Рішення

від 26.09.2022 по справі 910/6095/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2022Справа № 910/6095/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІШОП" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12-А)

про стягнення 114 308,60 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕБІШОП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" про стягнення 114 308,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про переведення боргу №02-30 від 01.02.2021, який виник на підставі укладеного договору постачання №8 від 10.05.2017 між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС", у відповідача виникла заборгованість у розмірі 73 707,80 грн. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17 452,21 грн, 3% річних у розмірі 3 162,37 грн та пеню у розмірі 19 985,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 суд відкрив провадження у справі №910/6095/22, розгляд якої вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492610115 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 01.08.2018, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІШОП" (постачальник) був кладений договір постачання №8, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця непродовольчі товари з відповідною товарно-супровідною документацією згідно з наданим покупцем замовленням, а покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах цього договору.

01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІШОП" (надалі-позивач, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" (надалі- відповідач, новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" (надалі- первісний боржник) був укладений договір про переведення боргу №02-30 від 01.02.2021 (надалі- договір).

Договором про переведення боргу регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору постачання №8 від 10 травня 2017 p., укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі - основний договір), на нового боржника.

Відповідно до п. 2 договору первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у сумі 73 707,80 (сімдесят три тисячі сімсот сім гривень 80 копійок) грн., який виник (виникло) на підставі укладених між первісним боржником та кредитором договору постачання № 8 від 10 травня 2017, акту звірки взаємних розрахунків від 31.01.2021 р. та на підставі переданих кредитором за таким основним договором у власність первісного боржника непродовольчих товарів за видатковими накладними.

Пунктом 3 договору встановлено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором (п. 4 договору).

Згідно з п. 5 договору новий боржник цим підтверджує, що первісним боржником йому була передана вся необхідна інформація та документація (зокрема, договір постачання № 8 від 10 травня 2017 p., акт звірки взаєморозрахунків від 31.01.2021 p., усі видаткові накладні тощо) пов`язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором, а також підтверджує, що документація ним оглянута, додаткових питані, та заперечень щодо її змісту та/або комплектності у нового боржника немає.

У п. 6 договору сторони передбачили, що усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю га підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. (п. 7 договору).

Відповідно до п. 8 договору строк нього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 7 цього договору, та закінчується з моменту належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань, які виникають па підставі його умов.

Після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору (п. 9 договору).

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про переведення боргу, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 73 707,80 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про переведення боргу, суд дійшов до висновку, що останній є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням положень ст. 520 Цивільного кодексу України та умов договору про переведення боргу до відповідача перейшли зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 73 707,80 грн, яка виникла на підставі договору постачання № 8 від 10 травня 2017 року.

Судом прийнято до уваги, що договором про переведення боргу не встановлено строку виконання відповідачем грошового зобов`язання із сплати позивачу боргу у розмірі 73 707,80 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у січні 2022 року позивач звернувся до відповідача з досудовим попередженням №12/01 від 12.01.2022, у якому просив останнього сплатити у триденний строк з дня отримання даного попередження існуючу заборгованість у розмірі 73 707,80 грн, що встановлена у п. 2 договору про переведення боргу.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №010333185802 вбачається, що відповідач отримав вищевказане досудове попередження 18.01.2022, проте, залишив без відповіді та задоволення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав сплатити позивачу 73 707,80 грн на підставі договору про переведення боргу не пізніше 21.01.2022, а відтак строк виконання такого грошового зобов`язання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 73 707,80 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вищевказаному розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 19 985,92 грн., інфляційних у розмірі 17 452,51 грн. та 3% річних у розмірі 3 162,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.02.2021 по 07.07.2022.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами договору про переведення боргу відповідальності відповідача у вигляді нарахування пені за порушення строків сплати заборгованості не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов`язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов`язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 19 985,92 грн відсутні.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи встановлений судом строк виконання грошового зобов`язання за договором про переведення боргу, інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.02.2021 по 21.01.2022 нараховані позивачем безпідставно.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 22.01.2022 по 07.07.2022, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою інфляційних втрат є 11 722,36 грн, 3% річних - 1 011,72 грн. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІШОП".

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12-А, ідентифікаційний код 44072540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІШОП" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28, ідентифікаційний код 41172555) основний борг у розмірі 73 707 грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 722 грн 36 коп., 3% річних у розмірі 1 011 грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 1 876 грн 17 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.09.2022

Суддя Л. Г. Пукшин