Рішення

від 14.09.2022 по справі 761/38018/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38018/21

Провадження № 2/761/5951/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

14 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючий судді: Романишеної І.П.

за участю секретаря Войновського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Санджая до Приватного акціонерного товариства «Завод «Артемзварювання» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Лідвінський Г.В. звернувся до суду в інтересах Санджая з позовом до ПРАТ «Завод «Артемзварювання» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.06.2021 року о 14 год 45 хв. в м.Києві на перехресті Отто-Шмідта-Боговутівської -Половецька водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 315», номерний знак НОМЕР_1 , не надав дорогу транспортному засобу позивача «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_2 , яким він керував рухаючись по головній дорозі, та в результаті водій ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну дорогу та механічні пошкодження автомобілю позивача.

Представник позивача вказує, що вказані обставини ДТП та винна водія ОСОБА_2 встановлені постановою від 23.07.2021 року по справі №761/23950/21. Вказаний автомобіль, водій якого спричинив механічні пошкодження автомобілю позивача, належить ПРАТ «Завод «Артемзварювання».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача, отримав значні механічні пошкодження, що тягнуть за собою матеріальні збитки, а також на переконання позивача відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 23.10.2021 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Згідно ухвали від 04.02.2022 року вирішено перейти до розгляду справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Між тим, позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в свою чергу відповідач жодних заяв стосовно розгляду справи без його участі не надавав, зокрема, про причини неявки суд не повідомляв. При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та можливість подання у встановлений строк відзиву на позов, однак, у встановлений в ухвалі від 23.10.2021 року строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення у справі.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 23.07.2021 року справа №761/23950/21 вбачається, що 16 червня 2021 року о 14 год. 45 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 315», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві, на перехресті вулиць Отто-Шмідта - Баговутівська - Половецька, на перехресті нерівнозначних доріг рухаючись по другорядній дорозі не дав дорогу автомобілю позивача, який наближався до даного перехрестя по головній дорозі, чим здійснив зіткнення з транспортним засобом «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Разом з тим, вказаною постановою суду, водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Зазначена постанова Шевченківського районного суду м. Києва оскаржена не була, вступила в законну силу.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter 315», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 належить відповідачу, що підтверджується копією витягу з протокола Національної поліції про оформлення ДТП. Водночас, зі змісту витягу вбачається, що транспортний засіб «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_2 належить позивачу, та в результаті ДТП його автомобілю було пошкоджено бокову ліву частину.

В матеріалах справи міститься поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4175896, а саме для автомобіля відповідача, дія вказаного полісу поширювалась до 06.06.2021 року, в той час як ДТП сталося 16.06.2021 року.

09 серпня 2021 року Моторно (транспортне) страхове бюро України, виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 52 687 грн. 13 коп, що підтверджується випискою з карткового рахунку про зарахування коштів на банківський рахунок, водночас в справі міститься лист МТСБУ стосовно прийнятого рішення про здійснення відшкодування позивачу у відповідному розмірі.

Відповідно до Акту наданих послу №ИИ000012096 від 16.08.2021 року, рахунку на оплату №6833 від 16.08.2021 загальна вартість відновлювального ремонту, яка складається з вартості робіт та складових частин, становить 92 742 грн., з яких 58 617 грн. вартість товарів. Так, позивач сплатив вказану суму ФОП ОСОБА_3 за відновлювальний ремонт його автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується долученими до справи платіжними документами.

08 вересня 2021 року позивач, з метою отримання відшкодування завданих механічних пошкоджень транспортному засобу, звернувся до відповідача з відповідною вимогою, однак відповідач не компенсував позивачу понесену ним витрату на відновлення автомобіля з урахуванням виплаченого страхового відшкодування.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

До цих правовідносин підлягають застосуванню правові норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - ЗУ №1961-IV).

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.22.1 ст. 22 ЗУ №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 ЗУ 1961-IV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно до ст. 29 ЗУ 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Позивач, внаслідок ДТП, вчиненого з вини водія ОСОБА_2 , зазнав майнової шкоди у зв`язку із механічним пошкодженням його автомобіля. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача пошкодженого внаслідок ДТП, становить 92 742 грн., вказану суму позивач сплатив, що підтверджується платіжними документами долученими позивачем до справи.

09 вересня 2022 року МТСБУ, проведено виплату страхового відшкодування позивачу в сумі 52 687 грн. 13 коп.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідача, різницю між сплаченим страховим відшкодуванням та фактично понесеними витратами в сумі 40 054 грн. 87 коп.

Згідно абзацу другому пункту 36.2 статті 36 ЗУ 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до вимог ст. 36 ЗУ №1961-IV, МТСБУ було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та відповідні кошти були перераховані на рахунок позивача.

Згідно п.36.7 ст. 36 ЗУ №1961-IV, рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач рішення МТСБУ про виплату страхового відшкодування оскаржує в судовому порядку.

Суд ухвалюючи рішення ураховує правову позицію Верховного Суду, висловленої у справі №756/2632/17 від 22.04.2020 року, згідно якої правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, що становить 40 054 грн. 87 коп. (з розрахунку 92 742 - 52 687 грн. 13 коп.).

Правова позиція Верховного Суду, висловлена у справі №756/2632/17 від 22.04.2020 року, а також аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України, дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В матеріалах справи наявний лист № 01-07/273 від 14.09.2021 року, в якому відповідач підтверджує факт ДТП за участю службового автомобіля та водія Приватного акціонерного товариства «Завод «Артемзварювання».

З огляду на викладене, суд погоджується з розрахунком матеріальної шкоди в розмірі 40 054 грн. 87 коп., який відповідачем не спростований, та з тим, що зазначена шкода підлягає стягненню на користь позивача саме з відповідача.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Так, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., оскільки пов`язує її розмір з завданою шкодою його автомобілю, адже вона виражена переживаннями за пошкоджений товарний вигляд майна, за страх позивача керування в майбутньому внаслідок ДТП спричиненої не з його вини. Крім того вказує, що внаслідок спричинених пошкоджень автомобілю, мусив займатися додатковими непередбаченими турботами для відновлення свого порушеного нормального життя до настання ДТП, а саме мусив звернутися до страхової компанії, забезпечити проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, витрачав додатковий час для поїздок на роботу та по особистим справам, в той час, коли міг приділити свій час роботі та родині. Вказане на переконання позивача спричинило погіршення відносин в родині та змусило докладати додаткових зусиль для їх відновлення, відтак завдану шкоду позивач оцінює в розмірі 5 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», №68490/01, від 12 липня 2007 року).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказала, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених позивачем у зв`язку із пошкодженням автомобіля, характер немайнових втрат позивача, суд вважає за необхідне вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. задовольнити.

Приймаючи рішення по справі, суд звертає увагу на те, що відповідач під час судового розгляду вказаної справи не вчинив жодних активних дій стосовно спростування аргументів та доказів позивача, хоча був повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо стягнення судових витрат суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Оскільки досудові намагання позивача отримати відшкодування матеріальної шкоди не спричили належних результатів, він звернувся по правову допомогу до адвоката Лідвінського Г.В., та в результаті здійснив додаткові витрати на правову допомогу в розмірі 5 700 грн.. Вказане підтверджується долученим до матеріалів справи договором від 12.10.2021 за №4-21/Ф, замовленням-дорученням від 12.10.2021 року.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Як убачається зі змісту замовлення-доручення від 12.10.2021 року підписаного між позивачем та адвокатом, вартість години, що втратить надавач правової допомоги становить 1000 грн., разом з тим, сторони погодили види правової допомоги та їх строки, а саме юридичні консультації та складання і подання позову в розмірі 3000 грн.; юридичні консультації, участь адвоката в судових засіданнях в розмірі 2700 грн. Разом з тим, суд зауважує, що представник позивача жодного разу в судові засідання не з`явився, а відтак, суд не вбачає підстав у задоволенні стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу у цій частині.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, якими є витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, на відповідача слід покласти сплачені позивачем до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору - 908 грн.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що визначений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., є реальним та документально підтвердженим, відтак підгає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись 12, 76-81, 141, ч.8 ст.178, 259, 263, 264, 265, 272, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Санджая до Приватного акціонерного товариства «Завод «Артемзварювання» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод «Артемзварювання» на користь Санджая матеріальну шкоду в розмірі 40 054 грн. 87 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод «Артемзварювання`на користь Санджая судовий збір в сумі 908 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Санджай, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Завод «Артемзварювання», ЄДРПОУ 22860631, вул.Мельникова, 2/10, м.Київ.

Повний текст рішення складено 16.09.2022 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА