Рішення

від 15.09.2022 по справі 640/8347/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2022 року м. Київ № 640/8347/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішеньпредставники сторін: позивача - Гайдак О.В.; відповідача - Гайдай В.М.

(у судовому засіданні 15.09.2022, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві (далі - позивач, КП «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00135790702 від 10.12.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00135660702 від 10.12.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00135730702 від 10.12.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00135780702 від 10.12.2020.

Мотивуючи позовні вимоги КП «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» наголошує на необґрунтованості спірних рішень. Зокрема позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» на підставі наказу № 5268 від 20.08.2020 та направлень; за результатами перевірки було складено Акт № 24/26-15-07-02-03/33597242 від 20.08.2020, в якому зазначено низку порушень; на підставі Акта перевірки контролюючим органом було виписано та направлено податкові повідомлення-рішення № 00135790702, № 00135660702, № 00135730702, № 00135780702 від 10.12.2020; під час проведення перевірки не було надано достатнього часу позивачу для підготовки документів на запит контролюючого органу, оскільки вказані особи зажадали отримати первинні документи день в день, не зважаючи на те, що це об`єктивно не виявляється за можливе, оскільки вказаним документам вже понад три роки і вони не охоплюються періодом перевірки; контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання, допустив процедурні порушення під час проведення перевірки та оформлення її результатів, прийняв податкові повідомлення-рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Податковим кодексом України, а тому позивач змушений звертатися із даним позовом до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

02.04.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/8347/21 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено до розгляду в підготовче засідання на 20.05.2021.

До Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20.08.2020 № 5268 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по дату завершення перевірки, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по дату завершення перевірки; з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по дату завершення перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки; 21.08.2020 голові ліквідаційної комісії Дубовик В.В. під особистий підпис вручено копію наказу від 20.08.2020 № 5268 та ознайомлено з направленнями на право проведення перевірки від 21.08.2020 № 762/26-15-05-02-03, № 761/26-15-05-02-03, № 480/26-15-42-08; за результатами перевірки виявлено порушення вимог податкового законодавства, які відображені у Акті перевірки № 24/26-15-07-02-03/33597242 від 08.09.2020; не погоджуючись з висновками Акту перевірки № 24/26-15-07-02-03/33597242 від 08.09.2020 позивачем подано до контролюючого органу заперечення на Акт, за результатами розгляду якого висновки Акту залишено без змін; на підставі висновків Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2020 № 00135790702, № 00135660702, № 00135730702, № 00135780702; контролюючим органом виконано вимоги Податкового кодексу України щодо повідомлення платника податків про проведення перевірки, оформлення результатів такої перевірки, та як наслідок, винесення оскаржуваних рішень, а тому проведення перевірки є законним, відповідає усім вимогам законодавства і немає жодних підстав вважати проведену перевірку незаконною з відсутністю правових наслідків.

20.05.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва відкладено розгляд справи на 10.06.2021.

Вказаного дня Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву до 08.07.2021.

16.06.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено про те, що під час проведення перевірки контролюючим органом було допущено ряд порушень, що призводить до визнання протиправним результатів перевірки, а також контролюючим органом допущено порушення при оформленні результатів перевірки, оскільки до Акту не додано невід`ємного додатку 1, а також у Акті відсутня більша частина підписів перевіряючих.

08.07.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву до 12.08.2021.

До Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, у яких зазначено про те, що відповідно до передавального акту, складеного станом на 01.07.2019 та затвердженого розпорядженням КМДА № 1659 від 20.09.2019 вся дебіторська, кредиторська заборгованість, активи та пасиви були передані до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», а відтак з 20.09.2019 жодних документів у позивача немає, вони всі передані до правонаступника.

12.08.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2021.

В подальшому Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву до 07.10.2021.

Зазначеного дня розгляд справи відкладено на 04.11.2021, а потім до 14.12.2021, та до 23.12.2021.

В цей день Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву до 08.02.2022.

В подальшому Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву до 10.03.2022.

У зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями в місті Києві та Київській області судове засідання, яке призначене на 10.03.2022 не відбулося.

17.05.2022 у зв`язку із неявкою представників сторін, Окружним адміністративним судом м. Києва відкладено розгляд справи на 21.06.2022.

14.06.2022 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого додані копія акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки, реєстраційний № 24/26-15-07-02-03/33597242 від 08.09.2020, а також розрахунок податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) по періодах та виду платежу, охоплених перевіркою.

21.06.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву до 02.08.2022, а надалі до 30.08.2022 та 15.09.2022.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 5268 від 21.08.2020 на підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку зі змінами п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, унесеними Законом України від 14.07.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців» вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві (код 33597242, місцезнаходження: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 57) з 21.08.2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по дату завершення перевірки, валютного - за період з 01.07.2017 по дату завершення перевірки, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по дату завершення перевірки, та іншого законодавства за відповідний період. Підставою зазначено доповідну записку Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 17.08.2020 № 2840/26-15-05-02.

На підставі направлень від 21.08.2020 № 762/26-15-05-02-03, № 761/26-15-05-02-03, № 480/26-15-42-08, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, а саме Дідик Тетяною Володимирівною - головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДПС у м. Києві; Гостар Ольгою Юріївною - головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДПС у м. Києві; Антиповою Аллою Анатоліївною - головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок юридичних осіб управління податкових перевірок фізичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку зі змінами п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, унесеними Законом України від 14.07.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців» та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 21.08.2020 № 5268 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 5456 від 27.08.2020 на підставі абз. 2 п. 82 ст. 82 Податкового кодексу України у зв`язку із великим документообігом на підприємстві продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві з 31.08.2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 2 робочі дні. Підставою зазначено доповідну записку Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 26.08.2020 № 3047/26-15-05-02-03.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки реєстраційний № 24/26-15-07-02-03/33597242 від 08.09.2020 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в м. Києві встановлено порушення позивачем вимог:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України № 996-XIV, п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік всього на суму 451 542 гривні.

2. п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 850 747 грн., у тому числі за березень 2018 року на суму 21 624 грн., та за червень 2018 року на суму 829 123 гривні.

3. п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме відсутність реєстрації податкової накладної, що не підлягає наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень 2018 року та червень 2018 року.

4. п. 1 ч. 2 ст. 6 та абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-V від 08.07.2010 зі змінами та п. 6 ч. 3 р. IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, відповідно до якого, суми єдиного внеску нарахованої за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) за листопад 2016 року.

Не погоджуючись із порушеннями, які зазначені у Акті перевірки, представником позивача на адресу Головного управління ДПС у м. Києві 24.11.2020 було направлено заперечення.

Листом за вих. № 2464/1/26-15-07-02-03 від 07.12.2020 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача про те, що за результатами розгляду заперечення на акт позапланової виїзної документальної перевірки від 08.09.2020 № 24/26-15-07-02-03/33597242, заперечення залишено без задоволення, а висновки акта викладено у такій редакції:

Перевіркою Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві встановлені порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України № 996-XIV, п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік всього на суму 451 542 гривні.

2. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України № 996-XIV, п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», що призвело до завищення від`ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 2019 на суму 1 815 234 гривень.

3. п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 850 747 грн., у тому числі за березень 2018 року на суму 21 624 грн., та за червень 2018 року на суму 829 123 гривень.

4. п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме відсутність реєстрації податкової накладної, що не підлягає наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень 2018 року та червень 2018 року.

5. п. 1 ч. 2 ст. 6 та абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-V від 08.07.2010 зі змінами та п. 6 ч. 3 р. IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, відповідно до якого, суми єдиного внеску нарахованої за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) за листопад 2016 року.

На підставі Акту перевірки в подальшому контролюючим органом було виписано та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення № 00135790702, № 00135660702, № 00135730702 та № 00135780702 від 10.12.2020.

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у м. Києві, 18.12.2020 позивачем було подано скаргу в порядку процедури адміністративного оскарження до Державної податкової служби України, в якій позивач просив уповноважений орган вищого рівня скасувати прийняті щодо Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду вказаної скарги рішенням Державної податкової служби України від 15.02.2021 № 3450/6/99-00-06-01-02-06 було відмовлено заявнику у задоволенні скарги та залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;

Відповідно до приписів пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно положень п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

В силу приписів п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як вже було встановлено судом вище, Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку зі змінами п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, унесеними Законом України від 14.07.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців», на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 21.08.2020 № 5268 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по дату завершення перевірки, валютного - за період з 01.07.2017 по дату завершення перевірки, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по дату завершення перевірки, та іншого законодавства за відповідний період.

Судом встановлено, що копію наказу контролюючого органу вручено під розписку 21.08.2020 голові ліквідаційної комісії Дубовик Валентині Володимирівні.

З направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис голову ліквідаційної комісії Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві Дубовик Валентину Володимирівну та перевірку проведено з її відома.

Виходячи з наявного в матеріалах справи, прийнятого уповноваженими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі наведеної вище перевірки, Акту перевірки від 08.09.2020 № 24/26-15-07-02-03/33597242, вбачається, що податковим органом в основу обґрунтування виявлених під час проведення перевірки порушень, покладено те, що суб`єктом господарювання під час проведення перевірки не було надано службовим особам податкового органу первинних документів, на підставі яких були проведені відповідні операції у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до положень ст. 86 Податкового кодексу України зазначено, що податкові повідомлення-рішення приймаються на підставі висновків Актів про результати податкових перевірок платників податків.

Так, на підставі вказаного Акту перевірки та висновків викладених в ньому, Головним управління ДПС у м. Києві було прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення -рішення.

В свою чергу суд, даючи правову оцінку висновкам викладеним в Акті перевірки та прийнятим на підставі вказаного вище Акту перевірки податкового органу податковим повідомленням-рішення, які є предметом розгляду даної справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00135730702 від 10.12.2020 вбачається, що позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 063 434 грн. (850 747,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 212 687,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Так, відповідно до змісту Акту перевірки вказане збільшення податковим органом було здійснено за рахунок того, що, на думку посадових осіб податкового органу, позивач при списанні простроченої кредиторської заборгованості повинен був нарахувати на таку суму заборгованості ПДВ.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що за нормами п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

В свою чергу, аналіз вищенаведених норм податкового законодавства дозволяє зробити висновок, що законодавець передбачив лише чотири випадки, а саме пп. «а», «б», «в» та «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, коли платник податків зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, а також скласти та зареєструвати податкову накладну.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункт 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Тобто вказаною нормою визначені випадки, коли платник податку, який під час придбання або виготовлення товарів/послуг включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що за період з 31.03.2018 по 30.06.2018 в облікових регістрах позивача за субрахунком 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» у зв`язку із закінченням строку позовної давності списана кредиторська заборгованість по субрахунках 631, 6851, 3771 по отриманих та не оплачених товарах, послугах, за якими раніше був оформлений податковий кредит на загальну суму 850 747,00 грн.

Тобто, фактично висновки податкового органу, які покладені в основу Акта перевірки та стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на тому, що позивачем здійснено списання кредиторської заборгованості без коригування суми податкового кредиту по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит.

Надаючи оцінку вказаним обставинами суд зазначає, що особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту) передбачені ст. 192 Податкового кодексу України, за змістом пункту 192.1 якої, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України).

Тобто обов`язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.

Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 850 747,00 грн., у позивача відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми Податкового кодексу України не встановлюють обов`язку по корегуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 2а-5959/12/1470, від 18.02.2021 у справі № 815/5277/16, від 18.02.2021 у справі № 804/3044/17, від 09.02.2022 у справі № 640/12697/19.

При цьому, суд зауважує, що з аналізу п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що останній не містить такої підстави для нарахування податкових зобов`язань як списання кредиторської заборгованості.

Відтак, вказане вище свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00135730702 від 10.12.2020 та відповідно про протиправність податкового повідомлення-рішення № 00135790702 від 10.12.2020 про застосування штрафу за нездійснення реєстрації податкової накладної.

Щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Так, у податковому повідомленні-рішенні № 00135660702 від 10.12.2020 було збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 564 428,00 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями збільшено на 451 542,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями збільшено на 112 886,00 грн.) за 2018 рік.

В свою чергу, виходячи з аналізу Акту перевірки вбачається, що на фінансовий результат вплинуло списання кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, повернення мешканцям сплаченого судового збору, сплаченого внаслідок стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 01.07.2017 по 31.12.2019.

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (далі - П(С)БО 10), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 визначено, що дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Пунктом 5 П(С)БО 10 визначено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П(С)БО 10).

Відповідно до п. 7 П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Таким чином, величина резерву сумнівних боргів створюється виключно для дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом.

Згідно з п. 11 П(С)БО 10, виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Отже, на дату списання такої заборгованості з моменту її виникнення має пройти щонайменше 3 роки, тобто 1095 днів.

Також, суд звертає увагу, що по боргах станом на дату списання минув строк позовної давності, а тому у зв`язку з спливом трьох-річного строку, після проведення такого списання первинні документи вже не повинні зберігатися позивачем, оскільки у контролюючого органу не виникало сумніву у їх достовірності на дату складання та не виникало сумніву щодо їх відображення у бухгалтерському обліку за попередні періоди.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що станом на момент проведення перевірки вказані документи не охоплювались періодом перевірки, а тому у позивача відсутній обов`язок щодо збереження первинних документів за вказані періоди.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин суд приходить до висновку про безпідставність винесення Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00135660702 від 10.12.2020.

Щодо зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток за 2019 рік суд зазначає наступне.

Так, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00135780702 від 10.12.2020 податковим органом було зменшено позивачу суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 815 234,00 грн. за 2019 рік.

В свою чергу, з аналізу Акту перевірки судом встановлено, що вказане зменшення відбулося внаслідок неможливості підтвердити контролюючим органом під час проведення перевірки достовірність формування такого від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток внаслідок ненадання детального розшифрування вказаних значень, вказане підтверджується податковим органом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до розділу І «Вступна частина» Акту про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача № 24/26-15-07-02-03/33597242 від 08.09.2020 та як вже було зазначено судом вище, перевірка податковим органом позивача проводиться на підставі Наказу № 5268 від 21.08.2020 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по дату завершення перевірки, валютного - за період з 01.07.2017 по дату завершення перевірки, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по дату завершення перевірки та іншого законодавства за відповідний період.

Суд звертає увагу, що вказане від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток дійсно відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік у графі (різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу (код рядка 03 РІ) у розмірі 1 815 234,00 грн.

В той же час, з аналізу матеріалів справи, судом було встановлено, що вказане значення не було сформовано у 2019 році, а переноситься наростаючим підсумком з попередніх періодів.

Так, у Акті перевірки зазначено, що за період з 01.07.2017 по 31.12.2019 КП «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві задекларовано різниці, які виникають відповідно до Кодексу, за 2017 рік у сумі (-) 2 615 343 грн., за 2018 рік на суму (-) 2 975 696 грн., за 2019 рік на суму (-) 1 815 234 грн.

Тобто, суд зауважує, що в даному випадку, з урахуванням встановлених вище обставин та беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток виникло ще у 2017 році, а у 2018 році воно вже перевищувало суму, на яку було зменшено відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зауважує, що відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового законодавства України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті (п. 44.4 ст.44 Податкового кодексу України).

Тобто, з викладеного вбачається, що ст. 44 Податкового кодексу України встановлено мінімальний термін зберігання документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, - 1095 днів з дня подання відповідної податкової звітності із збільшенням цього строку при проведенні процедури оскарження у разі визначення сум зобов`язання контролюючими органами.

Норми Податкового кодексу України не містять норми щодо зберігання первинних документів, які можуть бути підтверджуючими для витрат, що сформували первісну історичну вартість об`єктів НКІ.

Отже, оскільки виникнення вказаного від`ємного значення відбулося ще до 2015 року, то суд приходить до висновку, що вказаний період не охоплений даною перевіркою і з урахуванням зазначеного вище судом та визначених чинним податковим законодавством строків давності, суд приходить до висновку, що позивач не повинен був зберігати у себе первинні документи по вказаному періоду, оскільки до вказаних звітів претензій протягом 1095 днів у податкового органу не було.

Крім того, суд звертає увагу, що зменшуючи від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток лише за 2019 рік податковий орган фактично погоджується з тим фактом, що до цього періоду вказане значення було позивачем сформовано коректно та відображено у податковій звітності у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00135780702 від 10.12.2020.

Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За приписами Податкового кодексу України виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. У разі ж якщо перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу, то така перевірка є невиїзною.

Суд відмічає, що у Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.

Юридичною адресою позивача є: 04213, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 57, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається із Акту перевірки, а саме сторінки 1 (місце складення Акту перевірки), сторінки 2 (місцезнаходження платника податків, п. 2.3.3) зазначено адресу: 04213, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 25.

Тобто, із наведеного вбачається, що фактично перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, що ставить під сумнів проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Також, у відповідності до п. 2.1 розділу ІІ «Загальні положення» Акту перевірки перевірка проводилась з 21.08.2020 по 30.08.2020, термін перевірки було продовжено з 01.09.2020 по 01.09.2020 на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві 27.08.2020 № 5456.

В свою чергу, відповідно до матеріалів справи, 27.08.2020 ОСОБА_1 було вручено запит № 3 про надання інформації та документів, у відповідності до якого документи до перевірки необхідно надати до 28.08.2020.

У відповідності до Акту № 798/26-185-05-02-03 від 28.08.2020 щодо ненадання письмових пояснень та їх документального підтвердження, станом на 28.08.2020 документи, регістри та письмові пояснення не надані.

Також, 28.08.2020 ОСОБА_1 було вручено запит № 4 про надання інформації та документів, у відповідності до якого документи до перевірки необхідно надати до 31.08.2020.

У відповідності до Актів № 807/26-185-05-02-03 від 31.08.2020 та № 8/26-185-07-02-03 від 01.09.2020 щодо ненадання письмових пояснень та їх документального підтвердження, станом на 31.08.2020 та 01.09.2020 відповідно, документи, регістри у повному обсязі та письмові пояснення не надані.

На переконання суду, вказане свідчить про те, що уповноваженими особами податкового органу не було надано достатнього часу позивачу для підготовки документів на запит контролюючого органу, оскільки останні зажадали отримати первинні документи на наступний робочий день, не зважаючи на те, що це об`єктивно не виявляється за можливе, оскільки вказаним документам вже понад три роки і вони не охоплюються періодом перевірки.

Відповідно до положень п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до положень ст. 86 Податкового кодексу України перевірка проводиться на підставі Наказу керівника контролюючого органу.

За приписами п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

В свою чергу, як вже було встановлено судом вище, наказом № 5268 від 21.08.2020 вказану перевірку було призначено на строк з 21.08.2020 на 5 робочих днів, надалі, термін перевірки було продовжено з 31.08.2020 на 2 робочі дні, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.08.2020 № 5456.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України чітко встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Водночас, в порушення вказаної норми Податкового кодексу України як вже було зазначено вище, контролюючий орган фактично вийшов за межі проведення перевірки, що призвело до неправомірного коригування результатів фінансової діяльності позивача.

З аналізу наявного в матеріалах справи Акту перевірки про проведення перевірки вбачається, що на сторінці 11 Акту перевірки міститься висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, де зазначено наступне: «витрати на суму 4 323 801,00 грн. не можуть за змістом пункту 44.1 ст. 44 Кодексу не можуть вважатися підтвердженими у даних податкового обліку і звітності у зв`язку з відсутністю актів виконаних робіт та видаткових накладних на зазначену суму».

Разом з тим, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В свою чергу, відповідно до висновків Акту перевірки вбачається, що питання у службових осіб податкового органу виникло виключно щодо актів виконаних робіт та видаткових накладних.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Таким чином, суд вкотре зауважує, що оскільки вказані первинні документи використовувалися для подання податкової звітності за відповідні періоди у яких вони були виписані, то відповідно і їх зберігання мало відбуватись протягом 1095 днів з моменту подання відповідної звітності.

При цьому, суду не надано доказів того, що контролюючий орган звертався до позивача із запитом на відновлення вказаних документів.

Що стосується твердження позивача щодо того, що на додатках до Акту перевірки відсутня більша частина підписів перевіряючих суд зазначає наступне.

Згідно із пп. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 396 (далі - Методичні рекомендації № 396).

За приписами п. 2 розділу IV Порядку № 727 усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснили перевірку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід`ємною частиною.

Згідно п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно правової позиції Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19, відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Верховний Суд у цьому рішенні вказав, що саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

З даного приводу суд відмічає, що 14.06.2022 відповідачем надано суду завірену належним чином копію Акту перевірки з відповідними додатками. Вищевказаний Акт перевірки та додатки до нього підписані усіма перевіряючими, тому твердження позивача щодо відсутності більшої частини підписів перевіряючих на додатках до Акту перевірки свого підтвердження не знайшло.

Щодо твердження позивача про ненадання журналу реєстрації перевірок, відсутність конкретного посилання у акті перевірки на пред`явлення посвідчення посадових осіб, суд зазначає, що це не є обставинами, які свідчать про неправомірність її проведення чи оформлення її результатів.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.12.2020 № 00135790702, № 00135660702, № 00135730702 та № 00135780702 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00135790702 від 10.12.2020.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00135660702 від 10.12.2020.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00135730702 від 10.12.2020.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00135780702 від 10.12.2020.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 43141267) на користь Комунального підприємства «ЖИТЛОСЕРВІС «ОБОЛОНЬ» Оболонського району у м. Києві (адреса: 04213, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 57, ідентифікаційний код 33597242) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 23.09.2022.

Суддя К.С. Пащенко