Ухвала

від 22.09.2022 по справі 991/1441/22

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/1441/22

провадження №11-сс/991/263/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_3,

суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6,

особи, яка подала скаргу ОСОБА_1 ,

підозрюваного ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 04 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК.

28 квітня 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про арешт майнових прав ОСОБА_2 та Ѕ частини нерухомого, рухомого майна, а також майнових прав, зареєстрованих за ОСОБА_1 , які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , шляхом заборони відчуження корпоративних прав та внесення змін до статутного капіталу вказаних у клопотанні підприємств.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2022 року вказане клопотання детектива задоволено частково, накладено арешт на майнові права, що належать та зареєстровані за ОСОБА_2 , а також нерухоме, рухоме майно та майнові права, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 , шляхом заборони відчуження корпоративних прав, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою внаслідок неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила дослідити недосліджені слідчим суддею докази, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що слідчим суддею не повідомлено особу належним чином та здійснено розгляд клопотання про арешт майна за її відсутності, чим позбавлено можливості надати докази, що мають суттєве значення для прийняття справедливого рішення.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що майно та майнові права, на які ухвалою слідчого судді накладено арешт, є її особистою власністю, набутою за час шлюбу з ОСОБА_2 та придбаною за особисті кошти, на підтвердження чого надано копію шлюбного договору від 22 вересня 2016 року. Окремо вказано, що літній будинок придбано нею у 2010 році на кошти від продажу у 2007 році (до вступу в шлюб) квартири у місті Києві.

Також, особа звертає увагу на ту обставину, що стороною обвинувачення не повідомлялось їй про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень.

Позиції учасників провадження.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, наполягав на неправомірності накладення арешту на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 , оскільки таке майно придбане останньою за особисті кошти отримані до укладення шлюбу.

Прокурор ОСОБА_7, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Разом з тим, у апеляційному провадженні прокурорами подано заперечення із доповненнями на апеляційну скаргу, в яких вказано, що наведені в апеляційній скарзі обставини викликають сумнів у достовірності окремих документів наданих ОСОБА_1 , зокрема шлюбного договору.

Мотиви суду.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.

Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч.1 ст.404 КПК).

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року.

27 квітня 2022 року в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 10 травня 2022 року накладено арешт на майнові права, що належать та зареєстровані за ОСОБА_2 , а саме частку у статутному капіталі ТОВ "Турагенція "Всесвіт" (код ЄДРПОУ 40262071) у сумі 500 грн., що становить 10% статутного капіталу підприємства, яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , частку у статутному капіталі ТОВ "Мобайл Айді Україна" (код ЄДРПОУ 40295196) у сумі 500 грн., що становить 33,33% статутного капіталу підприємства, яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом накладення заборони на відчуження корпоративних прав, а також на нерухоме, рухоме майно та майнові права, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 , а саме літній будинок АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 864298332212), транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ GL 350 CDI 4 MATIC», 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , частку у статутному капіталі ТОВ "Туристична Агенція "Всесвіт" (код ЄДРПОУ 32824687) у сумі 1 173 460 грн., що становить 100% статутного капіталу підприємства, яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , частку у статутному капіталі ТОВ "Ізікон" (код ЄДРПОУ 37194075) у сумі 140 000 грн., що становить 70% статутного капіталу підприємства, яке зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Дарвіна, буд.6-А, частку у статутному капіталі ТОВ "Турагенція "Всесвіт" (код ЄДРПОУ 40262071) у сумі 4 500 грн., що становить 90% статутного капіталу підприємства, яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони на її відчуження, частку у статутному капіталі ТОВ "Ізікон Груп" (код ЄДРПОУ 43565877) у сумі 50 000 грн., що становить 50% статутного капіталу підприємства, яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом накладення заборони на відчуження корпоративних прав.

Вирішуючи питання щодо наявності правової підстави для арешту зазначених майнових прав, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження та врахував, що у випадку визнання винуватим ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (зокрема передбаченого ч.5 ст.191 КК), суд може призначити додаткове покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді детектив довів необхідність арешту майна (майнових прав) підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Крім того, слідчий суддя обґрунтував накладення арешту, в тому числі на зареєстроване за ОСОБА_1 майно та майнові права тим, що останні є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_2 , при цьому будь-яких доказів того, що ними реалізовано право на поділ спільного майна та виділені в натурі частки з нього не надано, а слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо визначення розміру часток у спільному майні подружжя та їх виділу.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання детектива НАБУ про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №12015100100003812.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.1 ч.3 ст.132 КПК).

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, за вимогами п.3 ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Як вбачається з досліджених матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, за яке передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, при цьому особа, яка звернулась з апеляційною скаргою, не посилалась на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри.

Із урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2 із метою подальшої його конфіскації як виду покарання.

Разом з тим, зазначена у ч.5 ст.170 КПК умова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб (окрім зазначених у цій нормі), в тому числі дружини підозрюваного.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України, що передбачає п.7 ч.1 ст.92 Конституції України.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Як вбачається з доданого детективом до клопотання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 на час заснування як у 2004 році, так і апеляційного розгляду є засновником та керівником ТОВ "Туристична Агенція "Всесвіт" (код ЄДРПОУ 32824687), зареєстрованого 01 березня 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ОСОБА_1 набула корпоративні права вказаного підприємства до укладення 30 травня 2009 року шлюбу з ОСОБА_2 , а тому зазначені майнові права належать виключно їй.

Тому, колегія суддів зазначає, що за таких обставин, слідчий суддя помилково дійшов висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на вищевказані майнові права, оскільки накладення такого арешту не відповідає заявленій у клопотанні про арешт майна його меті, та відповідно є порушенням п.3 ч.2, ч.5 ст.170 КПК.

Крім того, з доданих до апеляційної скарги доказів, які не подавалися суду першої інстанції з причин неповідомлення про розгляд клопотання, колегією суддів встановлено наступні обставини.

22 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюбний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, (реєстровий номер 1666), колегією суддів в судовому засіданні оглянуто нотаріально посвідчений оригінал даної угоди та встановлено відповідність останньому наданій суду копії.

Відповідно до реєстраційної картки ТЗ - транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ GL 350 CDI 4 MATIC», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстровано 15 лютого 2014 року за ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на літній будинок АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 864298332212) зареєстровано 25 лютого 2016 року за ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником/учасником наступних підприємств: ТОВ "Ізікон" (код ЄДРПОУ 37194075) з розміром частки 70% статутного капіталу (дата державної реєстрації 06 липня 2010 року), ТОВ "Турагенція "Всесвіт" (код ЄДРПОУ 40262071) з розміром частки 90% статутного капіталу (дата державної реєстрації 08 лютого 2016 року), ТОВ "Ізікон Груп" (код ЄДРПОУ 43565877) з розміром частки 50% статутного капіталу (дата державної реєстрації 13 березня 2020 року).

Положеннями ч.1, 9 ст.7 СК встановлено, що сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у ч.2 ст.7 СК закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (ст.9 СК).

За положеннями ч.1 ст.93 СК шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60 СК). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч.1 ст.67 СК). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст.60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них (ч.2 ст.97 СК).

Предметом укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюбного договору є врегулювання майнових прав та обов`язків подружжя як за час перебування у шлюбі, та і у випадку розлучення, включаючи визначення правового режиму майна, набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі, тощо.

Встановивши, що правовий режим майна підозрюваного ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 визначено шлюбним договором, колегія суддів враховує закріплені в ньому умови при перевірці наявності правових підстав для накладення арешту на майно.

Так, у п.2 шлюбного договору визначено, що будь-яке майно, а також майно, яке підлягає державній реєстрації, нажите подружжям під час шлюбу, в тому числі до укладення даного договору, є особистою власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку про те, що вищевказане майно та майнові права, зареєстровані за ОСОБА_1 є її особистою власністю, та з урахуванням зазначеної у ч.5 ст.170 КПК умови, арешт такого майна не відповідатиме заявленій в клопотанні про арешт майна меті, а саме забезпеченню конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено саме ОСОБА_2 у разі визнання його винуватив у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. При цьому матеріали клопотання про арешт майна не містять будь-яких даних щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з доводами прокурора про те, що на підставі шлюбного договору усі зареєстровані у шлюбі за ОСОБА_1 об`єкти нерухомості передано останній, при цьому за ОСОБА_2 не залишено жодного майна, що в умовах не удаваного правочину ставить останнього у надзвичайно невигідне матеріальне становище, колегія зазначає наступне.

Оцінюючи доводи прокурора, слід зазначити, що категорія "надзвичайно невигідне матеріальне становище", вжита у ч.4 ст.93 СК, має оціночний характер, підлягає доведенню стороною відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК, ці докази повинні бути оцінені судом відповідно до норм цивільного процесуального права.

Колегія суддів вважає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що умови шлюбного договору поставили ОСОБА_2 у надзвичайно невигідне матеріальне становище з урахуванням зазначеного у клопотанні переліку нерухомого майна, придбаного під час шлюбу (будинок та автомобіль, зареєстровані за ОСОБА_1 ).

Так само не надано доказів, що вказували б на те, що подружжя, усвідомлюючи у 2016 році можливе притягнення ОСОБА_2 , до кримінальної відповідальності, використали інститут шлюбного договору з метою відведення майна від обтяжень у зв`язку з кримінальним переслідуванням для унеможливлення накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання, оскільки відомостей про проведення в межах цього або іншого кримінального провадження процесуальних дій відносно або за участі ОСОБА_2 (якому в межах кримінального провадження №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року вручено підозру 27 квітня 2022 року) на час укладення шлюбної угоди у 2016 році матеріали клопотання не містять, доказів іншого до суду не надано та колегією суддів не досліджено.

Зазначений договір не суперечить вимогам і ч.5 ст.93 СК, оскільки сторони не передали за шлюбним договором у власність один одному нерухоме чи рухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, а лише встановили правовий режим майна, право власності на яке вже було зареєстровано за кожною із сторін.

Доказів того, що, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюбний договір на час апеляційного розгляду є оспорюваним, визнаним недійсним (удаваним чи інш.) також не надано, відтак на нього має поширюватися презумпція правомірності правочину за ст.204 ЦК.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що за поданим клопотанням арешту підлягають лише майнові права, які належать підозрюваному ОСОБА_2 , а тому клопотання детектива про арешт майна з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст.170 КПК підлягає частковому задоволенню.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги нові докази, надані ОСОБА_1 безпосередньо до суду апеляційної інстанції через неповідомлення та відповідно і відсутність можливості їх подання слідчому судді, що свідчать про належність їй на праві власності частини майна, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду частково погоджується з вимогами апеляційної скарги щодо необхідності скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2022 року про арешт майна та вважає за необхідне постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про накладення арешту на майно задовольнити частково, наклавши арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2 , шляхом заборони його відчуження з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

При цьому суд роз`яснює, що прийнята ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2022 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на корпоративні права підозрюваного ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: частку у сумі 500 грн, що становить 10% статутного капіталу ТОВ "Турагенція "Всесвіт" (код ЄДРПОУ 40262071), яке зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, буд. 1, кв. 416, та частку у сумі 500 грн, що становить 33,33% статутного капіталу ТОВ "Мобайл Айді Україна" (код ЄДРПОУ 40295196), яке зареєстроване за адресою: м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 108, корп.2, оф. 2, шляхом накладення заборони на їх відчуження.

В іншій частині клопотання детектива залишити без задоволення.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5