Постанова
від 27.09.2022 по справі 902/58/22
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Справа № 902/58/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Розізнана І.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 травня 2022 року (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест"

про стягнення 28328 грн 46 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (надалі Відповідач) про стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 26000 грн, інфляційних збитків в розмірі 603 грн 20 коп., пені в сумі 1470 грн 96 коп. та 3% річних в розмірі 254 грн. 30 коп..

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 7826 на створення і передачу науково-технічної продукції від 18 травня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26 травня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основного боргу в розмірі 26000 грн, інфляційних збитків в розмірі 603 грн 20 коп., пені в сумі 1470 грн 96 коп. та 3% річних в розмірі 254 грн 30 коп..

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що супровідним листом №218-1619 остаточний звіт та Акт здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 3 вересня 2021 року (у двох примірниках) направлені Відповідачу шляхом надсилання документів Новою поштою згідно експрес-накладної № 59000727559936 від 6 вересня 2021 року, які було отримано Відповідачем 7 вересня 2021 року, що підтверджується роздруківкою із додатку Нової пошти.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відсутність опису вкладення при поштовому відправленні 6 вересня 2021 року, на переконання суду, не підтверджує доводів Відповідача щодо не направлення Позивачем для Відповідача Акту приймання-приймання продукції, як те визначено Договором. Внаслідок документообміну шляхом надсилання документів Новою поштою без опису вкладення Сторонами підписано Акт № 1 від 16 липня 2021 року.

Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що Відповідачем не заперечується отримання від Позивача 7 вересня 2021 року поштового відправлення. При цьому, в матеріалах справи відсутні, і Відповідачем не надано будь-яких звернень, претензій, тощо відносно невиконання Позивачем зобов`язань за Договором, що визначені в Акті №2 від 3 вересня 2021 року. За таких обставин, суд вважав більш вірогідним факт одержання 7 вересня 2021 року Відповідачем науково-технічної продукції та Акту приймання-приймання продукції № 2 від 3 вересня 2021 року. З урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно заявлено до стягнення 26 000 грн боргу за Договором.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань, Позивачем заявлено до стягнення 1470 грн 96 коп. пені, 603 грн 20 коп. інфляційних збитків та 254 грн 30 коп. 3% річних.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного Позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо, а тому перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильними, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що Позивачем не надано до позовної заяви про стягнення заборгованості належних та допустимих доказів, які б свідчили про надання Відповідачу (надсилання за адресою, визначеною Договором) Науково-технічної продукції, а також Актів здавання-приймання продукції (робіт). Відповідач вважає, що доказами, якими підтверджує Позивач те, що відповідно до умов договору направив Відповідачу Акт здавання-приймання продукції (робіт) є скріншот з монітору цифрового пристрою з відслідковуванням поштових відправлень служби Нова пошта за номером відправлення, але даний доказ не може бути належним і допустимим доказом відправлення Позивачем на адресу Відповідача саме Акту здавання-приймання продукції (робіт), оскільки згідно даного скріншоту вбачається відправлення/отримання Позивачем на адресу Відповідача «посилки» без зазначення того, що знаходиться у ній, у даному випадку без підтвердження знаходження (у даному відправленні саме Акту здавання-приймання).

Також, Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив, що Позивачем доводиться, що на адресу Відповідача 5 жовтня 2021 року направлена Претензія щодо виконання зобов`язань за даним договором, в підтвердження чого Позивач долучає докази підтверджуючі дану дію, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення №0303709795670 від 15 жовтня 2021 року. Відповідач зазначає, що дане повідомлення також не може бути належним і допустимим доказом відправлення саме претензії, оскільки у матеріалах відсутній опис-вкладення до відправлення, який би міг підтвердити дане твердження Позивача.

Також, Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив, що суд в своєму рішенні вказав, що внаслідок документообміну шляхом надсилання документів Новою поштою без опису вкладення Сторонами підписано Акт №1 від 16 листопада 2021 року, однак апелянт вважає даний висновок суду необгрунтованим, вказуючи, що слідуючи даній позиції, можна припустити, що Позивач міг відправити порожній конверт і в цьому випадку це також було б доказом направлення будь-яких документів на які б сторона посилалась.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

Позивач подав відзив в якому заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що замовник просив прибрати деякі показники зі звіту, які впливають на якісні показники бетону.

З чого можемо зробити висновок, що Виконавця спонукають до фальсифікації результатів дослідження, за які він несе відповідальність. Виконавець відмовився від

написання неправдивих висновків.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 902/58/22 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2481 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 248000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 30 червня 2022 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №903/158/22 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 3 жовтня 2022 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача задоволити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 7826 на створення і передачу науково-технічної продукції (надалі Договір; 11-13).

Згідно пункту 1.1 Договору: Позивач зобов`язався за завданням Відповідача виконати та передати йому роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: «Встановити принципову можливість згідно ДСТУ Б В.2.7-171:2008 застосування побічного продукту виробництва в якості пластифікуючої добавки для бетонів (вплив 3-х різних дозувань в бетонну суміш па її рухливість і міцність бетону па 3, 7, 28 добу)», а Відповідач зобов`язався прийняти виконану роботу і оплатити її.

За змістом пункту 2.1 Договору, вимоги до роботи або науково-технічної продукції, що є предметом Договору, викладені у Технічному завданні на створення науково-технічної продукції, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №2 до Договору).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що зміст та обсяги робіт в цілому, склад і терміни виконання етапів визначаються Календарним планом, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №3 до Договору).

У відповідності пункту 2.3 Договору, терміни початку та закінчення робіт (етапів робіт) за Договором встановлюються, виходячи з моменту надання Відповідачем вихідних даних, що обумовлені Технічним завданням (Додаток №2 до Договору), та перерахування авансу, передбаченого пунктом 3.2 Договору. При недотриманні зазначених умов відповідно подовжуються терміни початку та завершення робіт (етапів робіт), передбачених Календарним планом до Договору.

Водночас в силу дії пункту 2.5 Договору: приймання і оцінка результатів робіт здійснюється відповідно до Технічного завдання (Додаток №2 до Договору), зазначеного в пункті 2.1 цього Договору з урахуванням положень розділу 4 цього Договору; у разі виявлення, за результатами приймання, необхідності доопрацювання документації із зміною окремих параметрів розробки на відміну від виданого технічного завдання на створення продукції, ці роботи виконуються за додатковою угодою.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість Робіт відповідно до цього Договору та Протоколу погодження договірної ціни на науково-технічну продукцію, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до Договору) становить 38333 грн 33 коп., крім того ПДВ 20% - 7666 грн 67 коп., всього з ПДВ 46000 грн.

Після підписання Договору Відповідач зобов`язався протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання Договору та отримання рахунку-фактури перерахувати на рахунок Позивача аванс у розмірі 30% загальної вартості Робіт, що становить 11500 грн, крім того ПДВ 20% - 2300 грн, всього з ПДВ 13800 грн.

Розділом 4 Договору сторони погодили порядок здавання та приймання робіт, та визначили наступне: після завершення етапів робіт Позивач надає Відповідачу Акт здавання-приймання продукції (робіт) на відповідні етапи у 2-х примірниках та продукцію, що передбачена умовами Договору за виконаним етапом на українській мові; Відповідач протягом 5 (п`яти) робочих днів і дня одержання Акта здавання-приймання продукції (робіт) та Звітних матеріалів, зазначених Календарним планом цього Договору (Додаток №3 до Договору), зобов`язаний направити Відповідачу підписаний акт здавання-приймання та оплатити його протягом 5 банківських днів; у разі вмотивованої відмови Відповідача від підписання акта здавання-приймання Сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання; у випадку не підписання Відповідачем протягом 10 (десяти) робочих днів Акту здавання-приймання робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт після закінченню строку, вказаного у Договорі, Акт вважається підписаним, а роботи - прийнятими та підлягають оплаті.

Відповідно до підпункту 6.1.1 Договору, Позивач зобов`язався виконати роботи відповідно до погодженого із Замовником Технічного завдання (Додаток №2 до Договору) та Календарного плану (Додаток №3 до Договору) і передати Замовникові результат у строк, встановлений Договором.

Пунктом 6.2.3. Договору Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконані роботи, а також роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені Договором результати.

За змістом пункту 7.3 Договору, за затримку оплати за виконані роботи Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 1 червня 2021 року Відповідачем, згідно платіжного доручення № 222 сплачено Позивачу суму авансового платежу в розмірі 13 800 грн.

За доводами Позивача, на виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв роботи по визначенню пластифікуючого ефекту добавки на бетонну суміш при постійному В/Ц (1 етап) та визначенню впливу добавки на міцність бетону при стиску на 3, 7, 28 добу тверднення (оптимальний вміст добавки) при постійному В/Ц (2 етап), про що сторонами підписано Акт № 1 від 16 липня 2021 року здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором № 7826 від 18 травня 2021 року.

Вартість робіт за Актом № 2 здавання-приймання науково-технічної документації склала 20000 грн.

16 липня 2021 року Відповідачем, згідно платіжного доручення № 281, здійснено платіж на суму 6 200 грн.

В подальшому, 3 вересня 2021 року Позивачем складено Акт № 2 здавання-приймання науково-технічної документації за Договором № 7826 від 18 травня 2021 року про 3, 4, та 5 етапах робіт, а саме: визначенню водоредукуючого ефекту добавки на бетонну суміш; визначенню впливу добавки на міцність бетону при стиску на 3, 7, 28 добу тверднення (оптимальний вміст добавки) при водоредукуючому ефекті; висновок щодо впливу добавки на властивості бетонної суміші і бетону вид добавки (суперпластифікуюча або платифікуюча, суперводоре-дукуюча або водоредукуюча, уповільнювач або прискорювач тверднення).

Вартість робіт за Актом № 2 здавання-приймання науково-технічної документації склала 26000 грн.

Позивач стверджує, що Технічне завдання у вигляду звіту разом з Актом здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 3 вересня 2021 року супровідним листом № 218-1619 від 3 вересня 2021 року направлено Відповідачу Новою поштою, та останнім отримано 7 вересня 2021 року.

Проте, як вказує Позивач, у погоджений сторонами строк Відповідач не підписав Акт здавання-приймання робіт №2 та не надіслав вмотивованої відмови у прийнятті робіт, тобто не виконав своїх зобов`язання за Договором.

Наведені обставини стали підставою звернення Позивача з позовом до суду, за захистом порушеного, на його думку, права, з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги по Договору із сплатою нарахованих на таку суму пені, річних, інфляційних втрат.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зважаючи на характер встановлених між сторонами правовідносин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із поставкою товару та відповідальністю за порушення строків оплати, регулювання яких здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України тощо.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено: що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу дії статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що: господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Нормами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги Відповідача щодо неотримання направлення Позивача з актами надання послуг (що на переконання Відповідача свідчить про те, що вони не можуть бути належними доказами, котрі підтверджують факт надання послуг) зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірним є отримання Відповідачем Акту здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 3 вересня 2021 року, з моменту отримання якого Відповідач мав здійснити оплату робіт, або ж подати обгрунтовану відмову щодо прийняття та оплати даний робіт.

Суд констатує, що Позивач стверджує, що 6 вересня 2021 року на виконання умов Договору Позивач своєчасно та професійно виконав вищезазначені роботи, відповідно до Технічного завдання, і направив їх Відповідачу у вигляді звіту та Акт здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 3 вересня 2021 року (у двох примірниках) разом із супровідним листом № 218-1619 від 3 вересня 2021 року Новою поштою, на підтвердження чого надає експрес-накладну № 59000727559936 від 6 вересня 2021 року.

В той же час, Відповідач заперечує факт отримання означених документів, та наголошує, що надані Позивачем докази не підтверджують направлення на адресу Відповідача акту здавання-приймання науково-технічної документації та технічного завдання, позаяк вказане Позивачем поштове відправлення не містить опису вкладення. Водночас Відповідач не заперечив самого факту виконання Позивачем робіт.

Пунктом 2.5 Договору сторони погодили, що приймання і оцінка результатів робіт здійснюється відповідно до Технічного завдання (Додаток №2 до Договору), зазначеного в п. 2.1 Договору з урахуванням положень 4 цього Договору.

Технічним завданням погоджено вимоги щодо вигляду Науково-технічної продукції, яка передається Відповідачу після завершення виконання робіт за Договором, та визначено що Науково-технічна продукція передається Відповідачу в 2 (двох) примірниках на паперовому носії.

Супровідним листом № 218-1619 остаточний звіт та Акт здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 3 вересня 2021 року (у двох примірниках) направлені Відповідачу шляхом надсилання документів Новою поштою згідно експрес-накладної № 59000727559936 від 6 вересня 2021 року (а.с. 20)

7 вересня 2021 року вищезгадані документи було отримано Відповідачем, що підтверджується роздруківкою із додатку Нової пошти (а.с. 21)

В той же час Відповідач заперечує отримання ним саме Акту здавання-приймання, оскільки з доказів, долучених Позивачем до матеріалів справи на підтвердження поштового відправлення, не вбачається, які документи направлялися та долучалися Позивачем під час здійснення такого відправлення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

У відповідності до пункту 2 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

В свою чергу пунктом 19 «Правил надання послуг поштового зв`язку» визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до пункту 61 «Правил надання послуг поштового зв`язку», у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів зазначає, що належним доказом направлення документів Відповідачу є оригінал поштової квитанції (касового чеку) з описом вкладення у цінний лист, в якому перелічені всі документи, які надсилаються. Відтак експрес-накладна № 59000727559936 від 6 вересня 2021 року та претензія від 4 жовтня 2021 року (отримання якої заперечує Відповідач) не є належним доказом направлення вказаних Позивачем документів, а отже не може підтверджувати доводів щодо надіслання таких.

Зважаючи на заперечення Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази котрі б вказували на відправлення Позивачем Акту здавання-приймання та претензії.

В той же час, колегія суддів зазначає, що Відповідачем не спростовано та не оспорено сам факт виконання робіт по Договору та їх терміни, а лише заперечуються обставини отримання відповідних доказів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з положень статті 222 Господарського кодексу України, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони. Тому вона може не скористатися цим правом, а відразу звернутися за захистом порушених прав до господарського суду. Між тим, сторони не позбавлені права відразу звертатися до господарського суду, не пред`являючи претензію, вибір способу правового захисту є правом, а не обов`язком сторін, тому заборона щодо звернення особи до суду одразу після порушення її прав та інтересів порушує її право на судовий захист.

Відтак суд оцінює звернення Позивача з даним позовом як реалізацію права Позивача на звернення за захистом порушеного права до господарського суду.

Між тим, Позивачем долучено до матеріалів справи докази, котрі підтверджують виконання робіт по Договору, а саме: Акт здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 3 вересня 2021 року.

Разом з тим в матеріалах справи наявні докази передоплати та оплати за виконані роботи по Акту №2 здавання-приймання науково-технічної документації. Відтак, з доказів долучених сторонами, та наявних в матеріалах справи вбачається, що неоплаченими залишилися роботи по Акту № 2 здавання-приймання науково-технічної документації за Договором № 7826 від 18 травня 2021 року про 3, 4, та 5 етапах робіт, на суму 26000 грн (котрий за доводами апелянта не направлявся на його адресу Позивачем (даний факт не доведено Позивачем належними і допустимими доказами; що описано вище в даній постанові, як і не доведено факт направлення претензії належними та допустимими доказами)).

В той же час, як описано вище Відповідачем не спростовано та не заперечено факту надання описаних вище робіт, а спростовувався факт отримання акту і претензії (тобто доводилося, що у Відповідача не настав обов`язок оплати).

Поряд з тим апеляційний господарський суд констатує, що з огляду на звернення Позивача до суду з цим позовом, та з огляду на не спростування Відповідачем факту виконання робіт, а також з огляду на прийняття та оцінку апеляційним господарським судом звернення Позивача з даним позовом, як реалізацію права Позивача на звернення за захистом порушеного права до суду, в призмі несплати Відповідачем даної суми заборгованості з моменту пред`явлення позову до моменту винесення судового рішення судом першої та апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає позов Позивача в частині стягнення 26000 грн заборгованості обгрунтованим та підставним.

Враховуючи усе вищевстановлене в даній судовій постанові, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 26000 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 1470 грн пені за період з 24 вересня 2021 року по 20 січня 2022 року (день фактичного звернення), то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, за затримку оплати за виконані роботи Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу дії частини 4 статті 231 Господарського кодексу України: розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі; при цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, як уже встановлено вище в даній судовій постанові, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази котрі б вказували на відправлення Позивачем Акту здавання-приймання та претензії (які вказували дату отримання Відповідачем відповідних документів, та б надавали Позивачу право визначити початкову дату з якої слід розраховувати пеню, зокрема з 24 вересня 2021 року).

Дане ж повністю спростовує доводи Позивача щодо законності здійснення розрахування пені з 24 вересня 2021 року (Позивач вважає Акт підписаним 17 вересня 2021 року з огляду на дію пункту 4.2 Договору та отримання доказів Відповідачем 7 вересня 2021 року, в розрізі дії пункту 4.5 Договору, та що останнім днем на оплату наданих послуг було 24 вересня 2021 року).

Дане стосується і претензії, докази отримання котрої Відповідачем, Позивачем не надано.

Відповідно, зважаючи на те, що колегія суддів розцінила (вище в даній постанові) подання позову саме як звернення Позивача за захистом його права (21 січня 2022 року), враховуючи період за який нарахована Позивачем пеня (з 24 вересня 2021 року по 20 січня 2022 року) в правому полі дії частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції констатує відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, за вказаний період.

Відтак, колегія суду приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1470 грн за період з 24 вересня 2021 року по 20 січня 2022 року (день фактичного звернення).

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1470 грн пені, задовільняючи при цьому апеляційну скаргу Відповідача в цій справі.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення інфляційних збитків в розмірі 603 грн 20 коп. та 3% річних в розмірі 254 грн. 30 коп. за період з 24 вересня 2021 року по 20 січня 2022 року (день фактичного звернення), то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, як уже встановлено вище в даній судовій постанові, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази котрі б вказували на відправлення Позивачем Акту здавання-приймання та претензії, а відтак вказували б на дату отримання Відповідачем відповідних документів, та надавали б Позивачу право визначити початкову дату з якої слід розраховувати річні та інфляційні втрати, саме з 24 вересня 2021 року.

Дане ж повністю спростовує доводи Позивача щодо законності здійснення розрахування пені з 24 вересня 2021 року (оскільки Позивач вважає Акт підписаним 17 вересня 2021 року з огляду на дію пункту 4.2 Договору та отримання доказів Відповідачем 7 вересня 2021 року, в розрізі дії пункту 4.5 Договору та що останнім днем на оплату наданих послуг було 24 вересня 2021 року).

Відповідно, зважаючи на те, що колегія суддів розцінила (вище в даній постанові) подання позову саме як звернення Позивача за захистом його права (21 січня 2022 року), враховуючи період за який нараховані Позивачем 3% річних та інфляційних втрат (з 24 вересня 2021 року по 20 січня 2022 року) суд апеляційної інстанції констатує відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у визначений в позовній заяві період.

Відтак, колегія суду приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків в розмірі 603 грн 20 коп. та 3% річних в розмірі 254 грн. 30 коп..

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних збитків та річних, задовільняючи при цьому апеляційну скаргу Відповідача в цій частині.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою в частині доводів щодо відсутності доказів отримання Відповідачем відповідних документів, що стало підставою для часткової відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені, річних та інфляційних.

При цьому колегія апеляційного господарського суду вважає законними і обгрунтованими рішення щодо стягнення заборгованості, з підстав, вказаних у даній постанові.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Вінницької області в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат і приймає в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В частині стягнення основної суми боргу Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 травня 2022 року в справі № 902/58/22 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 26 травня 2022 року в справі № 902/58/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 603 грн 20 коп., пені в сумі 1470 грн 96 коп. та 3% річних в розмірі 254 грн. 30 коп..

3. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 26 травня 2022 року в справі №902/58/22 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (вул. В. Нестерчука, буд. 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400; код ЄДРПОУ 35165147) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (вул. Преображенська, буд. 5/2, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 02495431) 2068 грн 73 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (вул. Преображенська, буд. 5/2, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 02495431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (вул. В. Нестерчука, буд. 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400; код ЄДРПОУ 35165147) 305 грн 89 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

9. Справу №902/58/22 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Розізнана І.В.

Дата ухвалення рішення27.09.2022
Оприлюднено28.09.2022

Судовий реєстр по справі —902/58/22

Ухвала від 12.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 07.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Судовий наказ від 07.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Судовий наказ від 07.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Постанова від 27.09.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 20.09.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 02.08.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Судовий наказ від 22.06.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Рішення від 25.05.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 22.05.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні