Вирок

від 25.08.2022 по справі 752/10611/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/10611/22

провадження №: 1-кс/752/3543/22

У Х В А Л А

про арешт майна

25.08.2022 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві клопотання потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021100000000838, відомості щодо якого внесені 17.09.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому ОСОБА_3 просить накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме на: підсобні приміщення (горище), загальною площею 523,1 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2218493732103), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту вказаного нерухомого майна.

Своє клопотання ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100000000838, відомості щодо якого внесені 17.09.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В матеріалах клопотання ОСОБА_3 вказує на те, що в 2017-2020 роках голова ОСББ ОСОБА_4 , діючи спільно з іншими посадовими особами та Співвласниками ОСББ «Шолом-Алейхема 37», використовуючи реквізити ОСББ «Шолом-Алейхема 37» (ідентифікаційний код: 41034115), шляхом обману, з використанням фіктивних документів для державної реєстрації одного і того ж нерухомого майна, заволоділи нерухомим моїм майном, а саме: нежитловим приміщенням художня майстерня студія, загальною площею 85,4м.кв., приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1659352232103), що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Разом з цим, у вказаному кримінальному провадженні надав покази ОСОБА_3 та визнано його потерпілим у кримінальному провадженні №12021100000000838, а також подав позовну заяву про визнання цивільним позивачем ОСОБА_3 .

Крім того, постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 26.10.2021 вищевказане нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021100000000838.

Враховуючи вищевикладене, виникла необхідність накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомого майна із вказаною забороною, з метою забезпечення цивільного позову, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження вищевказаного нерухомого майна.

В судове засідання слідчий та потерпілий не з`явились, однак до початку розгляду клопотання подали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Враховуючи вищевказані положення КПК України, слідчий суддя вважає за можливо розглянути клопотання за відсутності слідчого і потерпілого та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Слідчий суддя, вивчивши вказане клопотання та додані до нього документи, вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100000000838, відомості щодо якого внесені 17.09.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження, 27.09.2021 ОСОБА_3 визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12021100000000838 а також подана позовна заява про визнання цивільним позивачем ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

В матеріалах кримінального провадження наявна позовна заява про визнання цивільним позивачем ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_3 просить стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шолом-Алейхема 37» (ідентифікаційний код: 41034115) (адреса: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, буд. 37) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_3 ), матеріальну шкоду у розмірі 3762 840, 00 грн. (три мільйони сімсот шістдесят дві тисячі вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з цим, ОСОБА_3 просить накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).

Одночасно з цим, постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 26.10.2021 вищевказане нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021100000000838, яке є об`єктом кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною 10 статті 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Оскільки кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_3 завдано майнової шкоди у розмірі 3 762 840, 00 грн. (три мільйони сімсот шістдесят дві тисячі вісімсот сорок гривень 00 копійок), останнім подана позовна заява про визнання цивільним позивачем ОСОБА_3 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає обґрунтовану потребу досудового розслідування, яка виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи осіб, визначений пунктом 2 частини 3 статті 132 КПК України.

Слідчий суддя,у відповідностідо ч.2ст.173КПК України,при вирішенніпитання проарешт майнавраховує:правові підставидля арештумайна,а саме:наявність збитківзавданих потерпілому ОСОБА_3 і відшкодуванняяких можливоза рахунокОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Шолом-Алейхема37»(ідентифікаційнийкод:41034115),а такожможливих дій голови ОСББ ОСОБА_4 та Співвласниками ОСББ «Шолом-Алейхема 37», що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Отже, вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане у клопотанні майно, слідчий суддя приймає до уваги розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та позицію потерпілої сторони щодо підстав накладення арешту на майно.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У відповідності до частини 11 статті 170 КК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи розмір завданих збитків, позицію потерпілої сторони у кримінальному провадженні, вважає неможливим застосування найменшого обтяжливого способу арешту майна, оскільки це призведе до непередбачуваних наслідків, у тому числі відчуження вказаного нерухомого майна на користь третіх осіб, а тому слідчий суддя вважає необхідним застосувати заборону будь-кому на вчинення реєстраційних дій щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

З огляду на викладене та враховуючи наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, розміру завданої шкоди потерпілому ОСОБА_3 , слідчий суддя вважає, що у зв`язку з цим виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову), у зв`язку із цим приходить до висновку про задоволення клопотання про арешт майна, до скасування арешту у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 372, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме на: підсобні приміщення (горище), загальною площею 523,1 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2218493732103), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту вказаного нерухомого майна.

Ухвала виконується негайно.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1