Рішення

від 26.09.2022 по справі 944/2348/22

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/2348/22

Провадження №2/944/918/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання майна особистою приватною власністю,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , у якому просить визнати його особистою приватною власністю: земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 4625855600:06:000:0475, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Краковецька селищна рада, право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 100 від 28 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком О.І.; земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 4625856500:01:000:1168, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Шклівська селищна рада, право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1813 від 17 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком О.І.; земельну ділянку площею 0,0465 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:3446, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Рясне-Руська сільська рада, право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1652 від 21 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком О.І.; земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 4625880800:03:000:0628, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Бірківська сільська рада, право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 389 від 03 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком О.І.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 04 вересня 2005 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Однак сімейне життя у них не склалося, у зв`язку з чим шлюбні відносини між ними були припинені, та вони стали проживати окремо, починаючи з 2018 року, однак шлюб було розірвано лише 23 березня 2022 року. За час перебування у шлюбі, але вже під час окремого проживання і припинення ведення спільного життя, він придбав чотири земельні ділянки, описані вище. В червні 2022 року у зв`язку з скрутним фінансовим становищем у нього виникла необхідність продати ці земельні ділянки, однак, після звернення до нотаріуса з питанням про їх відчуження, йому було повідомлено, що оскільки ділянки були придбані під час шлюбу шлюбі, то необхідна згода колишньої дружини на їх відчуження. Оскільки з колишньою дружиною він останні чотири роки не спілкується, вона на його звернення не відповідає, тому він фактично позбавлений можливості укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок. Таким чином, лише в судовому порядку він може довести своє право особистої приватної власності та здійснити відчуження їх, оскільки спірні земельні ділянки придбані за його особисті кошти та під час фактично припинених шлюбних відносин.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 26 червня 2022 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 09 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не прибула, відзиву на позов не подала, однак її представник адвокат Богданов О.В. подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірительки. Також в даній заяві представник відповідача вказав, що викладених в позовній заяві обставин щодо походження коштів на придбання майна не заперечує і не підтверджує. При вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності не подала.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частинами 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 19 вересня 2022 року, є дата складення повного судового рішення 26 вересня 2022 року.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно із ст. 163 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно з п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

В постанові Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 335/6544/14-ц наведено висновки щодо застосування норм права, згідно з якими у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 750/9806/16-ц наведено висновки щодо застосування норм права про те, що конструкція норми ст. 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд встановив, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був зареєстрований в Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 2473 від 05 вересня 2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24 листопада 2005 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 березня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Також суд встановив, що позивач ОСОБА_1 придбав земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 4625855600:06:000:0475, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Краковецька селищна рада, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 100 від 28 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком О.І.; земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 4625856500:01:000:1168, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Шклівська селищна рада, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1813 від 17 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком О.І.; земельну ділянку площею 0,0465 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:3446, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Рясне-Руська сільська рада, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1652 від 21 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком О.І.; земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 4625880800:03:000:0628, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Бірківська сільська рада, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 389 від 03 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком О.І.

Наведене підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Отже, дані земельні ділянки ОСОБА_1 придбав за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Водночас, відповідно до договору дарування грошових коштів від 02 квітня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 (обдаровуваний) та ОСОБА_3 (дарувальник), позивач прийняв у дар грошові кошти в сумі 100161,00 грн, та відповідно до умов договору дані кошти дарувалися виключно для купівлі земельної ділянки.

Також відповідно до договору дарування грошових коштів від 27 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (обдаровуваний) та ОСОБА_3 (дарувальник), позивач прийняв у дар грошові кошти в сумі 70370,00 грн, та відповідно до умов договору дані кошти дарувалися виключно для купівлі земельної ділянки.

Також відповідно до договору дарування грошових коштів від 20 жовтня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (обдаровуваний) та ОСОБА_3 (дарувальник), позивач прийняв у дар грошові кошти в сумі 10591,00 грн, та відповідно до умов договору дані кошти дарувалися виключно для купівлі земельної ділянки.

Крім того, відповідно до договору дарування грошових коштів від 16 листопада 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (обдаровуваний) та ОСОБА_3 (дарувальник), позивач прийняв у дар грошові кошти в сумі 30727,00 грн, та відповідно до умов договору дані кошти дарувалися виключно для купівлі земельної ділянки.

Наведене підтверджується копіями зазначених договорів дарування, які є в матеріалах справи.

При цьому, із зазначених вище витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що ОСОБА_1 придбавав всі земельні ділянки одразу наступного дня після укладення договорів дарування з ОСОБА_3 та, відповідно, отримання від неї коштів за цими договорами, а саме: після укладення договору дарування від 02 квітня 2020 року придбав земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 4625880800:03:000:0628, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 389 від 03 квітня 2020 року; після укладення 27 січня 2021 року договору дарування придбав земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 4625855600:06:000:0475, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 100 від 28 січня 2021 року; після укладення 20 жовтня 2021 року договору дарування придбав земельну ділянку площею 0,0465 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:3446, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1652 від 21 жовтня 2021 року; після укладення 16 листопада 2021 року договору дарування придбав земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 4625856500:01:000:1168, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1813 від 17 листопада 2021 року.

Також суд враховує, що в рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 23 березня 2022 року, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначено, що позивач на обґрунтування позову вказував, зокрема, що з 2018 року подружжя проживало окремо.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 надав належні, допустимі та достатні докази того, що спірні земельні ділянки були придбані ним хоч і на час перебування у шлюбі ОСОБА_2 , однак за його особисті кошти, які були йому подаровані, відповідно, ці ділянки є його особистою власністю, а не спільним з відповідачкою майном подружжя.

Водночас, відповідачка не надала суду будь-яких доказів того, що зазначені вище земельні ділянки були придбані ними з позивачем спільно, під час перебування у формальних та фактичних шлюбних відносинах та за спільні кошти, чи інших пояснень доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 .

А відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства, фактичні обставини справи та практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Також відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 2118,50 грн, що підтверджується квитанцією від 14 червня 2022 року.

Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (1% від ціни позову).

Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2118,50 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,2 гектара, кадастровий номер 4625855600:06:000:0475, право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 100 від 28 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком Олегом Ігоровичем.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 гектари, кадастровий номер 4625856500:01:000:1168, право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1813 від 17 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком Олегом Ігоровичем.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0465 гектара, кадастровий номер 4625887500:02:000:3446, право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1652 від 21 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком Олегом Ігоровичем.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,2 гектара, кадастровий номер 4625880800:03:000:0628, право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 389 від 03 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Бобеляком Олегом Ігоровичем.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2118(дві тисячі сто вісімнадцять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2022 року.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Б. Поворозник