Ухвала

від 06.09.2021 по справі 761/31612/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31612/21

Провадження № 1-кс/761/18004/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, слідчого ОСОБА_5, представника ТОВ «Агролик» - адвоката ОСОБА_6, розглянувши клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролик» ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 220 200 000 000 000 32 від 26.02.2020,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту грошових коштів ТОВ «Агролик» звернувся директор ОСОБА_1 .

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що ухвалою слідчого судді від 26.03.2021 накладено арешт на підставі клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22020000000000032 за ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст, 2585, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 2051, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 204 КК України.

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований у зв`язку з тим, що, грошові кошти на рахунках ТОВ «Агролик», на думку прокурора, здобуті протиправним шляхом, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор та слідчий просили відмовити у задоволенні клопотання, наполягаючи, що арешт на грошові кошти накладено обґрунтовано, на законних підставах.

Слідчий суддя, заслухавши доводи представника власника майна, заперечення прокурора та слідчого, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

У силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності обмеження власника можливості реалізації ним права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких серед іншого віднесені законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16 КПК).

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам за своєю суттю.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для відновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Рішенням слідчого судді від 26.03.2021 (справа № 761/11322/21) накладений арешт на грошові кошти ТОВ «Агролик», що знаходяться на банківських рахунках, у зв`язку з тим, що, на думку прокурора, посадові особи вказаного підприємства вчиняють протиправні дії, які полягають у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ, шляхом підміни номенклатури товарів.

Як вказано у рішенні слідчого судді, прокурор, ініціюючи накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Агролик», посилався на те, що такі кошти є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки могли бути отримані внаслідок здійснення протиправної діяльності службових осіб вказаного підприємства.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається у випадках, зокрема, якщо слідчий або прокурор не доведуть, що може бути виконане завдання, для виконання якого вказані особи звертаються з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно з-поміж іншого є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, завданням арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження певних предметів, як речових доказів, тобто таких, що зберегли на собі сліди злочину або є безпосередніми носіями інформації про обставини його вчинення.

Досліджуючи питання, чи може бути арештоване майно доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що віднесення певних матеріальних об`єктів до речових доказів безпосередньо пов`язане з складом кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування.

Отже, такі докази мають бути належними, тобто відповідно до ст. 85 КПК прямо чи непрямо підтверджувати існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні за конкретними статтями Кримінального кодексу України.

Сторона обвинувачення, ініціюючи застосування оскаржуваного заходу забезпечення кримінального провадження, наполягала, що у діях ТОВ «Агролик» є ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст, 2585, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 2051, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 204 КК України.

Таким чином, доказами у цьому провадженні мають бути документи або інші матеріальні об`єкти, що доводять вчинення службовими особами ТОВ «Агролик» дій з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ.

З викладеного витікає, що грошові кошти підприємства, що знаходяться на банківських рахунках, не є матеріальними об`єктами, що зберігають на собі індивідуальні ознаки, отже, режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів.

З наведеного витікає, що застосування до грошових коштів, що обліковуються на рахунках підприємства, оскаржуваного заходу забезпечення кримінального провадження, не узгоджується з метою такого заходу - збереження речових доказів, адже грошові кошти, сума яких зафіксована у банківських документах, тому не можна використати як доказ у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведе, та те, що стороною обвинувачення не спростовані аргументи ініціатора клопотання, що піддане арешту майно має законне походження, а також відсутні інші ознаки для віднесення його до речових доказів, застосування щодо нього зазначеного заходу забезпечення не відповідає вимогам ст. 170 КПК.

Таким чином, стороною обвинувачення не наведені правові підстави подальшого застосування арешту грошових коштів, що знаходяться на рахунках ТОВ «Агролик», що у силу ст. 174 КПК є підставою для задоволення клопотання представника власника майна про скасування арешту.

Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст. 7, 9, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролик» ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2021 (справа № 761/11322/21) у кримінальному провадженні № 220 200 000 000 000 32 від 26.02.2020 на грошові кошти ТОВ «Агролик» ( код ЄДРПОУ 43990701), що знаходяться на рахунку№ НОМЕР_1 (код валют 840,978,980); № НОМЕР_2 , який відкритий та обслуговується в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_2