Ухвала

від 25.09.2022 по справі 300/2963/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 300/2963/21

адміністративне провадження № К/990/24839/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі № 300/2963/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2022 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 06.09.2022.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 12.04.2022, повний його текст складено 21.04.2022, відповідно останнім днем його оскарження було 23.05.2022 з урахуванням вихідних днів, проте, касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 06.09.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційна скарга у цій справі подавалася 20.05.2022, тобто в межах тридцятиденного строку після отримання постанови апеляційного суду, проте, Верховний Суд ухвалою від 30.05.2022 її повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Зазначає, що ним вживалися заходи та залежні від нього дії щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що полягало в ґрунтовному аналізі та моніторингу судової практики Верховного Суду з метою визначення подібності спірних правовідносин, з метою уникнення безпідставного повернення касаційної скарги. Просить суд врахувати, що реалізація права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою здійснена відповідачем без зайвих зволікань. Вважає, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення, а тому просить визнати поважними причини пропуску строку і поновити його.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 20.05.2022, проте, Верховний Суд ухвалою від 30.05.2022 повернув її на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Верховний Суд звернув увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Верховний Суд роз`яснив скаржникові, саме слід розуміти під подібністю правовідносин. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 06.06.2022.

Вдруге ГУ ДПС подало касаційну скаргу 01.07.2022, однак, ухвалою від 13.07.2022 Верховний Суд повернув її на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки скаржник не врахував роз`яснень, наданих йому Верховним Судом. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 19.07.2022.

Втретє касаційну скаргу подано 06.09.2022, тобто більше ніж через місяць після отримання копії ухвали Верховного Суду про повернення попередньої поданої касаційної скарги, однак її обґрунтування так і не відповідає роз`ясненням, наданим Верховним Судом, тобто так і не приведено у відповідність із вимогами КАС України. Тому доводи скаржника про те, що ним враховано усі зауваження Верховного Суду не відповідають дійсності.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що стало підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг у цій справі та є підставою для залишення без руху втретє поданої.

Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, строк майже у п`ять місяців після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, що сплинув на момент подання касаційної скарги втретє, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. У порушення вимог частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2022 - не більше 49620 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (22700 грн). За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 грн).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2021 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 558659 грн та одну вимогу немайнового характеру (визнати протиправними дії щодо проведення перевірки). Відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір в сумі 10649,89 грн ((558659 грн х 1,5%) + 2270 грн).

Отже, за подання касаційної скарги на судові рішення у цій справі, сплаті підлягає судовий збір в сумі 21299,78 грн (10649,89 грн х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

3. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. ГУ ДПС вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, про те, що не всі процедурні порушення є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, а лише ті, що вплинули на правильність висновків контролюючого органу. При цьому, ці висновки Великої Палати Верховного Суду підтримані у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20, від 01.12.2021 у справі № 400/1646/20, від 06.07.2022 у справі № 815/551/14, які також не враховані судами попередніх інстанцій. Крім того, не враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2022 у справі № 816/687/16, відповідно до яких можуть вноситися зміни до законів.

Однак, подібності правовідносин, яка є обов`язковою умовою при оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС не наводить.

У зазначених скаржником постановах Верховного Суду не було предметом розгляду питання застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова КМУ №89), відповідно, відсутній висновок про те, що порушення ГУ ДПС пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень. Відсутній і висновок про те, що відсутність підстав для призначення перевірки не тягнуть за собою скасування рішення, прийнятого за наслідками проведення такої.

Водночас Верховний Суд у постанові від 22.02.2022 у справі №420/12859/21 виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

У постанові від 27.04.2022 у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

При цьому, про те, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень Верховний Суд зазначав у постанові від 18.08.2021 у справі №160/9277/19.

Отже, приведене скаржником обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження на цій підставі.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за доцільне запропонувати скаржникові подати уточнену касаційну скаргу.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі № 300/2963/21 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати платіжний документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко