Рішення

від 15.09.2022 по справі 911/205/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/205/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЛАНД»

про стягнення 801 432,71 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Фісенко Я.О.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЛАНД» про стягнення 801 432,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів та залізобетонних виробів № 2020/11/015 від 10.11.2020 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим, позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 700 000,00 грн. основного боргу, 50 345,25 грн. пені, 30 814,65 грн. 10% річних та 20 272,81 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 01.02.2022 відкрито провадження по справі № 911/205/22. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче судове засідання у справі на 02.03.2022.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Мінеральна, б. 7е, оф. 1040, м. Ірпінь, Київська обл., 08022.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.02.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

02.03.2022 судове засідання не відбулося, у зв`язку із тим, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом голови Господарського суду Київської області № 3 від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану», зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви здійснюється після виходу судді на роботу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.04.2022, зокрема, повідомив учасників справи про те, що судовий розгляд справи 911/205/22 у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження 02.03.2022 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 призначено підготовче судове засідання у справі № 911/205/22 на 01.06.2022.

01.06.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 01.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 29.06.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, 06.06.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу сторін. Однак, з метою належного повідомлення останніх, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронні адреси сторін.

29.06.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; суд зобов`язав представника позивача надати до суду відомі засоби зв`язку відповідача. Ухвалою суду від 29.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 20.07.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, 30.06.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача.

08.07.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання із зазначенням відомих засобів зв`язку відповідача.

20.07.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні та призначення судового засідання на іншу дату.

20.07.2022 у судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі; представник відповідача усно клопотав про оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позовну заяву; представник позивача проти усного клопотання відповідача не заперечував; суд протокольно задовольнив усне клопотання представника відповідача про оголошення перерви. Ухвалою суду від 20.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 27.07.2022.

27.07.2022 у судове засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; представник відповідача у судовому засіданні визнав обставини справи та усно заявив про намір укласти мирову угоду. Ухвалою суду від 27.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 10.08.2022.

З метою повідомлення позивача про дату та час наступного судового засідання, 28.07.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу позивача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу позивача.

10.08.2022 у судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі; представник відповідача у судовому засіданні визнав обставини справи та повідомив суд, що відзив на позовну подавати не буде. Ухвалою суду від 10.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу № 911/205/22 до судового розгляду по суті на 15.09.2022.

15.09.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

15.09.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, як покупцем, свого зобов`язання за договором поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів та залізобетонних виробів № 2020/11/015 від 10.11.2020 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим, позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 700 000,00 грн. основного боргу, 50 345,25 грн. пені, 30 814,65 грн. 10% річних та 20 272,81 грн. інфляційних втрат.

15.09.2022 у судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. У строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив.

Наразі, суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що відповідач хоча і приймав участь судових засіданнях протягом розгляду даної справи, однак у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.09.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 16.09.2022 по 23.09.2022 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення було складено та підписано після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2020 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ЛАНД» (далі відповідач, покупець) укладено договір поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів та залізобетонних виробів № 2020/11/015 (далі договір), умовами п. 1.1 якого сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові, будівельні розчини та залізобетонні вироби, які надалі іменуються «товар», в асортименті та за цінами, визначеними сторонами в видаткових накладних.

Відповідно до п. п. 2.1 та 2.2 договору, товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику для бетонних сумішей готових та будівельних розчинів по телефону або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки; для залізобетонних виробів на електронну пошту, яка зазначена в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки.

Поставка товару покупцю здійснюється автомобільним або залізничним транспортом на умовах згідно Інкотермс 2020.

Згідно з п. 2.3 договору, на товар постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна 2 екземпляри, рахунок та документ, який підтверджує якість товару, при цьому товарно-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов`язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 (п`яти) днів з дати її отримання.

Відповідно до п. п. 4.1 та 4.4 договору, ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в видаткових накладних. Орієнтовно загальна сума договору складає 3 000 000 (три мільйони) гривень з врахуванням ПДВ. Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладання договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

Судом встановлено, що позивач, протягом дії та на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 2 996 618,94 грн., що підтверджується накладними № 1/43182 від 10.06.2021 на суму 148 599,36 грн., № 5/57725 від 26.06.2021 на суму 191 056,32 грн., № 1/45484 від 17.06.2021 на суму 116 756,64 грн., № 1/31362 від 07.05.2021 на суму 115 270,56 грн., № 1/33190 від 12.05.2021 на суму 172 905,84 грн., № 1/35073 від 18.05.2021 на суму 57 635,28 грн., № 1/35137 від 19.05.2021 на суму 62 438,22 грн., № 1/37068 від 25.05.2021 на суму 379 432,26 грн., № 1/38761 від 27.05.2021 на суму 124 876,44 грн., № 1/19516 від 02.04.2021 на суму 43 020,72 грн., № 1/19501 від 05.04.2021 на суму 129 679,38 грн., № 1/20625 від 09.04.2021 на суму 302 585,22 грн., № 1/21601 від 09.04.2021 на суму 43 226,46 грн., № 1/23754 від 19.04.2021 на суму 9 605,88 грн., № 1/23865 від 20.04.2021 на суму 278 570,52 грн., № 1/25606 від 22.04.2021 на суму 230 541,12 грн., № 1/15330 від 13.03.2021 на суму 57 635,28 грн., № 1/15331 від 13.03.2021 на суму 144 088,2 грн., № 1/15332 від 13.03.2021 на суму 62 438,22 грн., № 1/16447 від 18.03.2021 на суму 81 649,98 грн., № 7/07018 від 30.03.2021 на суму 33 460,56 грн., № 1/18380 від 30.03.2021 на суму 86 452,92 грн., № 1/18399 від 30.03.2021 на суму 38 240,64 грн., № 1/13406 від 05.03.2021 на суму 57 635,28 грн., № 1/14469 від 09.03.2021 на суму 28 817,64 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Усі накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Умовами п. 4.3 договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, на виконання умов договору, частково розрахувався за поставлений товар, сплативши позивачу кошти в загальній сумі 2 296 618,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 08.02.2021 на суму 145 000,00 грн., № 25 від 16.03.2021 на суму 95 000,00 грн., № 26 від 17.03.2021 на суму 40 000,00 грн., № 28 від 19.03.2021 на суму 100 000,00 грн., № 29 від 19.03.2021 на суму 150 000,00 грн., № 43 від 26.03.2021 на суму 100 000,00 грн., № 56 від 09.04.2021 на суму 100 000,00 грн., № 58 від 14.04.2021 на суму 100 000,00 грн., № 62 від 16.04.2021 на суму 50 000,00 грн., № 68 від 20.04.2021 на суму 47 000,00 грн., № 73 від 23.04.2021 на суму 100 000,00 грн., № 78 від 30.04.2021 на суму 70 000,00 грн., № 79 від 05.05.2021 на суму 50 000,00 грн., № 80 від 11.05.2021 на суму 50 000,00 грн., № 81 від 12.05.2021 на суму 50 000,00 грн., № 82 від 13.05.2021 на суму 50 000,00 грн., № 84 від 18.05.2021 на суму 100 000,00 грн., № 85 від 19.05.2021 на суму 45 000,00 грн., № 89 від 20.05.2021 на суму 50 000,00 грн., № 90 від 21.05.2021 на суму 15 000,00 грн., № 91 від 26.05.2021 на суму 70 000,00 грн., № 93 від 28.04.2021 на суму 230 000,00 грн., № 97 від 04.06.2021 на суму 200 000,00 грн., № 103 від 08.06.2021 на суму 100 000,00 грн., № 106 від 16.06.2021 на суму 100 000,00 грн., № 108 від 23.06.2021 на суму 60 000,00 грн., № 135 від 16.08.2021 на суму 29 618,94 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Одночасно, станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 700 000,00 грн. У зв`язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 700 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної та своєчасної оплати за наданий товар до суду не надано.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 10.11.2021 року.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів та залізобетонних виробів № 2020/11/015 від 10.11.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже вказувалося судом вище та передбачено сторонами в п. 2.3 договору, на товар постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна 2 екземпляри, рахунок та документ, який підтверджує якість товару, при цьому товарно-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов`язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 (п`яти) днів з дати її отримання.

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в видаткових накладних.

Як було встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму на загальну суму 2 996 618,94 грн., що підтверджується накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Усі накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, позивачем виконані свої зобов`язання за договором належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вже вказувалося судом вище, пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але не залежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач лише частково виконав свої зобов`язання за договором, сплативши позивачу за поставлений товар грошові кошти в загальній сумі 2 296 618,94 грн., що підтверджується платіжним дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Одночасно, станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 700 000,00 грн.: частково за накладною за № 1/37068 від 25.05.2021 на суму 118 711,24 грн. та за накладними № 1/38761 від 27.05.2021 на суму 124 876,44 грн., № 1/43182 від 10.06.2021 на суму 148 599,36 грн., № 1/45484 від 17.06.2021 на суму 116 756,64 грн. та № 5/57725 від 26.06.2021 на суму 191 056,32 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної та своєчасної оплати за наданий товар до суду не надано.

Крім того, 27.07.2022 та 10.08.2022 у судових засіданнях представник відповідача визнав суму основного боргу, заявлену позивачем до стягнення в загальній сумі 700 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 700 000,00 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 5.1 та 5.2 договору, порушенням договору є його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 50 345,25 грн.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання, а саме його початок. Зокрема, умовами п. 4.3 договору чітко передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але не залежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

У зв`язку з вищенаведеним, прострочення по оплаті

- за накладною № 1/37068 від 25.05.2021 починається з 09.06.2021, оскільки 08.06.2021 є чотирнадцятим днем з дати поставки товару, тобто в межах строку, протягом якого покупець здійснює оплату поставленого товару.

- за накладною № 1/38761 від 27.05.2021 починається з 11.06.2021 оскільки кінцевим терміном оплати є 10.06.2021.

- за накладною № 1/43182 від 10.06.2021 починається з 25.06.2021 оскільки кінцевим терміном оплати є 24.06.2021.

- за накладною № 1/45484 від 17.06.2021 починається з 02.07.2021, оскільки кінцевим терміном оплати є 01.07.2021.

- за накладною № 5/57725 від 26.06.2021 починається з 13.07.2021 (кінцевий термін оплати 10.07.2021 припадає на суботу, тому кінцевим терміном оплати є 12.07.2021).

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням дат виникнення прострочення по оплаті товару, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 49 900,55 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору, в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача, керуючись п. 6.2. договору, 10% річних в сумі 30 814,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 20 272,81 грн.

Здійснивши власний перерахунок 10% річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10% річних підлягають задоволенню частково в сумі 30 518,17 грн., а інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю в сумі 20 272,81 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 12 010,37 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЛАНД» (місцезнаходження: 08022, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Мінеральна, буд. 7е, оф. 1040; код ЄДРПОУ 41581153) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7; код ЄДРПОУ 05523398) 700 000,00 грн. основного боргу, 49 900,55 грн. пені, 30 518,17 грн. 10% річних, 20 272,81 грн. інфляційних нарахувань та 12 010,37 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2022

Суддя Л.В. Сокуренко