Окрема ухвала

від 19.09.2022 по справі 460/6070/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Рівненський окружний адміністративний суд

19 вересня 2022 р.Справа №460/6070/20 м. Рівне

Окрема думка

судді Рівненського окружного адміністративного суду Н.О. Дорошенко у справі №460/6070/20 за позовом

Громадська організація "ЕКО-РІВНЕНЩИНА"

до Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю " Кроноспан Рівне"

про визнання протиправним та скасування висновку

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду в колегіальному складі від 16.09.2022 відмовлено в задоволенні позову Громадської організації "ЕКО-РІВНЕНЩИНА" до Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне" про визнання протиправним та скасування висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Суддя Дорошенко Н.О. не згодна з судовим рішенням від 16.09.2022 за наслідками розгляду адміністративної справи № 460/6070/20. Керуючись ч. 3 ст. 34 КАС України вважаю необхідним викласти свою окрему думку в цій справі.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено обов`язок доказування, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Предметом судового спору в цій справі є правомірність рішення суб`єкта владних повноважень Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації - Висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест Груп" з реконструкції промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості в с. Городок Рівненського району Рівненської області від 19.02.2020 №31-20198144297/1 (20.02.2020 офіційно опублікований в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля).

Відмовляючи в позові, суд вважав, що матеріалами справи підтверджується правомірність оскарженого висновку, а наведені позивачем аргументи не підтверджені належними й допустимими доказами.

Суд при прийнятті рішення врахував надані третьою особою письмові докази, а саме:

1) науковий звіт ДУ "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України" з санітарно-епідеміологічної оцінки № 2.41/438 від 20.02.2020 щодо умов розташування та подальшої експлуатації запроектованого підприємства деревообробної промисловості, розташованого по вул. Барона Штейнгеля, 4а у с. Городок, Рівненського району, Рівненської області. Відповідно до якого санітарно-захисна зона від усіх джерел викидів ІІІ класу санітарної класифікації витримується повністю по відношенню до існуючої житлової забудови і корегування не потребує (а.с. 66-69 т.4);

2) звіт екологічного аудитора Тараненко Людмили Василівни (свідоцтво ЕА № 048 від 22.02.2006), підписаний 20.10.2020, про проведену оцінку Звіту з ОВД на предмет відповідності вимогам екологічного законодавства, яким встановлена відповідність планової діяльності вимогам екологічних нормативів та правильно визначена, як допустима (а.с. 18-33 т.6);

3) звіт про аналіз матеріалів з оцінки впливу на довкілля планової діяльності третьої особи, складений Національним лісотехнічним університетом України, затверджений 17.11.2020, відповідно до якого Звіт відповідає вимогам статті 6 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля"; результати, отримані в ході здійснення оцінки впливу планованої діяльності на довкілля, є достовірними (а.с. 36-46 т. 6);

4) звіт ТОВ "НП "Експертний центр" від 05.11.2020 № 05-11/20-109, відповідно до якого Звіт з ОВД містить вірно встановлені, правильно відображені показники впливу на довкілля планової діяльності; показники впливу на довкілля є допустимими; у Висновку з ОВД на належному рівні встановлені екологічні умови; діяльність ТОВ "Технопривід Інвест Груп" є допустимою (а.с. 47-62 т.6).

Слід звернути увагу на те, що жоден з перелічених документів не був врахований відповідачем при прийнятті оскарженого висновку від 19.02.2020 №31-20198144297/1, позаяк вищевказані звіти були підготовлені в часі пізніше. Отже, такі письмові докази не мали безпосереднього впливу на оцінку відповідачем зауважень та аргументів громадськості, та, відповідно, їх не спростовували.

Водночас, суд при прийнятті рішення відхилив надані позивачем письмові докази.

Зокрема, суд не взяв до уваги висновок Республіканського науково-дослідного центру судових експертиз № 1-29/12 від 29.12.2020 за результатами проведеного дослідження та аналізу документації з оцінки впливу на довкілля (ОВД) по реєстраційній справі № 2019814497 у ЄРОВД, складений інженером-проектувальником ОСОБА_1 (Свідоцтво № НОМЕР_1 , кваліфікаційний сертифікат серія АР № 006692, за напрямом: інженерно-будівельне проектування у частині забезпечення безпеки життя і здоров`я людини, захисту навколишнього природного середовища). Відповідно до якого у звіті з ОВД нормативні санітарно-захисні зони (СЗЗ) від джерел викидів забруднюючих речових в атмосферне повітря планової діяльності встановлені невірно, оскільки не враховано розмір санітарно-захисної зони (СЗЗ) для зберігання мінеральних добрив І типу (сульфат амонію) в кількості від 101 до 300 т, який становить 500 м; значення 300 м не відповідає максимальному значенню по всіх джерелах планової діяльності згідно ДСП 173-96 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів", оскільки звіт з ОВД не враховує розмір санітарно-захисної зони (СЗЗ) для зберігання мінеральних добрив І типу (сульфат амонію) в кількості від 101 до 300 т, який становить 500 м (а.с.190-201 т.7).

Відхиляючи такий доказ, суд зазначив, що "питання, що стосуються виключно санітарно-захисних зон не ставилося в підстави позову згідно позовної заяви; висновки не відповідають Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, а також спростовані рештою доказів, що наявні в матеріалах справи".

Водночас, як вже зазначалося, в судовому рішенні враховано доказ третьої особи - науковий звіт ДУ "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України" з санітарно-епідеміологічної оцінки № 2.41/438 від 20.02.2020, про те, що санітарно-захисна зона від усіх джерел викидів ІІІ класу санітарної класифікації витримується повністю по відношенню до існуючої житлової забудови і корегування не потребує.

Вважаю необхідним зауважити, що однією з підстав позову позивач вказував безпідставне неврахування відповідачем зауважень громадськості. Так, під час громадського обговорення Звіту з ОВД учасниками обговорення висловлювалася стурбованість з приводу можливості негативного впливу при функціонуванні підприємства та його поширення, зокрема і в результаті нештатних та надзвичайних ситуацій, за "нормативні розміри санітарно-захисної зони для джерел викиду підприємства" (п. 1, 2 таблиці врахування зауважень та пропозицій громадськості Звіту про громадські обговорення, а.с. 2, зворот, т. 3), а також про це вказувалося в зауваженнях громадськості на Звіт з ОВД (а.с. 67 т.3).

В контексті цього питання не погоджуюся з висновком судового рішення, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що крім деревопереробного виробництва також здійснюватиметься така планова діяльність, як "хімічний склад", зберігання хімічних речовин. Як зазначено в наявних в справі з ОВД документах, зберігання тих чи інших речовин є частиною планової діяльності, а смола, що використовується, надходить підприємству вже готова до використання (арк. 18 судового рішення).

Слід звернути увагу на п. 1.4 "Опис основних характеристик планової діяльності" Звіту з ОВД підрозділ "Виробництво деревостружкових плит (плита ДСП)" "Дільниця клеєзмішування", де зазначено:

"На дільницю клеєзмішування подаються зв`язуючі речовини (смола, емульсія і затверджувач), які будуть готуватися на установці приготування клею.

Витрата зв`язуючих речових становить:

- смола карбамідно-формальдегідна (щільність 1280 кг/м.куб) - 60 448 т/рік,

- затверджувач (щільність 1300 кг/м.куб) - 3 400 т/рік,

- парафінова емульсія (щільність 980 кг/м.куб) - 2 288 т/рік,

- гранульований карбамід 4836 т/рік.

Смолу та хімікати на підприємство передбачено завозити автомобільним та залізничним транспортом. Смола зберігатиметься в трьох ємностях, об`ємом 220 м.куб, затверджувач в ємності об`ємом 220 м.куб, парафінова емульсія в ємності об`ємом 220 м.куб, що обладнана системою підігріву води. Ємності зберігання встановлені в окремому приміщенні (арк. 9-10 Звіту з ОВД, а.с. 25 т.1).

В підрозділі Звіту з ОВД "Виробництво орієнтовно-стружкової плити (плита OSВ)" вказано про те, що розрахункова максимальна річна продуктивність виробництва таких плит становить 1 300 000 м.куб/рік. Для виробництва такої кількості плит витрати сировини включають, зокрема: загальну витрату емульсії парафінової - 22 458 т, загальну кількість затверджувача - 2 340 т. Для виробництва плити OSВ передбачено використовувати наступну смолу: PMDI - без виділення фенолу та формальдегіду, PF - фенол - формальдегідна смола, MUF - меламін карбамідно-формальдегідна смола.

Витрати затверджувача: Затверджувач дозується в кількості 2-4% відносно маси сухої смоли. Приготовляється вручну в наступній пропорції: 75 кг гранульованого карбаміду + 75 кг сульфату амонію + 600 кг води (арк. 17-18 Звіту з ОВД, а.с. 27 т.1).

Як вказано на арк. 10 Звіту з ОВД, затверджувач має щільність 1300 кг/м.куб (або 1,3 т/м.куб) та буде зберігатися в ємності об`ємом 220 м.куб, отже кількість затверджувача (що являє собою суміш в однакових пропорціях гранульованого карбаміду та сульфату амонію), що зберігається у ємності об`ємом 220 м.куб, становить: 1,3 т/м.куб х 220 м.куб = 286 т.

Так, є вірним, що відповідно до додатку 4 до ДСП 173-96 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" для виробництв по обробці деревини ІІІ класу встановлена санітарно-захисна зона 300 м саме для виробництв виробів із деревинної шерсті: деревинно-стружкових плит, деревинно-волокнистих плит з використанням синтетичних смол як зв`язуючих.

Водночас, як достеменно встановлено з проаналізованих вище підрозділів Звіту з ОВД щодо планованої діяльності підприємства, в процесі означеного виробництва підприємство планує використовувати не лише синтетичні смоли як зв`язуючі, а також такі хімічні речовини, як сульфат амонію та гранульований карбамід, та зберігати їх в ємностях, встановлених в окремому приміщенні, в зазначених вище кількостях. Таким чином, матеріали справи підтверджують, що планова діяльність третьої особи включає такий вид діяльності, як зберігання хімічних речовин.

Відтак, можна дійти висновку, що приписи додатку 4 до ДСП 173-96 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" щодо встановлення санітарно-захисної зони 300 м для виробництв виробів із деревинної шерсті: деревинно-стружкових плит, деревинно-волокнистих плит з використанням синтетичних смол як зв`язуючих, - не враховують всіх технічних характеристик виробництва, планованого третьою особою, а саме зберігання хімічних речових.

Водночас, Додаток № 8 до ДСП 173-96 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" визначає розміри санітарно-захисних зон від складів зберігання отрутохімікатів та мінеральних добрив до житлової забудови й водоймищ. Відповідно до п. 1 Примітки цього додатку, до І типу мінеральних добрив відноситься, зокрема, сульфат амонію; до IV типу - карбамід. При цьому, розмір санітарно-захисної зони для мінеральних добрив І типу (сульфат амонію) в кількості від 101 до 300 т становить 500 м.

В пункті 2 Примітки до цього Додатку передбачено, що при зберіганні на одному майданчику отрутохімікатів та мінеральних добрив, а також добрив різних типів санітарно-захисний розрив встановлюється по переважаючому типу.

В спірній ситуації переважаючим типом для встановлення СЗЗ можна вважати сульфат амонію, як хімічну речовину І типу добрив з найбільшим впливом на навколишнє середовище, що з урахуванням кількості такої речовини, яка буде одноразово зберігатися на підприємстві, відповідно до чинного законодавства передбачає встановлення СЗЗ 500 м.

За встановлених обставин та проаналізованого правового регулювання, можна дійти висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині невірно визначеної в Звіті з ОВД санітарно-захисної зони (300 м), яка не враховує всіх технологічних особливостей планованої діяльності третьої особи. Отже відповідач при складанні оскарженого Висновку не надав належної правової оцінки з цього питання аргументам громадськості та необґрунтовано їх не взяв до уваги.

Також вважаю необхідним звернути увагу на приписи ст. 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", відповідно до якої здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Частиною третьою цієї статті Закону встановлено, що друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, серед іншого:

7) хімічну промисловість:

установки для виробництва вибухових речовин;

установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин;

зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази);

9) підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової промисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу:

з первинної обробки (промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю;

з обробки шкірсировини та хутра;

з дублення шкір;

з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, виробництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням);

з промислового виробництва і переробки паперу та картону з будь-якої сировини;

Отже законодавець виокремив такий вид планованої діяльності, як зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази), як такий, щодо якого підлягає оцінці вплив на довкілля до прийняття рішення про провадження планової діяльності.

Водночас в матеріалах судової справи з цього приводу жодних документів про проведення відповідачем чи третьою особою оцінки впливу на довкілля такого виду господарської діяльності третьої особи, як зберігання хімічних продуктів, немає, що, на мою думку, свідчить про неповноту проведеної оцінки на довкілля планованої діяльності підприємства. При цьому, враховані в судовому рішенні докази, надані третьою особою, вищевказаних висновків не спростовують.

Щодо врахованого судом висновку експерта від 20.11.2020 № 25002/20-48 за результатами судової інженерно-екологічної експертизи (а.с. 63-101 т.6) вважаю необхідним зауважити про таке. Дійсно, означений висновок є висновком судової експертизи у відповідності до ст. 101 КАС України, оскільки містить усі обов`язкові реквізити такої, в тому числі - зазначення того, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Як свідчать матеріали судової справи, під час громадського обговорення впливу на довкілля планованої діяльності третьої особи одним з питань було визначення впливу на довкілля планових викидів шкідливих речових з урахуванням класу їх небезпеки, зокрема, формальдегіду. Водночас, позивач вказував на невірне визначення в Звіті з ОВД класу небезпеки означеної речовини.

У висновку експерта від 20.11.2020 № 25002/20-48 зазначено, зокрема, що: - формальдегід належить до 2 класу небезпеки. У Звіті з ОВД з урахуванням планованих показників утворення формальдегіду вірно визначено його клас небезпеки.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до розділу 5 "Опис і оцінка можливого впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема, величини та масштабів такого впливу, характеру, інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотного впливу" Звіту з ОВД в підрозділі 5.3.1 "Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря" зазначено про 93 джерела забруднення навколишнього середовища, а в таблиці 5.3.2.2 "Характеристика якісного і кількісного складу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від планованої діяльності" відображено забруднюючу речовину "формальдегід" по 2 класу небезпеки, викиди якої в атмосферне повітря в рік становлять понад 11 т (арк. Звіту 199, а.с. 72 т.1).

Аналогічні відомості враховані відповідачем в оскарженому висновку (арк. Висновку 7, а.с. 170 т.1).

Міндовкілля в листі від 09.11.2020 № 25/5-21/9183 також зазначило, що відповідно до пункту 482 Гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.01.2020 № 52, речовину "формальдегід" віднесено до 2 класу небезпеки (а.с. 34 т. 6).

Такі докази враховані в судовому рішенні.

Не погоджуючись з наведеними висновками, звертаю увагу на те, що наказ Міністерства охорони здоров`я від 14.01.2020 № 52, яким затверджено гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць, в пункті 484 відніс формальдегід до 2 класу небезпеки. Однак, такий наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2020 р. за № 156/34439, опублікований Офіційному віснику України від 25.02.2020 2020 р., № 15. Отже, вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності з 25.02.2020, та, відповідно, жодним чином не вплинув на визначення класу небезпеки речовин, гранично допустимі викиди яких в атмосферне повітря оцінювалися в Звіті з ОВД та в подальшому були враховані відповідачем при прийнятті спірного висновку 19.02.2020, офіційно опублікованого 20.02.2020.

Натомість, наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.06.2006 N 309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2006р. за N 912/12786, "Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, в пункті 2.5 "Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин, віднесених до органічних сполук" у табл. 5 відніс формальдегід до І класу небезпеки речовини, на що обґрунтовано звертав увагу позивач.

З огляду на наведене, характеристика якісного і кількісного складу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від планованої діяльності була врахована відповідачем при складанні спірного висновку невірно. Висновок експерта в проаналізованій частині підлягає критичній оцінці, як такий, що не узгоджується з обставинами справи.

На мою думку, зазначені вище обставини свідчать на користь висновку, що в спірних правовідносинах відповідач не в повній мірі оцінив зміст планованої діяльності третьої особи та її вплив на довкілля, а наведені позивачем аргументи та надані докази підлягали врахуванню при прийнятті рішення у справі.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку.

Порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля є підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності в судовому порядку.

Беручи до уваги вищевикладене, вважаю, що в ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування правомірності оскарженого висновку, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню.

Суддя Н.О. Дорошенко