Постанова

від 25.09.2022 по справі 1340/3590/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 1340/3590/18

адміністративне провадження № К/9901/39474/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 1340/3590/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМЕТАЛ» (стара назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ») на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: О. І. Довга, Н. В. Бруновська, І. І. Запотічний) від 12 серпня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «КРТ» (далі - ТОВ «КРТ», нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМЕТАЛ», далі - ТОВ «АЗОВМЕТАЛ», скаржник, позивач або товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офісу великих платників податків ДФС, відповідач, контролюючий/податковий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року № 0004014809, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 50 691 265,11 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 33 794 176, 74 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16 897 088, 37 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення контролюючого органу прийняте за результатами перевірки, наказ на проведення якої є незаконним, а відтак таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 08 травня 2018 року № 0004014809.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 01 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач (ТОВ «АЗОВМЕТАЛ») просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року залишити в силі.

6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року, клопотання ТОВ «АЗОВМЕТАЛ» про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено позивачу строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 1340/3590/18, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «АЗОВМЕТАЛ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 1340/3590/18, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

7. 10 січня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у в порядку письмового провадження.

9. 13 вересня 2022 року на адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про перехід в загальне провадження. Проте, розгляд справи у суді касаційної інстанції в порядку загального провадження цим Кодексом не передбачено, у зв`язку з чим підстави для задоволення клопотання відсутні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 06 квітня 2018 року № 633, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДРПОУ 37786903) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Форест Імперіал» (код ЄДРПОУ 35782210) за період грудень 2017 року, ТОВ «Адрія» (код ЄДРПОУ 41133914) за період грудень 2017 року, ТОВ «Спільне Підприємство «Янікс» (код ЄДРПОУ 32964061) за період грудень 2017 року - січень 2018 року, ТОВ «Захід -Авто - Ленд» (код ЄДРПОУ 39032878) за період січень 2018 року, ТОВ «Імпрувер» (код ЄДРПОУ 40433271) за період січень 2018 року, ТОВ «Мунлайт 18» (код ЄДРПОУ 40589282) за період січень 2018 року та з ТОВ «Бесткар» (код ЄДРПОУ 40506625) за період січень 2018 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2018 року № 133/28-10-48-09-16/37786903, в якому встановлено порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство занизило податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на загальну суму ПДВ - 33 794 176, 7 грн., в т.ч. за період грудень 2017 року на суму ПДВ - 10 462 437, 35 грн., за січень 2018 року на суму ПДВ - 21 744 112, 71 грн., за лютий 2018 року на суму ПДВ - 1 587 626, 68 грн.

11. На підставі акта від 18 квітня 2018 року № 133/28-10-48-09-16/37786903, 08 травня 2018 року Офіс великих платників ДФС прийняв податкове повідомлення-рішення № 0004014809, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 50691265,11 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 33 794 176, 74 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16 897 088, 37 грн.

12. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою. Відповідно до Рішенням ДФС України №23824/6199-99-11-01-02-25 від 18 липня 2018 року про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 08 травня 2018 року № 0004014809, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

13. Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся з даним позовом до суду.

14. Також, судами встановлено, що на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 813/1757/18 за позовом ТОВ «Корпорація КРТ» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування наказу від 06 квітня 2018 року № 633 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація КРТ».

15. Рішенням суду від 23 липня 2018 року у справі № 813/1757/18 позов задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправним і скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС № 633 від 06 квітня 2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація КРТ».

16. Разом з тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі № 813/1757/18 змінено в частині мотивів задоволення позову. В іншій частині оскаржуване судове рішення залишено без змін.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що акт перевірки від 18 квітня 2018 року № 133/28-10-48-09-16/37786903, був винесений на підставі наказу від 06 квітня 2018 року № 633 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація КРТ», який скасований рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, що набрало законної сили. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову задоволенні позову, виходив з того, що саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість призначення та проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.

19. Оскільки, у спірних відносинах було проведено документальну невиїзну перевірку, а відтак етап допуску до перевірки відсутній по факту, а сам наказ реалізований по закінченню проведення перевірки. Відповідно, суб`єкт господарської діяльності не може поставити питання про необґрунтованість призначення та проведення перевірки безпосередньо перед її здійсненням та запобігти прийняттю контролюючим органом відповідних рішень щодо себе. Отже, оскарження наказу податкового органу у цій справі не забезпечує позивачу належного захисту його прав, оскільки правові наслідки, які виникли в результаті проведення такої перевірки та прийняті за її результатами рішення, зберігають чинність та автоматично не втрачають своєї дії.

20. Суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен був самостійно кваліфікувати поведінку відповідача при призначенні та проведенні розглядуваного контрольного заходу й дійти власних висновків щодо правомірності/неправомірності такої поведінки в причинно-наслідковому зв`язку з прийняттям оскарженого податкового повідомлення-рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

21. Апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач оскаржував в адміністративному порядку спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення, про що свідчить рішення ДФС України від 18 липня 2018 року, однак в матеріалах справи відсутня скарга щодо такого рішення, а відтак доводи на які покликався скаржник встановити неможливо. Наявна ж у матеріалах справи скарга стосується податкових повідомлень-рішень, що не є предметом оскарження у цій справі. При цьому, судом наголошено, що позовна заява позивача не містить жодних доводів по суті встановлених контролюючим органом порушень податкового законодавства, зокрема й в частині доведення ним реальності господарських операцій.

22. Враховуючи те, що позивач первинні документи, які б містили відомості по господарських операціях не надавав, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підтвердження фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей та їх зв`язку з господарською діяльністю позивача, а відтак ним не доведено їх використання у власній господарській діяльності, а тому відсутні підстави для їх включення до складу податкового кредиту.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

24. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, де платники податків оскаржували податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведених позапланових перевірок, накази податкових органів щодо призначення яких було визнано протиправними та скасовано судами.

25. Скаржник, наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 74 КАС України щодо допустимості доказів (акту перевірки від 18 квітня 2018 року № 133/28-10-48-09-16/37786903, проведеної на підставі наказу від 06 квітня 2018 року № 633, який був скасований рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, яке набрало законної сили), статтю 78 КАС України щодо преюдиційності обставин щодо дотримання порядку проведення перевірки (преюдиційність рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року), частину другу статті 9 та частину другу статті 73 КАС України щодо меж судового розгляду та предмету доказування, статтю 81 ПК України щодо права платника податків на не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та його наслідків для оскарження податкового повідомлення-рішення, та не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 червня 2021 року у справі № 822/1660/18, від 21 січня 2021 року у справі № 826/3200/14, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

27. У справі, що розглядається, спірним питанням даної справи є правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням визнання у судовому порядку протиправним наказу, на підставі якого проведено перевірку та протиправності дій щодо її проведення.

28. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

30. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

31. Пунктом 79.2. статті 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки..

32. Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

33. Відповідно до пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

34. Положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

35. Аналізуючи зміст норм податкового законодавства Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

36. У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

37. Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

38. Таким чином, суд першої інстанцій дійшов цілком вірного висновку про те, що скасування наказу щодо проведення перевірки на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є тим порушенням процедури, наслідком якого є скасування податкового повідомлення-рішень.

39. Так, зміст встановлених судами обставин свідчить, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправним і скасовано наказ офісу великих платників податків ДФС № 633 від 06 квітня 2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація КРТ».

40. Це рішення оскаржене в апеляційному порядку, та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі № 813/1757/18 змінено в частині мотивів задоволення позову. В іншій частині оскаржуване судове рішення залишено без змін.

41. Окрім того, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, судом касаційної інстанції з`ясовано, що постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 813/1757/18 касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 813/1757/18 залишено без змін.

42. Так, відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

43. Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

44. У пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

45. Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.

46. Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

47. Оскільки, як обґрунтовано враховано судом першої інстанції, судовим рішенням у справі № 813/1757/18, що набрало законної сили, скасовано наказ про проведення перевірки (встановлено факт протиправності такого), за результатами реалізації якого прийнято спірне у справі податкове повідомлення-рішення, суд касаційної інстанції вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на необхідність дослідження інших обставин.

48. Крім того, суди у межах цієї справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, щодо протиправності наказу, позбавлені можливості та правових підстав для надання повторної правової оцінки такому наказу.

49. Суд звертає увагу на те, що схожий підхід до застосування норм права за встановлених обставин скасування наказу про проведення перевірки на підставі судового рішення, що набрало законної сили, підтверджується чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 03 червня 2021 року у справі № 822/1660/18, від 21 січня 2021 року у справі № 826/3200/14.

50. Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача.

51. Підсумовуючи викладене, Суд вважає рішення суду першої інстанції відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду, а, відтак, правові підстави для його скасування відсутні, у зв`язку з чим, судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

52. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

53. Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМЕТАЛ» задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 1340/3590/18 - скасувати.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 1340/3590/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов