Рішення

від 26.09.2022 по справі 200/3328/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року Справа№200/3328/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкріт - Транс» (код ЄДРПОУ 40962797, 87507, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Мініна, 67) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

23 лютого 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкріт-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 328107 від 25 січня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Конкріт -Транс» відповідно до умов Договору оренди №КТ/04-19 від 02.01.2019р., термін дії якого продовжено до 31.12.2021р, додатковими угодами, передано в оренду ТОВ «Бестбетон» всі транспортні засоби, які знаходились на балансі підприємства.

ТОВ «Конкріт-Транс» здійснює господарську діяльність лише з надання в оренду транспортних засобів, працює 1 працівник - директор ОСОБА_1 , що обмежує можливості зі здійснення інших видів господарської діяльності даного підприємства. Дані відомості підтверджуються інформацією зі звіту 1-ДФ за 4 квартал 2021р.

04.02.2022р. позивачем отримано постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 25.01.2022р. №328107, якою до позивача застосовано адміністративно- господарський штраф в сумі 17000 грн.

Окремим листом від 14.01.2022р. ТОВ «Конкріт-Транс» отримано від Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті запрошення на комісію від 11.01.2022р. разом з матеріалами перевірки від 20.12.2021р. в т.ч.: -Акт №323254від 20.12.2021р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до акту перевірено транспортний засіб НОWO держ.номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 ..

В акті перевірки від 20.12.2021р. зазначено порушення ст.34, ст.37 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною на вантаж.

Оскільки ТОВ «Конкріт-Транс» надає лише транспортні засоби в оренду ТОВ «Бестбетон», 07.02.2022р. було надано лист до орендаря з вимогою надати документи про найманого працівника -водія ОСОБА_2 , який 20.12.2021р. керував транспортним засобом НОWO держ.номер НОМЕР_1 .

ТОВ «Бестбетон» на адресу ТОВ «Конкріт-Транс» 08.02.2022р надано відповідь та копії первинних документів: наказ на прийом на роботу ОСОБА_2 та витяг з табелю робочого часу за грудень 2021р. стосовно працівника ОСОБА_2

ТОВ «Конкріт-Транс» вважає, що постанова про застосування адміністративно- господарського штрафу № 328107 від 25.01.2022 року винесена без повного з`ясування обставин справи, а відповідно є такою, що підлягає скасуванню.

У строк, установлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем відзив на адміністративний позов не надано.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 20 липня 2022 року витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті відзив на адміністративний позов та документи, якими підтверджуються заперечення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд установив наступне.

Відповідно до відомостей, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкріт - Транс» (код ЄДРПОУ 40962797, 87507, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Мініна, 67) здійснює наступні види господарської діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб НОWO держ.номер НОМЕР_1 перебуває на балансі ТОВ «Конкріт -Транс» та відповідно до договору оренди №КТ/04-19 від 02.01.2019р., термін дії якого продовжено до 31.12.2021р, додатковими угодами, передано в оренду ТОВ «Бестбетон».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-111).

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-111 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону № 2344 визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з приписами статті 5 Закону № 2344 основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані, зокрема, на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності.

У відповідності до статті 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Як зазначено у статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно- ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, здійснення габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Як вже зазначалось, відповідач встановив порушення вимог статтей 34 та 37 Закону № 2344.

Згідно статті 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов`язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов`язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п`ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 37 цього ж Закону визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензії, та посадку пасажирів на стоянці таксі - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначенихстаттею 53цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

порушення нерезидентами вимогстатті 57цього Закону - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів автомобільним транспортом - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої цієї статті, можуть зафіксуватися у автоматичному режимі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок оформлення уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Випуск (впуск) з (на) території України транспортного засобу, що виконує міжнародне перевезення, на якому здійснено порушення транспортного законодавства, здійснюється тільки після надання водієм документа щодо сплати штрафу чи виконання припису органу державного контролю.

При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбаченихабзацами чотирнадцятим - сімнадцятимчастини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

За невиконання обов`язку перевірити перед початком пасажирського міжнародного автомобільного перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник несуть відповідальність, передбачену законом.

З аналізу статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників. Власником транспортного засобу і автомобільним перевізником не завжди є одна і та сама особа.

Отже, адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.

ТОВ «Конкріт -Транс» відповідно до умов Договору оренди №КТ/04-19 від 02.01.2019р., термін дії якого продовжено до 31.12.2021р, додатковими угодами, передано в оренду ТОВ «Бестбетон» всі транспортні засоби, які знаходились на балансі підприємства.

ТОВ «Конкріт-Транс» здійснює господарську діяльність лише з надання в оренду транспортних засобів, працює 1 працівник - директор ОСОБА_1 , що обмежує можливості зі здійснення інших видів господарської діяльності даного підприємства. Дані відомості підтверджуються інформацією зі звіту 1-ДФ за 4 квартал 2021р.

Отже, на момент перевірки транспортного засобу перевізником був, зокрема, ТОВ «Бестбетон», що підтверджує договор оренди транспортних засіб. Таким чином, на момент проведення перевірки транспортні засоби знаходилися у оренді, відповідно перевізником були інші суб`єкти господарювання, проте вказані обставини не були враховані відповідачем під час розгляду справи.

Враховуючи зазначене, відповідальність має нести перевізник, а не власник транспортного засобу. Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 806/1450/16 (адміністративне провадження № К/9901/22072/18) дійшов висновку, оскільки транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користування іншій особі, тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З наданих сторонами документів вбачається, що водієм транспортного засобу, що перевірявся був ОСОБА_2 , який 20.12.2021р. керував транспортним засобом НОWO держ.номер НОМЕР_1 .

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36. від 1 липня 2003 року). Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія А, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer В. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія А, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz- Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Одними з основних засад судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункти 1, 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).

Відповідно до вимог ч. 2 статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74)

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на досліджені матеріали справи, приймаючи до уваги те, що відповідач фактично позбавив позивача права на захист, права бути присутнім при розгляді справи та те, що відповідач не довів правомірність спірної постанови, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо строків розгляду адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1).

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

22 травня 2022 року Верховною Радою прийнято Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 22.05.2022 № 2263-ІХ, яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, до 23 серпня 2022 року.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 строком на 90 діб.

Враховуючи викладене, станом на день розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Донецький окружний адміністративний суд розташований в м.Слов`янськ Донецької області.У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м.Слов`янськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров`ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров`я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.

З огляду на викладене, судове рішення ухвалено за умови наявної можливості доступу судді до матеріалів адміністративної справи.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкріт - Транс» (код ЄДРПОУ 40962797, 87507, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Мініна, 67) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу № 328107 від 25 січня 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкріт - Транс» (код ЄДРПОУ 40962797, 87507, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Мініна, 67) витрати на сплату судового збору у розмірі 2 481 гривні 00 копійок.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 вересня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова