Рішення

від 27.09.2022 по справі 380/2195/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2195/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, в якій просить суд:

-стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 обмежену у виплаті суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 462 159, 30 грн згідно з довідкою про доходи від 18.05.2021 №6, яка видана Львівським апеляційним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди із застосуванням ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, не відповідає вимогам ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, що призвело до порушення прав позивача, та гарантій незалежності судді. Звертає увагу суду, що Конституційний Суд України рішенням від 28.08.2020 №10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин 1 і 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції Закону №553-IX).

Ухвалою суду від 01.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача Львівського апеляційного адміністративного суду, подано відзив на позовну заяву, у якому вказує, що відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції закону №553-IX) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 рокую. Вказує на те, що Конституційний Суд України рішенням від 28.08.2020 №10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин 1 і 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції Закону №553-IX). Однак, вказує на те, що у період з 18.04.2020 до 27.08.2020 положення ч.1, 3 ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік були чинними і на підставі них судом здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представником відповідача Державною судовою адміністрацією України подано відзив на адміністративний позов. Вказує, що Восьмий апеляційний адміністративний суд, як розпорядник коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (в редакції Закону №553-ІХ). Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 не поширюється на правовідносини, що виникли до його ухвалення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.

12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

18.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 №553-VI, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено ст. 29, якою встановлено, що в квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Згідно з довідкою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 № 6 позивач отримував суддівську винагороду в обмеженому розмірі, згідно з статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Недоотримана суддівська винагорода 462 159,30 грн.

Позивач, вважаючи, що має право на стягнення з Державної судової адміністрації України обмежену у виплаті суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 462 159,30 грн (сума без врахування обов`язкових податків та зборів) згідно з довідкою про доходи від 18.05.2021 № 6, яка видана Львівським апеляційним адміністративним судом, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 9 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Отже, з огляду на приписи частини 2 статті 130 Конституції України та частини 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів розмір суддівської винагороди, зокрема, і граничний розмір останньої, можуть визначатися виключно Законом України Про судоустрій і статус суддів.

Проте, 12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 №553-IX, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29 такого змісту:

Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті) .

Разом з тим, положення, які б вносили зміни до Закону України Про судоустрій і статус суддів, у Законі України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік відсутні.

Водночас, Конституцій Суд України у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 положення частин 1 та 3 статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а також підкреслив, що оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України, то втрачені у зв`язку з таким обмеженням кошти підлягають компенсації відповідними виплатами.

Отже, Конституційний Суд України у своєму рішенні визначив компенсаційний характер правових наслідків тимчасово запроваджених обмежень виплати суддівської винагороди та вказав, що втрачені кошти підлягають виплаті.

При цьому, у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року діяли два нормативно-правові акти, які по різному регулювали правовідносини щодо визначення розміру суддівської винагороди - Закон України Про судоустрій і статус суддів та Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік.

Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин не вирішується питання про можливість ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, тобто можливості застосування рішення на правовідносини, які відбувалися до часу його ухвалення, а про компенсацію втрат коштів, яка мала місце внаслідок прийняття закону, що був визнаний неконституційним. Такі витрати у спірному випадку полягають у тому, що позивач з огляду на свій правовий статус судді та зважаючи на встановлені національним і міжнародним законодавством гарантії незалежності мав законні сподівання на отримання винагороди у повному обсязі.

При цьому, розмір такої винагороди нараховувався Львівським апеляційним адміністративним судом за правилами статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, однак виплачувався з урахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік з урахуванням змін, внесених Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 №553-IX.

Враховуючи, що Львівський апеляційний адміністративний суд виступав розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, не мав альтернативних шляхів поведінки.

В свою чергу, визначення способу подолання правової колізії, яка виникла внаслідок одночасної дії вказаних законів, один з яких є спеціальним нормативно-правовим актом з питань судоустрою і статусу суддів, а інший - нормативно-правовим актом, що регулює однакові правовідносини і прийнятий пізніше в часі, було предметом дослідження Верховним Судом.

Так, у постанові від 03.03.2021 у справі №340/1916/20 та у подальшому в інших постановах, Верховний Суд підкреслив, що Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, позаяк він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону України Про судоустрій і статус суддів (стосовно розміру суддівської винагороди), не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, має вирішуватися на користь Закону України Про судоустрій і статус суддів. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік).

Такий висновок обґрунтований тим, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож спеціальність Закону України Про судоустрій і статус суддів, зокрема, його стаття 135, що спирається передусім на конституційні положення частини 2 статті 130 і є своєрідним її продовженням, у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду і вирішення справи суд виходить з того, що позивач має право на отримання суддівської винагороди, у тому числі за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року, у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Нарахування і виплата суддівської винагороди за вказаний період із урахуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік не узгоджується з вимогами статті 130 Конституції України та порушує право позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.

При визначенні способу захисту прав позивача, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020, які полягають у тому, що оскільки головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України, як суб`єкт владних повноважень, мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди. У віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Верховний Суд також зауважив, що враховуючи приписи частини 1 статті 2, частини 1 статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА України).

Суд також враховує, що розмір суддівської винагороди, невиплаченої ОСОБА_1 за спірний період у зв`язку з застосуванням щомісячного обмеження її нарахування на підставі статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік не є спірним та становить 462 159,30 грн.

Враховуючи, що сума коштів, на виплату якої має право позивач - визначена, а обсяг видатків Львівського апеляційного адміністративного суду, як розпорядника нижчого рівня, для потреб виплати суддівської винагороди визначає саме ДСА України, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту своїх прав.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Згідно з пунктом 25 вказаного Порядку у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Додатком №3 до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік визначено розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік, яким для ДСА України передбачена бюджетна програма 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів.

Така ж бюджетна програма була передбачена Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік, а також наразі передбачена Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік.

З огляду на викладене, суддівська винагорода у розмірі 462 159,30 грн підлягає стягненню з ДСА України на користь ОСОБА_1 саме шляхом безспірного списання коштів за бюджетною програмою 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 255, 293, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суму недотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно у розмірі 462 159,30 грн (чотириста шістдесят дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять гривень тридцять копійок) за рахунок бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулкевич І.З.