Рішення

від 21.09.2022 по справі 404/207/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/207/22

Номер провадження 2/404/35/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

у складі: головуючого судді Павелко І.Л.

за участі секретаря Проскурні О.О.

розглянувши у судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу в спрощеному провадженні за позовною заявою ОСОБА_1 до РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" третя особа на стороні позивача що не заявляє самостійні вимоги Вільна профспілка Південної залізниці третя особа на стороні відповідача як не заявляє самостійних вимог Виробничій підрозділ «Знам`янська дирекція залізничний перевезень» про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи ,стягнення моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" третя особа на стороні позивача що не заявляє самостійні вимоги Вільна профспілка Південної залізниці в якій просить - визнати незаконним наказ Виробничого підрозділу «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" КоДН-3-01/1668 від 16.12.2021 «Про відсторонення від роботи» в частині відсторонення позивача від роботи чергової по залізничній станції 1 класу станції Кропивницький з 17.12.2021;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від виконання посадових обов`язків чергової по залізничній станції 1 класу станції Кропивницький на підставі наказу Виробничого підрозділу «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" №ДН-3-01/1668 від 16.12.2021 «Про відсторонення від роботи» у період з 17.12.2021 по 02.03.2022; стягнути з відповідача, на користь позивача, заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. та судові витрати в розмірі 992 грн. 40 коп.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, вказавши,що

Представник третьої особи Вільна профспілка Південної залізниці позовні вимоги визнав.

Представник третьої особи Виробничого підрозділу «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до суду не з`явився про час розгляду справи належно повідомлявся про причини неявки суд не повідомив, заяв клопотань не надав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити про що надав відзив.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала з 19.11.1991 року по 31.08.1997 року оператором поста централізації 4 розряду станції Кіровоград Одеської залізниці, а з 31.08.1997 року працювала черговою по залізничній станції 1 класу Кропивницький Виробничий підрозділ «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українськазалізниця».

Наказом виконуючого обов`язки начальника Виробничого підрозділу «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українськазалізниця» № ДН-3-01/1668 від 16.12.2021 року «Про відсторонення від роботи», ОСОБА_1 чергового по залізничній станції Кропивницький відсторонено від роботи з 17.12.2021 року до моменту усунення причин відсторонення.

Відстороненому працівникові після здійснення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2 або отримання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, письмово повідомити керівництво виробничого підрозділу служби електропостачання Виробничого підрозділу «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українськазалізниця» через безпосереднього керівника. Передбачено на час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювати (а. с. 21).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 дійшов висновку про те, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (стаття 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази Міністерства охорони здоров`я, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти Міністерства охорони здоров`я підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міністерства охорони здоров`я, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

При цьому судом встановлено, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням .

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

В примітці до Переліку № 2153 зазначено, що обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до

проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу 15 листопада 2021 року) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовживши дію карантину.

Пунктом 41-6 указаної постанови визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 ;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Судом встановлено, що АТ «Українська залізниця» є одним із об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави в транспортній сфері.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що у позивача є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення останній суду не надав.

Як зазначено в позові, 23.12.2021 року листом №32 ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність виконання відповідних вимог, а саме пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08 грудня 2021 року документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров?я (а. с. 65).

Отже в неї було достатньо часу і можливостей для виконання відповідних вимог з тим, щоб бути допущеним до роботи.

16 грудня 2021 року був виданий наказ № ДН-3-01/1668, про відсторонення від роботи позивачки з 17 грудня 2021 року до моменту усунення причин відсторонення без збереження заробітної плати.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що її відсторонення від роботи суперечить Конституції України та порушує її право на працю з огляду на наступне.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини й зареєструвало відповідний наказ.

Європейський суд з прав людини дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Суд вважає, що в. о. Виробничого підрозділу «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українськазалізниця», на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, за загальним правилом такому працівникові заробітна плата не виплачується.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Водночас, відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Тому, в наказі про відсторонення мають бути зазначені підстави та строк такого відсторонення. Керівник має ознайомити з таким наказом працівника. Якщо працівник відмовляється ознайомитись з наказом та поставити свій підпис, про це складається акт. На період відсторонення за працівником зберігається робоче місце.

Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 висловив правову позицію про те, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Як свідчить зміст оспорюваного наказу у ньому зазначено і підстави відсторонення - акт від 13.12.2021 № 011 про ненадання ОСОБА_1 документу про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідки форми № 028-1/о, і строк відсторонення - до моменту усунення причин відсторонення.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції).

У постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

Відтак, втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Зазначені вище норми не враховано судом першої інстанцій під час вирішення спору, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №дн-3-01/1668 від 16.12.2021 «Про відсторонення від роботи» задоволенню не підлягають, а виходячи з цього, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення заробітної плати за час відсторонення, моральної шкоди.

На підставі ст.ст.237-1 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», керуючись ст.ст. ст.ст. 81, 141, 265, 280-289 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу Виробничого підрозділу «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" №ДН-3-01/1668 від 16.12.2021 року «Про відсторонення від роботи» в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи чергової по залізничній станції 1 класу станції Кропивницький з 17.12.2021 року;

зобов`язання нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від виконання посадових обов`язків чергової по залізничній станції 1 класу станції Кропивницький на підставі наказу Виробничого підрозділу «Знам`янська дирекція залізничних перевезень» РЕГІОНАЛЬНА ФІЛІЯ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" №ДН-3-01/1668 від 16.12.2021 року «Про відсторонення від роботи» з 17.12.2021 року по 02.03.2022 року стягненні моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.; судового збору в розмірі 992 грн.40 коп. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну

частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня

складання повного тексту судового рішення.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

відповідач: РЕГІОНАЛЬНА ФІЛІЯ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" місцезнаходження : вул. Пантелеймонівська буд.19 , м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40075815;

третя особа: Вільна профспілка Південної залізниці, місцезнаходження, вул. Леонова, 4, м. Кременчук Полтавська область, код ЄДРПОУ 25785338.

третя особа: Виробничій підрозділ «Знам`янська дирекція залізничний перевезень» місцезнаходження м. Знам`янка вул. Грушевського 10, код ЄДРПОУ 41507436.

Текст рішення складено 26.09 .2022 року.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда