Постанова

від 23.09.2022 по справі 815/1021/16

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 815/1021/16Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Дата і місце ухвалення 15.09.2021р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Шевчук О.А.,

Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року по справі за позовом приватного підприємства "Олімп-Юг" до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Олімп-Юг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000652201 та №0000642201 від 26.02.2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 року, адміністративний позов приватного підприємства «Олімп-Юг» задоволено.

Постановою Верховного Суду від 19.05.2021 року вищевказані судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року позов приватного підприємства «Олімп-Юг» задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000652201 та №0000642201 від 26.02.2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що суд першої інстанції, приймаючи судове рішення у справі обмежився формальним посиланням на наявність первинних документів, не надавши оцінки доводам щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних ресурсів для здійснення операцій, обумовлених укладеними договорами.

З огляду на викладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити ПП «Олімп-Юг» у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 05.01.2016 року по 16.02.2016 року на підставі направлень на перевірку від 04.01.2016 року №000004/1, №000005/2, №000006/3 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, посадовими особами Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області було проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Олімп-Юг» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №888/15-53-22-01/33933584 від 12.02.16 року.

В ході проведення зазначеної перевірки податковим органом було виявлено наступні порушення позивачем вимог Податкового кодексу України:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі ПКУ), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, внаслідок чого ПП «Олімп-Юг» занижено податок на прибуток за 2014 рік на 269 559,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПКУ, внаслідок чого ПП «ОЛІМП-ЮГ» завищено ПДВ, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму 1 664 083,00 грн.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що при проведенні перевірки було встановлено, що у перевіряємий період ПП «Олімп-Юг» здійснювало господарські операції із зазначеними в акті контрагентами, які мали нереальний характер.

Перевіряючі посилались на те, що позивачем до перевірку не були надані документи, з яких можливо було б встановити місце і час надання послуг, зміст послуг та ін., тобто документів, які б містили вичерпну інформацію щодо обсягів та виду отриманих послуг, місця та часу їх виконання.

Також податковий орган посилався на наявність податкової інформації, яка свідчить про відсутність у контрагентів позивача виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Виходячи з наведеного відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Олімп-Юг» права на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по операціям з вказаними в акті контрагентами ТОВ «Фінпромінвест», ТОВ «Бізнес Карго», ПП «Інтерія ЛТД», а також на формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Тех-Трейдінг», ТОВ «Транс-Інвестгруп», ТОВ «Ван-Такс», ТОВ «Леквуд», ТОВ «Салем Торг», ПП «Аширбадон», ТОВ «Фінпромінвест».

У зв`язку із виявленим порушенням, на підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2016 року №0000642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 404 340,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 269 560,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 134 780,00 грн., а також № 0000652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 496 177,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 1 664 118,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 832059,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, позовні вимоги приватного підприємства "Олімп-Юг" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області були задоволені, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.02.2016 року визнані протиправними та скасовані.

Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року було частково задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Юг» при новому розгляді справи, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тоді як позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне:

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

У даній справі дослідженню підлягає саме реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими послугами та використанням їх у господарській діяльності.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Фінпромінвест», ТОВ «Бізнес Карго», ПП «Інтерія ЛТД», ТОВ «Тех-Трейдінг», ТОВ «Транс-Інвестгруп», ТОВ «Ван-Такс», ТОВ «Леквуд», ТОВ «Салем Торг», ПП «Аширбадон», ТОВ «Фінпромінвест», за рахунок яких ТОВ «Олімп-Юг» сформувало витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит.

З наданих позивачем доказів судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Олімп-Юг» були укладені наступні договори із зазначеними контрагентами:

- з ТОВ «Фінпромінвест» договір від 03.05.2014 року по підбору, перевірці та проведенню психофізіологічного дослідження кандидатів на роботу та співробітників; договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 05.05.2014 року; договір про надання послуг від 05.05.2014 року; договір про надання юридичних послуг від 05.05.2014 року;

- з ТОВ «Бізнес Карго»: договір перевезення вантажу від 01.01.2014 року № 05/01-П, договір поставки від 15.01.2014 року № 10/01-Т,

- з ПП «Інтерія ЛТД»: договір про надання поліграфічних послуг від 01.02.2014 року № 10/02-14, договір про навчання співробітників від 01.02.2014 року № 11/02-14, договір на технічне обслуговування від 01.02.2014 року № 12/02-14, договір по підбору, перевірці та проведенню психофізіологічного дослідження кандидатів на роботу та співробітників; договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.02.2014 року № 13/02-14,

- з ТОВ «Тех-Трейдінг»: договір на технічне обслуговування від 01.04.2014 року № 04/10-П, договір про надання послуг від 01.04.2014 року № 04/11-П, договір про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 01.04.2014 року № 04/12-ТО, договір про надання послуг від 01.04.2014 року № 04/13-П, договір про надання поліграфічних послуг від 01.04.2014 року № 04/14-П, договір перевезення (доставки) пасажирів від 01.04.2014 року,

- з ТОВ «Транс-Інвестгруп»: договір про надання юридичних послуг від 01.04.2014 року № 15/04/14-ЮП, договір про надання поліграфічних послуг від 01.04.2014 року № 16/04/14-ПП, договір про навчання співробітників від 01.04.2014 року № 17/04/14-НС, договір по підбору, перевірці та проведенню психофізіологічного дослідження кандидатів на роботу та співробітників від 01.04.2014 року,

- з ТОВ «Ван-Такс»: договір перевезення (доставки) пасажирів від 01.05.2014 року, договір на технічне обслуговування від 01.06.2014 року, договір про надання юридичних послуг від 01.06.2014 року, договори поставки товарів від 01.07.2014 року (канцтоварів в асортименті, меблів в асортименті, спеціалізованого одягу та знаряддя для охоронців в асортименті,

- з ТОВ «Леквуд»: договір перевезення (доставки) пасажирів від 01.05.2014 року, договір про надання послуг від 01.07.2014 року № 6, договір про навчання співробітників від 01.07.2014 року № 1, договір надання послуг від 01.07.2014 року № 5, договір про надання поліграфічних послуг від 16.07.2014 року № 3, договір перевезення вантажу від 16.07.2014 року № 2,

- ТОВ «Салем Торг»: договір перевезення (доставки) пасажирів від 01.10.2014 року, договір про навчання співробітників від 01.10.2014 року, договір про надання поліграфічних послуг від 01.10.2014 року, договір про надання юридичних послуг від 01.12.2014 року,

- з ПП «Аширбадон»: договори поставки від 01.11.2014 року (спеціального одягу та знаряддя для використання у сфері охоронних послуг, канцтоварів в асортименті), договори поставки від 01.10.2014 року (поставки електротехніки та відеопродукції).

За умовами договорів поставки Продавці (контрагенти позивача) зобов`язувались поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця (позивача) товар для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товар, який поставлявся - спеціальний одяг, знаряддя для використання у сфері охоронних послуг. канцтовари в асортименті.

За умовами цих договорів груповий асортимент товару постачається згідно рахункам, які є невід`ємною частиною цих договорів. Поставка здійснюється силами та за рахунок Продавця.

За умовами договорів по підбору, перевірці та проведенню психофізіологічного дослідження кандидатів на роботу та співробітників, Замовник (ПП «Олімп-Юг») доручає, а Виконавці (контрагенти позивача) беруть на себе зобов`язання виконати послуги абонентського обслуговування Замовника, що передбачає тестування та психофізіологічне дослідження кандидатів на роботу, а також співробітників підприємства. Під тестуванням та психофізіологічним дослідженням в даному випадку розуміється приватна форма опитування, здійснювана виключно на добровільних засадах опитуваної особи, з використанням нешкідливих для здоров`я технічних засобів (поліграфу), що направлено на виявлення у особи можливо прихованої ним інформації.

За умовами договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг Виконавці зобов`язувались надати Замовнику (ПП "Олімп-Юг") інформаційно-консультативні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даними договорами. При цьому, згідно п. 2 цих договорів Виконавець надає послуги Замовнику в наступних формах: усній - шляхом надання консультацій співробітникам Замовника, загальних та спеціальних висновків і рекомендацій; письмовій - у вигляді звітів по проведених аналізах, дослідженнях, пошуках; електронною поштою згідно із запитами Замовника. Проведення консультацій здійснюється у вигляді семінарів, зустрічей обох Сторін та в інших формах. Проведення семінарів здійснюється за програмою та графіком, що погоджуються сторонами. Факт належного виконання послуг виконавцем підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг, що підписується обома сторонами.

За умовами договорів про надання послуг контрагенти позивача зобов`язувались надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника. Предметом маркетингових досліджень, кон`юнктури ринку згідно цих договорів є ринок охоронних послуг в Україні.

За умовами договорів про надання юридичних послуг Клієнт (ПП "Олімп-Юг") доручає, а Виконавці (контрагенти позивача) беруть на себе зобов`язання щодо надання юридичних послуг таких видів: - підготовка проектів юридичних документів (оформлення звернень, запитів, претензій, клопотань, заяв тощо) з питань діяльності клієнта; юридичні консультації в письмовій формі, які надаються за запитами співробітників клієнта, юридична експертиза проектів та укладених договорів клієнта, розробка проектів договорів, підготовка проектів рішень, протоколів та інших документів, розробка та експертиза внутрішніх (локальних) актів клієнта (положень, правил, інструкцій, наказів тощо); - надання правової допомоги в процесі укладення та виконання угод щодо нерухомості та цінних паперів (аналіз документів, участь у переговорах, розробка проектів договорів та інших документів, представництво інтересів в державних органах з питань укладення та виконання угоди); - представництво інтересів клієнта у відносинах з органами державної влади та управління, іншими юридичними та фізичними особами (участь у переговорах, слідчих діях, перевірках; - представництво інтересів клієнта при вирішенні спорів у судах всіх юрисдикцій та інстанцій; - надання правової допомоги в процесі отримання ліцензій, погоджень та інших дозвільних документів; - розробка рекомендацій з питань оптимізації оподаткування клієнта; - державна реєстрація (перереєстрація) підприємств, засновником яких виступає клієнт, а також перереєстрація клієнта; розробка установчих документів, реєстрація в органах державної влади в Україні; - інформування клієнта про зміни у законодавстві, організація вивчення нормативних актів співробітникам клієнта; - узагальнення і аналіз результатів розгляду претензій, результатів перевірок, судових справ, практики діяльності клієнта у правовій сфері. Клієнт сплачує оплату за даними договорами у сумі, за фактично виконані роботи, які підтверджуються актом виконаних робіт.

За умовами договорів перевезення вантажу Виконавці зобов`язувались доставити ввірений їм Відправником (позивачем) вантаж пункт призначення і видати його особі (одержувачу), а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевезення вантажів виконується автомобільним транспортом виконавця на основі заявок. Заявка на перевезення повинна містити кількість транспортних засобів, їх тоннаж і тип кузова, дату, час та місце завантаження, точні адреси і телефони пунктів навантаження і вивантаження вантажів. Вартість послуг за цими договорами визначається за фактично виконані роботи. Послуга вважається наданою після підписання акта виконаних робіт.

За умовами договорів про надання поліграфічних послуг Виконавці зобов`язувались підготувати до друку і надрукувати поліграфічну продукцію. Тираж випуску примірників та обсяг, умови, друк в кожному випадку обговорюються окремо.

За умовами договорів про навчання співробітників Виконавці (контрагенти позивача) зобов`язувались провести навчання та перевірку знань працівників Замовника (ПП "Олімп-Юг") у кількості згідно із замовленнями. Навчання за курсом підготовки 5169 "Охоронник". Розрахунки здійснюються на підставі підписаних з обох сторін актів виконаних робіт.

За умовами договорів на технічне обслуговування контрагенти позивача зобов`язувались надавати на території країни виконавця послуги з технічного обслуговування належних набувачам обладнання, яке знаходиться у власності Замовника, надалі іменуються вироби, що передані або будуть передані замовником. На підтвердження факту надання виконавцями замовнику послуг за цим договором складається відповідний акт.

При цьому, договорами визначено, що технічне обслуговування включає в себе, зокрема, наступні послуги, які надаються на користь замовника: підготовку та введення в експлуатацію виробів; виконання обов`язкового обсягу робіт по профілактиці, попередньому огляду і ремонту виробів у визначені строки, ліквідацію можливих дефектів і заміну дефектних деталей виробів; технічний інструктаж при введені виробів в експлуатацію, а також при їх обслуговуванні та використанні; проведення профілактичного огляду і ремонту виробів в строки і в обсягах, рекомендованих замовником; проведення поточного та капітального ремонту виробів, забезпечення виробів запасними частинами.

За умовами договорів перевезення (доставки) пасажирів Перевізники (контрагенти позивача) зобов`язувались за плату доставляти по всій території України визначених Замовником (позивачем) пасажирів згідно замовлення та належний їм багаж і привезти їх назад належним їм багажем, а Замовник зобов`язувався сплатити за таке перевезення Перевізникам встановлену плату згідно наданого рахунку на підставі існуючих тарифів на день замовлення. Перевізники зобов`язувались надати технічно справний і пристосований для перевезення пасажирів та їх багажу автобус. Факт належного виконання послуг Виконавцями підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг, що підписується обома сторонами.

На підтвердження виконання умов укладених договорів позивач надав до суду акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, виписки з банківських рахунків у підтвердження оплати товариством послуг та товарів, наданих (поставлених) контрагентами.

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що фактичне придбання позивачем послуг та товарів у контрагентів, вказаних в акті перевірки підтверджується наданими підприємством первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Надані позивачем до перевірки первинні документи не враховано як підтвердження реальності взаємовідносин між ПП «Олімп-Юг» та зазначеними вище контрагентами, з огляду на наявну щодо цих контрагентів податкову інформацію.

Зокрема, ГУ ДФС в Одеській області посилалось на податкову інформацію інших податкових органів в частині відсутності у вказаних підприємств достатніх трудових ресурсів та основних фондів для здійснення господарської діяльності. Також, відповідач посилався на неподання контрагентами позивача податкової звітності.

Суд апеляційний інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова інформація не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Наявність податкової інформації не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для виконання робіт, надання послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Як вже зазначалось, укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом фактично не здійснювалась належна перевірка можливості виконання контрагентами позивача обсягу робіт за укладеними з позивачем договорами. Відповідач обмежився лише посиланням на наявну податкову інформацію щодо кількості працюючих на підприємстві осіб та відсутність відомостей про матеріальні ресурси.

З огляду на зазначене, надана відповідачем інформація не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

У справі, що розглядається, ГУ ДФС в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, навіть допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу витрат та податкового кредиту сплачених сум контрагентам.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Слід зазначити, що відмовляючи особі у праві на податковий кредит та формуванні витрат, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

В свою чергу, відповідачем не надано належних доказів у підтвердження доводів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Укладення договорів з розглядуваними в акті перевірки контрагентами було обумовлено здійсненням позивачем власної господарської діяльності, при їх укладенні позивач керувався розумними економічними причинами.

Таким чином, податковим органом не спростовано правомірності формування позивачем для формування витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності виконання послуг та придбання товару, наявності податкових накладних та інших первинних документів, сплати відповідної суми ПДВ.

Що стосується посилання відповідача на вирок від 28.10.2015 року у справі №461/10058/15-к (провадження №1-кп/461/439/15) та ухвалу від 31.08.2016 року у кримінальній справі №522/14152/16-к (провадження №1-кпґ/522/998/16), слід зазначити, що у статті 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.

У постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду вказана на те, що у практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Наведеному принципу не відповідає ситуація, коли у вироку в межах кримінального провадження щодо директора ймовірно фіктивного підприємства суд, практично не досліджуючи господарську діяльність цього підприємства (оскільки склад злочину закінчується в момент придбання / перереєстрації фіктивного підприємства), робить висновки про те, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності, ніколи не здійснювало жодної господарської діяльності, усі його господарські операції з контрагентами є фіктивними тощо.

Отже, факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару і зміни в активах / зобов`язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набрали законної сили.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Зважаючи на зазначене у постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно якого вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

В даному випадку судом встановлено, що вироком Галицького районного суду м.Львова від 28.10.2015 року у справі №461/10058/15-к (провадження № 1-кп/461/439/15) було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11.09.2015 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Львівської області Буфаном Н.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12015140000000392 та обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 . ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 за ст. 27, ч. 1 ст.205 (пособництво у фіктивному підприємництві) та за ст. 366 ч. 1 КК України (складання і видачу службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів).

У вироку суду встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності ОСОБА_1 зі створення, зокрема ТОВ «Тех Трейдінг».

Однак, вказаний вирок суду не містить висновку щодо протиправної діяльності ПП «Олімп-Юг», а відтак відсутні будь-які юридичні наслідки для нього, що не дає підстав вважати, що цей вирок і ухвала стосується інтересів ПП «Олімп-Юг».

В свою чергу, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.08.2016 року у кримінальній справі №522/14152/16-к (провадження №1-кпґ/522/998/16) було встановлено, що директор та засновник ТОВ «Фінпромінвест» ОСОБА_2 є винним у пособництві у фіктивному підприємництві за ст. 27 ч.5, ст.205 ч.1 КК України, однак зазначену особу було звільнено від кримінальної відповідальності в порядку ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому в даному кримінальному провадженні встановлено обставини щодо реєстрації ОСОБА_2 на своє ім`я ТОВ «Фінпромінвест» без наміру здійснювати господарську діяльність.

Вказана ухвала також не містить жодних відомостей щодо протиправної діяльності ТОВ «Фінпромінвест» з ПП «Олімп-Юг».

Як вже зазначалось вище, підставою для формування платником податків витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податкового кредиту є факт реального виконання господарських операцій, підтверджений належними первинними документами.

Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому Податковий кодекс України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Відтак, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

В даному випадку відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував обізнаність позивача про фіктивність створення юридичних осіб - ТОВ «Фінпромінвест» та ТОВ «Тех Трейдінг» або того, що позивач діяв з неналежною обачністю здійснюючи господарську діяльність з вказаними контрагентами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ні вироком від 28.10.2015 року у справі №461/10058/15-к (провадження № 1-кп/461/439/15), ні ухвалою від 31.08.2016 року у кримінальній справі №522/14152/16-к (провадження №1-кпґ/522/998/16) не встановлені обставини щодо фінансово-господарських правовідносин, а також конкретних господарських операцій позивача з ТОВ «Фінпромінвест» та ТОВ «Тех Трейдінг», а також обставини щодо підроблення контрагентами позивача документів за наслідками господарських операцій з ПП «Олімп-Юг», що були предметом дослідження в адміністративній справі №815/1021/16.

Крім того, суд першої інстанції вірно врахував, що всі первинні документи, які були наданні позивачем до суду по взаємовідносин з ТОВ «Тех-Трейдінг» підписані його директором Франчуком О.В., а не засудженою ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаним вище вироком та ухвалою не встановлено фіктивності господарської діяльності самих юридичних осіб ТОВ «Тех Трейдінг» та «Фінпромінвест», ні фіктивності господарських операцій даних підприємств з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації даних підприємств на певних осіб без наміру займатися господарською діяльністю, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст. 70 КАС України, доказом, підтверджуючим обставини, на які посилається податковий орган, та не виключає можливості здійснення ТОВ «Тех Трейдінг» та ТОВ "Фінпромінвест" реальних господарських операцій з позивачем.

Слід зазначити, що директор приватного підприємства «Олімп-Юг», який виконував свої посадові обов`язки у період з 10.04.2006 року по 05.02.2015 року, та який був допитаний в якості свідка судом першої інстанції, зазначив, що всі господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ «Фінпромінвест», ТОВ «Бізнес-Карго», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Тех-Трейдінг», ТОВ «Транс-Інвестгруп», TOB «Ван-Такс», TOB «Лейквуд», TOB «Салем торг», ПП «Аширбадон» були реальними та таким, що направленні на здійснення господарської діяльності, реальну зміну фінансового стану підприємства та отримання прибутку.

З огляду на те, що надані позивачем первинні документи у своїй сукупності свідчать про те, що здійснювані між позивачем та його контрагентами господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту і діловій меті, колегія суддів вважає, що позивачем було доведено суду правомірність формування показників податкової звітності, зокрема, витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податкового кредиту.

Тоді як відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 26.02.2016 року №0000652201 та №0000642201 не можуть вважатись законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Судді: О.А. Шевчук

А.Г. Федусик