Рішення

від 23.09.2022 по справі 910/2013/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2022Справа № 910/2013/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/2013/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина транссервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово будівельна група "Альянс-Проект"

про стягнення 814 996,27 грн.

без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина транссервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово будівельна група "Альянс-Проект" про стягнення 814 996,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості наданих послуг на підставі договору перевезення №28/10/20 від 28.10.2020, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 764 124,45 грн та пеню у розмірі 50 871,82 грн.

Ухвалою суду від 15.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів, з дати отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03150, м. Київ, вул. Дмитра Луценка, 10.

На вказану адресу судом, відповідно до вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 15.02.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

14.09.2022 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.02.2022, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом п`ятим частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 15.02.2021 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичина Транссервіс" (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово будівельна група "Альянс-Проект" (далі - відповідач, замовник) укладено договір №28/10/20 (далі - договір) перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Перевізник за умовами даного договору зобов`язується власними силами та засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, ви визначеним на підставі погоджених сторонами заявок, вантаж, який замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає перевізнику до перевезення, а замовник зобов`язується сплачувати перевізнику провізну плату у розмірі та порядку, визначеному даним договором. Перевізник здійснює перевезення на підставі погоджених сторонами заявок, які замовник надсилає перевізнику поштою, електронною поштою, факсом, узгоджує із перевізником по телефону. Заявка повинна містити пункт завантаження вантажу та дані про вантажовідправника, пункт призначення вантажу та дані про вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, строк надання транспортних засобів під завантаження, строк доставки вантажу та інші умови, погоджені сторонами. Сторони домовились, що всі послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, отримані замовником від перевізника, вважаються отриманими на виконання цього договору. (пункти 1.1., 1.2., 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснюється за договірними цінами.

За умовами пунктів 2.2., 2.4. договору вартість послуг, які надає перевізник замовнику (провізна плата), вказується у рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг). За вимогою будь-якої зі сторін чи додаткового погодження передбачено підписання специфікацій/додатків в іншій прийнятній формі із зазначенням договірних цін. У всіх інших випадках підтвердженням згоди замовника з цінами перевізника є оплата встановленого рахунку та надання вантажу до перевезення з подальшим підписанням актів виконаних робіт (надання послуг). Загальна вартість послуг (провізної плати) за кожною заявкою зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін у день виконання перевізником зобов`язання з перевезення вантажу. У разі систематичних перевезень загальна вартість послуг (провізної плати) за кожний звітній період зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін в останній день періоду.

Згідно з пунктом 2.5. договору загальна вартість послуг за цим договором не обмежується сторонами та визначається сумою всіх актів виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до пункту 2.7. договору замовник сплачує вартість послуг (провізну плату) в безготівковому порядку на поточний рахунок перевізника протягом 14 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання сторонами. Після закінчення строку, на який було укладено договір, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на один рік, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону у відповідності до пунктів 6.3., 6.4. договору (пункт 6.1., 6.2. договору).

Відповідно до п. 6.6. договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не вживали дій щодо припинення дії договору.

Позивач у період з 06 січня 2021 року по 15 березня 2021 року надав відповідачу послуги з перевезення за даним договором на загальну суму 844 907,63 грн, що підтверджується підписаними повноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт (наданих послуг): № ОУ-0000001 від 06.01.2021 на суму 41860,80 грн; № ОУ-0000002 від 06.01.2021 на суму 41860,80 грн; № ОУ-0000003від 06.01.2021 на суму 41860,80 грн; № ОУ-0000004 від 06.01.2021 на суму 41860,80 грн; № ОУ-0000005 від 11.01.2021 на суму 49609,56 грн; № ОУ-0000006 від 11.01.2021 на суму 52023,40 грн; № ОУ-0000007 від 11.01.2021 на суму 49466,56 грн; № ОУ-0000008 від 11.01.2021 на суму 50044,28 грн; № ОУ-0000009 від 11.01.2021 на суму 62622,98 грн; № ОУ-0000010 від 11.01.2021 на суму 72544,10 грн; № ОУ-0000011 від 11.01.2021 на суму 47176,02 грн; № ОУ-0000012 від 11.01.2021 на суму 56322,80 грн; № ОУ-0000013 від 18.01.2021 на суму 55814,40 грн; № ОУ-0000014 від 18.01.2021 на суму 55814,40 грн; № ОУ-0000015 від 18.01.2021 на суму 26271,96 грн; № ОУ-0000019 від 09.03.2021 на суму 13172,49 грн; № ОУ-0000020 від 09.03.2021 на суму 8334,17 грн; ОУ-0000021 від 09.03.2021 на суму 8519,76 грн; ОУ-0000022 від 09.03.2021 на суму 4360,72 грн; ОУ-0000023 від 09.03.2021 на суму 14144,35 грн; ОУ-0000024 від 09.03.2021 на суму 5782,58 грн; ОУ-0000025 від 09.03.2021 на суму 9179,34 грн; ОУ-0000026 від 09.03.2021 на суму 8601,79 грн; ОУ-0000051 від 15.03.2021 на суму 6308,94 грн; ОУ-0000052 від 15.03.2021 на суму 4581,05 грн; ОУ-0000053 від 15.03.2021 на суму 4699,08 грн.

Належним чином засвідчені копії перелічених актів наявні в матеріалах справи.

Також, до матеріалів справи позивачем до матеріалів справи долучено рахунки-фактури: №СФ-0000020 від 09.03.2021 на суму 15806,99 грн; №СФ-0000021 від 09.03.2021 на суму 8334,17 грн; №СФ-0000022 від 09.03.2021 на суму 8519,76 грн; №СФ-0000023 від 09.03.2021 на суму 4360,72 грн; №СФ-0000024 від 09.03.2021 на суму 14144,35 грн; №СФ-0000025 від 09.03.2021 на суму 5782,58 грн; №СФ-0000026 від 09.03.2021 на суму 9179,34 грн.

Окрім того, позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахунках, відповідно до яких відповідачем частково сплачено борг за надані послуги на загальну суму 80 000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача загальну суму боргу за надані послуги в розмірі 764 124,45 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив за надані послуги позивачу 764 907,63 грн, однак позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 764 124,45 грн. Оскільки, згідно приписів статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, то підлягає стягненню з відповідача основна сума боргу в розмірі 764 124,45 грн.

Відповідно до пункту 2.7. договору замовник сплачує вартість послуг (провізну плату) в безготівковому порядку на поточний рахунок перевізника протягом 14 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), останній акт здачі-приймання робіт було підписано сторонами 15.03.2021, а остаточний розрахунок відповідач зобов`язаний був здійснити 02.04.2021.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними й допустимими доказами наявність заборгованості відповідача за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28 жовтня 2020 року № 28/10/20 у загальному розмірі 764 124,45 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати наданих послуг, позивач просить стягнути на його користь пеню в сумі 50 871,82 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 5.5. договору у випадку прострочення оплати наданих перевізником послуг, замовник сплачує за вимогою пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 5.5. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є не вірним, оскільки в порушення норм статті 232 ГК України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення заборгованості за надані послуги є більшою ніж заявляє позивач, однак згідно приписів статті 237 ГПК України, суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, то пеня підлягає стягненню в розмірі 50 871,82 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень пункту першого частини 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово будівельна група "Альянс-Проект" (03150, місто Київ, вулиця Дмитра Луценка, будинок 10, ідентифікаційний код 43418170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина Транссервіс" (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Гайдамацька, будинок 7/1, ідентифікаційний код 43052429) основну заборгованість в розмірі 764 124 (сімсот шістдесят чотири тисячі сто двадцять чотири) грн 45 коп., пеню в розмірі 50 871 (п`ятдесят тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 82 коп. та 12 224 (дванадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн 95 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко