Рішення

від 27.09.2022 по справі 420/9614/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9614/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Четвертак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «АКС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0305500701 від 15.12.2021, № 0305490701 від 15.12.2021, № 0305480701 від 15.12.2021, № 0305470701 від 15.12.2021, № 00299920706 від 18.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постановою КМУ від 22.09.2021 № 981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» щодо продовження дію карантину до 31 грудня 2021 р. на всій території України. Таким чином, на час прийняття наказу про проведення документальної перевірки, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, і під час самої перевірки діяв мораторій на її проведення. Приймаючи наказ про проведення планової виїзної перевірки ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що згідно зі змінами, внесеними постановою КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строків дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», Кабінет Міністрів України постановив «… Скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб, а саме документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу». Підставою для проведення перевірки є внесення змін безпосередньо до норм ПКУ, оскільки відповідно до п. 2.1 ПКУ, зміна положень ПКУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Підставою для проведення перевірки є внесення змін безпосередньо до норм ПКУ, оскільки відповідно до п. 2.1 ПКУ, зміна положень ПКУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Таким чином, зазначаючи однією із підстав для здійснення документальної перевірки Приватного підприємства «АКС» відповідно до наказу ГУ ДПС в Одеській області від 02.08.21 № 5518-п саме постанову Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» - ГУ ДПС в Одеській області діяв всупереч норм закону, який має вищу юридичну силу і обов`язково повинен застосовуватися у випадку, якщо підзаконний акт суперечить нормам закону, якими є п. 52 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України. Враховуючи це, не можуть прийматись податкові повідомлення-рішення на підставі незаконної перевірки, що узгоджується з правовими висновками Верховного суду. Також позивач зазначає, що 27.08.2022 до ПП «АКС» прибули особи, які пред`явили наказ про призначення перевірки та направлення на проведення перевірки, а також службові посвідчення, які були видані до утворення ГУ ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу ДПС України. Відтак, представником позивача було зазначено про відсутність повноважень у ОСОБА_1 , Амурової Л.Г., Попенкової Л.А., Трянової О.М. діяти від імені ГУ ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС України. Крім того, позивачем було надано завірені належним чином копії первинних документів щодо придбання товарів, робіт та послуг у І півріччі 2018 р., однак в ході аналізу даних документів податковим органом було встановлено, що документи згруповані без будь-якої послідовності по періодам, контрагентам, видам господарських операцій, бухгалтерським проводкам тощо. Тобто відповідачем не враховано документи у зв`язку із їх групуванням без будь-якої послідовності.

Ухвалою судді від 27.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

11.08.2022 до суду від Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв в межах наданих йому повноважень, на підставі виявлених в ході перевірки порушень та згідно чинного законодавства. В обґрунтування власної позиції відповідачем у відзиві відтворено зміст висновків акту документальної планової перевірки та вибірково опис виявлених порушень, що відображені в зазначеному акті. Також щодо порушення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок зазначено, що Постановою КМУ від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» у відповідності пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» постановлено: «Скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб. У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» ГУ ДПС в Одеській області було видано Наказ від 09.02.2021 №496-п «Про проведення тимчасово припинених документальних та фактичних перевірок, зупинених згідно абзацу 1 п.52 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України» про початок проведення тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершені на дату набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021.

23.08.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

30.08.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь.

Ухвалою суду від 20.09.2022 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав щодо порушення процедури призначення та проведення перевірки під час дії мораторію на їх проведення.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень ГУ ДПС в Одеській області від 20.08.2021 №№ 11291/15-32-07-01-15, 11293/15-32-07-01-15, 11295/15-32-07-01-15, 11296/15-32-07-01-15, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 ПКУ, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 р., на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 02.08.21 № 5518-п, співробітниками податкового управління проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «АКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.18 по 30.06.21, за результатами якої складено акт від 13.10.21 № 22559/15-32-07-01-17/23875758.

За висновками акту, виїзною документальною перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством «АКС»:

п.44.1 ст. 44, пп. 134.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 32849778 грн;

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування на загальну суму 1392168 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 189.1, п. 189.2, п. 189.3 ст. 189 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 11407032 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 189.2, п. 189.3 ст. 189 ПК України, в результаті чого встановлено завищення значення рядку 21 Декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» у загальній сумі 9155 грн;

п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1361426,78 грн;

п.10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено по 17 РРО друкування або створення в електронній формі контрольних стрічок у паперовій та / або електронній формі;

п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - неподання до контролюючих органів звітність, пов`язану із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку.

На підставі вищезазначеного акту перевірки від 13.10.21 № 22559/15-32-07-01-17/23875758 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0305500701 від 15.12.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9155 грн;

№ 0305490701 від 15.12.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 11407032 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 2851758 грн;

№ 0305480701 від 15.12.2021, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1392168 грн;

№ 0305470701 від 15.12.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 32849778 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6401581 грн;

№ 00299920706 від 18.12.2021, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 8670 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішенням, ПП «АКС» звернулося до ДПС України зі скаргою, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 07.06.2022 № 5332/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись із результатами планової виїзної документальної перевірки ПП «АКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.18 по 30.06.21, вичерпавши можливості адміністративного оскарження спірних рішень, прийнятих за наслідками контрольного заходу, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За пунктом 1.1 статті 1 ПК України зазначений кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з п. 77.1, п. 77.2 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Поряд із тим, згідно з абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 17.03.2020 р. №533-ІХ та Закону України від 13.05.2020 р. №591-ІХ) було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Отже, нормою закону про оподаткування - абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - запроваджено загальне правило, в силу якого протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки за окремими винятками.

Стаття 9 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачає, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104) продовжено дію карантину.

За таких обставин, станом на час призначення перевірки діяв мораторій щодо призначення та проведення документальних перевірок, починаючи з 18 березня 2020 року, відповідно до пункту 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, у тому числі на підставі вимог пп. 77.1 та 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України.

У свою чергу, відповідно до п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 р. № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Із посиланням на п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.02.2021 №83, де зазначено: скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. N 568-IX);

документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Тобто постанова Кабінету Міністрів фактично змінює положення Податкового кодексу України, що є неприпустимим з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. При цьому таких змін в ПК України внесено не було.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84. 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях ст. 8 Конституції України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

У свою чергу, норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якою встановлений мораторій на проведення перевірок, є чинною та не була змінена.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вищенаведена колізія є порушенням принципу "юридичної визначеності", а також принципу "якості закону".

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип "юридичної визначеності". Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини "закон" має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що найбільш сприятливим для платника податку є підхід, коли в силу пп. 4.1.4 ст. 4 та п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України пріоритет у застосуванні належить віддати саме абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суд у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону.

Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За висновком Палати КАС ВС у постанові від 22.09.2020 по справі № 520/8836/18, при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення.

Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомленнярішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання - відсутня .

Крім того, у постанові від 08.09.21 по справі 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), згідно з яким невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу щодо підстав та умов здійснення перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Вищезазначені обставини свідчать на користь висновку про неправомірний характер проведеного ГУ ДПС в Одеській області контрольного заходу та, відповідно, незаконність прийнятих за його результатами актів індивідуальної дії. Отже зазначені обставини є достатніми для висновку про неправомірність прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень, а тому необхідність перевірки суті податкових порушень відсутня.

Крім того, у постанові від 22.02.2022 по справі № 420/12859/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, тому колегія суддів вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС в Одеській області з попереднім порушенням порядку призначення та проведення контрольного заходу, у зв`язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Враховуючи, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру для юридичних осіб встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, - судовий збір за звернення до суду з даним позовом складає 24810 грн. Однак згідно платіжних доручень від 19.07.2022 №№ 730, 731, 732, 733, 734 позивачем п`ять разів сплачено судовий збір в розмірі 24810 грн на загальну суму 124050 грн.

У зв`язку із цим, з урахуванням розсуду спору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 24810 грн, яка підлягала сплаті за подання до суду даного адміністративного позову. Решта суми надмірно сплаченого позивачем судового збору в сумі 99240 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АКС» (65069, м. Одеса, проспект Добровольського, 73; ЄДРПОУ 23875758) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області № 0305500701 від 15.12.2021, № 0305490701 від 15.12.2021, № 0305480701 від 15.12.2021, № 0305470701 від 15.12.2021, № 00299920706 від 18.12.2021.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «АКС» судовий збір в розмірі 24810 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень).

Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі на користь Приватного підприємства «АКС» судовий збір в розмірі 99240 грн (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.22.

СуддяІ.В. Завальнюк