Постанова

від 20.09.2022 по справі 300/6213/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/6213/21 пров. № А/857/11557/22

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГлушка І.В., Матковської З.М.,

за участю секретаряПославського Д.Б.

представника апелянта Гавадзин М.В.,

представника позивача Госедло Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Тимощук О.Л. об 13 год. 26 хв. у м. Івано - Франківськ, повне судове рішення складено 07 липня 2022 року) у справі № 300/6213/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 002108/0701 від 15.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що на переконання позивача дії відповідача є протиправними, а висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки №1247/09-19-07-01/38006889 від 15.03.2021 не відповідають фактичним обставинам справи і нормам податкового та іншого законодавства, а також не могли бути підставою для винесення 15.04.2020 податкового повідомлення-рішення №002108/0701. Зокрема вказував на помилковість висновків відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій з контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Сервіс» (далі - ТОВ «Пілігрим Сервіс») щодо якого прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 №3573, а також складеної узагальнюючої податкової інформації від 08.04.2020 №171/4/52.04.-15/42991412 щодо фінансово-господарських операцій ТОВ «Пілігрим Сервіс» з постачання товару ТОВ «Дріада Ріал Істейт», оскільки такі, вище перераховані, складені після здійснення останніх поставок товару у липні 2019 року. Отже, відповідач не вправі покликатись на вказану інформацію при оцінці господарських операцій, які мали місце за рік до цього. Також вказав на відсутність підстав стверджувати про винність зазначеного контрагента у кримінальному правопорушенні до винесення вироку. Стверджує, що на час здійснення господарських операцій контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований платником ПДВ, в електронному кабінеті не містилось жодної інформації щодо «недобросовісності» вказаного платника податків, податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Дані обставини в повній мірі підтверджували можливість здійснення контрагентом торгівельної діяльності. Всі господарські операції з ТОВ «Пілігрим Сервіс» підтверджені первинними документами, носили реальний характер, а при їх виконанні було досягнуто ділової мети та здійснено приріст активів позивача. Натомість висновки контролюючого органу щодо неможливості проведення господарських операцій із вказаним контрагентом базуються виключно на припущеннях перевіряючих та не підтверджені жодними доказами.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 002108/0701 від 15.04.2020.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Пілігрим Сервіс» є передчасними та помилковими, оскільки фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентом позивача операцій з постачання ТМЦ позивачу, а тому спірним рішенням № 002108/0701 від 15.04.2020 необґрунтовано збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "»податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в загальній сумі 5366593 грн.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що контролюючим органом при перевірці господарських операцій позивача з ТОВ «Пілігрим Сервіс» не встановлено їх реального характеру, оскільки не надано необхідних документів, підтверджуючих реальність зазначених господарських операцій.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Дріада Ріал Істейт» зареєстровано 11.01.2012. Види діяльності 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області з 02.03.2020 по 05.03.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дріада Ріал Істейт» за період з 01.10.2017 по 31.12.2019, за результатами якої складено акт перевірки № 1247/09-19-07-01/38006889 від 15.03.2021 (том 1, а.с.8-45).

Висновками акту встановлено порушення ТОВ «Дріада Ріал Істейт»:

пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 4 293 274 грн, в тому числі за серпень 2019 року в сумі 713 613 грн, за жовтень 2019 року в сумі 3579661 грн;

пункту 120-1.2 статті 120-1, пункту 201.1, пункту 201.10, пункту 201,16 статті 201 Податкового кодексу України - не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні щодо взаємовідносин по постачанню товарів/послуг контрагентам загальною сумою податку на додану вартість 742901, 07 грн, в тому числі за грудень 2018 року в сумі 742901, 07 грн.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі акта перевірки винесло податкове повідомлення-рішення №002108/0701 від 15.04.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в загальній сумі 5 366 593 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 4293274 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1073 319 грн (том 1, а.с.7).

Позивач вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Пілігрим Сервіс».

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Пілігрим Сервіс» позивачем, зокрема, надавався договір від 24.06.2019 № 240619-Д/П (том 1, а.с. 46-47), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник (ТОВ «Пілігрим Сервіс») в порядку та на умовах, визначених таким договором, зобов`язується передати у власність покупця (ТОВ «Дріада Ріал Істейт»), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується сплатити та прийняти мінеральний порошок, бітум нафтовий дорожній, цемент та інші ТМЦ, надалі - товар.

Одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) в Специфікації до цього договору (надалі іменується Специфікація») або 2) у видаткових накладних на такий товар (пункт 1.2 договору).

Пунктом 3.1 цього Договору визначено, що поставка товару здійснюється за адресою: місто Надвірна вул. Майданська, 5. Постачальний може здійснити поставку в інших місцях тільки за згодою Покупця.

Також ТОВ «Дріада Ріал Істейт» та ТОВ «Пілігрим Сервіс» 01.07.2019 уклали додаткову угоду № 01/07 про зміну умов договору № 240619-Д/П від 24.06.2019, якою погодили пункт 9.1 доповнити новим реченням наступного змісту: «З урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦКУ, Сторони дійшли згоди, що положення даного договору» розповсюджується на відносини між ними, що виникли до його укладення, а саме з «16» червня 2019» (том 5, а.с. 163).

Відповідно до договору оренди № 010518 від 01.05.2018 ТОВ «ПБС» передало, а ТОВ «Дріада Ріал Істейт» прийняло у тимчасове платне користування (оренду) терміном до 30.04.2021 включно промислове обладнання «DEP BATCH 12 T/H» призначене для виробництва бітумних емульсій (емульсійний бітумний завод, ємності бітумні та іншу техніку) (том 1, а.с. 163-164).

У продовж червня-липня 2019 року ТОВ «Пілігрим Сервіс» здійснювало поставку ТОВ «Дріада Ріал Істейт» будівельних матеріалів (щебінь, бітум, мінеральний порошок та інші), що підтверджується видатковими накладними (том 1, а.с. 48-77), товарно-транспортними накладними (том 1, а.с. 171, том 5, а.с. 29).

В результаті здійснення поставки ТМЦ позивачу ТОВ «Пілігрим Сервіс» складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкові накладні (том 1, а.с. 78-110).

Відтак враховуючи наведене вище, колегія суддів встановила, що факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаним вище контрагентом підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися, у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів.

Разом з цим, в акті перевірки № 1247/09-19-07-01/38006889 від 15.03.2021 контролюючим органом відповідно до даних ІБД «Податковий блок» встановлено, що по ланцюгу постачання у ТОВ «Пілігрим Сервіс» відсутнє придбання товарів номенклатурних позицій, і які відображені у видаткових накладних на реалізацію ТОВ «Дріада Ріал Істейт». Відповідно до наявних інформаційних баз даних ДПС ТОВ «Пілігрим Сервіс» не подавало звітність за формою 20-ОПП - відомості про об`єкти оподаткування, що свідчить про відсутність будь - якого рухомого та нерухомого майна, а відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Пілігрим Сервіс» у період відображення взаємовідносин із позивачем не придбавало послуги оренди, зберігання складських та інших приміщень.

Також відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що відповідно до наданих до перевірки копій товарно-транспортних накладних у окремих випадках перевізником виступало ТОВ «Пілігрим Сервіс», проте відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Пілігрим Сервіс» не придбавало послуги із оренди автотранспортних засобів, не придбавало пального, не придбавало запасних частин до автомобілів.

Окрім цього, в акті перевірки вказано, що відповідно до наданих до перевірки копій товарно-транспортних накладних, такі накладні складені у червні 2019 року, тобто за датою, яка передувала даті придбання ТМЦ (липень 2019 року) .

Також контролюючим органом з`ясовано, що Комісією регіонального рівня ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 № 3573.

Окрім цього, під час перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ «Пілігрим Сервіс» проходить по кримінальному провадженню № 12019100060003356 від 07.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, як суб`єкт господарської діяльності задіяний в схемі нереальних операцій.

Щодо вказаних обставин, які стали підставою висновку щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, суд вважає за потрібне зазначити таке.

Непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Таку правову позицію неодноразово викладав Верховний Суд у своїх постановах від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18; від 20.08.2020 у справі №380/10381/20.

Разом з цим колегія суддів вважає, доречним застосувати правову позицію наведену в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 813/955/14 в якій зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що не може підтверджувати нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Пілігрим Сервіс» віднесення останнього до переліку ризикових, оскільки рішення Комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Львівській області про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 №3573 прийнято значно пізніше та не могло бути відомим позивачу на момент здійснення господарської діяльності.

Щодо доводів відповідача відносно того, що до перевірки надавалися копії товарно-транспортних накладних складені у червні 2019 року, тобто за датою, яка передувала даті придбання (липень 2019) товарно-матеріальних цінностей, суд звертає увагу, що ТОВ «Дріада Ріал Істейтта» ТОВ «Пілігрим Сервіс» 01.07.2019 уклали додаткову угоду № 01/07 про зміну умов договору № 240619-Д/П від 24.06.2019, якою погодили пункт 9.1 доповнити новим реченням, зміст якого наведений судом вище і стосується поширенню положень договору на взаємовідносини, що виникли до його укладення.

Таким чином, у даному випадку сторони поширили договірні відносини на період, починаючи з 16.06.2019, що узгоджується з принципом свободи договору.

Щодо доводів відповідача в частині непредставлення позивачем під час перевірки форми № 6-НП та актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми №5-НПЮ то суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, такі форми складаються у разі прийняття нафтопродуктів із залізничних цистерн (вагонів). Оскільки позивач не здійснював приймання нафтопродуктів у залізничних цистернах (вагонах), висновки відповідача про необхідність заповнення таких форм при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Пілігрим Сервіс» є помилковими.

Також суд звертає увагу, що всі придбані ТМЦ були або відразу (бітум), або через незначний час, продано іншим суб`єктам господарювання (щебінь, мінпорошок) із відповідною націнкою, а емульгатор та засіб для нормалізації води пройшли процес виробництва та продані як продукція бітумного заводу, що підтверджується видатковими накладними (том 1, а.с. 111-116, 126-126, 135, зворотна сторона а.с.140-141, зворотна сторона а.с. 144-145, зворотна сторона а.с. 146-148, зворотна сторона а.с. 149-150, зворотна сторона а.с. 151, зворотна сторона а.с. 152-153, зворотна сторона а.с. 154-158, зворотна сторона а.с. 159-160, зворотна сторона а.с. 161-162), актами на списання матеріалів в переробку (том 1, а.с. 137, 139), накладними на передачу готової продукції (том 1, зворотна сторона а.с. 137, зворотна сторона а.с. 139), довідками-розрахунками калькуляції собівартості продукції (том 1, зворотна сторона а.с.138, а.с. 140, 146, 149, 151, 152, 154, 159, 161) У результаті здійснення вказаних операції ТОВ «Дріада Ріал Істейт» складено та зареєстровано податкові накладні (том 1, а.с. 118-125).

Оскільки придбані у ТОВ «Пілігрим Сервіс» ТМЦ у подальшому були продані іншим суб`єктам господарювання за вищою ціною, а бо ж перероблені та продані як продукція бітумного заводу, в результаті чого позивач отримав прибуток (економічну вигоду), висновки контролюючого органу про те, що при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Пілігрим Сервіс» позивач переслідував мету отримати необґрунтовану податкову вигоду є помилковими. Зворотнього відповідачем не доведено, як і не доведено можливість придбання позивачем аналогічного товару у відповідній кількості, у вказаний період, у інших контрагентів.

Щодо доводів відповідача про те, що в ході проведення перевірки також було встановлено наявність кримінального провадження, у яких надано інформацію щодо ризикованості суб`єктів господарювання зокрема, то колегія суддів зазначає наступне.

Жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, та підтверджував би всі обставини, які мають значення у цій справі, представником відповідача до суду не надано.

Суд зазначає, що навіть сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, які не були предметом дослідження названої кримінальної справи. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства у відносинах з іншими контрагентами.

Вказане узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 по справі № 816/809/17.

Відтак враховуючи, що в ході розгляду даної справи позивач довів, що подані первинні бухгалтерські документи є достатніми для підтвердження господарських операцій та підтверджують фактичне виконання договору то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 300/6213/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 23 вересня 2022 року