Рішення
від 14.09.2022 по справі 288/572/22
ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/572/22

Провадження № 2/288/229/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О., з

участю секретаря судових засідань - Костюк О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя та припинення права спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позову ОСОБА_1 (далі - Позивач) зазначає, що 30 серпня 1986 року райвідділом ЗАГС смт. Попільння Житомирської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

За час перебування в шлюбі народилися спільні діти: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За час перебування у шлюбі ми, як подружжя набули у власність ряд майна,

а саме: 1.Житловий будинок АДРЕСА_1 ;

2.Земельна ділянка по АДРЕСА_1 ;

3.Нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 ;

4.Земельна ділянка площею 12 га. по АДРЕСА_2 ;

5.Мінітрактор DW;

6.Легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz»;

7. Мікроавтобус.

У зв`язку з припиненням шлюбу вважає за необхідне звернутись до суду з позовом про визнання майна, зареєстрованого на відповідача, як титульного власника - об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку такого майна.

Враховуючи, що між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо розподілу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя позивач вимушена звернутися до суду з позовом про визнання майна спільним майном подружжя та його розподіл.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, Позивач просить, визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :

-житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок А, загальною площею 223,8 кв. м., житловою площею 112,2 кв. м.; забор (паркан) 1, -38,0 кв.м.; ворота, 2, -7,5 кв. м; сарай, Б, -54,1 кв.м.; погріб, п/д, -27,4 кв. м.; гараж, В, -42,2 кв. м.; сарай, Г, -22,6 кв. м.;

-земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1824755100:01:008:0592 площею 0.1004, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2 , загальною площею 118,5 кв. м.;

- земельну ділянку площею 0,1277 га, розташовану по АДРЕСА_2 ;

- трактор модель DW 160 LX, заводський номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_1 , дата виготовлення - січень місяць 2016 року;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz» модель «А 140», 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- автомобіль марки «Fiat» модель «Ducato», 2007 року випуску, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку:

-житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок А, загальною площею 223,8 кв.м. житловою площа 112,2 кв.м.; забор (паркан) 1, -38,0 кв.м.; ворота, 2, -7,5 кв.м; сарай, Б, -54,1 кв.м.; погріб, п/д, -27,4 кв.м.; гараж:, В, -42,2 кв.м.; сарай, Г, -22,6 кв.м.;

-земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1824755100:01:008:0592 площею 0.1004, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 , загальною площею 118,5 кв. м.;

-земельної ділянки площею 0,1277 га, розташованої по АДРЕСА_2 ;

-автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «А 140», 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

-автомобіля марки «Fiat» модель «Ducato», 2007 року випуску, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі просили їх задовольнити. Судовий збір просили віднести за рахунок позивача.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, заперечував, щодо визнання спільним майном подружжя трактор, оскільки вказаний транспортний засіб належить його батькові.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Судом встановлено, що 30 серпня 1986 року райвідділом ЗАГС смт. Попільня Житомирської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилось на « ОСОБА_6 ».

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2021 року, шлюб зареєстрований 30 серпня 1986 року райвідділом ЗАГС смт. Попільня Житомирської області, запис за № 27, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - розірвано. Після державної реєстрації розірвання шлюбу прізвище дружини залишено - « ОСОБА_6 ». /а.с.9/

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , дата реєстрації 27 серпня 2011 року, власником транспортного засобу марки «Fiat» модель «Ducato», 2007 року випуску, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , значиться ОСОБА_3 . /а.с. 33-34/

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 жовтня 2009 року, ОСОБА_3 рахується власником нежитлової будівлі, магазин промислових товарів, загальною площею - 118,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с.35/

Як вбачається з копії Державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу № 124 від 11 лютого 2003 року є власником земельної ділянки площею 0.1277 га, розташованої на території смт. Попільня, Попільнянської селищної ради, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. /а.с.36/

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради № 149 від 18 листопада 1997 року, є власником земельної ділянки, площею 0.1004 га, розташованої на території смт. Попільня, Попільнянської селищної ради, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. /а.с.37/

Також, згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1802433452016 від 31 березня 2016 року, земельній ділянці, площею 0.1004 га, розташованій в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), присвоєно кадастровий номер: 1824755100:01:008:0592. /а.с.49/

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 грудня 2003 року та копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ДКП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 24 грудня 2008 року, ОСОБА_3 рахується власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок А, загальною площею 223,8 кв.м. житловою площа 112,2 кв.м.; забор (паркан) 1, -38,0 кв.м.; ворота, 2, -7,5 кв.м; сарай, Б, -54,1 кв.м.; погріб, п/д, -27,4 кв.м.; гараж:, В, -42,2 кв.м.; сарай, Г, -22,6 кв.м.. /а.с.38-39/

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , дата реєстрації 26 лютого 2020 року, власником транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» модель «А 140», 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . /а.с.41-42/

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-III (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положеннями статті 61 СК України закріплено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України).

Статтею 63 СК України врегульовано, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до правил статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частин першої статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У відповідності до абз.1 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11 (далі - Постанова №11), сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

За змістом пунктів 23, 24 Постанови №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Згідно з п.30 Постанови №11, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, а один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Отже, судом встановлено, що житловий будинок, земельні ділянки, нежитлове приміщення та автомобілі: марки «Mercedes-Benz» модель «А 140», реєстраційний номер НОМЕР_3 ; марки «Fiat» модель «Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_5 , придбані та право власності на них зареєстровано за відповідачем в період перебування у зареєстрованому шлюбі із позивачем, що не заперечується відповідачем, доказів придбання майна за особисті кошти відповідачем не надано, а тому згідно зі статтею 60 СК України, вважається спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу за кожним по 1/2 частці.

У той же час, позовні вимоги про визнання об`єктам спільної сумісної власності 1/2 частину транспортного засобу трактора модель DW 160 LX, заводський номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_1 , дата виготовлення - січень місяць 2016 року, до задоволення не підлягає, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджували б належність такого транспортного засобу сторонам. Наявність роздруківки фото таблиці /а.с.40/ з найменуванням транспортного засобу не спростовує зроблених судом висновків.

Суд вважає, що позивачем не доведена наявність вказаного нею у переліку майна транспортного засобу трактора модель DW 160 LX та його вартість, не доведено факту належності його до спільного сумісного, тобто не надано належних та допустимих доказів, які б давали суду підстави для включення його до маси спільного майна подружжя та його поділу. Хоча відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна стона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно без встановлення того факту, що майно придбано спільно та є майном подружжя не можливо провести його розподіл.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1, ч.4, ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вимогу про стягнення з відповідача понесених судових витрат позивач не заявляла, тому керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 15, 16, 182, 183, 251-254, 256-258, 261, 267, 317, 319, 321, 325, 328, 355, 368, 370, 372, 386, 391, 392, 396 ЦК України; статтями 60-63, 68-72 СК України; ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя; суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя та припинення права спільної сумісної власності - задовольнити частково.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :