Рішення

від 15.09.2022 по справі 910/4031/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа № 910/4031/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція

Ятрань»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украеросервіс»

про розірвання договору поставки та стягнення 1.025.387,84 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Носкова А.С.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

01.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украеросервіс» про розірвання договору поставки № 0402/2022-2 від 04.02.2022 та стягнення 1.025.387,84 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 04.02.2022 між сторонами укладено договір поставки № 0402/2022-2 від 04.02.2022 відповідно до якого відповідач зобов`язався передати, а позивач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити Аградрон сільськогосподарського призначення UAS-CTH у кількості 2 шт (далі - товар), вартість якого становить 1.647.300,00 грн. На виконання умов п. 3.3 договору позивач згідно платіжного доручення № 66 від 04.02.2022 сплатив відповідачу попередню оплату в розмірі 500.000,00 грн. Відповідач у відповідності до умов п. 4.1 договору мав поставити товар у термін 45 робочих днів з моменту попередньої оплати, тобто до 08.04.2022. В подальшому на вимогу відповідача позивач згідно платіжного доручення № 92 від 16.02.2022 здійснив доплату у сумі 323.650,00 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем у передбачений договором строк не було поставлено товару, позивач звернувся до відповідача з листом № 28 від 11.04.2022, в якому зазначив, що незважаючи на те, що в країні воєнний стан це не звільняє відповідача від обов`язку своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов`язання з поставки товару. також у листі позивач вказав наступні варіанти виконання договору: 1) надання конкретних гарантій виконання зобов`язання в найближчий термін, при поставці товару у погоджений строк позивач не застосовуватиме штрафних санкцій; 2) повернення попередньої оплати у сумі 823.650,00 грн та розірвання договору за взаємною згодою сторін. Будь-якої відповіді відповідач не надав. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору поставки № 0402/2022-2 від 04.02.2022 та про стягнення 1.025.387,84 грн, з яких 823.650,00 грн попередньої оплати, 37.007,84 грн пені, 164.730,00 грн штрафу.

Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить в межах заявлених позовних вимог у розмірі 1.025.387,84 грн накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Украеросервіс» та обліковуються на всіх рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, виявлених під час виконання виконавчого провадження, у тому числі, але не виключно, на поточному рахунку за реквізитами IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк», а також на всіх інших рахунках у банківських та фінансово-кредитних установах, які відкриті станом на дату застосування заходів забезпечення позову або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову та будуть виявлені під час вчинення виконавчих дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4031/22 від 02.06.2022 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 відкрито провадження у справі № 910/4031/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.07.2022.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.06.2022 та про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову від 02.06.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492361107 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01010, м. Київ, вул. Московська, 15, оф. 20, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалами від 02.06.2022 (номер відправлення 0105492361107) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 08.07.2022 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

15.06.2022 від представника позивача - адвоката Федорова З.Ф., до суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 12.07.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4031/22 від 27.06.2022 заяву позивача задоволено та постановлено забезпечити участь представника позивача у розгляді справи № 910/4031/22 у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

У підготовчому засіданні 12.07.2022 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.07.2022.

20.07.2022 від представника позивача - адвоката Федорова З.Ф. до суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 26.07.2022, та наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4031/22 від 22.07.2022 заяву позивача задоволено та постановлено забезпечити участь представника позивача у у засіданнях суду при розгляді справи № 910/4031/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4031/22 від 26.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/4031/22 на 30 (тридцять) днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.08.2022.

22.07.2022 на сайті Судова влада України розміщено повідомлення для Товариства з обмеженою відповідальністю «Украеросервіс» про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4031/22 від 26.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/4031/22 на 30 (тридцять) днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.08.2022.

У підготовчому засіданні 04.08.2022 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.09.2022.

14.09.2022 від позивача до суду надійшла заява позивача, в якій позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить розглядати справу без участі представника позивача.

Позивач в судове засідання 15.09.2022 не з`явився.

Відповідач в судове засідання 15.09.2022 не з`явився. Відповідач належним чином повідомлені про призначення судового процесу, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників позивача і відповідачів.

В судовому засіданні 15.09.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украеросервіс» (далі - відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» (далі - позивач, покупець) укладено договір поставки № 04/02/2022-2 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити агродрон сільськогосподарського призначення UAS-CTH у кількості 2 шт (далі - товар).

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та товар у визначений строк не поставив, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 823.650,00 грн попередньої оплати, 37.007,84 грн пені та 164.730,00 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.2 договору строк його дії починає свій перебіг у момент його підписання сторонами та закінчується 31.12.2022, але не раніше повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість товару становить 1.647.300,00 грн.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що покупець здійснює передплату за товар у розмірі 500.000,00 грн. Остаточний розрахунок покупець здійснює впродовж п`яти робочих днів з моменту отримання товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно платіжного доручення № 66 від 04.02.2022 перерахував відповідачу за товар попередню оплату в сумі 500.000,00 грн. В подальшому позивачем згідно платіжного доручення № 92 від 16.02.2022 перерахував відповідачу за товар ще 323.650,00 грн попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.1 договору товар повинен бути поставлений покупцю в термін до 45 робочих днів з моменту отримання передоплати за товар.

Згідно з п. 4.2 договору товар поставляється на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010), склад постачальника, м. Дніпро, Україна.

За умовами п. 4.7 договору продавець має право на дострокове постачання кожної партії товару з обов`язковим повідомленням покупця про це в термін одного дня до моменту його відвантаження.

Відповідно до п. 3.4 договору доказом факту поставки товару є оформлена належним чином видаткова накладна. Днем отримання товару є дата підписання видаткової накладної.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк (до 45 робочих днів з моменту отримання передплати), тобто до 08.04.2022 включно товар позивачу не поставив.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022 та № 573/2022 від 12.08.2022 з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Відповідно до п. 6.1 договору при настанні обставин непереборної сили (форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, а саме: стихійних лих, пожеж, повені, землетрусів, військових дій, масових заворушень, страйків, диверсій, блокади, розпоряджень державних органів, або інших незалежних від сторін обставин, строк виконання зобов`язань продовжується на такий строк, протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.

Згідно з п. 6.2 договору якщо вищевказані обставини тривають більше тридцяти календарних днів, кожна із сторін вправі відмовитися від цього договору в односторонньому порядку, направивши іншій стороні відповідне повідомлення, не пізніше, ніж за 10-(десять) робочих днів. В таких випадках жодна зі сторін не вправі пред`являти претензії іншій стороні для компенсації будь-яких можливих збитків.

Відповідно до п. 6.4. договору факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися довідкою (сертифікатом) Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої установи. Докази на підтвердження форс-мажору Сторона зобов`язана надати у строк 10 (десять) робочих днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з п. 6.5 договору у випадку порушення умов п. 6.4 договору сторона позбавляється права посилатися на наявність обставин непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне викання зобов`язань.

Отже, з наведеного полягає, що сторонами досягнуто згоди щодо алгоритму дій сторони у разі настання обставин непереборної сили, які мають наслідком неможливість належного виконання договору.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної поставки товару.

Відповідно до п. 11.8 договору мають юридичну силу примірники документів підписані безпосередньо керівниками сторін, затверджені печатками юридичних осіб, від скановані та направлені сторонами за допомогою засобів електронного зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу електронної пошти відповідача, що зазначена в реквізитах сторін у договорі (ukraeroservace@ukr.net), направлено заяву № 28 від 11.04.2022, в якій посилаючись на розуміння до наявних в країні обставин запропонував варіанти виконання договору:

- надання конкретних гарантій виконання зобов`язання в найближчий термін. При цьому при поставці товару в погоджений сторонами строк покупець не застосовуватиме до постачальника жодних штрафних санкцій чи неустойки;

- повернення передплати за товар в розмірі 823.650,00 грн та розірвання договору за взаємною згодою сторін.

Проте, відповідач відповідь на даний лист позивача не надав; досі не вчинив жодних дій щодо узгодження з позивачем інших термінів поставки товару; не вчинив дій щодо відмови від договору в односторонньому порядку.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що строк виконання зобов`язання з поставки товару є продовженим.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Істотним порушенням умов договору яке, згідно з позовними вимогами, свідчить про наявність підстав для розірвання договору, є те, що відповідач не поставив товар. Відповідачем дану обставину не спростовано.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, а відповідачем не спростовано факт істотного порушення останнім умов договору, а відтак, і свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

В матеріалах справи відсутнє письмове звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору.

Разом з цим, норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання товариством (підприємством) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи закриття провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 17.06.2008 № 8/32пд).

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо розірвання договору поставки № 04/02/2022-2 від 04.02.2022 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4 договору визначено, що у разі не поставки товару у терміни (строк) визначений договором, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості невчасно поставленого товару за кожний день такого прострочення, та повертає покупцю суму коштів сплачених за товар на першу вимогу.

При простроченні на 30 і більше календарних днів строку (терміну) поставки товару, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості товару.

Оскільки сталося прострочення поставки товару, в тому числі більше 30 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 37.007,84 грн пені та 164.730,00 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 823.650,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір поставки № 04/02/2022-2 від 04.02.2022, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украеросервіс».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украеросервіс» (01001, м. Київ, вул. Московська, 15, оф. 20, код ЄДРПОУ 42783841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» (26035, Кіровоградська обл., Новомиргородський р-н, с. Каніж, вул. Соборна, 17, код ЄДРПОУ 30462456) 823.650 (вісімсот двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят) грн 00 коп. попередньої оплати, 37.007 (тридцять сім тисяч сім) грн 84 коп. пені, 164.730 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять) грн 00 коп. штрафу, 17.861 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26.09.2022.

СуддяВ.В. Сівакова