Рішення

від 26.09.2022 по справі 702/317/22

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/317/22

Провадження № 2/702/219/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2022 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

учасники справи- не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради про тлумачення заповіту,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про тлумачення заповіту.

Підставами позову вважає те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра його баби ОСОБА_2 .

Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 2,8246 га, яка розташована в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області, призначена для товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 25.07.2000 секретарем виконкому Сарнівської сільської ради, за яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження: "заповідаю сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серія ЧР №0252451 моєму онуку ОСОБА_1 ".

Він звернувся до Монастирищенської районної державної нотаріальної контори для оформлення спадщини. Але він не може оформити спадщини через незрозумілість заповіту.

За життя ОСОБА_2 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР №025451.

14.01.2004 на ім`я ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,8246 га, розташовану в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер 7123485700:03:000:0381.

Відповідно до довідок Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 203 від 03.12.2019 та № 60 від 31.01.2020 кадастровий номер земельної ділянки ОСОБА_3 було змінено на 7123485700:03:001:0381, а площу - уточнено (2,8245 га). .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7123485700:03:001:0381 площею 2,8245 га зареєстровано за ОСОБА_3 .

Його матір`ю є ОСОБА_4 .

Дошлюбне прізвище ОСОБА_4 - ОСОБА_4.

Матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_6 .

Дошлюбним прізвищем його баби ОСОБА_6 було прізвище ОСОБА_7 .

Але актовий запис про народження його баби ОСОБА_6 за 1927 рік не зберігся.

Його баба ОСОБА_6 є рідною сестрою ОСОБА_2 . Дошлюбним прізвищем ОСОБА_2 є прізвище ОСОБА_7 .

Батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Наявна розбіжність у написанні імені ОСОБА_12 та ОСОБА_3 у правовстановлюючих документах на земельну ділянку та у свідоцтві про смерть пояснюється різним написанням власного імені, яке по суті є одним і тим же українським іменем, яке допускає різне граматичне написання.

Чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_14 помер раніше неї ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дітей у них не було.

ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інших спадкоємців, крім нього не має. Спадщину, крім нього, ніхто не прийняв.

Просить розтлумачити заповіт ОСОБА_3 від 25.07.2000, посвідчений секретарем виконавчого комітету Сарнівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, зареєстрований в реєстрі за №39, наступним чином: майно, що є предметом заповіту, зокрема, право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0252451 відповідає майну, на яке ОСОБА_3 14.01.2004 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,8245 га, розташовану в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер 7123485700:03:001:0381 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою суду від 24.06.2022 відкрито провадження у справі, призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_15 не з`ялися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Від представника позивача ОСОБА_16 на адресу суду надійшло клопотання про розгляду справи у його відсутність та відсутність позивача.

В судове засідання представник відповідача Монастирищенської міської ради не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду подав клопотання, відповідно до якого просить справу розглядати без представника Монастирищенської міської ради. При вирішенні спору покладаються на думку суду.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа розглядається без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: заповідає сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЧР № 0252451 її онуку ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується заповітом від 25.07.2000, посвідченого секретарем Сарнівської сільської ради Логвинюк О.Г. та зареєстровано в реєстрі № 39 (а.с. 9).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13.01.2006 Сарнівською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області (а.с. 8).

Згідно з довідкою № 204, виданою 03.12.2019 відділом у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , 21.10.1997 видано сертифікат серії ЧР № 0252451. На підставі рішення Сарнівської сільської ради від 05.02.2003 за № 4 - 13 було видано Державний акт серії ЧР № 050631 площею 2,8246 на території Сарнівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (а.с. 10).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 050631 ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,8246 га, яка розташована в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області із цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 7123485700:03:000:0381. Державний акт видано на підставі рішення Сарнівської сільської ради № 4 - 13 від 05.02.2003 (а.с. 11).

Згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 7110271422019 від 17.05.2019 державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,8245, кадастровий номер 7123485700:03:001:0381, яка розташована в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , зареєстровано 23.02.2016 (а.с. 14 - 16).

Відповідно до довідки № 203, виданої 03.12.2019 відділом у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, згідно з розпорядженням голови Монастирищенської райдержадміністрації від 28.02.2007 № 204 «Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення єдиного державного земельного кадастру в Монастирищенському районі» було змінено зонування адміністративно-територіальних одиниць в Монастирищенському районі, що пояснює неспівпадання кадастрового номеру земельної ділянки, який виданий до вищезазначеного розпорядження. Кадастровий номер земельної ділянки, що знаходиться в с. Сарни, Монастирищенського району Черкаської області згідно державного акту серія ЧР № 050631, виданий 14.01.2004 ОСОБА_3 слід вважати 7123485700:03:001:0381. Попередній кадастровий номер 7123485700:03:000:0381 на вказану земельну ділянку слід вважати недійсним (а.с. 12).

Відповідно до довідки № 60, виданої 31.01.2020 відділом у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, згідно розпорядження голови Монастирищенської райдержадміністрації від 28.02.2007 № 204 «Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення єдиного державного земельного кадастру в Монастирищенському районі» було змінено зонування адміністративно-територіальних одиниць в Монастирищенському районі, що пояснює неспівпадання кадастрового номеру земельної ділянки, який виданий до вищезазначеного розпорядження. Кадастровий номер земельної ділянки площею 2,8246 га, що знаходиться в с. Сарни, Монастирищенського району Черкаської області згідно державного акту серія ЧР №050631, виданого 14.01.2004 ОСОБА_3 слід вважати 7123485700:03:001:0381. Попередній кадастровий номер 7123485700:03:000:0381 на вказану земельну ділянку слід вважати недійсним. Уточнена площа 2,8245 га (а.с. 13).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 25.07.2000 зробила заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті, яким належну їй земельну ділянку (на той час відповідно до сертифіката серія ЧР № 0252451) заповіла позивачеві ОСОБА_1 . Після складення ОСОБА_3 заповіту на підставі рішення Сарнівської сільської ради від 05.02.2003 на земельну ділянку було видано Державий акт серії ЧР № 050631.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28.10.1980 Угловатською сільською радою Христинівського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «мати», зазначено « ОСОБА_4 » (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 14.06.1980 Угловатською сільською радою Христинівського району Черкаської області ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_18 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (а.с. 20).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 23.12.1959 Угловатською сільською радою Христинівського району, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі «мати», зазначено « ОСОБА_6 » (а.с. 21).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого 23.12.1959 Угловатською сільською радою Христинівського району ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_20 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 22).

Тобто, ОСОБА_6 є бабою позивача ОСОБА_1 .

Згідно з архівною довідкою № Б - 53/05 - 08, виданою 10.06.2019 Державним архівом Черкаської області у книзі реєстрації актів про народження по с. Угловата Христинівського району Уманської округи (нині с. Угловатка Христинівського району Черкаської області) є такі відомості: ПІБ народженої « ОСОБА_2 », ПІБ батьків: батько: « ОСОБА_10 » (національність не зазначено), мати: « ОСОБА_11 » (національність на зазначено). Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актовий запис № 18, складено 29.05.1929 (а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , виданого 29.01.1969 с. Сарни СільЗагс Монастирищенського району Черкаської області ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_14 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 » (а.с. 24).

Згідно повідомлення № Б-53/05-08, виданого 10.06.2019 Державним архівом Черкаської області виявити актовий запис про народження ОСОБА_6 по с. Угловатка Христинівського району Черкаської області за 1927 рік не має можливості. Книги реєстрації актів про народження за 1927 рік по зазначеному населеному пункту на зберігання до державного архіву області не надходили (а.с. 19).

Відповідно до довідки № 90, виданого 02.02.2006 виконкомом Сарнівської сільської ради ОСОБА_6 , про те, що вона дійсно проживала з 11.09.2005 разом із ОСОБА_2 до дня її смерті, і здійснювала догляд за нею та її господарством (а.с. 26).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданого повторно 23.03.2017 виконавчим комітетом Угловатської сільської ради Христинівського району Черкаської області (а.с. 23).

ОСОБА_14 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 11.09.2005 Сарнівською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області (а.с. 25).

ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43).

Відповідно до витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи) № 3905296 від 03.02.2006 інформація щодо реєстрації спадкової справи після ОСОБА_2 у спадковому реєстрі відсутня (а.с. 45).

Згідно з витягом зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 3905253 від 03.02.2006 інформація щодо реєстрації заповітів/спадкових договорів після ОСОБА_2 у спадковому реєстрі відсутня (а.с. 46).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 3906005 від 03.03.2006, 03.03.2006 відкрито спадкову справу після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у спадковому реєстрі № 39014304 (а.с. 47).

Згідно з довідкою № 372, виданою 12.12.2019 виконкомом Сарнівської сільської ради ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Угловатка Христинівського району Черкаської області, яка була зареєстрована в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області проживала одиноко. На час відкриття спадщини спадкоємцями є ОСОБА_1 . Відомостей про інших спадкоємців, в тому числі малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб цивільна дієздатність яких обмежена сільська рада не має (а.с. 48).

Оскільки, у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про народження ОСОБА_6 , то у суду відсутні докази родинних зв`язків між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , що у свою чергу позбавляє суд можливості перевірити чи є позивач племінником ОСОБА_2 . Разом з тим, оскільки право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, тому суд вважає, що позивач має право (є підстави) на звернення до суду для захисту, на його думку, порушеного чи невизнаного права, що потребує судового захисту.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно ч. 5 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Згідно частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту (постанова Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 328/972/19).

Згідно ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 467/356/19).

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до статей 177, 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтями 11, 328 ЦК України, статті 81 Земельного кодексу України, (в редакції чинній на час виникнення права власності на спірну земельну ділянку), право власності на земельну ділянку громадяни набувають на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) тощо.

Відповідно до ч. 1 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Таким чином, право власності на земельну ділянку виникає на підставі правопороджуючих фактів (правочинів, адміністративних актів тощо), а посвідчується таке право державними актами.

Як було встановлено вище, 14.01.2004 спадкодавець ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку площею 2,8246 га, яка розташована с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області, що підтверджується Державним актом.

Разом з тим, враховуючи, що станом на момент набуття статусу власника даної конкретної земельної ділянки, воля ОСОБА_3 щодо сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0252451 була уже висловлена у заповіті, до заповіту від 25.07.2000 не були внесені відповідні зміни щодо спадкового майна та не складено новий заповіт на користь позивача щодо спірної земельної ділянки, тобто воля спадкодавця передбачала передачу позивачу об`єкта майнових прав, який буквально визначений у заповіті. Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 21.01.2020 у справа №326/1573/18.

Суд, дослідивши текст заповіту, вважає, що він не містить ані суперечностей, ані неточностей, з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, зміст заповіту є цілком зрозумілим і не потребує відповідного тлумачення, в тому числі і з метою нотаріального оформлення спадкових прав, крім цього, спосіб у який прохає розтлумачити заповіт позивач є таким, що не дає можливості суду переконатись у дійсній волі заповідача стосовно саме земельної ділянки з кадастровим номером 7123485700:03:001:0381, і вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд вважає за необхідне судовий збір в розмірі 992,40 грн віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради про тлумачення заповіту, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Відповідач: Монастирищенської міської ради, місцезнаходження: вул. Соборна,117 м. Монастирище Черкаської області, код ЄДРПОУ 25769919.

Суддя Ю.М. Жежер