Постанова

від 07.09.2022 по справі 925/902/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/902/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Фермерського господарства «Агрофермгосп» - Василенко А. В., Онищенко В. Г.,

Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області - не з`явився,

Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - не з`явився,

ОСОБА_5 - не з`явився,

ОСОБА_6 - не з`явився,

ОСОБА_7 - не з`явився,

ОСОБА_8 - не з`явився,

ОСОБА_9 - не з`явився,

ОСОБА_10 - не з`явився,

ОСОБА_11 - не з`явився,

ОСОБА_12 - не з`явився,

ОСОБА_13 - не з`явився,

ОСОБА_14 - не з`явився,

ОСОБА_15 - не з`явився,

ОСОБА_16 - не з`явився,

ОСОБА_17 - ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 - не з`явився,

ОСОБА_20 - не з`явився,

ОСОБА_21 - не з`явився,

ОСОБА_22 - не з`явився,

ОСОБА_23 - не з`явився,

ОСОБА_24 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_17

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 (у складі колегії суддів: Куксова В. В. (головуючий), Тищенко А. І., Шаптали Є. Ю.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2021 (суддя Довгань К. І.)

у справі № 925/902/20

за позовом Фермерського господарства «Агрофермгосп»

до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

про визнання недійсним рішення, визнання права постійного користування, скасування державної реєстрації земельних ділянок і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Фермерське господарство «Агрофермгосп» (дал - ФГ «Агрофермгосп») звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог) до Таганчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (далі - Таганчанська сільська рада), Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру), у якому просив:

- визнати за ФГ «Агрофермгосп» право постійного користування земельною ділянкою площею 21,8000 га, та земельною ділянкою площею 22,2714 га згідно з планом меж землекористування, що розташовані за межами населених пунктів Таганчанської сільської ради Канівського району Черкаської області (Мельниківський старостинський округ) призначених для ведення фермерського господарства, які були надані на ім`я ОСОБА_25 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 7-91 (зареєстрований за № 36) на підставі рішення Канівської районної Ради народних депутатів Канівського району Черкаської області від 17.05.1995 № 5-22.

- визнати недійсними рішення Таганчанської сільської ради:

- від 31.01.2020 № 10, прийняте на XXI сесії VII скликання, «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»;

- від 27.03.2020 № 4, прийняте на XXIII сесії VII скликання, «Про погодження виконавчому комітету Таганчанської сільської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки»;

- від 27.05.2020 № 1, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки»;

- від 27.05.2020 № 2, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »;

- від 27.05.2020 № 3, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 »;

- від 27.05.2020 № 4, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 »;

- від 27.05.2020 № 5, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 »;

- від 27.05.2020 № 6, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 »;

- від 27.05.2020 № 7, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 »;

- від 27.05.2020 № 8, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 »;

- від 27.05.2020 № 9, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 »;

- від 27.05.2020 № 10, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_9 »;

- від 27.05.2020 № 11, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_10 »;

- від 27.05.2020 № 12, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_11 »;

- від 27.05.2020 № 24, прийняте на XXIV сесії VII скликання, «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки»;

- від 12.06.2020 № 8, прийняте на XXV сесії VII скликання, «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 22,2714 га кадастровий номер 7122085400:01:001:0487»;

- від 03.07.2020 № 9, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про затвердження виконавчому комітету Таганчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 22,2714 га»;

- від 03.07.2020 № 22, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_12 »;

- від 03.07.2020 № 21, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_13 »;

-від 03.07.2020 № 20, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_14 »;

- від 03.07.2020 № 19, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_15 »;

- від 03.07.2020 № 18, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_16 »;

- від 03.07.2020 № 17, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_17 »;

- від 03.07.2020 № 16, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_19 »;

- від 03.07.2020 № 15, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_20 »;

- від 03.07.2020 № 14, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_21 »;

- від 03.07.2020 № 13, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_22 »;

- від 03.07.2020 № 12, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_23 »;

- від 03.07.2020 № 11, прийняте на XXVII сесії VII скликання, «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_24 »;

- зобов`язати ГУ Держгеокадарстру скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 7122085400:01:001:0815, 7122085400:01:001:0817, 7122085400:01:001:0819, 7122085400:01:001:0818, 7122085400:01:001:0822, 7122085400:01:001:0816, 7122085400:01:001:0813, 7122085400:01:001:0823, 7122085400:01:001:0814, 7122085400:01:001:0820, 7122085400:01:001:0821, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122085400:01:001:0486 площею 21,80 га, що розташована за межами населених пунктів Таганчанської сільської ради Канівського району Черкаської області (Мельниківський старостинський округ) призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_25 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 7-91 (зареєстрований за № 36) на підставі рішення Канівської районної Ради народних депутатів Канівського району Черкаської області від 17.05.1995 № 5-22;

- на підставі частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» припинити зареєстровані речові права на вказані земельні ділянки;

- зобов`язати ГУ Держгеокадарстру скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 7122085400:01:001:0859, 7122085400:01:001:0871, 7122085400:01:001:0870, 7122085400:01:001:0869, 7122085400:01:001:0868, 7122085400:01:001:0867, 7122085400:01:001:0866, 7122085400:01:001:0865, 7122085400:01:001:0864, 7122085400:01:001:0863, 7122085400:01:001:0862, 7122085400:01:001:0861, 7122085400:01:001:0860, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122085400:01:001:0487 площею 22,2714 га, що розташована за межами населених пунктів Таганчанської сільської ради Канівського району Черкаської області (Мельниківський старостинський округ) призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_25 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 7-91 (зареєстрований за № 36) на підставі рішення Канівської районної Ради народних депутатів Канівського району Черкаської області від 17.05.1995 № 5-22;

- на підставі частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» припинити зареєстровані речові права на вказані земельні ділянки;

- зобов`язати ГУ Держгеокадарстру поновити запис шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 21,80 га, згідно з планом меж землекористування, що розташована за межами населених пунктів Таганчанської сільської ради Канівського району Черкаської області (Мельниківський старостинський округ) призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_25 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 7-91 (зареєстрований за № 36) на підставі рішення Канівської районної Ради народних депутатів Канівського району Черкаської області від 17.05.1995 № 5-22;

- зобов`язати ГУ Держгеокадарстру поновити запис шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 22,2714 га, згідно з планом меж землекористування, що розташована за межами населених пунктів Таганчанської сільської ради Канівського району Черкаської області (Мельниківський старостинський округ) призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_25 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 7-91 (зареєстрований за № 36) на підставі рішення Канівської районної Ради народних депутатів Канівського району Черкаської області від 17.05.1995 № 5-22.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.11.2020 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Таганчанської сільської ради: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.01.2021 змінено відповідача - Таганчанську сільську раду на правонаступника - Степанецьку сільську раду об`єднаної територіальної громади Черкаської області (далі - Степанецька сільська рада).

Позов обґрунтовано тим, що ФГ «Агрофермгосп» з моменту створення і до цього часу користується земельними ділянками площею 21,80 га та площею 22,2714 га. Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві. Право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після його створення. Отже, оспорювані рішення Таганчанської сільської ради є незаконними, оскільки прийняті з порушенням вимог законодавства.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2022 року ОСОБА_17 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2021 в частині, що стосується скаржника (пункт 2, 5, 7 резолютивної частини), а провадження у справі № 925/902/20 закрити.

ФГ «Агрофермгосп» подало заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі № 925/902/20 за касаційною скаргою ОСОБА_17 , обґрунтовані, зокрема, відсутністю у касаційній скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається ця скарга.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 925/902/20 за касаційною скаргою ОСОБА_17 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2021 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.09.2022.

ФГ «Агрофермгосп» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Інші учасники справи не скористалися свої правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Степанецька сільська рада, ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ФГ «Агрофермгосп», ОСОБА_17 , дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Канівської районної ради народних депутатів від 17.05.1995 № 5-22 «Про відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_25 » надано ОСОБА_25 у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу на території Мельниківської сільської ради народних депутатів, площею 46,0 га ріллі.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_25 було видано державний акт на право постійного користування землею серія ЧР 7-91, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 36. Згідно з актом ОСОБА_25 було передано у постійне користування земельну ділянку площею 46, 0 га в межах згідно плану.

Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування зазначена земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: ділянки № 1 - площею 24, 2 га та ділянки № НОМЕР_1 - площею 21,8 га.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірні земельні ділянки внесено до державного реєстру: площею 22,2714 га з кадастровим номером 7122085400:01:001:0487, площею 21,8 га з кадастровим номером 7122085400:01:001:0486, цільове призначення - для ведення фермерського господарства .

У подальшому ОСОБА_25 було засноване ФГ «Агрофермгосп», про що було внесено відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі - ЄДР), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, виданого 02.08.1995 № 21373610, та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 551349.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_25 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.06.2001 № НОМЕР_2 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_25 засновником фермерського господарства став ОСОБА_26 , а ОСОБА_27 - членом цього господарства, що підтверджується копією Статуту ФГ «Агрофермгосп» в редакції від 23.05.2006 та витягом з ЄДР серії АГ №197333.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_26 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно з Протоколом загальних зборів членів ФГ «Агрофермгосп» від 10.12.2019 № 01/19 головою фермерського господарства обрано Тимошенко Н. В., про що було внесено зміні до ЄДР (виписка з ЄДР від 11.12.2019).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.08.2020 у справі № 697/552/20 за позовом ОСОБА_27 до Таганчанської селищної ради, визнано за ОСОБА_27 право на майнові права засновника ФГ «Агрофермгосп» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_26 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому відповідні зміни щодо засновника ФГ «Агрофермгосп» внесено до ЄДР.

Судами першої та апеляційної інстанції також установлено, що 31.01.2020 Таганчанська сільська рада, керуючись статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 92, 93, 134-139 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтею 6 Закону України «Про оренду землі», враховуючи судові рішення Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 399/374/16-ц, від 22.03.2018 у справі № 552/3951/17 та у зв`язку зі смертю ОСОБА_25 , рішенням № 10 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» припинила право постійного користування земельними ділянками (01.02 для ведення фермерського господарства) площею 21.80 га, кадастровий номер 7122085400:01:001:0486 та площею 22.2714 га, кадастровий номер 7122085400:01:001:0487; визнано державний акт на право постійного користування землею серія ЧР № 7-91, зареєстрований за № 36 таким, що втратив чинність.

Рішенням від 27.03.2020 № 4 «Про погодження виконавчому комітету Таганчанської сільської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки» Таганчанська сільська рада погодила виконавчому комітету Таганчанської сільської ради технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (01.02 для ведення фермерського господарства) площею 21.80 га кадастровий номер 7122085400:01:001:0486 на одинадцять земельних ділянок.

Також, 27.05.2020 Таганчанська сільська рада рішенням № 24 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки» надала дозвіл виконавчому комітету Таганчанської сільської ради на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, а саме: земельної ділянки площею 22,2714 га, кадастровий номер 7122085400:01:001:0487, розташованої за межами населених пунктів Таганчанської сільської ради.

Рішенням від 12.06.2020 № 8 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 22,2714 га кадастровий номер 7122085400:01:001:0487» Таганчанська сільська рада погодила технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 22,2714 га, кадастровий номер 7122085400:01:001:0487.

03.07.2020 Таганчанська сільська рада рішенням № 9 «Про затвердження виконавчому комітету Таганчанської сільської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 22,2714 га» затвердила виконавчому комітету Таганчанської сільської ради технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки (01.02 для ведення фермерського господарства) площею 22,2714 га, кадастровий номер 7122085400:01:001:0487.

Судами установлено, що за результатами прийнятих Таганчанською сільською радою рішень про поділ земельних ділянок, які належали на праві постійного користування позивачеві, було утворено нові земельні ділянки, а саме:

- у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122085400:01:001:0486 площею 21,80 га, утворено нові земельні ділянки з кадастровими номерами: 7122085400:01:001:0815, 7122085400:01:001:0817, 7122085400:01:001:0819, 7122085400:01:001:0818, 7122085400:01:001:0822, 7122085400:01:001:0816, 7122085400:01:001:0813, 7122085400:01:001:0823, 7122085400:01:001:0814, 7122085400:01:001:0820, 7122085400:01:001:0821;

- у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122085400:01:001:0487 площею 22,2714 га, утворено нові земельні ділянки з кадастровими номерами: 7122085400:01:001:0859, 7122085400:01:001:0871, 7122085400:01:001:0870, 7122085400:01:001:0869, 7122085400:01:001:0868, 7122085400:01:001:0867, 7122085400:01:001:0866, 7122085400:01:001:0865, 7122085400:01:001:0864, 7122085400:01:001:0863, 7122085400:01:001:0862, 7122085400:01:001:0861, 7122085400:01:001:0860.

Судами також установлено, що рішеннями від 27.05.2020 № № 2 - 12 та 03.07.2020 № № 11 - 22 Таганчанська сільська рада надала дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичним особам (треті особи у справі).

ФГ «Агрофермгосп», звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, свої вимоги обґрунтувало тим, що з моменту створення та реєстрації ФГ «Агрофермгосп», після смерті ОСОБА_25 та до теперішнього часу фермерське господарство здійснює користування спірними земельними ділянками з первісними кадастровими номерами 7122085400:01:001:0486 площею 21.80 га та 7122085400:01:001:0487 площею 22.2714 га, які із фактичного володіння позивача ніколи не витребовувались та примусово не вилучались, тому оспорювані рішення є незаконними. З огляду на це ФГ «Агрофермгосп» неправомірно було позбавлене права постійного користування спірними земельними ділянками.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Таганчанська сільська рада, приймаючи оскаржувані рішення, вийшла за межі своїх повноважень та розпорядилась земельними ділянками, право користування якими належить позивачу.

Предметом касаційного оскарження у справі, що розглядається, є судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення вимог про визнання за ФГ «Агрофермгосп» права постійного користування земельною ділянкою площею 21,8000 га та земельною ділянкою площею 22,2714 га, зобов`язання ГУ Держгеокадарстру скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122085400:01:001:0486 площею 21,80 га та зобов`язання ГУ Держгеокадарстру поновити запис шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 22,2714 га.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_17 , посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказала на неправильне застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18.

Також скаржниця наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції та першої інстанції предметної підсудності (пункт 6 частина 1 статті 310 ГПК України).

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі касаційного перегляду, виходить із такого.

Частинами другою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України встановлено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (право на яке) є предметом спору, визнання незаконними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Так, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 388/1103/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 691/1148/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зі змісту положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що з дати реєстрації фермерського господарства в установленому законом порядку обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. В таких випадках у правовідносинах користування земельною ділянкою відбувається фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Оскільки, у справі, що розглядається, ФГ «Агрофермгосп» звернулось за захистом права постійного користування земельними ділянками, заявлені позовні вимоги мають розглядатися господарським судом за правилами господарського судочинства, що відповідає наведеній вище позиції Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з частиною 1 статті 51 ЗК України (у редакції чинній, на час створення ФГ «Агрофермгосп») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

За змістом статті 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За змістом статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-ХІІ після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1).

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частина 2).

Отже законодавством, чинним на момент створення ФГ «Агрофермгосп», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичною особою. Водночас одержання громадянином державного акта, який посвідчує право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 904/284/19.

У подальшому 19.06.2003 було прийнято Закон України «Про фермерське господарство» № 937-IV, яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, і за Законом України «Про фермерське господарство» можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Ураховуючи законодавчі обмеження щодо використання земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 904/284/19).

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України в частині щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 набули у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у зазначеній статті, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Так, статтею 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до положень частини 1 статті 27 ЗК України (у редакції, що діяла до 01.01.2002) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності юридичної особи - селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства). У земельному законодавстві (як чинному на час створення ФГ «Агрофермгосп», так і з 01.01.2002 і дотепер) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства - відсутня. Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 904/284/19.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні земельні ділянки було надано ОСОБА_25 рішенням Канівської районної ради народних депутатів від 17.05.1995 № 5-22 у постійне користування для ведення фермерського господарства.

У подальшому ОСОБА_25 було засноване ФГ «Агрофермгосп» (свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності видане 02.08.1995 № 21373610).

З часу створення ФГ «Агрофермгосп», після смерті ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і до цього часу саме позивач як фермерське господарство здійснює користування спірними земельними ділянками.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за ФГ «Агрофермгосп» права постійного користування спірними земельними ділянками, оскільки з дня державної реєстрації позивача, як юридичної особи, у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Отже, надаючи оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним та призведе до захисту та відновлення порушених прав з огляду на вимоги ЦК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи зазначене та встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приймаючи спірні рішення щодо розпорядження земельними ділянками, які перебувають у законному користуванні позивача, Таганчанська сільська рада вийшла за межі своїх повноважень, тому такі рішення є незаконними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, незаконними рішеннями Таганчанської сільської ради спірні земельні ділянки було поділено на одинадцять та тринадцять окремих земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери та проведено їх реєстрацію.

За змістом статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, утворені земельні ділянки в результаті поділу спірних земельних ділянок є повноцінними об`єктами земельних прав.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регуюлюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 статті 5 цього Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктами 50, 51, 57, 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 № 1051 передбачено, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку (зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку). Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.

З огляду на викладене, з метою відновлення порушених прав позивача, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено вимогу позивача щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру поновити запис (шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей) про земельну ділянку площею 21,80 га та земельну ділянку 22,2714 га.

Доводи скаржниці щодо порушення оскаржуваними судовими рішеннями її права власності на земельну ділянку, Верховним Судом визнаються безпідставними, оскільки у справі, що розглядається, вимоги щодо права власності скаржниці на земельну ділянку позивачем не пред`являлися та судом не розглядалися.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

ОСОБА_17 , звертаючись з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2021, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме, необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

З урахуванням положень процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Проте, звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, ОСОБА_17 зазначила лише про необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, який був застосований судами попередніх інстанцій, однак не навела правового обґрунтування щодо необхідності відступлення від такого висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах із визначенням конкретної норми права (абзац, пункт, частина статті), а також не навела змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Разом з цим, ОСОБА_17 підставу касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судами апеляційної та першої інстанцій при вирішенні справи не було враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 не приймається судом до уваги, оскільки аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 925/902/20, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, з огляду на відмінність обставин, змісту та правового регулювання спірних правовідносин у зазначених справах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що застосування судами попередніх інстанцій положень статті 141 ЗК України у справі, що розглядається, не суперечить висновку щодо застосування цієї норми права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, на яку посилається скаржниця у касаційній скарзі.

Разом з цим, Верховний Суд також відхиляє посилання ОСОБА_17 у касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18, оскільки у справі № 925/902/20 вимоги, які безпосередньо стосується прав та обов`язків третіх осіб судами не розглядалися.

Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень судів апеляційної та першої інстанцій.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в оскаржуваних частинах не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_17 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2021 у справі № 925/902/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий