Рішення

від 21.09.2022 по справі 910/6080/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2022Справа № 910/6080/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» (вул. Ярославська, буд. 5/2, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 39434956)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Віта Оболонь» (вул. Олени Пчілки, буд. 8, офіс 1, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 43586174)

про стягнення 107 989, 26 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» (далі за текстом - ТОВ «Ніколаб», Позивач, Виконавець) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Віта Оболонь» (далі за текстом - ТОВ «Альфа-Віта Оболонь», Відповідач, Замовник) про стягнення заборгованості за Договором про надання медичних послуг № 2004-2021/1 від 20.04.2021 (далі за текстом - Договір) в загальному розмірі 107 989, 26 грн, яка складається із суми основного боргу 88 280, 00 грн, пені - 6 922, 06 грн, інфляційних втрат - 10 813,70 грн та 3 % річних - 1 973, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає ним належним чином надано медичні послуги за Договором на загальну суму 100 586 грн, в той час як Відповідачем оплачено лише 12 306 грн, у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість в розмірі

88 280 грн з основного боргу, а також здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Позивачем вчинялися спроби досудового врегулювання спору, однак станом на дату звернення до суду з даним позовом Відповідачем заборгованість не погашено.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала від 21.07.2022 направлялась на офіційну адресу місцезнаходження Відповідача поштовим повідомленням № 0105492568534, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «За закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 21.07.2022 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.04.2021 між ТОВ «Ніколаб» та ТОВ «Альфа-Віта Оболонь» укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання на умовах цього Договору, самостійно або із залученням третіх осіб надавати медичні послуги з проведення лабораторних досліджень біологічного матеріалу, переданого Замовником, надалі - послуги, а Замовник зобов`язується в порядку і на умовах цього Договору прийняти і сплатити ці послуги Виконавця.

Загальна сума Договору складає сумарну вартість наданих медичних послуг впродовж дії даного Договору, і визначається шляхом складання сум визначених в актах виконаних робіт ((наданих послуг (пункт 3.1. Договору)).

Згідно з пунктом 4.1. Договору, оплата послуг Виконавця здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), надалі - Акт.

В разі порушення умов розділу 4.1. Договору Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю пеню на суму заборгованості із розрахунку облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу згідно чинного законодавства України, якщо не існує інших домовленостей між Сторонами (пункт 6.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (пункт 8.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем надано медичні послуги Відповідачу за Договором на загальну суму 100 586 грн, що підтверджується наступними актами наданих послуг:

- № 1147 від 30.04.2021 року на суму 5 874 грн;

- № 1448 від 31.05.2021 року на суму 20 752 грн;

- № 1643 від 30.06.2021 року на суму 14 360 грн;

- № 1815 від 31.07.2021 року на суму 8 184 грн;

- № 2168 від 31.08.2021 року на суму 9 742 грн;

- № 2293 від 30.09.2021 року на суму 6 432 грн;

- № 2694 від 31.10.2021 року на суму 8 160 грн;

- № 2836 від 30.11.2021 року на суму 6 300 грн;

- № 3027 від 31.12.2021 року на суму 3 972 грн;

- № 92 від 31.01.2022 року н на суму 7 890 грн;

- № 364 від 28.02.2022 року на суму 8 920 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище акти, окрім акту № 364 від 28.02.2022 року на суму 8 920, 00 грн., підписані представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками товариств, а відтак суд зазначає, що Позивачем належним чином надано послуги за Договором, а Відповідачем такі послуги прийнято без зауважень та претензій, у зв`язку з чим у останнього виник обов`язок здійснити оплату наданих послуг у відповідності до пункту 4.1. Договору.

Так, враховуючи положення пункту 4.1. Договору, суд зазначає, що Відповідач повинен був здійснити оплату наданих йому послуг наступним чином:

- за актом № 1147 від 30.04.2021 року у строк до 19.05.2021 (включно);

- за актом № 1448 від 31.05.2021 року у строк до 14.06.2021 (включно);

- за актом № 1643 від 30.06.2021 року у строк до 14.07.2021 (включно);

- за актом № 1815 від 31.07.2021 року у строк до 13.08.2021 (включно);

- за актом № 2168 від 31.08.2021 року у строк до 14.09.2021 (включно);

- за актом № 2293 від 30.09.2021 року у строк до 18.10.2021 (включно);

- за актом № 2694 від 31.10.2021 року у строк до 12.11.2021 (включно);

- за актом № 2836 від 30.11.2021 року у строк до 14.12.2021 (включно);

- за актом № 3027 від 31.12.2021 року у строк до 18.01.2022 (включно);

- за актом № 92 від 31.01.2022 року у строк до 14.02.2022 (включно).

Що стосується акту № 364 від 28.02.2022 на суму 8 920, 00 грн, суд зазначає, що останній 01.07.2022 разом із рахунком на оплату № 273 від 28.02.2022, Актом звірки виконаних лабораторних досліджень № 2802 від 28.02.2022 та Актом звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.01.2021 по 20.05.2022, засобами поштового зв`язку направлено на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0411107901710, яке згідно роздруківки із сайту АТ «Укрпошта» отримано Відповідачем 04.07.2022.

Згідно доводів Позивача, підписаний Відповідачем акт № 364 від 28.02.2022 на суму 8 920, 00 грн йому не повертався.

Як вбачається з матеріалів справи та згідно доводів Позивача, Відповідачем здійснено оплату за актами наданих послуг № 1147 від 30.04.2021 та № 183 від 29.06.2021 в загальному розмірі 12 306 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 183 від 29.06.2021 на суму 5 874 грн та № 251 від 28.12.2021 на суму 6 432 грн.

Зазначені вище обставини Відповідачем не заперечується, а відтак є належним чином встановлені судом.

Крім викладеного вище, з матеріалів справи вбачається, що Позивач 24.05.2022 звертався до Відповідача із претензією № 2405-22/1 від 24.05.2022 про сплату заборгованості з основного боргу - 88 280 грн та нарахованих штрафних санкцій - 8 668, 93 грн, яку згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411107857109 25.05.2022 отримано Відповідачем.

У зв`язку з несплатою Відповідачем суми основного боргу Позивачем нараховано окремо по кожному акту наданих послуг пеню з урахуванням позовної давності 1 рік, 3 % річних та інфляційні втрати в загальному на суму 19 709, 26 грн.

Додатково суд звертає увагу Позивача на те, що по деяким актам наданих послуг ним невірно визначено початок період нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд вказує, що станом на дату ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів належного виконання Відповідачем господарського зобов`язання за Договором в частині здійснення оплат за надані послуги в розмірі 88 280 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом вище, Позивачем за Договором надано Відповідачу послуги на загальну суму 100 586 грн згідно підписаних сторонами актів наданих послуг, в той час як Відповідачем оплачено послуги лише на суму 12 306 грн за актами наданих послуг № 1147 від 30.04.2021 та № 2293 від 30.09.2021.

Відтак, враховуючи підписані сторонами акти наданих послуг за Договором, отриманий Відповідачем акт № 364 від 28.02.2022 та направлення претензії Відповідачу № 2405-22/1 від 24.05.2022, яку також отримано останнім, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору у зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати у Відповідача за Договором настало у визначені судом вище дати, а відтак заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 88 280 грн є правомірними.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Що стосується нарахованих Позивачем сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом враховано визначені вище граничні строки для належного виконання Відповідачем зобов`язання у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому суд звертає увагу Позивача, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, враховуючи викладене вище, суд не погоджується з доводами Позивача в частині встановлення умовами Договору права Виконавця здійснювати нарахування пені за 1 рік, у зв`язку з чим суд здійснивши перерахунок останньої в межах шестимісячного строку (не виходячи за межі заявлених вимог) зазначає, що на переконання суду арифметично вірною є сума пені в розмірі 3 725, 09 грн, а відтак дана вимога Позивача підлягає частковому задоволенню.

Крім цього, дослідивши умови Договору судом не встановлено погодження сторонами можливості здійснювати нарахування пені понад шість місяців з моменту прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши надані Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що сума нарахованих інфляційних втрат в розмірі 10 813, 70 грн є вірною, а сума 3% річних підлягає задоволенню лише в частині 1 964, 97 грн.

Наведена Позивачем у позовній заяві судова практика не спростовує зазначені вище доводи суду.

Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача судових витрат, суд вказує, що Позивачем у позовній заяві, а саме в попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат зазначено, що останній очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн.

Однак, станом на момент подання даного позову між Позивачем та представником не було оформлено акти приймання - передачі наданих послуг, у зв`язку з чим належні докази понесення витрат Позивачем будуть надані під час розгляду даної справи.

Водночас, судом встановлено, що станом на дату ухвалення даного рішення додаткові докази понесення Позивачем витрат до суду не надходили.

При цьому, Позивачем не здійснено заяв про те, що такі докази будуть подані у порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, судом не вбачається за можливе встановити факт понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, а відтак такі витрати не підлягають відшкодуванню Відповідачем.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказах, враховуючи те, що Відповідачем порушено умови Договору, а в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем отриманих від Позивача послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення основного боргу - 88 280 грн, пені - 3 725, 09 грн, інфляційні втрати - 10 813, 70 грн та 3 % річних - 1 964, 97 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Витрати у вигляді професійної правничої допомоги Позивачу не відшкодовуються.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Віта Оболонь» (вул. Олени Пчілки, буд. 8, офіс 1, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 43586174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» (вул. Ярославська, буд. 5/2, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 39434956) основний борг - 88 280 (вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят) грн, пеню - 3 725 (три тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 09 коп, інфляційні втрати - 10 813 (десять тисяч вісімсот тринадцять) грн 70 коп, 3 % річних - 1 964 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 97 коп. та судовий збір - 2 407 (дві тисячі чотириста сім) грн. 35 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 21.09.2022

Суддя Антон ПУКАС