Ухвала

від 20.09.2022 по справі 760/7308/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-а/760/1273/22

В справі № 760/7308/22

У Х В А Л А

20 вересня 2022 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії ЕАК № 2449032 від 20 квітня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою суду від 30 червня 2022 року адміністративний позов був залишений без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, в тому числі сплати судового збору.

07 вересня 2022 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви,в якій, у тому числі, не погоджується з вимогою в частині сплати судового збору, вважаючи, що звільнений від його сплати.

Одночасно, в якості альтернативи, просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів, про що надав відповідні відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків.

Заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із ч.1 ст.77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтями 1 та 2 Закону України « Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частинами першою-другою статті 8 Закону встановлено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення в справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи - за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 29 червня 2022 року щодо позивача вбачається, за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року інформація про доходи відсутня.

Велика Палата Верховного Суду у справі №П/9901/6/17 та № П/9901/9/17 зазначила, що документом, який відображає всю суму доходу за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

КАС України та Закон України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.

Верховний Суд у справі № 761/12145/17 зазначив, що чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати.

Однак, такі повноваження не є необмеженими.

Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у п. 1 ст. 6 Конвенції.

На думку суду, наданий заявником доказ є підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання та звільнення позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст. 133 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору при подачі адміністративного позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.А. Шереметьєва