Рішення

від 27.09.2022 по справі 911/316/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/316/22

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, код ЄДРПОУ 32973584)

до Ірпінського ліцею №3 Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Северинівська, буд. 129-А, код ЄДРПОУ 25667797)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальні обставини справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 55 від 26.01.2022 Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради до Ірпінського ліцею №3 Ірпінської міської ради Київської області про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 08.02.2022 суд залишив позовну заяву без руху, запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових документів, копії яких додано до позовної заяви; доказів ненадходження коштів від відповідача (довідки з банку, банківські виписки, за весь період спірних правовідносин з моменту виникнення грошового зобов`язання до моменту подачі позову до Господарського суду Київської області).

Ухвалою суду від 13.06.2022 суд визнав причину пропуску строку, на усунення недоліків позовної заяви, що виразилася у неможливості здійснити цю процесуальну дію на території, де проводились активні бойові дії, поважною. Суд поновив строк на усунення недоліків, прийняв заяву про усунення недоліків та відкрив провадження у справі.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного (загального або спрощеного) провадження. Як визначено ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022, відповідна справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки є малозначною. Таким чином, суд відкрив розгляд справи ухвалою від 13.06.2022 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судом встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд роз`яснив відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в силу ч.2 ст. 178 ГПК України, а у разі ненадання копії відзиву на позов (у разі якщо відзив подається) іншому учаснику справи - постановити ухвалу про стягнення штрафу відповідно до п. 4 ч.1 ст.135 ГПК України

Працівниками господарського суду Київської області складено довідку від 14.06.2022 про неможливість відправлення процесуального документу, а саме ухвали від 13.06.2022 про відкриття провадження у справі. В довідці також зазначено, що ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти учасників справи наявні в матеріалах справи, зокрема на електронну пошту відповідача, яку зазначив позивач - school3_irpin@ukr.net.

2. Обставини спірних правовідносин, позиції учасників справи

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд з`ясував, що рішенням сімдесят шостої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради № 6120-76-VII від 19.12.2019 Комунально-побутове підприємство "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (КПП "Теплоенергопостач") було визначено як виконавець житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 28/8 від 06.02.2019 затверджено тарифи на теплову енергію та послуги централізованого опалення, що надаються КПП "Теплоенергопостач" для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що включає виробництво, транспортування, постачання та становить разом з ПДВ 1970,82 грн/Гкал.

До заяви про усунення недоліків позивач додає Договір про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до якого в строк до 31.12.2019 (що обумовлено пунктами 5.1 та 10.1 цього договору) позивач зобов`язувався надавати Ірпінському ліцею №3 Ірпінської міської ради Київської області (далі по тексту - Ліцей № 3) послуги з постачання гарячої води та пов`язаної продукції.

Також разом із заявою про усунення недоліків надано довідки з банків АТ "Піреус Банк МКБ" та АТ "Ощадбанк", відповідно до яких відповідачем в грудні 2019 було проведено три платежі на загальну суму 909000,00 грн.

З урахуванням цих проплат, з огляду на об`єм наданих послуг станом на кінець 2019 року у відповідача утворилася переплата, що за карткою рахунку КПП "Теплоенергопостач" щодо контрагента Ірпінський Ліцей № 3 ІМР на 31.12.2019 становила 304866,81 грн враховуючи надані за попередній період послуги на 604133,19 грн.

Позивач вказує, що у спірний період з 01.01.2020 по 04.02.2020 КПП "Теплоенергопостач" надавалися послуги з централізованого опалення приміщення в місті Ірпені по вулиці Северинівська, 129-А, площею 9305,8 квадратних метрів. Також у позові вказано, що 04.02.2020 з 11:00 Ліцей № 3 перейшов до іншого виконавця послуг з постачання теплової енергії. Водночас, відповідач був споживачем послуг централізованого опалення в попередній період, які надавались КПП "Теплоенергопостач" відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внаслідок чого, за твердженнями позивача, у відповідача виникли зобов`язання у вигляді оплати за надані послуги. Позивач зазначає, що за надані послуги у 2019 році Ліцей № 3 розрахувався повністю.

КПП "Теплоенергопостач" стверджує, що з 01.01.2020 по 04.02.2020 Ліцеєм № 3 було спожито 222,662 Гкал теплової енергії на суму 438826,73 грн. Станом на 01.01.2020, оскільки відповідачем було здійснено авансовий платіж в розмірі 304866,81 грн, сума заборгованості, за твердженнями позивача, становила 133959,92 грн.

На підтвердження цих обставин позивач додає відомості обліку споживання теплової енергії сформовані у протоколах ПП "Технікс" (підприємство, яке уповноважене позивачем для проведення регламентних робіт по обслуговуванню теплолічильників). Копії вказаних протоколів наявні в матеріалах справи, подавались позивачем разом з позовною заявою.

Позивач також вказував, що до подання позову ним вживалися заходи досудового врегулювання спору. Копія листа № 318 від 16.09.2021 з проханням погасити заборгованість додана до матеріалів справи разом з доказами його отримання 18.10.2021.

Відповідач своїх заперечень до суду не подавав, так само як і не подавав інших заяв визначених процесуальним законом при розгляді справ у порядку позовного провадження у господарському суді.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

3. Висновки господарського суду, застосовані

норми та мотиви прийнятого рішення.

Суд перш за все звертає увагу учасників провадження, що статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Водночас, згідно абзацу другого частини 1 статті 9 цього Закону споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У порядку частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи зі змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином після закінчення дії Договору про надання комунальних послуг, а саме з 01.01.2020 позивач продовжував надавати відповідачу послуги з централізованого опалення у відповідності до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суд зазначає, що в силу положень абзацу другого частини 1 статті 9 цього Закону відповідач отримуючи ці послуги не звільнявся від обов`язку їх оплатити до моменту укладення іншого договору. Одночасно з цим, суд враховує, що на початок спірного періоду мала місце переплата за надані послуги, яка позивачем врахована як часткова оплата. Суд розцінює такі дії позивача як добросовісне дотримання звичаїв ділового обороту та виконання належним чином покладених на нього обов`язків, як суб`єкта житлово-комунальних послуг згідно рішення сімдесят шостої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради № 6120-76-VII від 19.12.2019.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо ненадання послуг позивачем чи наявності іншого суб`єкта надання послуг з яким у відповідача було склались договірні відносини у спірний період.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає за можливе перейти до розгляду позовних вимог в частині розміру заборгованості. Перш за все, суд приймає доводи позивача щодо того, що станом на 01.01.2020 переплата становила 304866,81 грн.

Перевіривши відомості щодо обліку споживання теплової енергії сформовані у протоколах ПП "Технікс" судом встановлено, загальний розмір наданих послуг з теплопостачання з 01.01.2020 по 04.02.2020 щодо споживача Ліцею № 3 становила 199,712 Гкал. В той час як відповідач заявляв про 222,662 Гкал.

Разом з тим суд не має можливості розмежувати в якій частині 04.02.2020 послуги надані позивачем, а в якій іншим виконавцем послуг, який згідно тверджень самого ж позивача почав постачати теплову енергію відповідачу з 11:00 цього дня. Тому спожиті 4,632 Гкал теплової енергії за 04.02.2020 не приймаються судом як належним чином надані послуги позивачем.

В підсумку, об`єм наданих послуг за спірний період згідно розрахунків суду становить 195,08 Гкал.

Враховуючи тариф на теплову енергію встановлений рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 28/8 від 06.02.2019 (1970,82 грн/Гкал), позивачем було надано послуги з теплової енергії за спірний період на суму 384467,56 грн.

З огляду на різницю між переплатою станом на 01.01.2020 та визначеною судом вартістю наданих послуг за заявлений період сума, що підлягає до стягнення становить 79600,75 грн. З огляду на це, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково.

Слід зазначити, що суд перш за все бере до уваги саме відомості з протоколів ПП "Технікс", які є первинними документами, що підтверджують об`єми наданих послуг в конкретні дати, на основі яких можна здійснити розрахунок суми, що підлягала до оплати згідно встановлених тарифів. Позивач також посилається як на підставу своїх позовних вимог саме на ці документи. Картка рахунку контрагента, яка подана до позовної заяви, сформована 26.01.2022, підписана бухгалтером позивача, відповідно до якої сума заборгованості становила 133959,92 грн, не є доказом надання послуг, і повинна формуватися працівниками позивача саме з огляду на показники зафіксованих у процесі споживання теплової енергії у відповідних документах. Єдиним таким документом наявним у справі є відомості ПП "Технікс".

4. Вирішення питання щодо судових витрат, підсумки

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судовий збір сплачений позивачем є мінімальний для даної категорії справ, а позов задоволено частково - суд вважає за можливе стягнути з відповідача всю суму судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Ірпінського ліцею №3 Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Северинівська, буд. 129-А, код ЄДРПОУ 25667797) на користь Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, код ЄДРПОУ 32973584) 79600,75 грн боргу та 2481,00 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз