Рішення

від 26.09.2022 по справі 904/2065/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.2022м. ДніпроСправа № 904/2065/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ"

про стягнення суми заборгованості

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 160 185,60 грн. - боргу, 13 824,19 грн. - пені, 1 658,91 грн. - 3% річних, 17 057,31 грн. - індексу інфляції.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що станом на 11.08.2022 заборгованість по Договору поставки № 101674 від 16.11.2021 сплачена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 67779, 67780, 67781 від 28.07.2022. Крім того, посилаючись на воєнний стан на території України, введений у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 та лист ТПП України за №2024/02.,-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс мажорні обставини, Відповідач вважає, що пеня та інфляційні втрати не підлягають стягненню.

31.08.2022 від Позивача надійшло доповнення до позовної заяви, у якому останній повідомив, що після отримання позовної заяви та відкриття провадження у справі Відповідач розрахувався за поставлений товар. У відзиві Відповідач посилається на ст.617 ЦК України, ст. 218 ГК України, Указ Президента № 54/2022 від 24.02.2022 та форс-мажорні обставини. Однак, строк оплати за товар наступив до 17.02.2022, тобто до настання форс-мажорних обставин.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021 сторони уклали Договір постачання № 101674 (далі Договір), за п. 1.1. якого за цим договором Постачальник (Позивач) зобов`язаний передати у власність Покупцю (Відповідачеві) майно (далі товар), а Покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.

Найменування (із зазначенням кодів згідно з Державним класифікатором продукції та послуг у випадку, якщо Постачальник є платником ПДВ), кількість, комплектність, характеристики, вартість товару зазначаються у специфікаціях, які підписуються обома сторонами, додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Загальна вартість товару за цим договором дорівнює загальній вартості товару згідно з усіма специфікаціями, підписаними обома сторонами у період дії цього договору. Вартість товару, що поставляється згідно з кожною окремою специфікацією, зазначається у відповідній специфікації (п. 3.1. Договору).

Оплата вартості товару за цим договором здійснюється Покупцем у порядку, зазначеному у відповідній специфікації. Зміна вартості товару за цим договором у бік збільшення після повної або часткової оплати товару не допускається (п. 3.3. Договору).

Оплата вартості товару за цим договором здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому договорі (3.4. Договору).

Покупець після прийняття товару і необхідних документів на товар зобов`язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 25 (двадцяти п`яти) календарних днів від дня поставки. Належним виконанням Покупцем зобов`язання з оплати вартості Товару за цим договором є момент (день) списання коштів з банківського рахунку Покупця уповноваженим банком Покупця на підставі платіжного доручення Покупця про перерахування платежу на користь Постачальника. У момент списання коштів з банківського рахунку Покупця зобов`язання Покупця з оплати передбачене цим договором визнається Сторонами виконаним у частині суми, списаної з поточного банківського рахунку Покупця. У випадку, коли останній день строку оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язань є перший за ним робочий день (п. 3.10. Договору).

Покупець зобов`язується сплатити за поставку товару Постачальнику протягом 25 (двадцяти п`яти) календарних днів з моменту завершення поставки (п. 3.15. Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та цього договору (п. 7.1. Договору).

У випадку порушення з вини Покупця строку оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення (п. 7.13. Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом 2 (двох) календарних років. Якщо хоча б однією із сторін не виконано будь-яке зобов`язання за цим договором, строк дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов`язання (п. 10.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору є специфікація № 1 від 16.11.2021, якою сторони погодили поставку товару Електричні палетні візки CBD15J-LI2 в кількості 3 шт., вартість однієї одиниці без ПДВ 44 496,00 грн. на загальну суму 160 185,60 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5 Специфікації Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику встановлену даною Специфікацією вартість товару в наступному порядку ( з урахуванням п. 4 цієї Специфікації та умов п. 2.1 2.3 Договору):

Платіж № 1: оплата 100 % від вартості товару, що складає 160 185,60 грн., повинна бути сплачена Покупцем Постачальником протягом 50 календарних днів з моменту поставки товару згідно виписаної Постачальником видаткової накладної.

На виконання Договору Позивач поставив Відповідачеві продукцію на загальну суму 160 185,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 11931 від 29.12.2021 на суму 53 395,20 грн., № 11957 від 29.12.2021 на суму 53 395,20 грн., № 11958 від 29.12.2021 на суму 53 395,20 грн. Видаткові накладні підписані сторонами без заперечень.

З урахуванням п. 5 Специфікації № 1 від 16.11.2021 строк оплати за поставлений товар настав 17.02.2022.

Відповідач поставлений товар своєчасно не оплатив.

На прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував пеню 13 824,19 грн., індекс інфляції 17 057,31 грн., 3% річних 1 658,91 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки товару, наявність у Відповідача боргу перед Позивачем, обґрунтованість нарахування боргу та компенсаційних платежів.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Надані Сторонами документи (докази) (Договір, Специфікація №1, видаткові накладні, відзив Відповідача на позов, платіжні доручення) свідчать про належне виконання Позивачем договірних зобов`язань та прострочку Відповідача в оплаті поставленого товару.

З наданих платіжних доручень № 67779,67780, 67781 від 28.07.2022 вбачається, що основний борг у розмірі 160 185,60 грн., Відповідач сплатив після відкриття судом провадження у даній справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі, в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 160 185,60 грн., підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (п. 4 ст. 231 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки пені, річних та індексу інфляції дещо перевищують розраховані Позивачем, тому суд приймає розрахунки Позивача.

Щодо звільнення Відповідача від відповідальності, то, ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно зі ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

На думку суду, воєнний стан на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Крім того, суд бере до уваги, що строк оплати за поставлений товар, з урахуванням п. 5 Специфікації № 1 від 16.11.2021 та дати поставки настав 17.02.2022, до введення на території України воєнного стану. Отже посилання Відповідача на форс-мажорні обставини безпідставні, а несвоєчасна оплата поставленого Позивачем товару може свідчити про недобросовісну поведінку Відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, до стягнення належать: 13 824,19 грн. пені, 17 057,31 грн. індексу інфляції, 1 658,91 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі № 904/2065/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9, код 25483198) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49031, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40, код 30487219) в частині стягнення боргу в розмірі 160 185,60 грн.

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49031, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40, код 30487219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9, код 25483198) 13 824,19 грн. пені, 17 057,31 грн. індексу інфляції, 1 658,91 грн. 3% річних, 488,11 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК країни, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 26.09.2022

Суддя С.Г. Юзіков