Рішення

від 20.09.2022 по справі 922/688/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022м. ХарківСправа № 922/688/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Приватного підприємства "ЛМ", м. Харків про стягнення 33360,97 грн. за участю представників учасників справи:

прокурор - Клейн Л.В.

позивача - не з`явився

відповідача - Цимбалістий В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (далі - прокурор), в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "ЛМ" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 33360,97 грн. Позов обґрунтований тим, що у період з 01.01.2020 по 30.05.2021 (з урахуванням пояснень прокурора, викладених у відповіді на відзив від 27.07.2022) відповідачем не сплачено за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310137500:02:043:024, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 3) плату за землю у встановленому законодавчими актами порядку. Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22.02.2022 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач, зокрема, вказує на те, що у позовній заяві не вказано порядок розрахунку, а саме: в яких пропорцій площі приміщення до площі земельної ділянки виходив позивач під час розрахунку суми за користування земельної ділянки; позивачем під час розрахунку сум, які заявлені до стягнення, не враховані інші будівлі, що розташовані на спірній земельній ділянці; позивачем не надано належних та допустимих доказів зайняття відповідачем земельної ділянки, а наданий акт обстеження земельної ділянки не може бути визнаний судом доказом який підтверджує використання відповідачем спірної земельної ділянки; наданий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який містить інформацію про дані про нормативну грошову оцінку земельною ділянки за 2021 рік не може бути підставою для розрахунку суми за 2020 рік.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про дату,час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне.

Як вказує прокурор у позовній заяві, вивченням прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельних ділянок, розташованих на території Московського району м. Харкова. Так, головним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради Федуновим Д.А., відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, здійснено 02.04.2021 обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 3.

За результатами комплексного вивчення наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів міської ради, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що право власності на нежитлову будівлю літ. А-4, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,2650 га з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024 (м. Харків, вул. Спортивна, 3) зареєстровано наступним чином:

- право власності на 1/2 нежитлових приміщень підвалу №I-VII, 1-го поверху №1-1-:-1-8, 1-9а, 2-го поверху №2-1-:2-3 в будівлі літ. А-4 загальною площею 537,5 кв.м. зареєстровано за Приватним підприємством ЛМ (код 31631642) на підставі договору дарування №2152 від 11.09.2019;

- право власності на 1/2 нежитлових приміщень підвалу №I-VII, 1-го поверху №1-1-:-1-8, 1-9а, 2-го поверху №2-1-:2-3 в будівлі літ. А-4 загальною площею 537,5 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на підставі дублікату договору купівлі-продажу №305 від 23.02.2018;

- право власності на нежитлові приміщення підвалу №IX-XVII, 1-го поверху №9-:-21, 2-го поверху №4-:-19, 3-го поверху №1-:-27, 4-го поверху №1-:-6, в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 1563,8 кв.м. зареєстровано за ТОВ АСЦ-М (код 37682137) на підставі договору купівлі-продажу №5347 від 18.12.2019.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.01.2022 №295718028 право приватної власності на 1/2 нежитлових приміщень підвалу №I-VII, 1-го поверху №1-1-:-1-8, 1-9а, 2-го поверху №2-1-:2-3 в будівлі літ. А-4 загальною площею 537,5 кв.м. зареєстровано за Приватним підприємством ЛМ (код 31631642) на підставі договору дарування №2152 від 11.09.2019.

На підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 № 54/04 ЗАТ Будівельна компанія Мегабуд надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024, за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 3 загальною площею 0,2650 га. строком до 01.04.2054 та укладено договір оренди земельної ділянки №1-2785 від 27.10.2004. Право оренди земельної ділянки припинено 15.01.2016.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.01.2022 №НВ-0006294852021 земельна ділянка площею 0,2650 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:02:043:0024) сформована як об`єкт цивільних прав 07.02.2005. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі. Форма власності комунальна. Власник Харківська міська рада.

На підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.03.2021 за №1603 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Спортивній, 3 у м. Харкові з 01.01.2020 по 30.05.2021. Так, відповідно до розрахунку Харківської міської ради, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ПП ЛМ, становив 1962,41 грн.

Отже, за період з 01.01.2020 по 30.05.2021 ПП ЛМ за використання земельної ділянки по вул. Спортивній, 3 у м. Харкові мало би сплатити до бюджету 33360,97 грн.

Листом від 09.06.2021 за №53-99-1723вих21 прокуратурою повідомлено Харківську міську раду про виявлене порушення вимог земельного законодавства та запропоновано захистити інтереси держави.

Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова скеровано повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 11.02.2022 №53-100-809вих22 до міської ради.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

Згідно зі статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Прокурор посилається на те, що відповідач який фактично користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди та за рахунок власника земельної ділянки зберіг грошові кошти у розмірі орендної плати, та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу Українидля деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку із чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати.

При цьому, зобов`язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Належним способом захисту у цьому випадку є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України.

Як встановлено приписами частини 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.01.2022 №НВ-0006294852021 земельна ділянка площею 0,2650 га по вул. Спортивна, 3 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:02:043:0024) сформована як об`єкт цивільних прав 07.02.2005. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі. Форма власності комунальна. Власник Харківська міська рада.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 названого Закону).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

З огляду на вказані приписи положень чинного законодавства України нормативна грошова оцінка вартості земельної ділянки є обов`язковим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення такої справи, зокрема щодо площі земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.

При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 року у справі № 922/3607/18).

Матеріали справи містять витяг №1603 від 10.03.2021 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 2650 кв.м. з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї.

Приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отож витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

При цьому, чинне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Така правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Як свідчать матеріали справи, ПП ЛМ належить 12,78970161% від загальної площі нежитлової будівлі літ. А-4, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024, за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 3. Водночас, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024, що розташована на території Салтівського району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 3 має площу 0,2650 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідно, частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024, що розташована на території Салтівського району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 3 і яку безпосередньо використовує ПП ЛМ становить 12,78970161% від 0,2650 га, а саме - 338,93 кв.м.

З огляду на вищевикладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 11.06.2019 року у справі № 922/551/18.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 33360,97 грн. неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛМ" (61038, м. Харків, вул. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 31631642) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 33 360,97 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛМ" (61038, м. Харків, вул. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 31631642) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 2 481,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Прокурор Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 23).

Позивач Харківська міська рада (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Відповідач Приватне підприємство "ЛМ" (61038, м. Харків, вул. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 31631642).

Повне рішення підписано 27 вересня 2022 року.

СуддяО.В. Погорелова