВ» до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю МКЮВ звернулось до суду з позовом до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року Одеської митниці Державної митної служби України в особі уповноваженої співробітниці Відділу митного оформлення №1 митного поста Одеса Ладиненко Оксани Олександрівни, яким було скориговано митну вартість товару №1 з 3,317225 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару №2 з 1,940828 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто.

В обґрунтування позову зазначено про відсутність у відповідача правових підстав для коригування митної вартості товару. Позивач зазначив, що при перевезенні вантажів морським транспортом, для запобігання ризику втрати оригіналів коносаментів, сторони міжнародного ділового товарообороту можуть використовувати повідомлення «TELEX RELEASE», яке підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту («BILL OF LADING»), оскільки оригінал переданий перевізнику в порту відправки. Тобто, проставлення на примірнику коносаменту штампу «TELEX RELEASE», який був поданий відповідачу для митного оформлення вантажу, посвідчило факт передання оригіналів коносаменту представнику перевізника, що, на думку позивача, звільняє його від обов`язку отримання оригіналу коносаменту. Крім цього, позивач вважає, що він не був зобов`язаний виділяти вартість перевезення товару з огляду на те, що поставка здійснювалась на умовах CFR, за яких таке виділення не робиться. Поряд з цим, поставка товару проводилась продавцем і була включена в загальну вартість товару.

Також позивач вказав, що згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту, який був наданий відповідачу для здійснення митного оформлення товару, ціна на товар включала в себе маркування та упаковки товару. Інших документів, які б підтверджували включення даного показника у загальну вартість товару, законодавство не передбачає. Інших витрат на перевезення вантажу позивач не мав. Зазначено, що відповідачу були надані всі документи, які стосувалися вартості перевезення заявленого до митного оформлення вантажу.

Крім цього, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у наданих платіжних документах посилання на інвойс, відповідно до якого здійснюється оплата, оскільки відповідач не зазначив, яку саме норму права було порушено позивачем. У наданих платіжних документах на виконання вимог чинного законодавства та міжнародних правил оплати в міжнародній торгівлі зазначені всі необхідні реквізити, які дозволяють чітко і недвозначно ідентифікувати товар, за який проводиться оплата. Водночас позивач посилався на зовнішньоекономічний контракт, який є підставою для проведення оплати, яка не була би проведена банком у випадку порушення ним будь-яких вимог законодавства.

Позивачем вказано, що до митного органу були подані комерційний інвойс та пакувальний лист, із змісту яких чітко і недвозначно вбачаються як виробник товарів, так і його вартість та кількість, що безумовно спростовує твердження відповідача про нібито неможливість з`ясувати виробника, а також кількісні та якісні характеристики імпортованого товару.

Позивач також зазначив, що, виходячи з принципу послідовності, відповідач при виборі методу визначення митної вартості був зобов`язаний проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. Застосування резервного методу можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх методів. Проте встановлених вимог законодавства відповідачем не було виконано, що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення, без належних правових та фактичних підстав, і таке призвело до невиправданих фінансових витрат з боку позивача.

Ухвалою суду від 18 січня 2022 року прийнято позову заяву до розгляду відкрито провадження у справі; вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання заяв по суті; витребувано у відповідача докази по справі.

Крім цього, докази по даній справі витребовувалися у відповідача і ухвалами суду від 08 квітня 2022 року, від 01 червня 2022 року та від 24 червня 2022 року.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на положення, передбачені Митним кодексом України, вказував, що обов`язок доведення ціни товару покладений на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Зазначено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте на підставі митної декларації та наданих митному органу документів, в якому обґрунтовано обставини його прийняття, а також наведено джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості. Відповідач також зазначив про те, що метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовано, адже заявлена митна вартість митним органом не визнана. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано у зв`язку з відсутністю інформації у митного органу щодо операцій імпорту в Україні ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу основи для додавання вартості. Таким чином, митну вартість обґрунтовано визначено за резервним методом. Надавши пояснення щодо обставин спірних відносин, відповідачем вказано про законність та обґрунтованість прийнятого митним органом та оскаржуваного позивачем рішення. Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також від відповідача до суду 17 червня 2022 року надійшли докази по цій справі.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні за участю сторін до суду не надходило.

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю «МКЮВ» (код ЄДРПОУ 42098457) є юридичною особою, яке знаходиться за адресою: 58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Будівельників, буд. 26-А, кв. 54, із здійсненням таких видів діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2021 року з метою митного оформлення товару ТОВ «Діаментекс» на користь одержувача ТОВ «МКЮВ» (на підставі договору про надання митно-брокерських послуг №Д/МЕБ-21 від 15 вересня 2021 року) надано митному органу митну декларацію №UА500020/2021/220202, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товарів складає 18978,40 доларів США за курсом валюти 26,4133, з них:

1)вартість товару «Меблі для сидіння з металевим каркасом оббиті, стілець для сидіння, всього 626 шт., упаковано у 393 картонних коробках» становить 14058,40 доларів США.

2) вартість товару «Меблі дерев`яні для столової, частково у розібраному стані, стіл обідний для столової кімнати, 30 шт. упаковано у 95 картонних коробках» становить 4920,00 доларів США.

З указаної декларації вбачається, що вартість товару визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з указаною декларацією було надано до митного органу такі документи:

- пакувальний лист від 30 серпня 2021 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) PP21PF024-1 від 30 серпня 2021 року;

- коносамент WST2108034 від 08 вересня 2021 року;

- навантажувальний документ 49417 від 16 листопада 2021 року;

- сертифікат про походження товару G213298123971023 від 22 вересня 2021 року;

- платіжні доручення від 11 серпня 2021 року, від 17 вересня 2021 року, від 20 вересня 2021 року, від 16 березня 2021 року;

- додаткова угода №1 від 16 липня 2020 року;

- контракт №7 від 25 вересня 2019 року;

- договір про надання митно-брокерських послуг №Д/МЕБ-21 від 15 вересня 2021 року;

- вагова від 16 листопада 2021 року;

- рішення суду у справі №824/357/20-а від 08 липня 2020 року;

- копію митної декларації країни відправлення №020220210000613287 від 05 вересня 2021 року.

При перевірці указаних документів посадовою особою митниці було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) надані до митного контролю та оформлення платіжні документи, що мають підтверджувати вартість, не містять посилання на комерційний інвойс та не відповідають умовам (100% передплата), тобто не можуть враховуватись як підтвердження вартості партії, що розглядається; 2) у поданих до митного контролю документах зазначений BAZHOU PENGFAN FURNITURE CO.LTD виключно як продавець, виробник у товаросупровідних документах не зазначений, тобто виникають сумніви щодо заявленого декларантом договору безпосередньо є виробником.

У зв`язку з цим відповідачем направлено декларанту повідомлення з вимогою у відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України про надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткових документів: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

27 листопада 2021 року ТОВ «Діаментекс» надіслано митному органу лист за №27/11, яким повідомлено, що інших додаткових документів надати немає можливості.

За результатами розгляду указаної вище митної декларації посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року, яким було скориговано митну вартість товару №1, ціна якого була вказана декларантом 14058,40 доларів США., до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто, та товару №2, ціна якого була вказана декларантом 4920,00 доларів США, до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто.

Ціна ввезеного позивачем товару була визначена відповідачем за 6 (шостим) резервним методом митної вартості, а до уваги були взяті МД від 11 листопада 2021 року № UA100330/2021/338287, від 13 листопада 2021 року № UA100230/2021/335826, МД від 13 листопада 2021 року №UA500020/2021/219537, від 15 листопада 2021 року № UA100230/2021/335919, про що зазначено в оскаржуваному рішенні UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року.

Також митним органом складено картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000826 та роз`яснено про можливість подання нової МД з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року.

В подальшому, митне оформлення ввезеного позивачем товару було здійснено за МД UA500020/2021/221473 від 27 листопада 2021 року.

За таких обставин, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. А саме: 1) надані до митного контролю та оформлення платіжні документи, що мають підтверджувати вартість, не містять посилання на комерційний інвойс та не відповідають умовам (100% передплата), тобто не можуть враховуватись як підтвердження вартості партії, що розглядається; 2) у поданих до митного контролю документах зазначений BAZHOU PENGFAN FURNITURE CO.LTD виключно як продавець, виробник у товаросупровідних документах не зазначений, тобто виникають сумніви щодо заявленого декларантом договору безпосередньо є виробником.

Поряд з цим варто відзначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).

Так, щодо зауважень відповідача про те, що у наданих платіжних документах не міститься посилання на комерційний інвойс і вони не відповідають умовам (100% передплата), тобто не можуть враховуватись як підтвердження вартості партії, що розглядається, то такі суд оцінює критично, адже посилання на рахунок-фактуру (інвойс) в платіжному документі не є обов`язковим та не може вважатися безумовною обставиною, що не дає можливості підтвердити числові значення заявленої митної вартості товару, що поставлявся.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах у постанові від 15 квітня 2021 року у справі №804/7757/16.

До того ж, як вбачається з поданих декларантом митному органу платіжних документів від 11 серпня 2021 року, від 17 вересня 2021 року, від 20 вересня 2021 року, від 16 березня 2021 року, в них, з-поміж іншого, зазначено про покупця та продавця товару і контракт, у зв`язку виконанням якого ці документи видані.

При цьому, як зазначено позивачем у позові, що не спростовано відповідачем, у вказаних поданих платіжних дорученнях зазначена інформація і про договір №7 від 25.09.2019 року і про призначення - передоплату. Враховуючи, що оплата за поставлений товар у відповідності до положень п. 3.2. Додаткової угоди № 1 від 16 липня 2020 року до зовнішньоекономічного контракту № 7 від 25 вересня 2019 року здійснюється позивачем на умовах передоплати в розмірі не менше 100% вартості замовленого товару, то позивачем і було проведено оплату платіжними трансферами протягом березня- вересня 2021 року.

Суд звертає увагу на те, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про вартість оцінюваного товару.

Відносно зауважень відповідача про те, що у поданих до митного контролю документах зазначений BAZHOU PENGFAN FURNITURE CO.LTD виключно як продавець, виробник у товаросупровідних документах не зазначений, то указана обставина сама по собі не має впливу на правильність визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за ціною договору.

До того ж, згідно встановлених обставин справи, до митного органу були подані комерційний інвойс PP21PF024-1 від 30 серпня 2021 року та пакувальний лист від 30 серпня 2021 року, із змісту яких вбачаються як виробник товарів, так і його вартість та кількість, що спростовує твердження відповідача про неможливість з`ясувати виробника.

За таких обставин суд критично оцінює позицію відповідача щодо наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд вважає не спростованими відповідачем доводи позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару із зазначенням всіх необхідних числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Висновки відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару, - безпідставні та необґрунтовані.

Указане свідчить про незаконність оскаржуваного у цій справі рішення.

Також варто зазначити наступне.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Надаючи оцінку цим діям, що передували прийняттю оскаржуваного рішення, суд вважає їх безпідставними, оскільки виписка з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не є тими документами, які б могли усунути виявлені, на думку митного органу, розбіжності.

Прийшовши до висновку про наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, та вказавши на документи, які потрібно додатково надати декларанту на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, відповідач не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити.

У ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Поряд з цим в порушення вимог частини другої статті 55 МК України в оскаржуваному письмовому рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не наведено жодного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано з яких причин відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару або неправильно визначено його митну вартість.

У ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Відтак, оскаржуване рішення є протиправними, а тому підлягає скасуванню.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору (контракту та додаткової угоди до нього).

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

Натомість позивач у позовній заяві наголошував про не проведення з ним указаної консультації та вказував, що відповідач фактично поставив перед фактом декларанта про неможливість обрання другого-п`ятого методів та обрання ним резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладеного обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації та, відповідно, не спростовував доводів позивача про непроведення такої.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

Крім цього, з оскаржуваного рішення UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року вбачається, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із проведеним аналізом баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАIС Держмитслужби України.

Між тим, зважаючи на неподання відповідачем відповідної інформації, суд не може перевірити вказані дані.

При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено, що до уваги були взяті МД від 11 листопада 2021 року № UA100330/2021/338287, від 13 листопада 2021 року № UA100230/2021/335826, МД від 13 листопада 2021 року №UA500020/2021/219537, від 15 листопада 2021 року № UA100230/2021/335919.

Однак усупереч обов`язку, встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у ході розгляду судом цієї справи відповідачем не були надані суду вказані митні декларації, при тому що такі неодноразово витребовувалися судом ухвалами від 08 квітня 2022 року, від 01 червня 2022 року та від 24 червня 2022 року.

Наведене дає суду додаткові підстави для висновку про необґрунтованість оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару.

Отже, рішення UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими. Натомість позивач довів незаконність оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі платіжних доручень №272 від 22 грудня 2011 року та №280 від 12 січня 2022 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у загальному розмірі 2481 грн 00 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, щодо тверджень у позові про те, що судові витрати у цій справі складаються також із витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, то такі суд оцінює критично та вважає безпідставними, оскільки даний позов підписані директором ТОВ «МКЮВ» Левандовською Ю.В.

До того ж, розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін і професійна правнича допомога позивачу адвокатом не надавалась, що згідно положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для розподілу витрат на професійну правничу допомогу. У матеріалах справи відсутній договір про надання адвокатом правової допомоги ТОВ «МКЮВ» щодо оскарження Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року, акт виконаних, згідно такого договору, робіт та інші документи, необхідні для вирішення судом питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЮВ» до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею Державної митної служби Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/000163/2 від 27 листопада 2021 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЮВ» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2481 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 вересня 2022 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МКЮВ» (58000, м. Чернівці, вул. Будівельників 26а/54, ЄДРПОУ 42098457), відповідач - Одеська митниця Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. І. та Ю. Лип, 21А, ЄДРПОУ 44005631).

Суддя О.П. Лелюк