Постанова

від 27.09.2022 по справі 320/6311/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6311/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімершпагат" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року позивач - ТОВ "Полімершпагат" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, яким просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05 липня 2019 року №0020011412, №0020021412.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції та неврахування всіх обставин справи, зокрема те, що ТОВ "Полімершпагат" завищувало собівартість реалізованої продукції шляхом відображення придбання у ФОП, в тому числі власних співробітників, поліпропілену в значних обсягах з виплатою з каси готівкових коштів. Крім того позивачем здійснено списання зіпсованої готової продукції (брак) та не нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, оскільки придбані матеріали були включені до податкового кредиту та не могли бути включені до вартості продукції у зв`язку з списанням такої продукції на підставі неможливості її використання у господарській діяльності.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ "Полімершпагат" (ідентифікаційний код 34284250) зареєстроване в якості юридичної особи 03 квітня 2006 року за №13541020000000975 та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 06 лютого 2019 року №239 та направлень від 27 лютого 2019 року №557, №558, №559, №560, №561, від 11 березня 2019 року №634 з 27 лютого 2019 року по 20 березня 2019 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Полімершпагат" (код ЄДРПОУ 34284250) податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27 березня 2019 року №241/10-36-14-12/34284250 яким встановлено наступні порушення ТОВ "Полімершпагат":

1) п.п. 134.1.1, п.134.1, ст. 134 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 019 984 грн.: - за 2016 рік на суму 341 024 грн.; - за 2017 рік на суму 520 560 грн.; - за 9 місяців 2018 року на суму 158 400 грн.;

2) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Vl (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 263 523 грн. в періодах:

- за вересень 2017 року на суму 10 4876 грн.;

- за грудень 2017 року на суму 33 373 грн.;

- за січень 2018 року на суму 20 089 грн.;

- за лютий 2018 року на суму 14 001 грн.;

- за березень 2018 року на суму 10 506 грн.;

- за липень 2018 року на суму 46 380 грн.;

- за серпень 2018 року на суму 21 469 грн.;

- за вересень 2018 року на суму 12 830 грн.;

3) ст.141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), за виплатою нерезиденту прибутку та не сплатою податку на прибуток нерезидента.

На підставі акта перевірки від 27 березня 2019 року №241/10-36-14-12/34284250 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 05 липня 2019 року № 0020011412, яким збільшено суму грошового зобов`язання з платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1 274 980 грн., з яких 1 019 984 грн. за податковими зобов`язаннями, та 254 996 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 05 липня 2019 року№0020021412, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 263 524 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу, у якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 05 липня 2019 року № 0020011412, №0020021412.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26 вересня .2019 року №3426/6/99-00-08-05-01 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05 липня 2019 року №0020011412, №0020021412 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що первинні документи Товариства, складені за результатом господарських операцій позивача з його контрагентами відповідають вимогам податкового законодавства, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності. Списання ТОВ "Полімершпагат" зазначених в 10 актах списання безповоротних відходів, створення та списання вищезазначених нормативних відходів не несе податкових наслідків з ПДВ, оскільки це (таке списання) пов`язано з господарською діяльністю (виробничим процесом) товариства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами п.44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст. 135 ПК України).

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру/виду певних операцій); (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - пп. 14.1.231. ПК України.

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета.

Податкова економія при цьому діловою метою не визнається.

В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

Згідно з актом перевірки від 27 березня 2019 року №241/10-36-14-12/ НОМЕР_1 ТОВ "Полімершпагат" по взаємовідносинах з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 встановлено заниження податок на прибуток на суму 1 019 984,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Полімершпагат", в особі директора ОСОБА_6 (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 01 серпня 2016 року № 87/3 та від 10 січня 2017 року №3/1

Згідно з п. 1.1 вказаних договорів продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим договором.

Постачальник поставляє товар за письмовою заявкою покупця, яка оформлюється на кожну окрему партію товару (п. 4.1).

Оплата товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування коштів у розмірі 100% вартості отриманого товару (п. 6.1).

Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника належних до сплати сум, або у іншій формі узгодженій сторонами (п. 6.2).

Також між ТОВ "Полімершпагат" та ФОП ОСОБА_4 укладено додаткові угоди від 04 серпня 2016 року до договору від 01 серпня 2016 року №87/3 та від 10 січня 2017 року до договору купівлі-продажу №3/1, якими доповнено зазначені договори п. 4.4 наступного змісту: "Поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця".

На підтвердження поставлення товару (поліпропілену вторинного) позивачем надано видаткові накладні від 01 серпня 2016 року №1/08, від 01 вересня 2016 року №1/09, від 31 жовтня 2016 року №1/10, від 20 січня 2017 року, від 20 лютого 2017 року №1/02, від 20 березня 2017 року №1/03.

Розрахунки за вказаними операціями відбувались у готівковій формі згідно з видатковими касовими ордерами: від 01 серпня 2016 року №84, від 02 серпня 2016 року №85, від 03 серпня 2016 року №86, від 04 серпня 2016 року №94, від 05 серпня 2016 року №98, від 10 серпня 2016 року №99, від 26 серпня 2016 року №104, від 06 вересня 2016 року №107, від 09 вересня 2016 року №108, від 28 вересня 2016 року №113, від 13 жовтня 2016 року №118, від 21 жовтня 2016 року №121, від 25 жовтня 2016 року №122, від 04 листопада 2016 року №128, від 16 листопада 2016 року №135, від 11 січня 2017 року №4, від 19 січня 2017 року №5, від 24 січня 2017 року №7, від 07 лютого 2017 року №13, від 24 лютого 2017 року №17, від 09 березня 2017 року №25, від 15 березня 2017 року №27, від 28 березня 2017 року №29.

Відповідно до акту перевірки від 27 березня 2019 року №241/10-36-14-12/ НОМЕР_1 згідно з наданих до перевірки пояснень (від 06 березня 2019 року вих №7) документи підтверджуючі транспортування 40400 кг. поліпропілену вторинного відсутні, транспортування здійснювалось транспортом ФОП ОСОБА_4 , водночас, як встановлено контролюючим органом, інформація про транспорті засоби в останнього відсутня.

На підтвердження транспортування поліпропілену вторинного ФОП ОСОБА_4 , позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні від 01 серпня 2016 року №18, №17, №19, №20, №21, №22, №23, від 01 вересня 2016 року №24, №25, №26, №27, №28, від 31 жовтня 2016 року №30, №31, №32, від 20 січня 2017 року №1, №2, №3, №4, №5, №6, від 20 лютого 2017 року №9, №10, №11, №12, №13, від 20 березня 2017 року №13, №14, №15.

Також між ТОВ "Полімершпагат", в особі директора ОСОБА_6 (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01 травня 2016 року №40/1.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим договором.

Постачальник поставляє товар за письмовою заявкою покупця, яка оформлюється на кожну окрему партію товару (п. 4.1).

Оплата товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування коштів у розмірі 100% вартості отриманого товару (п. 6.1).

Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника належних до сплати сум, або у іншій формі узгодженій сторонами (п. 6.2).

Крім того ТОВ "Полімершпагат" та ФОП ОСОБА_3 укладено додаткову угоду від 01 травня 2016 року до договору від 01 травня 2016 року 40/1, якою доповнено зазначений договір п. 4.4 наступного змісту: "Поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця".

На підтвердження поставлення товару (поліпропілену) позивачем надано видаткову накладну від 01 червня 2016 року №1/6.

Розрахунок по зазначеній операції здійснено у готівковій формі згідно з видатковими касовими ордерами від 27 травня 2016 року №49, від 31 травня 2016 року №52, від 06 червня 2016 року №53, від 09 червня 2016 року №54, від 10 червня 2016 року №55 від 13 червня 2016 року №56.

Відповідно до акта перевірки від 27 березня 2019 року №241/10-36-14-12/ НОМЕР_1 згідно з наданих до перевірки пояснень (від 06 березня 2019 року вих №18) документи підтверджуючі транспортування 5 т. поліпропілену відсутні, транспортування здійснювалось транспортом ФОП ОСОБА_3 , водночас, як встановлено контролюючим органом інформація про транспорті засоби в останнього відсутня.

На підтвердження транспортування поліпропілену ФОП ОСОБА_3 , позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні від 01 червня 2016 року №1, №2.

Між ТОВ "Полімершпагат", в особі директора ОСОБА_6 (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 04 січня 2016 року № 1/1, від 03 січня 2017 року №2/1 та від 04 січня 2018 року №3.

Згідно з п. 1.1 вказаних договорів продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим договором.

Постачальник поставляє товар за письмовою заявкою покупця, яка оформлюється на кожну окрему партію товару (п. 4.1).

Оплата товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування коштів у розмірі 100% вартості отриманого товару (п. 6.1).

Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника належних до сплати сум, або у іншій формі узгодженій сторонами (п. 6.2).

Також між ТОВ "Полімершпагат" та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткові угоди від 04 січня 2016 року до договору від 04 січня 2016 року №1/1, від 03 січня 2017 року до договору від 03 січня 2017 року №2/1 та від 04 січня 2018 року до договору купівлі-продажу №3, якими доповнено зазначені договори п. 4.4 наступного змісту: "Поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця".

На підтвердження поставлення товару (поліпропілену вторинного) позивачем надано видаткові накладні від 29 лютого 2016 року №2/02, від 10 березня 2016 року №3/03, від 01 червня 2016 року №1/06, від 01 липня 2016 року №1/07, від 30 листопада 2016 року №1/11, від 05 січня 2018 року №1.

Розрахунки за вказаними операціями відбувались у готівковій формі згідно з видатковими касовими ордерами: від12 січня 2016 року №1, від 22 січня 2016 року №3, від 03 лютого 2016 року №6, від 08 лютого 2016 року №8, від 11 лютого 2016 року №10, від 12 лютого 2016 року №12, від 23 лютого 2016 року №13, від 29 лютого 2016 року №15, від 10 березня 2016 року №19, від 11 березня 2016 року №21, від 15 березня 2016 року №22, від 28 березня 2016 року №25, від 31 березня 2016 року №27, від 30 квітня 2016 року №39, від 13 червня 2016 року №58, від 15 червня 2016 року №61, від 16 червня 2016 року №62, від 17 червня 2016 року №53, від 21 червня 2016 року №64, від 23 червня 2016 року №65, від 24 червня 2016 року №66, від 29 червня 2016 року №67, від 01 липня 2016 року №73, від 04 липня 2016 року №74, від 05 липня 2016 року №75, від 06 липня 2016 року №76, від 15 липня 2016 року №77, від 18 липня 2016 року №78, від 19 липня 2016 року №79, від 20 липня 2016 року №80, від 25 липня 2016 року №81, від 27 липня 2016 року №82, від 29 липня 2016 року №83, від 16 листопада 2016 року №136, від 29 листопада 2016 року №140, від 09 грудня 2016 року №144, від 04 січня 2017 року №1, від 07 квітня 2017 року №39, від 11 квітня 2017 року №40, від 13 квітня 2017 року №41, від 18 квітня 2017 року №42, від 19 квітня 2017 року №43, від 25 квітня 2017 року №44, від 27 квітня 2017 року №46, від 10 травня 2017 року №51, від 12 травня 2017 року №53, від 23 травня 2017 року №55, від 29 травня 2017 року №56, від 31 травня 2017 року №58, від 02 червня 2017 року №65, від 06 червня 2017 року №66, від 08 червня 2017 року №67, від 13 червня 2017 року №68, від 14 червня 2017 року №70, від 15 червня 2017 року №71, від 16 червня 2017 року №72, від 20 червня 2017 року №73, від 21 червня 2017 року №74, від 23 червня 2017 року №75, від 28 червня 2017 року №76, від 29 червня 2017 року №77, від 30 червня 2017 року №79, від 03 липня 2017 року №82, від 10 липня 2017 року №84, від 11 липня 2017 року №85, від 12 липня 2017 року №86, від 13 липня 2017 року №88, від 17 липня 2017 року №89, від 21 липня 2017 року №91, від 24 липня 2017 року №92, від 25 липня 2017 року №83, від 26 липня 2017 року №94, від 27 липня 2017 року №95, від 28 липня 2017 року №99, від 31 липня 2017 року №100, від 30 листопада 2017 року №144, від 12 січня 2018 року №2, від 30 січня 2018 року №5, від 06 лютого 2018 року №7, від 09 лютого 2018 року №12, від 13 лютого 2018 року №13, від 15 лютого 2018 року №14, від 20 лютого 2018 року №15, від 28 лютого 2018 року №16, від 28 лютого 2018 року №17, від 12 березня 2018 року №23, від 27 березня 2018 року №25, від 29 березня 2018 року №26, від 30 березня 2018 року №28, від 18 травня 2018 року №52, від 01 червня 2018 року №65, від 27 червня 2018 року №78, від 30 серпня 2018 року №113, від 27 серпня 2018 року №122.

Як вбачається з акта перевірки від 27 березня 2019 року №241/10-36-14-12/ НОМЕР_1 згідно з наданих до перевірки пояснень (від 06 березня 2019 року вих №19) документи підтверджуючі транспортування 66180 кг. поліпропілену вторинного відсутні, транспортування здійснювалось транспортом ФОП ОСОБА_2 , водночас, як встановлено контролюючим органом, інформація про транспорті засоби в останнього відсутня..

На підтвердження транспортування поліпропілену вторинного ФОП ОСОБА_2 , позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні від 29 лютого 2016 року №1, №2, №3, від 10 березня 2016 року №1, №2, №3, №4, від 01 червня 2016 року №1, №2, від 01 липня 2016 року №1, від 30 листопада 2016 року №1, №2, №3, від 03 липня 2017 року №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, від 05 січня 2018 року №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, від 06 січня 2018 року №9, №10, №11, №12.

Між ТОВ "Полімершпагат", в особі директора ОСОБА_6 (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 03 липня 2017 року №57/1 та від 04 січня 2018 року №2/2.

Згідно з п. 1.1 вказаних договорів продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим договором.

Постачальник поставляє товар за письмовою заявкою покупця, яка оформлюється на кожну окрему партію товару (п. 4.1).

Оплата товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування коштів у розмірі 100% вартості отриманого товару (п. 6.1).

Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника належних до сплати сум, або у іншій формі узгодженій сторонами (п. 6.2).

Також між ТОВ "Полімершпагат" та ФОП ОСОБА_1 укладено додаткові угоди від 03 липня 2017 року до договору від 03 липня 2017 року №57/1 та від 04 січня 2018 року до договору купівлі-продажу від 04 січня №2/2, якими доповнено зазначені договори п. 4.4 наступного змісту: "Поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця".

На підтвердження поставлення товару (поліпропілену первинного) позивачем надано видаткові накладні від 02 серпня 2017 року №1/08, від 04 травня 2018 року №2.

Розрахунки за вказаними операціями відбувались у готівковій формі згідно з видатковими касовими ордерами: від 02 серпня 2017 року №101, від 07 серпня 2017 року №103, від 11 серпня 2017 року №110, від 14 серпня 2017 року №112, від 16 серпня 2017 року №113, від 21 серпня 2017 року №115, від 11 вересня 2017 року №119, від 15 вересня 2017 року №125, від 22 вересня 2017 року №126, від 29 вересня 2017 року №128, від 23 жовтня 2017 року №133, від 16 листопада 2017 року №139, від 20 листопада 2017 року №140, від 30 листопада 2017 року №142, від 07 грудня 2017 року №146, від 13 грудня 2017 року №148, від 30 серпня 2018 року №114, від 03 серпня 2018 року №93, від 13 липня 2018 року №85, від 27 червня 2018 року №77, від 26 червня 2018 року №76, від 20 червня 2018 року №74, від 19 червня 2018 року №73, від 15 червня 2018 року №72, від 14 червня 2018 року №71, від 13 червня 2018 року №70, від 12 червня 2018 року №69, від 08 червня 2018 року №68, від 06 червня 2018 року №67, від 05 червня 2018 року №66, від 01 червня 2018 року №64, від 31 травня 2018 року №63, 30 травня 2018 року №61, від 29 травня 2018 року №60, від 25 травня 2018 року №59, від 24 травня 2018 року №56, від 22 травня 2018 року №53, від 18 травня 2018 року №51, від 11 травня 2018 року №48, від 06 квітня 2018 року №32.

Відповідно до акта перевірки від 27 березня 2019 року №241/10-36-14-12/ НОМЕР_1 згідно з наданих до перевірки пояснень (від 06 березня 2019 року вих №20) документи підтверджуючі транспортування 66180 кг. поліпропілену відсутні, транспортування здійснювалось транспортом ФОП ОСОБА_1 , водночас, як встановлено контролюючим органом, інформація про транспорті засоби в останнього відсутня.

На підтвердження транспортування поліпропілену первинного ФОП ОСОБА_1 позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні від 02 серпня 2017 року №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, від 04 травня 2018 року №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Зазначені норми ПК України кореспондуються із нормою ч. 2 ст. 74 КАС, згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Як встановлено судом та відображено в акті перевірки, станом на час проведення перевірки позивачем не надано документів на підтвердження транспортування контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 поліпропілену, а зазначено що транспортування товару здійснювалось транспортом контрагентів згідно з умов договору, разом з тим актом перевірки встановлено відсутність інформації про транспортні засоби у вказаних контрагентів.

Колегія суддів з звертає увагу, що позивач не скористався правом на оскарження акта перевірки та можливістю надання товарно-транспортних накладних контролюючому органу після закінчення перевірки та до прийняття рішення за результатами такої перевірки, водночас зазначені документи були надані позивачем під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень та безпосередньо до суду.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15, від 13 червня 2022 року у справі №420/5345/19.

Отже з урахуванням викладеного висновки суду першої інстанції про те, що первинні документи Товариства, складені за результатом господарських операцій позивача з його контрагентами відповідають вимогам податкового законодавства, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності колегія суддів вважає помилковим.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з наданими до суду товарно-транспортними накладними перевезення товару контрагентів здійснювалось одним автомобілем ДАФ 400 НОМЕР_2 , перевізником зазначено ОСОБА_5 , а водієм ОСОБА_6 , водночас, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що наявний в матеріалах справи ОСОБА_6 є засновником та керівником ТОВ "Полімершпагат".

Також колегія суддів вважає за доцільне, звернути увагу на те, що згідно з довідками ТОВ "Полімершпагат" від 18 лютого 2020 року №7 та №8 ОСОБА_2 працює в ТОВ "Полімершпагат" з 31 грудня 2010 року на посаді комерційного директора, а ОСОБА_4 з 22 червня 2016 року на посаді оператора крутильного устаткування.

Водночас у контрагентів позивача відсутні відкриті банківські рахунки, а розрахунки здійснювались виключно у готівковій формі, що в сукупності свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження реальності здійснення зазначених фінансово-господарських операцій.

Щодо списання ТОВ "Полімершпагат" самостійно виготовленої готової продукції у зв`язку з неможливістю її використання у господарській діяльності зазначається наступне.

Як вбачається з акта перевірки від 27 березня 2019 року №241/10-36-14-12/ НОМЕР_1 в ході проведення перевірки встановлено що ТОВ "Полімершпагат" здійснено списання зіпсованої готової продукції (брак) згідно з актами списання від 30 вересня 2017 року №8 на суму 486760 грн., від 30 вересня 2017 року №7 на суму 37 620 грн., від 29 грудня 2017 року №12 на суму 101 534 грн., від 31 грудня 2017 року №19 на суму 65 331,75 грн., від 31 січня 2018 року №14 на суму 100 443 грн., від 28 лютого 2018 року №19 на суму 70 003 грн., від 31 березня 2018 року №18 на суму 52 528 грн., від 31 липня 2018 року №57 на суму 231 898 грн., від 31 серпня 2018 року №60 на суму 107 346 грн., від 30 вересня 2018 року №74 на суму 64 150 грн. в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 263 523 грн.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

Колегія суддів звертає увагу на те, що якщо при списанні товарів, придбаних з ПДВ, вартість таких товарів включається до складу витрат на реалізацію інших товарів (що документально підтверджується), операції з постачання яких підлягають оподаткуванню, то податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПК України під час здійснення операцій з їх списання не нараховуються.

Як встановлено судом першої інстанції вартість матеріалів, списаних по 10 актах списання, була в подальшому включена до собівартості матеріалів і врахована в додаткових зобов`язаннях ТОВ "Полімершпагат" при реалізації таких матеріалів.

Включення вартості списаних матеріалів до собівартості продукції підтверджується:

-"Карточка счета 231 за 30 вересня 2017 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 30 вересня 2017 року № 8 на суму 486 760,29 грн. та акту списання від 30 вересня 2017 року № 7 на суму 37 619,57 грн.;

-"Карточка счета 231 за 29 грудня 2017 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 29 грудня 2017 року № 12 на суму 101 533,83 грн.;

- "Отчет по проводкам за 31 грудня 2017 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 31 грудня 2017 року № 19 на суму 65 331,75 грн.;

-"Карточка счета 231 за 31 січня 2018 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 31 січня 2018 року № 14 на суму 100 442,85 грн.;

-"Карточка счета 231 за 28 лютого 2018 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 28 лютого 2018 року № 19 на суму 70 003,10 грн.;

-"Отчет по проводкам за 31 березня 2018 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 31 березня 2018 року № 18 на суму 52 527,64 грн.;

-"Отчет по проводкам за 31 липня 2018 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 31 липня 2018 року № 57 на суму 160 669,92 грн.;

-"Отчет по проводкам за 31 серпня 2018 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 31 серпня 18 року № 60 на суму 97 947,48 грн.;

-"Отчет по проводкам за 30 вересня 2018 року" - про включення до собівартості матеріалів, списаних по акту списання від 30 вересня 2018 року № 74 на суму 64 150 грн.

Отже висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 263523 грн. за результатами списання зіпсованої готової продукції (брак) є помилковими, оскільки вартість таких товарів включена позивачем до складу витрат на реалізацію інших товарів, операції з постачання яких підлягають оподаткуванню.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкові повідомлення - рішення від 05 липня 2019 року №0020021412.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення від 22 жовтня 2019 року №319 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 19210,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції стягнуто на користь позивача понесені судові витрати за сплату судового збору у сумі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Оскільки, колегію суддів апеляційну скаргу задоволено частково, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 3952,86 грн. (263524,00 грн. х1,5%) за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року - скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05 липня 2019 року №0020011412.

Прийняти у вказаній частині нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімершпагат" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімершпагат" (ідентифікаційний код 34284250, місцезнаходження: 08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100/9) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3952,86 грн. (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві грн. 86 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096797, місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5а).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку