Постанова

від 22.09.2022 по справі 624/335/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 624/335/19 Номер провадження 22-ц/814/1306/22Головуючий у 1-й інстанції Зимовський О.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Насінневе» Якименка Олександра Володимировича на рішення Сахновщинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Насінневе» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовами до ПРАТ «Насінневе» про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 квітня 2008 року та 28 квітня 2008 року між ПРАТ «Насінневе» та ОСОБА_2 , його матір`ю, було укладено договори оренди землі без номерів. Об`єктом оренди відповідно до п.2 договорів оренди землі, в оренду передавались наступні земельні ділянки: земельна ділянка загальною площею 0,15 Га - яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія: ХР № 047996, кадастровий номер 6323184000:07:002:0218; земельна ділянка загальною площею 1, 43 Га - яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія: ХР № 047996, кадастровий номер 6323184000:07:002:0108; земельна ділянка загальною площею 9,6759 Га - яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія: ХР № 047996, кадастровий номер 6323184000:07:003:0123. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 16 березня 2017 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на вищезазначені земельні ділянки. 30.03.2017 року позивачем як новим власником було направлено на адресу відповідача повідомлення про перехід права власності на орендовані земельні ділянки.

Відповідно до п. 41 вищезазначених договорів оренди земельної ділянки від 18.04.2008 року та 28.04.2008 року - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору. Враховуючи, що зазначені договори оренди земельних ділянок містить особливі положення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, тобто договором допускається його припинення шляхом розірвання у разі зміни власника, позивач вважає таку підставу законною і такою, що має місце в даному випадку.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилався на те, що відповідно до умов зазначених договорів, вони можуть бути розірвані тільки у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а смерть фізичної особи-орендодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди. Крім того, розірвання договорів оренди землі в судовому порядку не відповідатиме вимогам п.40 зазначених Договорів та вимогам чинного законодавства, адже Договором не встановлено беззаперечної умови, що у разі зміни власника орендованої земельної ділянки Договір підлягає виключно розірванню.

Також в обґрунтування своєї позиції посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 02.07.2014 року у справі №6-85цс14, в якій зазначено: «…у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен установити, чи дійсно порушує права орендодавців відсутність у договорах оренди умов, передбаченихстаттею 15 Закону України "Про оренду землі"».

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 17 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 18.04.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Насінневе» ЄДРПОУ: 00387080, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ХР №047996, кадастровий номер земельної ділянки 6323184000:07:002:0218, площею 0,1569 га, зареєстрований Відділом Держзему у Кегичівському районі Харківської області 07.12.2012 року за реєстровим номером 632318404001843.

Зобов`язано ПрАТ «Насінневе», код ЄДРПОУ 00387080 повернути в належному агротехнічному стані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий РС ГУДМС України в Харківській області 22 вересня 2015 року, мешканцю с. Парасковія Кегичівського району Харківської області земельну ділянку загальною площею 0,1569 га, кадастровий номер 6323184000:07:002:0218, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Парасковіївської сільської ради Кегічівського району Харківської області, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2017 року реєстровий N 29 у спадковій справі N 74/2016.

Розірвано договір оренди землі від 28.04.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Насінневе» ЄДРПОУ: 00387080, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ХР N 047996, кадастровий номер земельної ділянки 6323184000:07:002:0118, площею 1,43 га, зареєстрований Відділом Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області 07.12.2012 року за реєстровим номером 632318404001844.

Зобов`язаноПРАТ "Насінневе", код ЄДРПОУ00387080, повернути в належному агротехнічному стані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий РС ГУДМС України в Харківській області 22 вересня 2015 року, мешканцю с. Парасковія Кегичівського району Харківської області земельну ділянку загальною площею 1,43 га, кадастровий номер 6323184000:07:002:0118, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2017 року реєстровий N 29 у спадковій справі N 74/2016.

Розірвано договір оренди землі від 18.04.2008 року, укладений між ОСОБА_2 таВАТ "Насінневе", код ЄДРПОУ00387080, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ХР N 047996, Кадастровий номер земельної ділянки 6323184000:07:003:0123, площею 9,6759 га, зареєстрованого Відділом Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області 07.12.2012 року за реєстровим номером 632318404001842.

Зобов`язаноПРАТ "Насінневе", код ЄДРПОУ00387080, повернути в належному агротехнічному стані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий РС ГУДМС України в Харківській області 22 вересня 2015 року, мешканцю с. Парасковія Кегичівського району Харківської області земельну ділянку загальною площею 9,6759 га, кадастровий номер 6323184000:07:003:0123, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2017 року реєстровий N 29 у спадковій справі N 74/2016.

Стягнуто зПРАТ "Насіннєве", код ЄДРПОУ00387080, на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця с. Парасковія Кегичівського району Харківської області судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 4228 грн 80 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно дост. 32 Закону України «Про оренду землі»перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Спірні договори оренди землі були укладені між ПРАТ "Насіннєве" та ОСОБА_2 від 18.04.2008 року та 28.04.2008 року. Відповідно до п. 41 вищезазначених договорів оренди земельної ділянки - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору. Оскільки у добровільному порядку відповідач не виконує умови договору та не задовольняє заяву позивача про розірвання договорів оренди, його права підлягають захисту у обраний останнім спосіб.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач вказує, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув увагу на те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом. На підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №920/418/19.

Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки в порядку спадкування 16.03.2017 року, більше ніж півтора року не заявляв про свої наміри розірвати договір, отримував оренду плату, тобто його поведінка засвідчує волю на настання відповідних правових наслідків. На підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №390/34/17 та постанову Верховного Суду від 07.10.2020 року №450/2286/16-ц.

Апелянт вважає, що розгляд даної справи мав здійснюватися Господарським судом Дніпропетровської області в порядку ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, в якому перебуває справа №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ «Насінневе», однак ухвалою Сахновщинського районного суду від 13.09.2021 року у задоволенні клопотання представника ПрАТ «Насінневе» про передачу справи за підсудністю було відмовлено.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи був присутній представник відповідача, інші особи по справі, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 18 та квітня 2008 року між ПРАТ «Насіннєве» та ОСОБА_2 , матір`ю позивача, було укладено договори оренди земельних ділянок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на вищезазначені земельні ділянки. 30.03.2017 року позивачем як новим власником було направлено на адресу відповідача повідомлення про перехід права власності на орендовані земельні ділянки. 23.10.2017 року також направлено заяву про розірвання договорів на підставі п.41 наявних договорів.

Зазначені вище обставини підтверджуються наступними доказами копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 26.12.2015 року, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2017 року земельна ділянка площею 9,6759га, кадастровий номер 6323184000:07:003:0123; копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2017 року земельна ділянка площею 0,1569га, кадастровий номер 6323184000:07:003:0218; копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2017 року земельна ділянка площею 1,43га, кадастровий номер 6323184000:07:003:0108 (а.с.55-67), копіями відповідних заяв.

Згідно із ч.5 ст.31 Закону України «Про оренду землі», особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеномустаттею 148-1Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.03.2017 року направив на адресу ПрАТ «Насінневе» повідомлення про перехід права власності на орендовані земельні ділянки від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Відповідно доч.ч.2,3ст.31Закону України«Про орендуземлі»,договір орендиземлі можебути розірванийза згодоюсторін.На вимогуоднієї ізсторін договіроренди можебути достроковорозірваний зарішенням судув порядку,встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ізч.1,2ст.15Закону України«Про орендуземлі»,істотними умовамидоговору орендиземлі є: об`єкторенди (кадастровийномер,місце розташуваннята розмірземельної ділянки); датаукладення тастрок діїдоговору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Пунктом 41 зазначених договорів встановлено, що «перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору» (а.с.25, 41).

Доводи апелянта щодо того, що відповідно до умов зазначених договорів, вони можуть бути розірвані тільки у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а зміна власника земельною ділянки, не є самостійною підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди, суд вважає не обґрунтованими з наступних підстав.

Із умов зазначених договорів (а.с.23-25, 39-42), а саме п.41, чітко вбачається, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору.

Позивач скористався даним правом і 23.10.2017 року повідомив відповідача про розірвання договору на підставі вказаного пункту. Проте, відповідач не виконав умов договору і не задовольнив подану заяву. За таких обставин між сторонами виник спір, і позивач для захисту своїх прав правомірно звернувся до суду.

Щодо посилання скаржника на те, що розгляд даної справи мав здійснюватися Господарським судом Дніпропетровської області в порядку ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, в якому перебуває справа №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ «Насінневе», колегія суддів, зазначає наступне.

Згідно із п.8 ч.1 ст.20 ГПК, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно ізст.7Кодексу Україниз процедурбанкрутства (далі КУзПБ), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченимиГосподарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ч.3 ст.7 КУзПБ, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Як вбачається із матеріалів справи, що з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, розгляд вимог конкурсних і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом, арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Визначення юрисдикції всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог.

Натомість, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ПрАТ «Насінневе» про розірвання договорів оренди землі, яка не є вимогою майнового характеру, що підлягає вартісній оцінці, в матеріалах справи відсутні відомості, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно відповідача, або інших осіб, яке можна було б вважати активом боржника, і що в подальшому може бути направлено на погашення грошових вимог кредиторів. Відсутні і відомості що земельна ділянка передана у заставу, чи на неї накладенні обтяження.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, вказані доводи вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 15.07.2007 у справі «Бендерський проти України» зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Насінневе» відмовити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2022 року

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

Л.М. Хіль