Рішення

від 21.09.2022 по справі 916/2136/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2136/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій

за участю представників:

від позивача Балан М.В.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Адвокатського об`єднання Асоціація адвокатів України до Кілійського міжрайонного управління водного господарства про стягнення заборгованості в сумі 142800,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об`єднання Асоціація адвокатів України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійського міжрайонного управління водного господарства про стягнення заборгованості в загальній сумі 142800,00 грн., у т.ч. основного боргу в розмірі 80000,00 грн., пені у загальному розмірі 46800,00 грн. та штрафу у розмірі 16000,00 грн., посилаючись на наступне.

03.06.2019р. між Адвокатським об`єднанням Асоціація адвокатів України та Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства було укладено договір № 03/06 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п. 5.1 договору загальна вартість правової допомоги за цим договором складає 16000,00 грн.

Відповідно до п. 8.1 договору останній укладено до 03 серпня 2019 року.

Як зазначає позивач зазначає, що 19.06.2019 р. між Адвокатським об`єднанням Асоціація адвокатів України" та Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства було укладено додаткову угоду до договору № 03/06 про надання правової допомоги, згідно якої п. 5.1 договору викладено в новій редакції, відповідно до якого вартість правової допомоги за цим договором склала 56000,00 грн., також в п. 8.1 договору внесено зміни, згідно яких даний договір укладений до 3 вересня 2019 року.

Наразі позивач вказує, що за усною домовленістю між сторонами позивачем було надано на підпис відповідачу додаткову угоду від 03 вересня 2019 року, в якій було змінено п. 5.1. договору, відповідно до якого вартість правової допомоги за цим договором склала 80000,00 грн. та було викладено в новій редакції пункт 8.1., відповідно до якого даний договір укладений до 31 грудня 2019 року.

За ствердженнями позивача, ним були виконані умови укладеного договору, а саме з 03.06.2019 р. до 30.12.2019 р. надавались послуги, передбачені договором. За результатами наданих послуг, позивачем були складені акти здавання - приймання виконаних робіт:

-акт виконаних робіт № 1 від 08.07.2019 р. на суму 20000 грн.;

-акт виконаних робіт № 2 від 30.12.2019 р. на суму 60000 грн.

При цьому позивач наголошує, що разом з зазначеними актами ним було надано замовнику рахунки на оплату та письмово виготовлені довідки з юридичних питань, а також інші процесуальні документи. Жодних претензій, як зазначає позивач, щодо проведеної ним роботи та щодо якості наданих послуг на його адресу від замовника не надходило.

Позивач повідомляє, що з метою досудового врегулювання спору ним 13.09.2021 р. було направлено на адресу відповідача лист-вимогу від 10.09.2021 р. з проханням сплатити заборгованість на користь АО Асоціація адвокатів України у розмірі 80000 грн.

Так, позивач зазначає, що керівництвом Кілійського міжрайонного управління водного господарства було отримано зазначений лист з актами виконаних робіт та рахунками на оплату.

При цьому позивач зауважує, що 22 серпня 2022 року ними було отримано лист за № 07-06/08-432 від 12.08.2022 р. від Кілійського міжрайонного управління водного господарства, в якому відповідач зазначив, що визнає заборгованість в сумі 80000 грн. перед АО Асоціація адвокатів України, але в Управління недостатньо коштів для проведення розрахунків.

З огляду на невиконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг, позивачем на підставі ч.2 ст. 231 ГК України нараховано штрафні санкції у розмірі 16000 грн. 00 коп. (20 % від 80000 грн.), неустойку (пеню) за несплату послуги за період з 08.07.2019 р. по 23.08.2023 р. у розмірі 10800 грн. (0,1 % від 20000 грн. * 540 днів); неустойку (пеню) за несплату послуги за період з 30.12.2019 р. по 23.08.2022 р. у розмірі 36000 грн. (0,1% від 60 000 грн. * 600 днів), що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.09.2022 р. позовну заяву Адвокатського об`єднання Асоціація адвокатів України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2136/22, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи призначено на 21 вересня 2022 р.

13.09.2022 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає суму основного боргу та просить суд відмовити в стягненні штрафних санкцій, неустойки (пені) та штрафу, оскільки вважає такі вимоги незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Наразі відповідач підтверджує, що 03.06.2019 р. між Адвокатським об`єднанням Асоціація адвокатів України та Кілійським МУВГ було укладено договір № 03/06 про надання правової допомоги, до п. 5.1. і 8.1 якого додатковими угодами від 19.06.2019 року та 03 вересня 2019 року були внесені зміни щодо вартості послуг і строку дії договору. Також Кілійським МУВГ визнано об`єм робіт, який виконало АО Асоціація адвокатів України, претензій та зауважень до позивача у Кілійського міжрайонного управління водного господарства немає. Відповідач зазначає, що за результатами наданих послуг сторонами були складені акти здавання - приймання виконаних робіт: акт виконаних робіт № 1 від 08.07.2019 р. на суму 20 000 грн.; акт виконаних робіт № 2 від 30.12.2019 р. на суму 60000 грн. Враховуючи викладене відповідачем визнано борг у розмірі 80000 грн. Наразі відповідач звертає увагу на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, відповідач вказує, що період часу, за який можна нараховувати пеню, складає 6 місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, але законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. До вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давності, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 258 ЦК України становить 1 рік. Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань обмежено розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

13.09.2022 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує стосовно обставин, наведених відповідачем у відзиві, з огляду на таке. Позивач зауважує, що відповідач у відзиві посилається на частину шосту статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, період часу за який можна нараховувати пеню складає 6 місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Позивач наголошує, що сам відповідач також зазначає, що період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання може бути і збільшено за домовленістю сторін. При цьому позивач звертає увагу суду, що в договорі № 03/06 про надання правової допомоги не визначено пряму норму по стягненню штрафних санкцій. Однак, між замовником та виконавцем були усні домовленості по відстроченню звернення останнього до суду.

З огляду на вищевикладене позивач вважає, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання повинен починатись з дня, коли позивачу стало відомо про несплату відповідачем заборгованості, а саме з дня отримання відповіді замовника на претензію виконавця.

Позивач звертає увагу суду, що у відзиві відповідач зазначає, що до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давності, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 258 ЦК України становить 1 рік. Однак позивач наголошує, відповідно до статті 261 ЦК України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки замовником були усні прохання продовжити строк виплати, то строки на звернення на нарахування пені повинні розраховуватись з отримання відповіді замовника на претензію виконавця. При цьому, на думку позивача, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи .

Позивач наголошує, що за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Такої думки дійшла судова палата у цивільних спорах Верховного Суду України у постанові від 19.11.2014 р. у справі № 6-160цс14.

При цьому відповідач зазначає, що відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження боржником боргу чи іншого обов`язку) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 663/2070/15-ц. Позивач зазначає, що він з відповідачем був в постійному діалозі щодо вирішення питання по розрахункам, що підтверджується листом відповідача за № 07-06/08-432 від 12.08.2022 року та визнанням останнім частини позовних вимог. Позивач наголошує, що штрафні вимоги позивача є лише частина вимоги, право на яку він має.

20.09.2022 р. відповідачем подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій заявник просить суд проводити судове засідання, призначене на 21.09.2022 р., без участі його представника.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

03 червня 2019 року між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (замовник) та Адвокатським об`єднанням Асоціація адвокатів України (виконавець) уклали договір № 03/06, відповідно до п. 1.1. якого відповідач як замовник доручає, а позивач виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець, на підставі звернення замовника, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

- 2.1.1 перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів замовника, надає допомогу замовнику при підготовці та правильному оформленні вказаних документів;

- 2.1.2 приймає участь в підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються замовником з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, стежить за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання:

- 2.1.3 представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах, перед підприємствами, установами та організаціями під час розгляду правових спорів:

- 2.1.4 узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ, спільно з іншими підрозділами замовника результати розгляду претензій, практику у кладення та виконання договорів, надає замовнику пропозиції щодо усунення виявлених недоліків;

- 2.1.5. здійснює, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів замовника (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально - процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України;

- 2.1.6. надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у замовника в процесі здійснення діяльності;

- 2.1.7. інформує замовника, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, які стосуються їх діяльності;

Згідно п. 3.1 договору замовник приймає на себе наступні зобов`язання:

- 3.1.1 вчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання його доручень, передбачених цим договором, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів, внутрішніми нормативними актами, які регулюють діяльність замовника, у випадку необхідності робочим місцем, транспортними засобами;

- 3.1.2 при вирішенні спорів замовника з іншими підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, оперативно надавати повну та достовірну інформацію, що необхідна для врегулювання відповідного спору;

- 3.1.3 оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень;

- 3.1.4 оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 5 цього договору.

В п. 5.1. договору передбачено, що вартість правової допомоги, передбаченої даним договором складає 16000 гривень.

До вартості правової допомоги, зазначеної у п. 4.1 цього договору, не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання виконавець своїх зобов`язань за даним договором (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору оплата правової допомоги здійснюється у безготівковому вигляді на підставі актів виконаних робіт.

У п. 8.1договору сторони встановили, що даний договір укладений строком на два місяці та діє до 03 серпня 2019 року. Договір набирає чинності з моменту його підписання,

Відповідно до п. 8.3 договору після закінчення строку його дії, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці.

Згідно п. 9.1. договору умови даного договору мають однакову обов`язкову силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною домовленістю з обов`язковим складенням письмового документа.

19.06.2019р. між Адвокатським об`єднанням Асоціація адвокатів України" та Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства було укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 03/06 від 03.06.2019 р., у якій сторони вирішили викласти певні пункти договору у наступній редакції: 5.1. вартість правової допомоги за цим договором складає 56000,00 грн., а також п. 8.1. даний договір укладений строком на два місяці та діє до 3 вересня 2019 року. Договір набирає чинності з моменту його підписання.

03.09.2019 р. між Адвокатським об`єднанням Асоціація адвокатів України" та Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства було укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 03/06 від 03.06.2019 р., у якій сторони вирішили викласти деякі пункти договору у новій редакції, а саме: п. 5.1. - вартість правової допомоги за цим договором складає 80000,00 грн., а також п. 8.1. - даний договір укладений строком на 7 місяців та діє до 31 грудня 2019 року. Договір набирає чинності з моменту його підписання.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 03/06 від 03.06.2019 р. із додатковими угодами від 19.06.2019 р. та 03.09.2019 р., що за своєю суттю відноситься до договору про надання послуг, є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, за результатом виконання договору Адвокатським об`єднанням Асоціація адвокатів України та Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства було підписано акт виконаних робіт № 1 від 08.07.2019 р. на суму 20000 грн. та акт виконаних робіт № 2 від 30.12.2019 р. на суму 60000 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором № 03/06 від 03.06.2019 р. про надання послуг.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем послуг за договором № 03/06 від 03.09.2019 р. є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити надані послуги відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 5.3 договору оплата правової допомоги здійснюється у безготівковому вигляді на підставі актів виконаних робіт.

Таким чином, з огляду на вказане, оплата вартості послуг мала бути здійснена відповідачем відповідно до умов п. 5.3. укладеного між сторонами договору на підставі актів. Наразі договором не встановлено строк оплати послуг.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами не було узгоджено чіткого строку для оплати наданих послуг, суд доходить висновку про необхідність застосування у даному випадку положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 13.09.2021 р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу від 10.09.2021 р. з проханням сплатити заборгованість на користь АО Асоціація адвокатів України у розмірі 80000 грн., до якої додано акти виконаних робіт № 1 від 08.07.2019 р. на суму 20000 грн. та № 2 від 30.12.2019 р. на суму 60000 грн., а також рахунки на оплату № 5 від 08.07.2019 р. на суму 20000 грн. і № 12 від 30.12.2019 р. на суму 60000 грн. Зазначений лист був отриманий Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства.

Також відповідно до листа Кілійського міжрайонного управління водного господарства №07-06/08-432 від 12.08.2022 р. відповідач обізнаний із наявною у нього заборгованістю та визнає заборгованість у сумі 80000,00 грн.

Відтак, господарським судом встановлено, що відповідач не здійснив повну оплату за надані АО Асоціація адвокатів України послуги, у зв`язку з чим загальна заборгованість відповідача на день розгляду справи складає 80000,00 грн., наявність якої відповідачем визнана.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих послуг за договором № 03/06 від 03.06.2019 р. в сумі 80000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення із Кілійського міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Наразі слід зазначити, що умовами договору № 03/06 від 03.06.2019 р. не передбачено сплату будь-яких штрафних санкцій замовником у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом частини 1 статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в якості обґрунтування для нарахування штрафних санкцій, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 р. у справі № 904/4156/18).

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14 та постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17).

Подібний за змістом правовий висновок наведений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 р. у справі №914/891/16.

Грошовим зобов`язанням за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи що відповідачем було прострочене саме грошове зобов`язання, суд не вбачає підстав можливості для застосування у даному випадку положень ч. 2 ст. 231 ГПК України та стягнення з Кілійського міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій, передбачених положеннями даної статті.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення із Кілійського міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій у розмірі 16000,00 грн. (20 % від 80 000 грн.), неустойки (пені) за несплату послуги за період з 08.07.2019 р. по 23.08.2023 р. у розмірі 10800 грн. (0,1 % від 20000 грн. * 540 днів) та неустойки (пені) за несплату послуги за період з 30.12.2019 р. по 23.08.2022 р. у розмірі 36000 грн. (0,1% від 60000 грн. * 600 днів).

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування позовної давності до вимог про нарахування штрафних санкцій та заперечень позивача з цього приводу суд зазначає наступне.

Визначення поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість вимог позивача щодо нарахованих штрафних санкцій, відповідно відсутні підстави для застосування позовної давності до вказаних вимог позивача про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Адвокатського об`єднання Асоціація адвокатів України обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 1389,92 грн. (80000,00 грн. * 2481,00 грн. / 142800,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Адвокатського об`єднання Асоціація адвокатів України до Кілійського міжрайонного управління водного господарства про стягнення заборгованості в сумі 142800,00 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Кілійського міжрайонного управління водного господарства (68300, Одеська область, Кілійський район, місто Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78; код ЄДРПОУ 01034165) на користь Адвокатського об`єднання Асоціація адвокатів України ( 65033, Одеська область, місто Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2/1; код ЄДРПОУ 42691117) основний борг в сумі 80000/вісімдесят тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1389/одна тисяча триста вісімдесят дев`ять/грн. 92 коп.

3.В задоволенні решти частини вимог Адвокатського об`єднання Асоціація адвокатів України до Кілійського міжрайонного управління водного господарства відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 26 вересня 2022 р.

Суддя В.С. Петров