Рішення

від 27.09.2022 по справі 521/9677/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/9677/21

Провадження № 2/521/658/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання - Трояненко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовною заявою ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «МАЛИНОВСЬКИЙ-13» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов.

Позивач Житлово-будівельний кооператив «МАЛИНОВСЬКИЙ-13» звернулось до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 15 933, 86 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що відповідачка є балансоутримувачем і управителем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та виконує функції виконавця, що надає послуги мешканцям даного будинку, в тому числі забезпечує комунальними послугами квартиру АДРЕСА_2 .

16.07.2021 р. судом отримано інформацію з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до ст. 187 ЦПК України про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

19.07.2021 року Малиновським районним судом м. Одеси відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Учасники справи у призначені судові засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Від представника позивача по справі надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялася судом в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Житлово-будівельний кооператив «МАЛИНОВСЬКИЙ - 13» є балансоутримувачем і управителем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та виконує функції виконавця, що надає послуги мешканцям даного будинку, в тому числі забезпечує комунальними послугами квартиру АДРЕСА_2 .

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з ДРПП № 262559745 від 22.06.2021 року.

Відповідач як фактичний власник, користуються комунальними послугами, але не сплачує за ці послуги та за житло (квартина плата, холодна вода, тощо) своєчасно і в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість перед Житлово-будівельний кооператив «МАЛИНОВСЬКИЙ - 13» станом на 01.06.2021 року, становить 15933 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять три гривень) 86 коп., що підтверджується наданим до додатків довідкою про розрахунок боргу за квартирою АДРЕСА_3 від 01.06.2021 року.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Так, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Такий обов`язок власника встановлений і ст.360 ЦК України, згідно з якою співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у втратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч.1 ст.68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку(квартирі),що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц.

Згідно ч. ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що Позивачем надані усі належні та допустимі докази, що підтверджують факти надання ЖБК «Київський-4» відповідних житлово-комунальних послуг. та несплату їх відповідачами.

Досліджуючи вище вказані докази наявні в матеріалах справи, суд керується статтею 89ЦПК України, якою встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зазначити, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, оскільки, представником ЖБК «Малиновський-13» надано належні докази на підтвердження наданих вказаних послуг, обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за житлово-комунальні послуги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення витрати понесені останнім зі сплати судового збору в сумі 2270 гривень 00 копійок.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представником Житлово-Будівельного Кооперативу «Малиновський-13» було заявлено вимогу щодо стягнення з боржників на користь позивача судові витрати у розмірі 2000,00 грн. за отримання на професійну правничу допомоги.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До заяви про видачу судового наказу було додано: договір про надання б/н про надання юридичних послуг від 18.06.2021 р., розрахунок наданих послуг, розрахунок наданих послуг та платіжне доручення № 298 від 22.06.2021 року на суму 2000,00 грн. про сплату послуг за надані юридичні послуги, а, отже, з вказаних документів вбачається, що відповідні витрати були понесені заявником у зв`язку із складанням, поданням позовної заяви про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги до боржника ОСОБА_1 , у зв`язку із чим суд вбачає правові підстави для їх стягнення з боржника (відповідача).

Відповідно до положень частини 1 та пунктів 1, 2 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до пунктів 1,2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 10, 12,13, 76-82, 89, 137,141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-13» (код ЄДРПОУ 25429164, адреса: 65017, м. Одеса, вул. Я. Бреуса, буд. 26, корп.2) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_1 виданий Малиновським РО УМВС України в Одеській області, 20.04.1998 р.), про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_1 виданий Малиновським РО УМВС України в Одеській області, 20.04.1998 р.), на користь Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-13» (код ЄДРПОУ 25429164, адреса: 65017, м. Одеса, вул. Я. Бреуса, буд. 26, корп.2) заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 15 933 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять три гривні) 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_1 виданий Малиновським РО УМВС України в Одеській області, 20.04.1998 р.), на користь Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-13» (код ЄДРПОУ 25429164, адреса: 65017, м. Одеса, вул. Я. Бреуса, буд. 26, корп.2) судові витрати у вигляді: витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 27.09.2022 року.

Суддя: О.С. Леонов

27.09.22