Постанова

від 20.09.2022 по справі 757/46719/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/46719/2020 Головуючий у І інстанції - Остапчук Т.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/8749/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос Девелопмент» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, -

встановив:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Геос Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

30 липня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва звернувся представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Такташов О.Я. із заявою про відшкодування судових витрат у розмірі 49 525 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року, заяву задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Геос Девелопмент» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 49 525 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Геос Девелопмент» подало апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої зазначило, що разом з відзивом на позовну заяву, в порядку ст.178 ЦПК України, представником відповідача зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн та надано підтвердження витрат копією Договору №02-11/2020 від 20 листопада 2020 року та актом №1 прийому-передачі грошових коштів від 20 листопада 2020 року.

Крім того, разом із заявою про стягнення судових витрат від 30 липня 2021 року представником відповідача подано акти прийому-передачі грошових коштів від 28 липня 2021 року на суму 31 525 грн.

Інших доказів отримання коштів від відповідача представником відповідача - адвокатом Такташовим О.Я. не надано, відповідно Акт приймання-передачі готівкових грошових коштів не дає підстави вважати про реальність вчинюваних дій між адвокатом та Клієнтом.

Звертає також увагу на те, що загалом з розгляду справи відбулося всього 4 судові засідання, тривалістю не більше 1 години.

Адвокатські запити, направлені представником відповідача є ідентичними та місять аналогічний текст запитуваної інформації, що відповідно, не вимагало витрачання тривалого часу на їх підготовку.

Зазначає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу не є співмірними з витраченими адвокатом часом та складністю справи, складністю виготовлення процесуальних документів.

Просило скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення судових витрат у розмірі 49 525 грн відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що 28 липня 2021 року Печерським районним судом м. Києва винесено рішення, яким відмовлено в позові ТОВ «Геос Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

На виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, представником відповідача робилась заява про подання доказів понесених ОСОБА_1 судових витрат, але судом було запропоновано подати такі докази безпосередньо через канцелярію суду.

Відзив на позовну заяву (який наявний у матеріалах справи) містить попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач та складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн. підтверджуються договором про надання правової допомоги №02-11/2020 від 20 листопада 2020 року та актом №1 прийому-передачі грошових коштів від 20 листопада 2020 року (докази були надані до відзиву на позовну заяву).

Разом з цим, у відзиві містилась ще інформація про те, що відповідач очікував понести витрати, які складаються з інших витрат на професійну правничу допомогу, які можуть виникнути у подальшому під час розгляду даної справи.

У подальшому, під час розгляду даної справи, ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 525 грн., що підтверджується актом №2 прийому-передачі грошових коштів від 28 липня 2021 року та актом №1 прийому-передачі виконаних робіт від 28 липня 2021 року.

За викладених обставин вбачається, що ОСОБА_1 в даній цивільній справі понесені судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, а саме станом на 28 липня 2021 року на загальну суму 49 525 грн., що підтверджується: договором про надання правової допомоги №02-11/2020 віл 20 листопада 2020 року; актом №1 прийому-передачі грошових коштів від 20 листопада 2020 року; актом №1 прийому-передачі виконаних робіт від 28 липня 2021 року; актом №2 прийому-передачі грошових коштів від 28 липня 2021 року.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви представника відповідача та стягуючи з позивача суму судових витрат в загальному розмірі 49 525 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є спів мірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1,2,3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Геос Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 28 липня 2021 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які були понесені відповідачем на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Такташов О.Я. в судових дебатах заявив про те, що докази понесених відповідачем витрат на правову допомогу будуть подані до суду відповідно до положень частини 8 статті 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

30 липня 2021 року така заява була подана представником відповідача до Печерського районного суду м. Києва.

У вказаній заяві представник відповідача просив районний суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 49 525 грн.

З наданих до заяви доказів вбачається, що 20 листопада 2020 року між адвокатом Такташовим О.Я. та ОСОБА_1 був укладений договір №02-11/2020 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов п.4.1-4.3 вказаного договору, сторони домовились, що Клієнт Сплачує Адвокату кошти за отриману правову допомогу по даному Договору погодинно із розрахунку вартості однієї години роботи. Остаточна сума визначається у Акті прийому-передачі виконаних робіт.

Базова погодинна ставка складає 850 грн.

Оплата здійснюється поетапно з попередньою оплатою.

Клієнт здійснює попередню оплату у розмірі 18000 грн на рахунок Адвоката протягом 7 днів після вступу договору в дію.

28 липня 2021 року між адвокатом Такташовим О.Я. та ОСОБА_1. був підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до умов Договору №02-11/2020 про надання правової допомоги від 20 листопада 2020 року.

Згідно вказаного Акту, Адвокат надав Клієнту наступну правову допомогу (юридичні послуги):

ознайомлення з матеріалами справи - 8500 грн;

підготовка та направлення адвокатських запитів - 3400 грн;

підготовка та направлення відзиву на позовну заяву, клопотання про витребування доказів - 15300 грн;

підготовка та направлення повторного адвокатського запиту - 425 грн;

забезпечення участі у судових засіданнях - 10000 грн;

підготовка та направлення заяви про огляд доказів, долучення доказів, забезпечення доказів, клопотання про закриття провадження у справі - 3825 грн;

ознайомлення з матеріалами справи - 4250 грн;

підготовка та направлення заперечення на клопотання про доручення доказів - 3825 грн.

Всього на суму 49 525 грн.

20 листопада 2020 року між адвокатом Такташовим О.Я. та ОСОБА_1 був підписаний Акт прийому-передачі грошових коштів №1, відповідно до умов Договору №02-11/2020 про надання правової допомоги від 20 листопада 2020 року, згідно якого, Клієнт передав, а Адвокат отримав грошові кошти в сумі 18 000 грн.

Крім цього, 28 липня 2021 року між адвокатом Такташовим О.Я. та ОСОБА_1. був підписаний Акт прийому-передачі грошових коштів №2, відповідно до умов Договору №02-11/2020 про надання правової допомоги від 20 листопада 2020 року, згідно якого, Клієнт передав, а Адвокат отримав грошові кошти в сумі 31525 грн.

Заперечуючи проти доводів заяви про стягнення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, представник ТОВ «Геос Девелопмент» посилалась на те, що сума витрат на правову допомогу у сумі 49 525 грн. є неспівмірною з витраченими адвокатом часом та складністю справи, складністю виготовлення процесуальних документів.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Перевіряючи розмір витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката Такташова О.Я. в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 525 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім цього, відповідно до ч.4 ст.141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс відповідач, і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 18000 грн.

Звертаючись до Печерського районного суду м. Києва із заявою про стягнення судових витрат, представник відповідача не довів того, що на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку він не міг передбачити збільшення судових витрат, тоді як сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про задоволення заяви про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 49 525 грн.

Визначаючи розмір витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, та розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегією суддів апеляційного суду враховується складність справи, час, витрачений адвокатом Такташовим О.Я. на представництво відповідача у суді першої інстанції та вважає, що співмірним та справедливим буде відшкодування відповідачу витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 18000 грн, яка і була першопочатково визначена у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, поданому разом із відзивом на позовну заяву.

Аналізуючи зазначене в сукупності, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Геос Девелопмент» та зміни ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року в частині розміру стягнених витрат на правничу допомогу, встановивши їх у розмірі 18000 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос Девелопмент» задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року змінити в частині стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 18000 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 27 вересня 2022 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба