Рішення

від 27.09.2022 по справі 910/6066/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2022Справа № 910/6066/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамар Агротрейд" про стягнення 761 736,04 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамар Агротрейд" (далі - Підприємство) заборгованості в розмірі 761 736,04 грн, з яких: 634 780,04 грн - основний борг, 126 956,00 грн - штраф, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки від 16 квітня 2021 року № 1175/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 липня 2022 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6066/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 25 липня 2022 року про відкриття провадження у справі № 910/6066/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03195, місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 2Б.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 25 липня 2022 року була отримана уповноваженим представником Підприємства 2 серпня 2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи трекінгом поштового відправлення № 0105492346396.

Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

25 серпня 2022 року через підсистему "Електронний суд" позивача подав письмове підтвердження від 24 серпня 2022 року, згідно якого ціна позову не змінилася, спірна заборгованість відповідачем не погашена.

Приймаючи до уваги те, що Підприємство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2021 року між Товариством та Підприємством був укладений договір поставки № 1175/21, за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу товар, а останній - прийняти та оплатити поставлену продукцію, асортимент, кількість та ціна якої зазначені у видаткових накладних, що є його невід`ємною частиною (пункти 1.1., 1.2. вказаного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 4.6. та 4.6.4. вказаної угоди всі претензії щодо кількості та якості товару повинні бути заявлені відповідачем до підписання накладної на товар. Після підписання Підприємством накладної (за відсутності підписаного постачальником акта про недоліки/недостачу товару) вважається, що товар прийнятий і претензії щодо кількості та якості товару не підлягають задоволенню, окрім претензій щодо прихованих недоліків, якщо такі будуть виявлені протягом 30 днів з дня тримання товару.

Якщо в день отримання товару від Підприємства не надійшло претензій, якщо ним не було зроблено виклику представника позивача для участі у відборі проб та в перевірці якості товару, якщо в цей день не було підписано акта про недоліки/недостачу товару або проби товару не були передані на арбітражне (експертне) визначення його якості в обумовлений договором строк, то вважається, що продукція передана позивачем та прийнята відповідачем згідно умов договору та специфікації (пункт 4.6.8. цієї угоди).

Згідно з пунктами 5.1.-5.3. спірного правочину Підприємство зобов`язалося сплатити Товариству вартість товару в строк, визначений специфікацією. Оплата продукції здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом переказу коштів платіжним дорученням на поточний рахунок позивача. Підставою платежу є даний договір. Товар вважається повністю або частково оплаченим в момент надходження коштів на поточний рахунок Товариства.

У пункті 5.6. цієї угоди сторони домовилися, що ціни товарів, вказані у специфікації, є базовими (фіксованими) тільки в разі оплати відповідачем продукції в день складання відповідної специфікації, якщо інший більш тривалий строк фіксованої ціни на товар не вказаний в самій специфікації. Якщо товар оплачується не в день складення специфікації або за межами строку, що вказаній у даному документі, протягом якого ціна на товар є фіксованою, то суми всіх платежів за продукцію підлягають індексації (збільшенню). Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення платежу день; К1 - курс гривні до долару США (вказується в специфікації).

Для показника К2 сторони використовують середній курс продажу доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на вебсторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення платежу день. Сторони домовились, що достатнім і належним підтвердженням (доказом в суді) показника К2 є роздруківка на паперовому носії відповідних відомостей із вебсторінки www.udinform.com, справжність якої засвідчується підписом позивача (пункт 5.6.1. договору).

Згідно з положеннями пункту 5.6.2., 5.6.3. спірної угоди в день здійснення платежу відповідач самостійно, без пред`явлення йому рахунку позивачем, проводить його індексацію у вищезазначеному порядку та ініціює переказ Товариству проіндексованої суми платежу. Проіндексована сума платежу не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату, коли мав бути здійснений платіж.

Відповідно до пункту 5.6.4. вказаної угоди при зверненні Товариства до суду з позовною заявою про стягнення з Підприємства заборгованості за цим правочином, суми прострочених та несплачених платежів за продукцію індексуються у вищевикладеному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно з таким показником на дату складання позовної заяви, то Товариство має право провести перерахунок суми індексації ціни товару, застосувавши вказаний показник на дату складання заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Як передбачено пунктом 5.6.9. договору, зобов`язання відповідача зі сплати проіндексованих сум платежів (різниці між проіндексованою сумою платежу та сумою платежу за товар) - це грошове зобов`язання Підприємства перед Товариством з оплати товару. Сплачені Підприємством Товариству суми у зв`язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару, вказану в специфікації (накладній), є індексацією (збільшенням) ціни товару.

Згідно умов даного правочину відповідач зобов`язався сплачувати у встановлені договором строки товар, а також сплачувати повну ціну товару, тобто базову ціну з урахуванням індексації (підпункти 5.1.1. та 5.1.2. угоди).

Відповідно до пункту 8.1. спірної угоди цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2021 року.

Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року між сторонами підписано та скріплено печатками специфікацію (додаток № 2) до договору.

Зі змісту вказаного додатку вбачається, що загальна вартість продукції становить 726 640,01 грн разом з ПДВ. Відповідач повинен сплатити 20 % вказаної вартості до отримання товару і здійснити повний розрахунок не пізніше 1 жовтня 2020 року. Однак позивач у своїй позовні заяві вказав, що остаточний розрахунок мав бути здійснений до 1 жовтня 2021 року.

На виконання умов договору Товариство поставило Підприємству товар на загальну суму 726 640,01 грн включно з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 17 квітня 2021 року № РН-1175 та товарно-транспортною накладною від вказаної дати № Р9. Ці документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання без зауважень і претензій.

За поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем частково в розмірі 142 128,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19 квітня 2021 року № 83, копія якого міститься в матеріалах справи.

У зв`язку з несплатою Підприємством суми основного боргу в повному обсязі в обумовлений договором строк, Товариство звернулося до відповідача з вимогою від 11 квітня 2022 року, в якій просило останнього сплатити 761 671,58 грн, з яких: 634 726,32 грн - заборгованість з урахуванням індексації ціни товару, 126 945,26 грн - штраф.

Однак вказана вимога Товариства залишена відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту специфікації вбачається, що нею не було передбачено строку, протягом якого зберігається фіксована ціна на товар.

Судом встановлено, що оплата товару була здійснена частково 19 квітня 2021 року в розмірі 142 128,00 грн. Отже, згідно приписів пункту 5.6. договору, до несплаченої суми боргу за поставлений товар в розмірі 584 215,01 грн (726 640,01 грн - 142 128,01 грн) застосовується індексація (збільшення) ціни.

На виконання умов пункту 5.6.1. спірної угоди Товариство подало роздруківку на паперовому носії відомостей з вебсторінки www.udinform.com, з якої вбачається, що станом на 7 липня 2022 року показник К2 становить 30,40 грн.

Докази зворотного матеріали даної справи не містять.

За перерахунком суду обґрунтований розмір заборгованості неоплаченого товару з урахуванням індексації (збільшення) становить 634 726,38 грн (30,40 грн/27,9950 грн х 584 512,01 грн).

Відтак, дана вимога підлягає задоволенню в частині вказаної суми.

Враховуючи викладене, у задоволенні 53,66 грн слід відмовити.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки Товариство просило суд стягнути з Підприємства 126 956,00 грн штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1.3. договору за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим правочином понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

Судом здійснено перерахунок вказаної штрафної санкції, так як Товариство невірно визначило розмір простроченого грошового зобов`язання.

Таким чином, обґрунтований розмір штрафу, за розрахунком суду становить 126 945,28 грн (634 726,38 грн * 20%).

Відтак, дана вимога підлягає задоволенню в частині вказаної суми.

Враховуючи викладене, у задоволенні 10,72 грн вказаної штрафної санкції слід відмовити.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамар Агротрейд" (03195, місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 2Б; ідентифікаційний код 43677004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, селище міського типу Магдалинівка, вулиця Фрунзе, будинок 2; ідентифікаційний код 40308985) 634 726 (шістсот тридцять чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн 38 коп. основної заборгованості, 126 945 (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 28 коп. штрафу та 11 425 (одинадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 07 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27 вересня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко