Рішення

від 31.08.2022 по справі 910/2537/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/2537/16 (922/247/22)

За позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" (62431, Харківська обл., с. Вільхівка, вул. Набережна, буд. 2-А)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 71)

про стягнення 104 894,00 грн.

В межах справи № 910/2537/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" (ідентифікаційний код 37660417)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача не з`явилися

Від відповідача 1 Родзинський А.А. - представник

Від відповідача 2 Кучерявий Д.В. - ліквідатор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/2537/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 20.04.2016.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" про стягнення 104 894,00 грн., зокрема, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 104 894,01 грн., з яких: вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №12329 від 03.12.2012 у розмірі 104475,76 грн., що утворилась з грудня 2014 року по квітень 2019 року, 3% річних у розмірі 128,89 грн. за період з 01.01.2016 по 20.01.2022 та інфляційні втрати у розмірі 289,36 грн. за період з 01.01.2016 по 20.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 позовні матеріали по справі № 922/247/22 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" про стягнення 104894,00 грн. передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/2537/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 910/2537/16 (922/247/22) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2022 прийнято до свого провадження справу № 922/247/22 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" про стягнення 104894,00 грн. до розгляду в межах справи № 910/2537/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" та підготовче засідання призначено на 27.06.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" про стягнення 104894,00 грн. в межах справи № 910/2537/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" до судового розгляду по суті на 22.08.2022.

У судовому засіданні 22.08.2022 оголошено перерву до 31.08.2022.

У судовому засіданні 31.08.2022 представники відповідачів підтримали заяви про застосування строків позовної давності та заперечили щодо задоволення позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" (споживач, відповідач 1) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 12329 (надалі - Договір).

Відповідно до умов даного договору позивач зобов`язався постачати відповідачу 1 теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1. Договору, а відповідач 1 зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

У відповідності до п. 6.4 договору повинен був за 3 дні до початку розрахункового період) самостійно, ініціативним дорученням, сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку № 1 до Договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду, статочний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:

- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;

- до 18-го числа місяця, наступного за рахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Відповідно до п.6.5 договору, при розрахунках за показниками приладів комерційного обліку, якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо сплачується не пізніше 28-го числа поточного місяця.

Згідно п.6.6. договору при розрахунках без приладів комерційного обліку, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за рахунковим.

У п.6.10 договору сторони погодили, що споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт звіряння розрахунків.

Відповідно до п. 10 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2013 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як зазначає позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" свої зобов`язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу 1 теплову енергію, проте відповідач 1 всупереч умовам укладеного між сторонами договору не здійснює оплату за теплову енергію, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" утворилась заборгованість за спожиту е теплову енергію за період грудня 2014 року по квітень 2019 року в розмірі 104 475,76 грн.

Факт споживання відповідачем 1 теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення теплової енергії у приміщення відповідача 1, так і до житлових будинків в цілому. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем будинку.

Крім того, у зв`язку з простроченням оплати за договором позивачем нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 128,89 грн за період з 01.01.2016 по 20.01.2022 та інфляційні нарахування у розмірі 289,36 грн. за період з 01.01.2016 по 20.01.2022.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Реал Естейт" (поручитель, відповідач 2) було укладено договір поруки до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №12329 від 03.12.2012.

Згідно п.1.1 Договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по сплаті за спожиту теплову енергію по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №12329 від 03.12.2012 (о/р 17400-1321-0), укладеного між кредитором та боржником за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського. 8.

Відповідно п.2 Договору поруки, у разі невиконання боржником своїх обов`язків перед кредитором вчасно, поручитель відповідає перед кредитором своїми грошовими коштами та належним йому майном як солідарний боржник.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач 1 порушив свої зобов`язання за договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 104 475,76 грн., факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

У свою чергу відповідач 1 та відповідач 2 звернулись до суду з заявами про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України встановлюється строк загальної позовної давності, а саме три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 вказала, що в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У цій же постанові зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.

Водночас слід зазначити, що порівняльний аналіз термінів «довідалася» та «могла довідатися», які містяться у вказаній статті, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Крім того, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №200/19766/16-ц.

Отже, позивач знав про порушення свого права, а саме неналежного виконання відповідачем 1 умов договору №12329 в частині оплати, з наступного дня, що слідує за днем, коли відповідач 1 мав здійснити оплату, але не здійснив.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в період 2015-2019 років на адресу відповідача 1 направлялися листи, в яких повідомлялося, що у випадку нездійснення оплати відповідачем 1 протягом семи днів, позивач звертатиметься до Господарського суду з метою захисту своїх прав та інтересів. У даному випадку заборгованість почала виникати з 2014 року. В свою чергу, позивач звернувся до Господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості лише у 2022 році, що свідчить про сплив позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів стосовно спливу встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам, ліквідатору та кредиторам боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.09.2022.

Суддя П.П. Чеберяк