Постанова

від 21.09.2022 по справі 200/7457/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 200/7457/19-а

адміністративне провадження № К/9901/20623/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представників позивача Незнамової Т.О., Коротнюк В.О.,

представника відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року (суддя Грищенко Є.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г.) у справі №200/7457/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТ" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000211410 від 21 травня 2019 року про визначення грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток та №0000221410 від 21 травня 2019 року про визначення грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що підтверджено фактичним отриманням товарів та послуг, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством. Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб`єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі змінено, у резолютивній частині рішення внесено такі зміни, а саме: у абзаці першому слово «повністю» замінено словом «частково»; у абзаці другому цифри « 30720 912 грн.» замінено цифрами « 30661 962 грн. »; у абзаці четвертому слова та цифри « 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень» замінено словами та цифрами « 16 966 (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят шість ) гривень », доповнивши резолютивну частину абзацом п`ятим наступного змісту «В решті позовних вимог відмовити». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача є необґрунтованими. Також посилання відповідача на кримінальні провадження щодо контрагентів позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки жодного судового рішення стосовно позивача чи його контрагента, який набрав законної сили, відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами не застосовано правових позицій, викладених Верховним Судом у постанові від 6 червня 2019 року у справі №807/2202/15.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські відносини позивача з його контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем згідно наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 лютого 2019 року №258 р. була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ», з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 липня 2017 року по 31 грудня 2018 року.

За результатами вищезазначеної перевірки складено Акт від 15 квітня 2019 року №383/05-99-14-10/32688883 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест», відповідно до висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.п.134.1.1п.134.1статті 134 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі за текстом ПК України), п. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, зі змінами та доповненнями, п.1.2 статті 1, п.2.1 статті 2 та статті 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі за текстом Наказ №88), в результаті чого за період 3 квартал 2017 року 4 квартал 2018 року встановлено заниження суми податку на прибуток в сумі 25 466 794 грн, у тому числі: 4 квартал 2017 року 8 262 182 грн, 1 квартал 2018 року 1 906 018 грн, 1 півріччя 2018 року 5 542 258 грн ( в тому числі 2 квартал 2018 року 3 636 240 грн), 9 місяців 2018 року 11 467 090 грн (в тому числі 3 квартал 2018 року 5 924 832 грн.), 2018 рік 17 204 612 грн (в тому числі 4 квартал 2018 року 5 737 522 грн.);

- п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, п. 185.1. статті 185, п. 188.1 статті 188 ПК України та п.193.1. статті 193 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 20 480 608 грн, в т.ч.: липень 2017 року 6 572 грн, серпень 2017 року 1 075 104 грн, вересень 2017 року 831 860 грн, жовтень 2017 року - 3 312 870 грн, листопад 2017 року 80 794 грн, грудень 2017 року 50 759 грн, січень 2018 року 482 грн, лютий 2018 року 5 143 грн, березень 2018 року 482 грн, квітень 2018 року 92 018 грн, травень 2018 року 2 833 290 грн, червень 2018 року 1 307 436 грн, липень 2018 року 769 748 грн, серпень 2018 року 2 069 771 грн, вересень 2018 року 2 057 353 грн, жовтень 2018 року 2 310 278 грн, листопад 2018 року 1 253 552 грн, грудень 2018 року 2 423 096 грн.

На підставі Акту перевірки 21 травня 2019 року Відповідачем винесені:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000221410 про грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 30720912,00 грн, з яких 20480608,00 грн основного платежу та 10240304,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000211410 про збільшення грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 38141881,50 грн, з яких 25427921,00 грн основного платежу та 12713960,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з позовом.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п.п.14.1.191 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно статті 198 Податкового кодексу України, право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентом ТОВ «ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ».

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, досліджували та оцінювали виконання умов договору підряду, а саме: Договір №11-17 від 30 березня 2017 року, відповідно до якого Підрядник виконує Роботи на об`єкті ДТЕК Криворіжська ТЕС. Роботи виконувались в рамках реалізації Замовником умов договору на виконання монтажних робіт котлоагрегату енергоблоку ст.№1 ДТЕК Криворізька ТЕС, а також інших договорів на виконання робіт на Об`єкті (п. 1.3 Договору). Вартість робіт визначалась кошторисною документацією (п.2.1 договору). На підтвердження виконання укладеного договору надані первинні документи: довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні. Факт виконання вказаних робіт, їх обсяг та використання матеріалів також підтверджується, відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат. Оплата за вказаним договором проводилася на підставі виставлених ТОВ «ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ» рахунків на оплату та підтверджена платіжними дорученнями, договорами про зарахування зустрічних зобов`язань від 28 грудня 2017 року, 30 грудня 2017 року, 31 грудня 2017 року.

Також, суди досліджували договір №11-17 від 30 березня 2017 року, який укладено в рамках виконання робіт за договором будівельного підряду № 697 ЭН від 21 березня 2017 року, згідно якого ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» (Замовник), а ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (Підрядник). Дана обставина підтверджується також довідками про вартість виконаних робіт та витрати, згідно з якими визначено вартість виконаних робіт та актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт згідно з якими ТОВ «Електроналадка» було прийнято, а ТОВ «Енергоінвест» передано виконані будівельні роботи.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджувався Договір № 13-17 від 30 березня 2017 року, відповідно до якого Підрядник виконує Роботи на об`єкті ДТЕК БурштинськаТЕС. Роботи виконувались в рамках реалізації Замовником умов договору на реконструкції котлоагрегату ТП-100АТКЗ та допоміжного обладнання енергоблоку №10 ДТЕК БУРШТИНСЬКАТЕС, а також інших договорів на виконання робіт на Об`єкті (п.1.3 договору). Вартість робіт визначалась кошторисною документацією (п.2.1 договору). Факт виконання робіт згідно договору №13-17 підтверджується, зокрема, довідками про вартість виконання будівельних робіт та витрат форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ -2в, податковими накладними, відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат. Оплата за вказаним договором проводилася на підставі виставлених ТОВ «ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ» рахунків на оплату та підтверджена платіжними дорученнями та договором про зарахування зустрічних зобов`язань від 31 грудня 2017 року.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що договір №13-17 від 30 березня 2017 року було укладено в рамках виконання робіт за договором будівельного підряду № 594 ЭН від 16 січня 2017 року, згідно якого ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» (Замовник), а ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (Підрядник) та договору будівельного підряду № 791-ЭН від 8 вересня 2017 року згідно якого ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» (Замовник), а ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (Підрядник), факт виконання якого підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрати, згідно з якими визначено вартість виконаних робіт та актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

Договір №22-17 від 27 вересня 2017 року відповідно до якого Підрядник виконує Роботи на об`єкті ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Роботи виконувались в рамках реалізації Замовником умов договору на виконання будівельно монтажних робіт на об`єкті «Реконструкція систем газоочисткиагломашин № 1-12 і реконструкція застарілих систем газоочисткиагломашин №7-12 ПрАТ «ММК ім. Ілліча», а також інших договорів на виконання робіт на Об`єкті (п.1.3 договору). Вартість робіт визначалась кошторисною документацією (п.2.1 договору). Факт виконання робіт згідно договору №22-17 підтверджується податковими накладними, рахунками на оплату, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат в форми КБ-3, актами приймання будівельних робіт форми КБ -2в, відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат. Оплата за вказаним договором підтверджена платіжним дорученням №1491 від 29 вересня 2017 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір №22-17 від 27 вересня 2017 року було укладено в рамках виконання робіт за договорами субпідряду № 1361/17 від 4 вересня 2017 року та №1446/17 від 13 листопада 2017 року, згідно яких ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРІНГ» (Генпідрядник), а ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (Субпідрядник).

Договір №5-18 від 12 січня 2018 року, відповідно до якого Підрядник виконує Роботи на об`єкті ДТЕК КурахівськаТЕС. Роботи виконувались в рамках реалізації Замовником умов договору на виконання робіт по заміні секцій РТВП котла типа ТП -109 енергоблоку №4 ДТЕК Курахівська ТЕС у відповідності до умов договору № 1629-ИЭС-ДЦ від 7 листопада 2017 року, укладеного між ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» та ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», а також інших договорів на виконання робіт на Об`єкті (п.1.3 договору). Факт виконання робіт згідно договору №5-18 підтверджують податкові накладні, рахунки на оплату, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання будівельних робіт, відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат.

Договір №19-18 від 10 травня 2018 року на проведення робіт із заміни верхніх секцій повітряпідігрівача в шахтах №1-4 котла ТП-100 енергоблоку №10 ТОВ «ДТЕК Східенерго» Луганська ТЕС. Роботи виконувались в рамках реалізації Замовником умов договору на виконання робіт по заміні верхніх секцій трубчатого повітряпідігрівача в шахтах 1-4 котла ТП-100 енергоблоку № 10 ДТЕК Луганська ТЕС у відповідності з умовами договору №3493-ВЭ-ЛуТЭС від 5 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ «Східенерго» та ТОВ «Енергоінвест», а також інших договорів на виконання робіт на Об`єкті (п.1.3 договору). Вартість робіт визначалась кошторисною документацією (п.2.1 договору).

Договір №23-18 від 14 серпня 2018 року на проведення капітального ремонту котла-утилізатора конвертера ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Роботи виконувались в рамках реалізації Замовником капітальних ремонтів основних виробничих фондів ПАТ «ДМК», а саме: конвертор № 1 (котел-утилізатор ОКГ-130 БД, газоочистка і димососне відділення) і конвертор № 2 (котел утилізатор ОКГ-130 БДгазоочистка і димососне відділення) у відповідності з умовами договору № 18-0130-02 від 1 лютого 2018 року укладеного між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та ТОВ «Енергоінвест», а також інших договорів на виконання робіт на Об`єкті (п.1.3 договору). Вартість робіт визначалась кошторисною документацією (п.2.1 договору).

Договір №24-18 від 14 серпня 2018 року на проведення капітального ремонту котла типу ТП-109 енергоблоку №5 ТОВ «ДТЕК КурахівськаТЕС», укладено з метою реалізації Замовником умов договору на виконання робіт по заміні секцій РТВП котла типу ТП 109 енергоблоку №5 ДТЕК КурахівськаТЕС у відповідності з умовами договору № 4555-ВЭ-ЛуТЭС від 26 червня 2018 року, укладеного між ТОВ «СХІДЕНЕРГО» та ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», а також інших договорів на виконання робіт на Об`єкті (п.1.3 договору).

Також, суди дослідили, що залучення субпідрядника ТОВ «ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ» за основними вище переліченими договорами підряду на виконання ремонтних робіт здійснювалось за узгодженням із Замовниками таких робіт відповідно до листів-погоджень.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що 1 червня 2018 року між ТОВ «Енергоінвест» (Замовник) та ТОВ «Донецкэнергоремонт» (Підрядник) було укладено договір на проведення поточних ремонтів будівель та споруд Позивача, згідно якого Підрядник виконує поточний ремонт приміщень і споруд, вказаних в Додатку № 1 до Договору, які знаходяться на балансі Замовника (п.1.1 договору). Вартість робіт згідно договору відповідає сумі підписаних актів прийому передачі робіт (п.2.1 договору).

Судами досліджувались також Договір поставки від 1 липня 2016 року №б/н, згідно якого ТОВ «Донецкэнергоремонт» (Постачальник) та ТОВ «Енергоінвест» (Покупець). Предметом договору є поставка основних засобів. Факт поставки основних засобів вказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату. Оплата підтверджена платіжними дорученнями та договором про зарахування зустрічних зобов`язань. А також досліджено, що придбані основні засоби було ведено в експлуатацію на ТОВ «Енергоінвест», що підтверджується наказами , актами приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарними картками основних засобів.

Договір поставки від 3 січня 2017 року №б/н. Предметом договору є поставка матеріалів. Факт поставки матеріалів згідно вказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, прибутковими ордерами. Також факт отримання товару підтверджується накладними на переміщення товарно-матеріальних цінностей, актами на списання товарів. Оплату підтверджено платіжними дорученнями.

Договір поставки від 18 лютого 2017 №3-17, укладений між ТОВ «Донецкэнергоремонт» (Постачальник) та ТОВ «Енергоінвест» (Покупець). Предметом договору є поставка продукції. Факт поставки матеріалів згідно вказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними. Факт отримання товару підтверджується прибутковими ордерами.

Договір поставки від 1 липня 2018 року №б/н (матеріали), укладений між ТОВ «Донецкэнергоремонт» (Постачальник) та ТОВ «Енергоінвест» (Покупець). Предметом договору є поставка продукції. Факт придбання ТМЦ підтверджується видатковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Оплату за товар підтверджено платіжними дорученнями.

Судами враховано, що вищеперелічені договори поставки були укладені Позивачем з контрагентом ТОВ «ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ» на умовах поставки DDР.

Судами попередніх інстанцій перевірялись відносини позивача з ТОВ «Чугуївський масло завод», зокрема було досліджено Договір № П1-15/05 від 15 травня 2018 року, згідно якого ТОВ «Чугуївський масло завод» (Постачальник) зобов`язується в порядку та на умовах визначених договором поставити ТОВ «Енергоінвест» (Покупцеві) олію соняшникову нерафіновану, українського походження (товар). Факт поставки олії соняшникової нерафінованої згідно вказаного договору та додатків до договору поставки підтверджується видатковими накладними, актами прийому передачі товару, податковими накладними. Оплата проводилася згідно виставлених рахунків та підтверджується платіжними дорученнями. Переміщення товару (олії соняшникової нерафінованої) від безпосереднього Виробника до Постачальника також підтверджується товарно транспортними накладними.

В подальшому придбаний товар (олія соняшникова нерафінована) було реалізовано нерезидентам України на умовах та в порядку визначених договором комісії № К-1-15/05 від 15 травня 2018 року, згідно якого ТОВ «Сінтеза Україна» (Комісіонер) за дорученням ТОВ «Енергоінвест» (Комітент) здійснює від свого імені та за рахунок Комітента за винагороду реалізацію нерезидентам України продукцію, що належить Комітенту. Вищезазначені обставини підтверджується актами прийому передачі товару, звітами комісіонера, зовнішньоекономічними контрактами, експортними митними деклараціями, а відповідно транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Також, як встановлено судами, виконання умов договору комісії № К-1-15/05 від 15 травня 2018 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Сінтеза Україна» (Комісіонер), підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, оплата послуг комісіонера здійснювалась на підставі платіжних доручень.

Крім того, судами встановлено, що частково придбаний товар (олія соняшникова нерафінована) була передана для реалізації згідно договору комісії № К-539-18 від 13 липня 2018 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Укрорганіка» (Комісіонер), згідно якого Комісіонер за дорученням Позивача (Комітент) здійснює від свого імені та за рахунок Комітента за винагороду реалізацію нерезидентам України продукцію, що належить Комітенту.

Судами досліджено Договір № П10-46-18 від 31 серпня 2018 року на постачання шроту негранульованого, українського походження, згідно якого ТОВ «Чугуївський масло завод» (Постачальник) здійснив поставку ТОВ «Енергоінвест» (Покупцеві) шроту соняшникового негранульованого, українського походження (товар). Факт поставки підтверджується видатковими накладними, актами прийому передачі товару та податковими накладними, платіжними дорученнями. В подальшому придбаний товар шрот соняшниковий негранульований було реалізовано нерезидентам України на умовах та в порядку визначених договором комісії № К-1-15/05 від 15 травня 2018 року, згідно якого ТОВ «Сінтеза Україна» (Комісіонер) за дорученням ТОВ «Енергоінвест» (Комітент) здійснює від свого імені та за рахунок Комітента за винагороду реалізацію нерезидентам України продукцію, що належить Комітенту. Факт такої реалізації підтверджений актами прийому передачі товару, звітами ТОВ «Сінтеза Україна», зовнішньоекономічними контрактами, експортними митними деклараціями, посвідченнями про якість товару, відповідно транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Виконання умов договору комісії № К-1-15/05 від 15 травня 2018 року також підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, оплата послуг комісіонера підтверджена платіжними дорученнями.

За наведеного, суди дійшли висновку про здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаним вище контрагентом, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень про наявність у контрагентів ТОВ «ДОНЕЦКЭНЕРГОРЕМОНТ» та ТОВ «Чугуївський масло завод» ознак фіктивності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій, Суд звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду в аспекті факту засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду визнано обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі №802/1973/18-а.

Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останнього умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій щодо наданих послуг, є необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих первинних документів встановлено достатність наявних доказів, які підтверджують реальне виконання договорів.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагента, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені у постанові від 6 червня 2019 року у справі №807/2202/15, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначеній справі ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі №200/7457/19-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Т.А. Чумаченко