Ухвала

від 21.09.2022 по справі 991/2780/22

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/2780/22

Провадження №11-сс/991/264/22

У Х В А Л А

21 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_5.,

суддів ОСОБА_6., ОСОБА_7.,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_8.

прокурора ОСОБА_9.

захисників ОСОБА_10., ОСОБА_11.,

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року про арешт майна ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000580 від 30.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.2 ст.209 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000580 від 30.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.2 ст.209 КК України.

За версією органу досудового розслідування народний депутат України, голова комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки ОСОБА_1 з використанням наданої йому влади та службового становища за сприяння інтересам чеської компанії «SKODA JS a.s.» у її взаємовідносинах із компанією ДСП «Чорнобильська АЕС» та ДП «НАЕК «Енергоатом» на підставі угоди про співпрацю № JS-OBCH/150/14 від 24.04.2014 одержав 03.07.2014 неправомірну вигоду в розмірі 311 563,00 Євро, що згідно курсу Національного банку України становить 5 038 041, 63 грн., тобто, в особливо великому розмірі.

У подальшому ОСОБА_1 293 000 Євро, що еквівалентні 4 963 992,95 гривень, з метою приховання та маскування незаконного їх походження, в період з 28.07.2014 по 17.12.2014, легалізував (відмив) шляхом вчинення фінансових операцій за агентською угодою від 28.07.2014 з компанією «HORVILLE HOLDINGS LIMITED», а також операцій за кредитними договорами від 23.07.2014 та від 15.12.2014 з компанією «FINDON SERVICES LIMITED», акумулювавши їх на розрахунковому рахунку компанії «FINDON SERVICES LIMITED», бенефіціарним власником якого він був, та використав на власні потреби.

ОСОБА_1 28 липня 2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.2 ст.209 КК України, а саме: одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі та у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Детектив звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт грошових коштів в сумі 1 570 000 доларів США та 1 300 000 гривень, вилучених 29.07.2022 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 з метою забезпечення їх конфіскації як виду покарання.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2022 клопотання детектива задоволено та накладено арешт на вказані кошти як такі, що належить підозрюваному на праві особистої власності, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними.

Ухвала мотивована обґрунтованістю підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих кримінальних правопорушень, які передбачають конфіскацію майна як вид покарання.

Під час розгляду клопотання про арешт слідчим суддею встановлено, що вилучене під час обшуку майно за місцем проживання ОСОБА_1 належить підозрюваному з огляду на наявність у квартирі особистих речей та документів ОСОБА_1 . Крім того, грошові кошти вилучені із сейфу, виявленого в кімнаті, якою безпосередньо користується ОСОБА_1 .

На вказану ухвалу захисник подав апеляційну скаргу, просить її скасувати, ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про арешт майна.

Також просив під час апеляційного розгляду допитати свідка ОСОБА_2 та дослідити копію аудіозапису судового засідання від 08.08.2022.

Вважає, що слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, висновки суду викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам провадження.

За твердженням захисника стороною обвинувачення під час розгляду клопотання про арешт майна не доведено, що вилучені за результатами обшуку кошти належать підозрюваному на праві особистої власності, а тому їх арештовано всупереч вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, не враховано ту обставину, що квартира, в якій проводився обшук, належить на праві власності не ОСОБА_1 , а його дружині - ОСОБА_3 .

У кімнаті, з якої вилучені кошти, насправді знаходився як чоловічий, так і жіночий одяг, а тому хибним є її визначення детективами за цією ознакою як «кімната, яку для проживання використовує ОСОБА_1 ». Вказана кімната взагалі фактично є «гардеробом». Розташування кімнат у квартирі вказує на те, що поруч знаходиться вхід до спортивної зали, яка не відноситься до кімнати ОСОБА_1 , оскільки вона у квартирі одна і нею користується подружжя ОСОБА_4 . Крім того, детектив приховав від слідчого судді обставини спілкування з ОСОБА_1 за допомогою текстових повідомлень під час обшуку. Відповідні скріншоти з телефону ОСОБА_1 доводять, що в ході обшуку детектив написав йому повідомлення з проханням відчинити всі замкнуті двері, сховища, сейфи. На таке звернення отримав відповідь, що там (у квартирі) є дружина, яка все відчинить. У подальшому детектив повторно звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням, що у випадку, якщо сейф не відчинять, його буде зламано. На це ОСОБА_1 повідомив детектива про відсутність у нього особистого сейфу в цій квартирі.

Захист наполягає, що обидва сейфи у двох кімнатах були відчинені не ОСОБА_1 , а його дружиною - ОСОБА_3 за допомогою її ключа та відомого їй коду. Порівняння зазначених сейфів за розмірами однозначно вказує на те, що вилучена сума грошових коштів об`єктивно не могла поміститись у сейфі, який сторона обвинувачення називає «сейфом дружини» і з якого знайдені кошти не вилучались.

Більше того, за твердженням сторони захисту, вилучені грошові кошти є власністю ОСОБА_2 , оскільки призначалися для повернення боргу, взятого дружиною ОСОБА_1 для відкриття салону краси, у зв`язку з чим на них не може бути накладено арешт з підстав забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.

Також апеляційна скарга містить доводи про те, що клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя Вищого антикорупційного суду отримав 01.08.2022, проте розглянув його 04.08.2022, чим порушив встановлений законом процесуальний строк розгляду у сімдесят дві години, передбачений ч.6 ст.173 КПК України.

Учасники кримінального провадження підтримали в судовому засіданні свої вимоги та заперечення, навели доводи в їх обґрунтування.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення підозрюваного за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке підлягає можливій конфіскації.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.2 ст.209 КК України, санкції яких передбачають додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

За ч.ч.2, 5 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.

Зазначена у ч.5 ст.170 КПК України умова накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб, в тому числі, дружини підозрюваного.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя наклав арешт на вилучені за результатами обшуку грошові кошти виходячи з того, що вони належать підозрюваному, оскільки знаходилися у сейфі, розташованому в кімнаті квартири, якою користувався ОСОБА_1 . На користування підозрюваним кімнатою вказує знаходження там його особистих речей та документів.

З таким висновком слідчого судді колегія суддів не погоджується і вважає його помилковим.

Матеріалами клопотання про арешт майна підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , у якій здійснено обшук, належить на праві власності дружині підозрюваного ОСОБА_3 .

Підозрюваний перебуває у зареєстрованому шлюбі зі своєю дружиною на час проведення обшуку.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені вимоги закону встановлюють презумпцію спільної сумісної власності на майно, яке має ознаки набутого в шлюбі. Ця презумпція має враховуватися слідчим суддею при накладенні арешту на майно одного з подружжя, який є підозрюваним у кримінальному провадженні. Відступити від неї можливо тільки у випадку доведеності факту належності майна підозрюваному на праві особистої приватної власності.

Місце знаходження майна, порядок користування ним не визначають право власності на таке майно, а тому слідчий суддя дійшов помилкового висновку про належність підозрюваному вилучених коштів з тих міркувань, що вони знайдені у кімнаті, якою останній користувався.

Будь-яких даних про те, що вилучене майно набуто подружжям не в шлюбі або з інших підстав є особистою власністю ОСОБА_1 , матеріали клопотання про його арешт не містять, а тому слід виходити з встановленої законом презумпції спільної сумісної власності на них підозрюваного та його дружини.

Доводи сторони захисту про те, що дружина раніше позичала кошти і повинна була їх повернути позикодавцю не спростовують вищенаведеного висновку колегії суддів, а тому підлягають відхиленню.

Доводи прокурора про те, що вилучені кошти належать підозрюваному, оскільки його дружина не могла їх заробити, також не спростовують презумпцію спільної сумісної власності на майно, набуте в шлюбі. Не спростовує її і доведеність (недоведеність) прокурором факту одержання дружиною позики у третіх осіб.

Як вже зазначалося, конфіскованим може бути тільки майно обвинуваченого, а тому воно має бути виділено із спільного майна подружжя на час його конфіскації.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На стадії досудового розслідування, для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, слідчий суддя не має права здійснювати поділ спільного майна подружжя або виділяти частку підозрюваного у ньому.

Однак відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя зобов`язаний врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

З огляду на зазначені законодавчі вимоги при вирішенні питання арешту майна підозрюваного для забезпечення його можливої конфіскації як виду покарання правильним буде накладення такого арешту не на все спільне майно подружжя, а на частину (частку) підозрюваного у ньому. Такий підхід узгоджується і з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).

При цьому, слід виходити із законодавчої презумпції рівності часток кожного із подружжя у спільній сумісній власності на майно при його поділі, якщо не доведено інше.

Накладаючи арешт на всі вилучені під час обшуку кошти, слідчий суддя не врахував положень ст.173 КПК України, що призвело до порушення права власності дружини підозрюваного на спільне майно.

Окремо слід зазначити про те, що після оголошеної перерви в судовому засіданні прокурор надав копію шлюбного договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 22.03.2021. Посилаючись на п. 1.6 цього договору, у якому зазначено про те, що заробітна плата, пенсія, інші доходи, одержані кожним із подружжя, є об`єктом особистої приватної власності кожного з них, він стверджував про належність вилучених коштів на праві особистої власності підозрюваному.

Також прокурор повідомив, що копію шлюбного договору посвідчив він особисто з копії, яка містилася у провадженні за клопотанням сторони обвинувачення про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу. Вона надана у вказаному провадженні слідчому судді стороною захисту, оригінал договору знаходиться скоріш за все у підозрюваного.

Не беручи до уваги відсутність у прокурора права посвідчувати копії письмових доказів у кримінальному провадженні, посвідчення вірності копії документу за відсутності його оригіналу, не долучення такого доказу до клопотання про арешт майна та не дослідження його слідчим суддею, колегія суддів критично оцінює доводи сторони обвинувачення та відхиляє їх з таких міркувань.

Шлюбний договір від 22.03.2021 не спростовує презумпцію спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 на вилучені кошти, шлюб між якими укладено 27.06.2003, оскільки не підтверджує джерело набуття; особу, яка їх набула; час набуття (до чи після укладення шлюбного договору). Більше того, використання у даному провадженні (про арешт майна) на шкоду інтересам підозрюваного доказу, який він надав на свій захист в іншому провадженні (про застосування до нього запобіжного заходу), а не отриманих слідчим чи прокурором за результатами проведення слідчих (розшукових) дій, на переконання колегії суддів, є неприпустимим в демократичному суспільстві, суперечить принципам диспозитивності; змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; верховенству права; поваги до сімейного життя.

Доводи сторони захисту про порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання про арешт майна колегія суддів відхиляє, оскільки це не є підставою для відмови у такому арешті.

Підлягають відхиленню і доводи прокурора про недотримання дружиною підозрюваного порядку скасування арешту майна, передбаченого ст.174 КПК України, оскільки здійснення права спільної сумісної власності на майно може здійснювати кожен із подружжя, вважається, що відносно такого майна один із них діє за згодою іншого. Право на оскарження ухвали про арешт майна належить як підозрюваному, так і його дружині, права якої порушено.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що арешту підлягає не все вилучене за результатами обшуку майно, яке за законодавчо закріпленою презумпцією і не спростованою сторонами є спільною сумісною власністю подружжя, а лише його Ѕ частина, яка належить підозрюваному.

У частині права дружини підозрюваного у спільній сумісній власності на майно ухвалу слідчого судді про його арешт слід скасувати, а в задоволенні клопотання детектива - відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року про арешт вилучених 29.07.2022 під час обшуку у квартирі АДРЕСА_3 1 570 000 (одного мільйону п`ятисот сімдесят тисяч) доларів США та 1 300 000 (одного мільйону трьохсот тисяч) гривень скасувати щодо накладення арешту на 1/2 частину вказаних коштів та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про їх арешт.

Грошові кошти у сумі 785 000 (сімсот вісімдесят п`ять тисяч) доларів США та 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень, з яких знято арешт, повернути подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий ОСОБА_5

Судді ОСОБА_6

ОСОБА_7