Рішення

від 27.09.2022 по справі 924/469/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2022 р. Справа № 924/469/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 204 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт", Хмельницька область, м. Шепетівка

про стягнення 31792,00 грн основного боргу, 4205,17 грн пені, 10358,40 грн штрафу, 5871,58 грн 35% річних, 4412,82 грн інфляційних втрат,

Представники сторін:

позивача: Валігура О. О. - представник згідно ордера

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 27.09.2022 року відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.07.2022р. відкрито провадження у справі № 924/469/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.09. 2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" звернулося з позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" 31792,00 грн основного боргу, 4205,17 грн пені, 10358,40 грн штрафу, 5871,58 грн 35% річних, 4412,82 грн інфляційних втрат за поставлені нафтопродукти на підставі договору поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що, починаючи з 05.01.2022р., позивач поставляв на користь відповідача паливно-мастильні матеріали на загальну суму 51792,00 грн, що підтверджується специфікацією, видатковою та товарно-транспортною накладними. Відповідачем частково було сплачено основний борг в сумі 20000,00 грн. Таким чином, розмір основної заборгованості за поставлений позивачем товар становить 31792,00 грн, який на дату звернення із позовом відповідачем не сплачений. Окрім того, позивачем на суму основного боргу нараховано 4205,17 грн пені за період з 15.01.2022р. по 05.07.2022р., 10358,40 грн штрафу відповідно до п. 4.4.4. договору, 5871,58 грн 35% річних за період з 15.01.2022р. по 05.07.2022р., 4412,82 грн інфляційних втрат за період з 15.01.2022р. по 21.06.2022р.

У заяві № 002 від 02.09.2022р. позивач підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити, виходячи із наявних в матеріалах справи письмових доказів. Зазначив, що станом на 02.09.2022р. заборгованість не сплачена.

Представником позивача подано клопотання від 12.09.2022р., у якому просить долучити копії платіжних доручень.

Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Ухвали суду від 21.07.2022р., від 16.08.2022р., від 06.09.2022р. надіслані на електронну адресу відповідача.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що сторони повідомлені належним чином про дату та час судового засідання шляхом направлення ухвали суду на електронні пошти сторін, які вказані в матеріалах справи, судом створені усі умови та сторонам наданий достатній час для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 1 ст. 178 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

26.06.2020р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 260620-ХМ, відповідно до підпункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях (форма специфікації затверджується (погоджується) сторонами додатком № 1) та/або видаткових накладних, що складаються постачальником та підтверджується шляхом підписання покупцем на умовах даного договору. Кожна наступна специфікація та/або видаткова накладна не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій та видаткових накладних ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в них.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає товар покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010р.

Згідно п. 2.2. договору поставка товару покупцю здійснюється в строк, що не перевищує 3 (три) календарні дні або у строки передбачені специфікацією в разі надання (при наявності) покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару або іншого документа, що посвідчує повноваження довіреної особи, яка наділена повноваженнями від покупця на отримання (перевезення, поставку) товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання специфікації та/або видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної. Строк поставки товару починає рахуватись з моменту підписання специфікації на конкретну поставку та/або видаткової накладної або з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з урахуванням п.п. 3.2., 3.8. даного договору.

У відповідності до п. 2.3. договору товар може передаватись покупцю в порядку та строки обумовлені сторонами у даному договорі та/або специфікації, та/або видатковій накладній. Допускається дострокова поставка товару.

Як передбачено п. 3.1. договору, ціна на товар формується постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання специфікації та/або видатковій накладній, та зазначається у самій специфікації та/або видатковій накладній. Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно до виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої специфікацією та/або видатковою накладною кількості товару. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати.

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов`язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів та/або протягом строку передбаченому у специфікації та/або видатковій накладній до цього договору від дня переходу права власності на товар до покупця (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору вартість товару розраховується в залежності від розміру партії товару та ціни обумовленої сторонами на умовах даного договору.

Згідно п. 4.1. договору сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплати, отримання рахунків, за якими проводяться оплати, оформлення документів, їх передача, підписання актів взаємозвірки, тощо.

Як передбачено у пункті 4.1.1. договору, сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до п. 4.3. договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3. даного договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 4.4.4. договору сторони у випадку порушення покупцем умов п. 3.2., 3.3., 3.8. даного договору чи умов зазначених у специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець, зобов`язується сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 20% від вартості товару за відповідною специфікацією та/або видаткової накладної. Сторони погодили, що штраф в розумінні п. 4.4.4. даного договору є окремим та самостійним видом юридичної відповідальності в порівнянні з пенею і не вважається подвійним покаранням за одне порушення.

Відповідно до п. 4.10. договору сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника у розмірі 35% (тридцять п`ять відсотків) річних, крім того, покупець, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Як передбачено п. 4.13. договору, оперативно-господарські санкції нараховуються за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.

Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій, передбачених даним договором у разі прострочення виконання зобов`язань за цим договором припиняється через 16 (шістнадцять) місяців, які починають рахуватись з того дня, коли зобов`язання мало бути виконано, згідно умов даного договору.

Згідно п. 7.1. договору цей договір по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами до договору відповідної специфікації та/або видаткової накладної на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання такої специфікації та/або видаткової накладної, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

Усі додатки до договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють протягом строку дії цього договору (п. 7.3. договору).

Видаткова накладна та/або специфікація на товар є невід`ємними частинами даного договору (п. 8.1. договору).

Додатком № 1 до договору поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р. сторонами було затверджено зразок специфікації до вищевказаного договору.

Відповідно до специфікації від 04.01.2022р. до договору поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р. (додаток № 1) позивачем було поставлено відповідачу нафтопродукти на суму 51792,00 грн (в кількості 2000 л).

У п. 3. специфікації сторонами погоджено, що строк оплати: відстрочка платежу строком до 14.01.2022р. згідно рахунку-фактури № Т00000012 від 04.01.2022р.

Згідно п. 6 специфікації дана специфікація є невід`ємною частиною договору поставки, укладеного сторонами 26.06.2020р. за № 260620-ХМ. Претензій до якості та кількості товарів у покупця немає. Рахунок № Т00000012 від 04.01.2022р. отриманий покупцем нарочно 04.01.2022р.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Т00000008 від 05.01.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп-Транс 1" (автопідприємство) на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (замовник) поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" (вантажоодержувач) 2000 л дизельного палива.

Згідно видаткової накладної від 05.01.2022р. № Т00000008 товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" 2000 л дизельного палива на загальну суму 51792,00 грн.

Згідно платіжних доручень № 954 від 11.01.2022р. та № 964 від 26.05.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" сплачено товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" 15000,00 грн та 5000,00 грн відповідно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" із вимогою № 1 від 24.05.2022р., відповідно до якої просило сплатити вартість поставлених на підставі договору поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р. паливно-мастильних матеріалів на суму 36792,00 грн, а також нарахованих пені, штрафу, 35% річних, інфляційних втрат. Направлення даної вимоги відповідачу підтверджується поштовою накладною № 2901304996280 від 27.05.2022р. Вимога згідно поштового витягу була отримана відповідачем 27.06.2022р.

Згідно одностороннього акта звірки взаємних розрахунків від 04.07.2022р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" становить 31792,00 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не виконано свої зобов`язання щодо повної оплати вартості товару згідно договору поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р., позивач звернувся з позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін - постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р. поставив відповідачу товар (нафтопродукти) на суму 51792, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами специфікацією від 04.01.2022р., ТТН № 00000008 від 05.01.2022р. та видатковою накладною № Т00000008 від 05.01.2022р., а споживач прийняв вказаний товар та завірив факт прийому товару у вищезазначених документах.

Відповідно до п. 3.3. договору постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов`язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів та/або протягом строку передбаченому у специфікації та/або видатковій накладній до цього договору від дня переходу права власності на товар до покупця.

Як слідує з п. 3 специфікації, сторонами погоджено, що строк оплати: відстрочка платежу строком до 14.01.2022р. згідно рахунку-фактури № Т00000012 від 04.01.2022р.

Отже, 05.01.2022р. відповідач отримав поставлений товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" товар (нафтопродукти) на суму 51792,00 грн, проте оплату за поставлений товар в обумовлений специфікацією термін відповідач здійснив частково в сумі 20000,00 грн (11.01.2022р. - 15000,00 грн, 26.05.2022р. - 5000,00 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, актом звірки взаємних розрахунків від 04.07.2022р. та не заперечується сторонами. Таким чином, сума боргу за поставлений товар складає 31792,00 грн (51792,00 грн - 20000,00 грн).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" за договором поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р. 31792,00 грн заборгованості, тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем на суму основної заборгованості нараховано відповідачу 4205,17 грн пені за період з 15.01.2022р. по 05.07.2022р., 10358,40 грн штрафу відповідно до п. 4.4.4. договору, 5871,58 грн 35% річних за період з 15.01.2022р. по 05.07.2022р., 4412,82 грн інфляційних втрат за період з 15.01.2022р. по 21.06.2022р.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 4.13. договору, оперативно-господарські санкції нараховуються за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати. Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій, передбачених даним договором у разі прострочення виконання зобов`язань за цим договором припиняється через 16 (шістнадцять) місяців, які починають рахуватись з того дня, коли зобов`язання мало бути виконано, згідно умов даного договору.

Сторони у п. 4.3. договору погодили, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3. даного договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом здійснено перерахунок пені у системі "Законодавство" з урахуванням часткових оплат, відповідно до якого суд вважає підставним до стягнення суму пені в розмірі 4205,40 грн (на суму боргу 36792,00 грн за період з 15.01.2022р. по 25.05.2022р. = 2628,87 грн; на суму боргу 31792,00 грн за період з 26.05.2022р. по 05.07.2022р. = 1576,52 грн).

Зважаючи на те, що заявлена позивачем сума пені є меншою за визначену судом, враховуючи, що визначення розміру позовних вимог є правом саме позивача та те, що суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, суд визначає розмір пені за розрахунком позивача в сумі 4205,17 грн.

Згідно з п. 4.4.4. договору сторони у випадку порушення покупцем умов п. 3.2., 3.3., 3.8. даного договору чи умов зазначених у специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець, зобов`язується сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 20% від вартості товару за відповідною специфікацією та/або видаткової накладної. Сторони погодили, що штраф в розумінні п. 4.4.4. даного договору є окремим та самостійним видом юридичної відповідальності в порівнянні з пенею і не вважається подвійним покаранням за одне порушення.

Судом враховується, що статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Тобто сторони передбачили можливість нарахування штрафу у разі невиконання покупцем своїх зобов`язань за договором поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р. у розмірі 20 % від вартості товару за відповідною специфікацією або видатковою накладною, що узгоджується із приписами ст.ст. 230, 231 ГК України.

За таких обставин з огляду на п. 4.4.4. договору позивачем правомірно нараховано 10358,40 грн штрафу (51792,00 грн * 20 %), який підлягає стягненню.

Щодо нарахування одночасно штрафу та пені судом відзначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України передбачено що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК та статті 549 ЦК унормовано, що видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, 09.07.2018р. у справі № 903/647/17. Суд по даній справі не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.10. договору сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника у розмірі 35% (тридцять п`ять відсотків) річних, крім того, покупець, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 4.10. договору та приписів Цивільного кодексу України 35% річних по договору поставки № 260620-ХМ від 26.06.2020р. 5871,58 грн 35% річних.

Судом здійснено перерахунок 35% річних у системі "Законодавство" (за аналогічні періоди та суми, на які нараховувалася пеня) з урахуванням часткових оплат, відповідно до якого суд вважає, що позивачем правомірно нараховано 5871,58 грн 35% річних.

Згідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат, враховуючи періоди визначені позивачем (січень-травень 2022 року) та суму боргу в розмірі 31792,00 грн, дійшов висновку, що позивачем правомірною нараховано 4412,82 грн інфляційних втрат, які підлягають стягненню.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Положеннями ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України визначено поняття належності, допустимості та вірогідності доказів.

Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та керуючись проведеними розрахунками, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 31792,00 грн основного боргу, 4205,17 грн пені, 10358,40 грн штрафу, 5871,58 грн 35% річних, 4412,82 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Сума витрат на правову допомогу позивачем не заявлялась.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт", Хмельницька область, м. Шепетівка про стягнення 31792,00 грн основного боргу, 4205,17 грн пені, 10358,40 грн штрафу, 5871,58 грн 35% річних, 4412,82 грн інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранпродукт" (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Гранітна, 89, ідентифікаційний код 43318975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1/1, ідентифікаційний код 40949912) 31792,00 грн (тридцять одну тисячу сімсот дев`яносто дві гривні 00 коп.) основного боргу, 4205,17 грн (чотири тисячі двісті п`ять гривень 17 коп.) пені, 10358,40 грн (десять тисяч триста п`ятдесят вісім гривень 40 коп.) штрафу, 5871,58 грн (п`ять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню 58 коп.) 35% річних, 4412,82 грн (чотири тисячі чотириста дванадцять гривень 82 коп.) інфляційних втрат, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.09.2022 року.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук.:1 примір.

1 - до справи.

Електронні адреси:

позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідача - Pronex2019@ukr.net