Рішення

від 19.09.2022 по справі 914/1452/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2022 Справа № 914/1452/22

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Транс-Плюс», м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД», Львівська обл., с. Пасіки-Зубрицькіпро:стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Шевчук О.О.Представники сторін:від позивача:Качмар Анна Іванівна адвокатка;від відповідача:Каблак Юрій - Іван Петрович адвокат.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Арт-Транс-Плюс» до ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 08.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 08.08.2022.

В подальшому в судових засіданнях оголошувалася перерва до 19.08.2022, 12.09.2022 та 19.09.2022.

У судове засідання, призначене на 19.09.2022 представниця позивача з`явилась, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 19.09.2022 також з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14.07.2021 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №5 про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу, згідно із яким виконавець за замовленням замовника бере на себе зобов`язання надати послуги по сервісному технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів замовника, з наданням необхідних запчастин і супутніх товарів на станції технічного обслуговування автомобілів виконавця, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги.

Як зазначає позивач, протягом дії договору відповідач самостійно доставив декілька транспортних засобів на СТО для ремонту.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином та надав відповідачу послуги на загальну суму 27082,76 грн. з ПДВ. Вказане підтверджується чотирма актами наданих послуг, які підписав позивач та засобами електронного зв`язку направив на адресу відповідача. Останній хоча цих актів не підписав, але і не висловив своїх заперечень, як це обумовлено умовами укладеного між сторонами Договору. Відтак ці акти вважаються погодженими відповідачем. Один із актів, а саме акт №104 від 20.07.2021 відповідач оплатив повністю, проте решта три акти залишилися неоплаченими. У зв`язку із цим, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 22196,84 грн. з ПДВ.

Оскільки відповідач не сплатив існуючої заборгованості, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 28292,17 грн., з яких 22196,84 грн. основний борг, 2048,00 грн. пеня, 490,68 грн. 3% річних, 3556,65 грн. інфляційні втрати.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідач визнає факт надання послуг згідно акта №104 від 20.07.2021 на суму 4885,92 грн. та стверджує про оплату вартості таких послуг. Послуги за іншими актами ним не замовлялись, а зобов`язання за ними між сторонами не виникали. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують внутрішню волю відповідача на надання послуг за спірними актами. Окрім цього, у спірних актах відсутні реквізити документа, згідно якого вони складені, зокрема укладеного між сторонами договору, а також вказівки на конкретний транспортний засіб щодо якого надавались послуги.

Як зазначає представник відповідача, у договорі сторони не погоджували умов обміну електронними документами, а тому твердження позивача про те, що спірні акти надсилались відповідачу за допомогою програми «М.Е.Dос», а відповідачем вони були прийняті є необґрунтованими. При цьому, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт надіслання спірних актів іншим способом, зокрема електронною поштою, як і не надано доказів їх підписання кваліфікованим електронним підписом, отримання, погодження і підписання відповідачем.

Зважаючи на це, застосування положень п. 4.7 Договору про мовчазне погодження актів виконаних робіт - виключається. Окрім цього, застосування цих положень є можливим лише у випадку дотримання процедури оформлення замовлень.

Необґрунтованими також є доводи про визнання відповідачем свого боргу. Проведення оплати лише за актом №104 від 20.07.2021 не свідчить про визнання боргу за спірними актами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

14.07.2021 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу №5 (надалі Договір), згідно із яким виконавець, за замовленням замовника, бере на себе зобов`язання надати послуги по сервісному технічному обслуговуванню, та ремонту транспортних засобів замовника, з наданням необхідних запчастин і супутніх товарів на станції технічного обслуговування автомобілів виконавця, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Персенкiвка, 10, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги (п. 1.1.).

Відповідно до п. 2.2. Договору у випадку необхідності щодо сервісного обслуговування конкретного автомобіля замовник згідно попередньо складеного його замовлення самостійно доставляє легковий або вантажний автомобіль на СТО виконавця у заздалегідь призначений час для проведення необхідного комплексу робіт.

Згідно із п. 2.5. Договору на сервісне обслуговування приймаються легкові та вантажні автомобілі тільки після проведення відповідної процедури приймання конкретного легкового та вантажного автомобіля на обслуговування та визначення уповноваженими представниками сторін його технічного стану з складанням замовлення на проведення робіт.

На сервісне обслуговування приймаються легкові та вантажні автомобілі за наявності уповноваженого замовником представника. Дані про уповноважених представників замовника визначаються у додатку 1 до цього договору (п. 2.6 Договору).

У п. 2.7 Договору сторони погодили, що після проведення комплексу послуг по сервісному обслуговуванню легкових або вантажних автомобілів замовника, в тому числі з установлення нових або ремонту несправних вузлів і механізмів, а також по проведенню відповідного налаштування та регулювання таких вузлів і механізмів, уповноваженими представниками обох сторін підписується акт приймання виконаних робіт з переліком виконаних робіт, встановлених запасних частин та використаних матеріалів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що комплекс послуг по сервісному обслуговуванню та ремонту легкових та вантажних автомобілів замовника, в тому числі установка нових або ремонт несправних вузлів і механізмів, а також проведення відповідного налаштування та регулювання таких вузлів і механізмів здійснюється виконавцем після попередньої авансової оплати замовником безготівковим платежем на п/р виконавця згідно виставлених виконавцем рахунків-фактур, але не пізніше 3 (трьох) банківських днів від дати їх виставлення.

У розділі 4 Договору сторони передбачили, що послуги по сервісному обслуговуванню та ремонту легкових і вантажних автомобілів замовника здійснюються за тарифами встановленими виконавцем, та оплачуються згідно наданих актів та виставлених рахунків виконавцем (п. 4.1.).

Обмін документами за цим договором здійснюється з застосуванням положень Закону України від 22.05.2003 №851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України від 05.10.2017 №2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (п. 4.2 Договору).

Сторони домовились про те, що при виконанні умов договору будуть здійснювати підписання рахунку та акту в формі електронних документів для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень «М.Е.Dос» та «СОТА» (п. 4.3 Договору).

Замовник зобов`язаний щоденно слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати пх приймання, перевірку, підписання з використанням електронного цифрового підпису та повернення виконавцю (п. 4.4 Договору).

Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕЦП замовником Е-документа, отриманого від виконавця з нанесеним ним ЕЦП (п. 4.5 Договору).

Замовник зобов`язаний підписати Е-документи впродовж 3 (трьох) днів або протягом 1 (одного) дня з моменту їх отримання або надати виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту (п. 4.6 Договору).

Якщо замовник не підписав такі Е-документи та не надіслав виконавцю мотивованої відмови протягом строків передбачених п. 4.6. цього договору від підписання Е-документів, такі документи вважаються підписаними, а роботи прийнятими замовником. Мотивована відмова від підписання Е-документів може надсилатися через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення (п. 4.7 Договору).

Сторони домовились, що Е-документи, які відправлені, завірені ЕЦП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування (п. 4.15 Договору).

Замовник здійснює оплату послуг виконавця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання акту з нанесеним ЕЦП виконавця (п. 4.18).

Замовник зобов`язаний при відсутності даних про представника замовника у додатку 1 до цього договору видати своєму представнику довіреність на підпис замовлення та прийняття від виконавця автомобіля після сервісного технічного обслуговування (п. 5.3.3. Договору).

Згідно із п. 6.2. Договору у разі несвоєчасної оплати замовником будь-яких передбачених цим договором грошових зобов`язань, виконавець залишає за собою право нараховувати і стягнути, а замовник зобов`язується сплатити на підставі вимоги (рахунку) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Сторонами визнається той факт, що згідно Акту надання послуг №104 від 20.07.2021 позивач надав, а відповідач прийняв послуги за Договором на загальну суму 4885,92 грн.

На підтвердження здійснення відповідної господарської операції позивачем надано суду податкову накладну №14 від 20.07.2021, яка зареєстрована згідно квитанції №1 від 13.08.2021.

Вказана сума була сплачена відповідачем згідно рахунку на оплату №10777 від 19.07.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №558 від 20.07.2021.

У позові позивач посилається на те, що неоплаченими залишаються Акти надання послуг №124 від 31.08.2021 на суму 11600,00 грн., №105 від 31.08.2021 на суму 6162,00 грн. та №122 від 10.09.2021 на суму 4434,84 грн., які він підписав за допомогою цифрового підпису і направив у електронній формі за допомогою системи «М.Е.Dос» відповідачу.

На підтвердження вказаної обставини, а також підписання спірних актів кваліфікованим електронним підписом позивачем подано до суду копії електронного листування із відповідачем у системі «М.Е.Dос», а також протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Також позивачем долучено до матеріалів справи рахунки на оплату на загальну суму 22196,84 грн. та докази їх надіслання відповідачу за допомогою CRM-системи Bitrix24.ua.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу №5 від 14.07.2021. За своїм правовим характером вказаний договір є договором про надання послуг.

Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення із відповідача заборгованості за надання послуг за Договором згідно Актів надання послуг №124 від 31.08.2021, №105 від 31.08.2021, №122 від 10.09.2021 на загальну суму 22196,84 грн.

Позиція позивача зводиться до того, що послуги за цими актами надані ним належним чином. Хоча спірні акти і не були підписані відповідачем, однак в силу положень п. 4.7. Договору вони вважаються такими, що підписані, а послуги прийнятими, оскільки їх примірники належним чином було надіслані відповідачу за допомогою системи «М.Е.Dос», а останнім не висловлено мотивованої відмови протягом встановленого строку.

У свою чергу, відповідач заперечує проти факту надання йому послуг за спірними актами, оскільки замовлення щодо надання послуг, що вказані у цих актах, сторони не оформляли, а самі акти надання послуг йому не надсилались, ним не отримувались та, відповідно, не підписувались.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, наведені норми чинного законодавства України кореспондують обов`язок замовника послуг здійснити оплату виконавцю лише у випадку надання останнім цих послуг. Тому для правильного вирішення справи необхідно встановити відповідний факт.

При цьому, враховуючи ту обставину, що позивач звернувся з позовом про стягнення коштів за надані послуги, в силу вимог ст. 74 ГПК України, тягар доказування факту надання послуг лежить на позивачеві.

З підписаних позивачем актів надання послуг вбачається, що він намагається стягнути оплату за надання таких послуг:

1) За актом №124 від 31.08.2021 на загальну суму 11600,00 грн.:

- демонтаж гідравлічного насоса;

- демонтаж гідравлічного мотора;

- розробка гідравлічного насоса;

- дефектовка гідравлічного насоса.

2) За актом №105 від 31.08.2021 на загальну суму 6162,00 грн.:

- зняття та установка гідравлічного насоса;

- слюсарні роботи;

- мийка машини;

- олива HYDRAX LOTOS (HLP 46).

3) За Актом №122 від 10.09.2021 на загальну суму 4434,84 грн.:

- зняття та установка гідравлічного насоса;

- слюсарні роботи;

- олива HYDRAX LOTOS (HLP 46).

Відповідач зазначені акти наданих послуг не підписав та заперечив факт замовлення вказаних послуг. Відтак, необхідною умовою розгляду даної справи також є встановлення судом факту замовлення відповідачем зазначених вище послуг.

З огляду на заперечення відповідача, тягар доведення відповідної обставини лежить на позивачу згідно ч. 2 ст. 74 ГПК України.

Здійснивши аналіз п. 1.1 Договору вбачається, що сторони в ньому в загальному погодили надання послуг по сервісному технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів з наданням необхідних запчастин і супутніх товарів.

Водночас, конкретний перелік послуг, які включено в сервісне обслуговування транспортних засобів та перелік цих транспортних засобів сторонами в Договорі не погоджено.

Умовами Договору, а саме пунктами 1.1, 2.2, 2.5, 3.1., 5.1.1. передбачено надання позивачем послуг лише після попереднього складення замовлення та здійснення попередньої авансової оплати відповідачем, що є обов`язковим етапом, який передує початку надання послуг. Враховуючи положення п. 2.5 Договору, складання замовлення є можливим після визначення представниками сторін технічного стану транспортного засобу, який передається на сервісне обслуговування та фактично є необхідним задля визначення конкретного виду послуг, які необхідно надати та яких потребує відповідач.

В ході розгляду справи позивач не надав суду підписаних відповідачем замовлень на надання конкретного переліку послуг, а також не надав доказів того, в якій кількості та які саме транспортні засоби відповідача було отримано для сервісного обслуговування. Відповідачем визнається лише факт передачі позивачу одного транспортного засобу (міні-екскаватора гусеночного марки Volvo EC15C, реєстраційний номер НОМЕР_1 ), послуги за сервісне обслуговування котрого було оплачено в повному обсязі згідно Акту №104 від 20.07.2021 і цей акт не є предметом даного спору. Як зазначає представник відповідача, інших транспортних засобів відповідач для сервісного обслуговування позивачу не надавав.

Як на доказ здійснення відповідачем замовлень щодо ремонту транспортних засобів, представниця позивача покликається на звукозапис телефонної розмови між працівником позивача та директором відповідача, зроблений 13.07.2021 (за день до укладення між сторонами Договору). Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив автентичність вказаної розмови, однак зазначив, що директора відповідача ніхто не повідомляв про те, що ведеться запис цієї розмови.

Заслухавши у судовому засіданні зазначений доказ, суд дійшов висновку, що такий є неналежним доказом в розумінні приписів ст. 76 ГПК України, оскільки зі змісту розмови неможливо встановити, що директор відповідача замовляв послуги за котрі позивач намагається стягнути оплату. Так, зміст вказаної розмови зводиться лише до того, як буде здійснюватися оплата за ремонт транспортних засобів, а також те, що позивач направить перелік документів, які необхідні йому для оформлення рахунку та укладення договору. Враховуючи те, що після цієї розмови сторони уклали Договір і відповідач надав позивачу один транспортний засіб та в подальшому здійснив оплату за його ремонт на підставі виставленого рахунку, суд критично оцінює доводи представниці позивача, що вказана розмова стосувалася спірних послуг.

Суд зазначає, що за відсутності замовлень відповідача на надання конкретного переліку послуг, доказом такого замовлення і, водночас, доказом надання таких послуг слугували б підписані відповідачем спірні акти наданих послуг. Однак, такі зі сторони відповідача не підписані.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач покликається на презумпцію підписання цих актів відповідачем, передбачену пунктами 4.6, 4.7 Договору. Зокрема, згідно цих пунктів, якщо замовник (відповідач) не підписав надіслані йому акти наданих послуг та протягом 1 дня з моменту їх отримання не направив позивачу мотивованої відмови від підписання, такі акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими.

Як вбачається з пунктів 4.2 та 4.3 Договору сторони домовилися, що акти наданих послуг будуть підписуватися в формі електронних документів з використанням програмних рішень «М.Е.Dос» та «СОТА». Обмін документів за цим договором здійснюватиметься з застосуванням положень Закону України від 22.05.2003 №851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України від 05.10.2017 №2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (п. 4.2 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що спірні Акти наданих послуг №124 від 31.08.2021, №105 від 31.08.2021, №122 від 10.09.2021 позивач склав в формі електронних документів, підписав електронним цифровим підписом та відправив їх відповідачу з використанням програми «М.Е.Dос». На долучених до матеріалів справи паперових формах цих актів вбачається, що «Документ доставлено контрагенту».

Разом з тим, в пунктах 4.6 та 4.7 Договору сторони встановили початок відрахування строку для надання відповідачем своїх заперечень (сплив якого встановлює презумпцію підписання актів) не з моменту доставки цих актів, а з моменту їх отримання відповідачем.

Відповідно до ст. 11 Закону України ««Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

У Договорі сторони не погодили порядку підтвердження факту одержання електронного документа, а тому застосуванню підлягає порядок одержання передбачений ст. 11 Закону.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює доводи позивача, що спірні Акти наданих послуг №124 від 31.08.2021, №105 від 31.08.2021, №122 від 10.09.2021 слід вважати такими, що підписані відповідачем через відсутність його заперечень та доказами у справі, які підтверджують як факт замовлення послуг відповідачем, так і їх надання позивачем.

Крім цього, суд зазначає, що інших належних доказів, які б підтверджували факт надання позивачем послуг за котрі він намагається стягнути оплату, останній не надав.

Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що про визнання відповідачем свого боргу свідчить проведення ним оплати згідно акту №104 від 20.07.2021, оскільки оплата за цим актом не свідчить про визнання ним боргу за іншими спірними актами.

Відхиляються судом покликання позивача на рахунки на оплату, як докази замовлення та надання відповідних послуг, оскільки вказані рахунки не є первинними документами, а є документами, які містять тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носять інформаційний характер.

Водночас, суд бере до уваги наступну обставину, яка на його думку має важливе значення для справи.

Так, матеріалами справи підтверджується те, що на підставі акту №104 від 20.07.2021, котрий оплачено відповідачем і з приводу котрого спір відсутній, позивач, як продавець послуг, виписав та зареєстрував в органах державної податкової служби Податкову накладну №14 від 20.07.2021.

Однак, доказів того, що ним виписувалися і реєструвалися податкові накладні згідно спірних Актів наданих послуг №124 від 31.08.2021, №105 від 31.08.2021, №122 від 10.09.2021, позивач не надав. Вказане свідчить про те, що ним не відображено в податковому обліку спірні операції, що ставить під сумнів факт існування таких.

Усе викладене вище доводить те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження та фактично є недоведеними, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів за надані послуги слід відмовити.

Зважаючи на відмову у задоволенні основної позовної вимоги, суд відмовляє також у задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, як похідних від основної.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також враховуючи, що при зверненні до суду із позовом позивачем сплачено 2481,00 грн., вказана сума судових витрат покладається на ТОВ «Арт-Транс-Плюс».

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, заявлені позивачем до стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зазначив про подання у подальшому документів, що підтверджують здійснені відповідачем витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 233, 238 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. В такому випадку в резолютивній частині рішення суд вказує про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.

Зважаючи на положення ст.ст. 233, 238 ГПК України, суд вирішив призначити судове засідання з розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 03.10.2022 на 11:45 год.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Транс-Плюс» судовий збір за подання позовної заяви.

3. Судове засідання з розгляду заяви ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити на 03.10.2022 на 11:45 год.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2022.

Суддя Крупник Р.В.