Ухвала

від 21.09.2022 по справі 175/1351/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2268/22 Справа № 175/1351/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника потерпілих ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 ,яка дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040000000091 відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, працюючого водієм ТОВ «Торговий Дім Рантьє», зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді виді позбавлення волі строком 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки. Строк покарання обчислювати з 27 червня 2022 року.

До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і взято його під варту в залі суду негайно.

Позов потерпілої ОСОБА_10 від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 - задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Рантьє» на користь потерпілої ОСОБА_10 16856,58 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500000,00 грн моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою; на користь неповнолітнього ОСОБА_11 - 500000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_10 - відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_9 і ТОВ «Торговий дім «Рантьє» - залишено без задоволення.

Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до ОСОБА_9 і ТОВ «Торговий дім «Рантьє» про відшкодування моральної шкоди - закрито на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Вирішено питання щодо речових доказів та розподілу судових витрат по справі на залучення експерта.

Як встановлено судом, 30 січня 2019 року приблизно о 21.20 годині ОСОБА_9 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем «TATA LPT 613» реєстраційний номер НОМЕР_1 , приналежним на праві власності ТОВ «М`ясокомбінат Дніпро», здійснював рух зі швидкістю 65 км/годину по проїзній частині автодороги Н-08 «Бориспіль Дніпро - Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь», яка має по дві смуги для руху у кожному напрямку, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, зі сторони м. Кам`янське у напрямку автодороги Е-50 у Дніпровському районі Дніпропетровської області.

Під час руху водій ОСОБА_9 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та допустивши злочинну недбалість, не виконав покладені на нього обов`язки як на водія, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян і, не маючи жодних перешкод технічного та фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, будучи попередженим дорожнім знаком 1.12 розділу 33.1 Правил дорожнього руху України про наявність вибоїн на дорожньому покритті та маючи можливість об`єктивно виявити їх скупчення, в районі 388 км + 300 м вказаної автодороги, що пролягає по території Дніпровського району Дніпропетровської області, здійснив маневр випередження невстановленого вантажного автомобіля під керуванням невстановленого водія, який рухався у попутному з ним напрямку у правій смузі для руху з меншою швидкістю, виїхав у ліву смугу для руху, де втрапив у вибоїну лівим переднім колесом керованого ним вантажного автомобіля, після чого втратив його керованість, виїхав на смуги зустрічного руху, де у лівій смузі для руху допустив зіткнувся передньою частиною з передньою частиною автомобіля «Citroen Berlingo» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухався у зустрічному напрямку.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Citroen Berlingo» реєстраційний номер НОМЕР_2 загорівся, а його водію ОСОБА_15 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді комбінованої рани тіла: переломів 3, 4 ребра праворуч по передньо-пахвовій лінії з пошкодженням пристінкової плеври, переломів 1-5, 7 ребер праворуч по біляхребтовій лінії з пошкодженням пристінкової плеври, розриву правого та лівого клубового-крижового з`єднання, розриву лобкового симфізу, перелому правої стегнової кістки у середній третині, уламкового перелому лівої стегнової кістки у середній третині, масивних інфільтруючих крововиливів, розриву правого та лівого клубово-крижового з`єднання, масивні скупчення брунатних зернистих судин, ознаки обвуглення у м`яких тканинах в проекції переломів лівого та правого стегон, термічних опіків тіла, яка ускладнилась розвитком шоку і у своїй сукупності призвела до настання смерті.

Смерть ОСОБА_15 настала на місці дорожньо-транспортної пригоди, судово-медичних даних для встановлення часу якої немає, так як відсутні ранні або пізні трупні явища на тлі обвуглення трупу, однак не виключено, що дата та час настання смерті може відповідати дорожньо-транспортній пригоді.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія ОСОБА_9 , який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б) і 12.3 Правил дорожнього руху України. Невиконання обвинуваченим ОСОБА_16 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням смерті ОСОБА_15 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Захисник обвинуваченого в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року яким визнано ОСОБА_9 винним у скоєні правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначеного йому покарання та призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України мінімальне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В обґрунтування своїх вимог захисник обвинуваченого посилається на те, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні через невідповідність призначеного судом покарання особі обвинуваченого через його надмірну суворість. Захисник вказує, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції відносно ОСОБА_9 , суд формально перелічив характеризуючі критерії, що відносяться до обставин, які пом`якшують покарання. На думку захисника, ст. 66 КК України містить не вичерпний їх перелік обставин, які пом`якшують покарання і судом належним чином не взято до уваги те, що ОСОБА_9 позитивно характеризується, на теперішній час є інвалідом третьої групи, яка встановлена 01 червня 2021 року безстроково, стан здоров`я у повній мірі судом врахований не був. Не враховано належним чином, що за місцем мешкання і роботи, де працював на момент скоєння правопорушення, обвинувачений характеризується виключно позитивно, на утриманні має стареньку мати, до 30 січня 2019 року був законослухняним громадянином, не притягувався до кримінальної відповідальності, не піддавався штрафам, у тому числі за порушення правил дорожнього руху.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник обвинуваченого свою апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника, просив задовольнити апеляційну скаргу та призначити більш м`яке покарання, аніж було призначено судом першої інстанції.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого заперечував, посилався на її безпідставність та необґрунтованість, просив залишити скаргу без задоволення, а вирок суду без змін.

Представник потерпілих проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого заперечував, вважав, що призначене судом першої інстанції покарання повністю відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи та даним про особу обвинуваченого.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вказаних у вироку обставин, а також, щодо кримінально-правової кваліфікації злочину, не оскаржуються, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_9 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно з вимогами ст. ст. 65 і 69 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м`якого покарання, не зазначеного у санкції статті.

Виходячи з положень ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону щодо призначення покарання.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_9 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вченого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, пов`язаний із злочинами проти безпеки руху та експлуатацією транспорту, який виразився у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, а також, наслідки вчиненого кримінального правопорушення смерть потерпілого ОСОБА_15 та правильно врахував суспільну небезпеку скоєних кримінальних правопорушень.

Належно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_9 , який раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, працює, позитивно характеризується головним механіком, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_9 судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження встановлено не було. Прийнято до уваги позицію представника потерпілих, який наполягав на призначенні найсуворішого покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Врахувавши вищевказані обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки, яке повністю відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи та особі обвинуваченого, а також, сприятиме меті покарання, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження в подальшому вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

А тому, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів захисника обвинуваченого про те, що судом першої було призначене невідповідне обставинам кримінального провадження, ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого покарання.

Доводи захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що суд належним чином не взяв до уваги те, що ОСОБА_9 позитивно характеризується, на теперішній час є інвалідом третьої групи, яка встановлена 01 червня 2021 року безстроково, на утриманні має стареньку мати, до 30 січня 2019 року був законослухняним громадянином, не притягувався до кримінальної відповідальності, не піддавався штрафам, у тому числі за порушення правил дорожнього руху, колегія суддів відхиляє та приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті до уваги як обставини, що пом`якшують покарання та значно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, оскільки як вбачається із матеріалів справи, в ході безпосереднього розгляду судом першої інстанції кримінального провадження, обвинувачений свою провину у вчиненому злочині не визнавав, надавав покази відповідно до яких не вбачав свою вину у ДТП, а відтак і не усвідомив ступінь небезпеки вчиненого злочину та його наслідки, які виразились у смерті потерпілого ОСОБА_15 . Перед потерпілими, родичами загиблого, які зазнали жахливої втрати близької людини, обвинувачений не вибачився, свого жалю не виказав, матеріально допомогти сім`ї загиблого, також, бажання не проявив.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги позицію представника потерпілого, яких в судовому засіданні наполягав на залишенні вироку суду першої інстанції без змін та заперечував проти призначення більш м`якого покарання обвинуваченому.

Тож, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є обґрунтованим, призначеним із дотриманням вимог кримінального законодавства України, а тому, відповідно правильним. Підстав для зміни судового рішення в частині призначеного покарання обвинуваченому колегія суддів не вбачає.

А тому, керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року відносно ОСОБА_9 , ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4